Сценарій "Герої нашого часу"

Герої нашого часу

Мета:  прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість на прикладах подвигів героїв АТО,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Обладнання: фотографії героїв небесної сотні, дитячі малюнки «Ми – за мир», ілюстрації і надписи до теми, ікона  ікона Божої матері, вишитий рушник, свічка, ноутбук.

КОЛОС АНАСТАСІЯ

Що то, люди за країна —
Неба синього блакить,
На ланах у серпні жито
Стиглим золотом блищить?

У якій, скажіть, країні
Клімат лагідний, м’який?
Бог відводить буревії,
Негаразди всіх стихій?
Люди мудрі, працьовиті
У країні тій живуть.
На чуже не зазіхають
І свого не віддадуть.
У якій іще країні
Земля родить так охоче?
Наче пісня солов’їна —
Мова ніжна і співоча?
Гори є і полонини,
Є моря, річки, ліси…
Загалом, то є країна
Невимовної краси!
Гордо, голосно, дитино,
Ти назви ім’я країни,
У якій, хвалити Бога,
Народився і живеш.

Їй дочкою є чи сином
І, коли ти підростеш,
Будеш їй творити славу,
Розбудовувать державу.
Отже, зветься ця країна,
Наша ненька — Україна!

ГНАТЮК ОКСАНА Кожна  людина  найбільше  любить  той  край,  де  народилась  і живе.  Кожен  пишається  своєю  рідною  країною. У нас шепоче замріяний вітер слова кохання річці синьоокій, а день стоїть у шелестах золота та яскравих кольорах осінніх квітів. Обнялися голубе небо і пожовкле колосся безкраїх степів. Такою ми хочемо бачити під мирним небом нашу неньку – Україну. Ми гордимося і пращурами, і сучасниками. Наша країна має найкращу природу, а українці –найпрацьовитіша, найщиріша і найспівочіша нація. Та, на жаль, дзвінка пісня навіває в наші серця не радість, а тривогу за нашу країну.

ПОСІДА ІГОР  Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів. Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що робиться з тобою, чому ти плачеш,  Україно?

МАДЯРА КАТЕРИНА

Українець! Ти - СИЛЬНИЙ! Українка! Ти - КРАЩА!
Україно! ТИ ВИЖИВЕШ!!! Не здамося нізащо!
Українці! Ви МОЖЕТЕ! У вас сили - по вінця!!!
Українці! Вас БОЖЕНЬКА захищає! Дивіться!
Україно! ТИ ВИЖИВЕШ!!! Ти сильнішаєш РАЗОМ!
Як ми в єдності б"ємося й виганяєм заразу!
Українці, ви - Воїни! Божі діти! Єднаймось!
Україну відстоювать! Гнати ворога в стайню!
Тільки ТАК переможемо! Твердість ДУХУ піднімемо!
Україно! Ти - мужна! Україно! Ти - сильна!
Зрозумійте це, людоньки! СИЛА - ось що цінується!
М"якість і безголосся НАС світом цим не шанується!
ГОЛОС ВАШ має линути!!!! Світом всім має линути!!!
Ворог має загинути. Ворог має загинути.

ГНАТЮК ОКСАНА Ми вшановуємо пам'ять героїв України: Голодомор 1932-1933рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни. Трагічні події в Україні, починаючи з листопада 2013 року, тривожать та  не  залишають  байдужими  жодного  громадянина  країни. 

ПОСІДА ІГОР  Наша Україна горда  від того, що  зуміла  виховати  людей,  здатних  об’єднатися  на  Майдані,  здобути  волю, вибороти  справедливість.  Ми  заявили  про  себе,  як  про  велику  націю,  гідну зайняти достойне місце у світовій спільноті.   

Кожному  з  нас необхідно  усвідомити,  за  що  боролися  учасники  Євромайдану  і  заради  чого пожертвувала своїм життям «Небесна сотня».

ОСИФ НАТАЛІЯ

Важкий туман бідою впав мені на плечі.
Вологим смутком оповилася душа.
Допили разом ми до дна останній вечір.
І ніч прощання в сукні чорній відійшла.
Я як в агонії хапалася за неї.
І до останнього чекала на дива.
Але світанок відчинив за мене двері,
Холодним подихом надію розірвав.
Війна покликала тебе, ти відізвався.
І я не сміла заперечити тобі.
Душа кричала,і благала щоб зостався!
Та я покірливо довірилась тобі.
Давно вже зникла твоя постать за провулком.
Ти щось хотів,але вагався те сказать.
І приховав слова в останнім поцілунку.
Але змогла в очах я вирок прочитать...
Ти не повернешся назад уже ніколи.
Ми зрозуміли це тоді,в останню мить.
Навіщо ти мені коханний це дозволив?
Щоб я змогла тебе назавжди відпустить

ГНАТЮК ОКСАНА Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

ПОСІДА ІГОР  Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони згасли як зорі, але повинні жити в нашій пам’яті!У жалобі схилимо голови. Хвилиною мовчання вшануймо тих українців, які під час Революції Гідності та під час подій на Сході країни віддали своє життя за свободу та європейський вибір своєї країни. (хвилина мовчання)

ЯГОДА СНІЖАНА

Найкращий син покинув рідну хату,
Найкращий брат всміхнувся і пішов,
У руки зброю взяв найкращий тато -
З них кожен свою стежку вже знайшов. 
У літній день сумує сива мати,
Та гордість перекрикує цей сум,
Їй залишилось лиш молитись і чекати,
Крізь біль у серці, що пронизує мов струм. 
Приходить син щодня з промінням сонця,
В похмурий день із каплею дощу, 
А мама мовить, визираючи з віконця:
"Як не вернеться, то я винних не прощу!"
У домі тиша та незвична пустота, 
І за столом весь час когось бракує,
Промовить мама, як охопить самота:
"Я мовчки крикну, може і почує..."

ГНАТЮК ОКСАНА   На Сході України триває війна. І хоч би хто там не казав, що стрілянина припинилась, що кількість вбитих під час перемир’я зменшилася в рази — ми всеодно знаємо, що війна іде, що вона не закінчилась. А на війні, як на війні: втрати, поразки, перемоги, відчай, розпач і сподівання…Ціле плетиво людських емоцій та бажань. Серед яких одне, мабуть, найбільш вагоме — перемогти та вижити…

ПОСІДА ІГОР  Війна, яка триває зараз – це не жахливий сон, а страшний період нашої історії. Сьогодні молодь стає тією верствою населення, яка відчуває на собі найбільшу відповідальність за майбутнє.  Ми говоримо  про  війну, про солдатів, які зараз боронять незалежність нашої держави для того, щоб життя продовжувалось, щоби світило сонце і сміялись українські діти на своїй рідній Україні!

СКАЛІЙ ЮЛІЯ

Летить високо над полем
Журавка біла у сльозах
У журбі обнялася з вітрами
І сумно дивиться на шлях
То не журавка, а стара мати
Шукає сина на війні
Навкруг робочі автомати
Земля палає у вогні
Неначе вирій журавлі
Піднялись воїни до бою
Хоч кров на білому крилі
Та всі стоять стіною
Журавка-мати затужила
В сльозах ховала втому
Ішов на фронт, благословила:
«Вернись живий додому!»
Летить журавка над ланами
Від болю втомлена, безсила
А на землі чорніють ями
Котра ж його могила
А син загинув на майдані
Ніхто не знав, 
Що він заритий на поляні
Навіки безвісти пропав
І чує мама часто у в сні,
Як в небі ангели співають,
А над оселею сумні
ранені лебеді кружляють
Небесна сотня в небесах
Поклін складає Богу
І ті що згинули в боях
Моляться за воїнів

МАРЧИН ВІКТОРІЯ Повертайся, мій хороший. Якщо б я могла служити разом з тобою.... Я б навіть кинула інститут. А так - не пускають мене в армію. Мене не лякають армійські тяготи і позбавлення. Я б була в армії і за тебе. Чесно! Просто я сильно люблю тебе. Але армія не розуміє моєї любові. Я чекаю тебе.... Дуже чекаю.

Армія - не цукор. Але я буду твоїм цукром. Я буду приїжджати до тебе часто - часто, буду робити все, щоб ти не нудьгував, щоб з твого обличчя не сходили посмішки. Хочеш - буду сонцем? Мені зовсім нескладно.... Я вже давно примітила містечко, звідки буду зігрівати тебе.... Хочеш - буду шматочком неба? І це - нескладно. Любов допомагає мені бути ким завгодно. Служи, коханий, не забувай про чудеса. Не забувай про мене.

Я тебе дочекаюся. Тому що я завжди мріяла про тебе! У нас буде прекрасна сім'я, у нас народяться чудові дітки.... Півтора роки - не строк і не час. Я можу все своє життя чекати твого повернення. Не віриш - перевіряй! Можеш влаштувати мені випробування. Я пройду їх всі до єдиного. Це і буде доказом моїх серйозних почуттів. Я чекаю твоїх випробувань, коханий.

Ти знову побачив мої сльози. Пробач за них. Просто я бачу, як ти страждаєш, сумуєш, коли я їду. Сонечко, час пролетить. Ніхто не скасує вихідні дні. Вони - наші дні. Ми проведемо їх класно навіть в армійських умовах. Якщо тебе відпустять до звільнення - я приготую тобі море солодощів. Попередь, якщо вийде вирватися хоча б на деньок….

Коханий, я їду до тебе. Ще кілька годин…. І ми будемо разом. Рахую мікросекунди. Збиваючись з рахунку, я починаю рахувати спочатку. Скоро почну рахувати кроки. І мені все одно, скільки доведеться пройти кілометрів і годин. Я дійду до тебе. Дійду, щоб залишитися поруч. Життя – це ти….

МАКОДЗЬОБ ЯНА

БАЙДУЖИМ НАШИМ ЗЕМЛЯКАМ присвячується...
Ти скажеш, що тобі немає діла. 
Війна війною - скінчиться колись. 
Аби тебе осколком не заділа, 
і щоб устиг від того вберегтись.
Війна - то справа ж воїнів-солдатів! 
Вони ж герої – з материнських плеч... 
І замість рук – по кілька автоматів. 
І в ребрах десь захований ще й меч...
А кожен з них - то син з чийогось дому! 
І кожен з них залюблений в життя! 
Чи він хотів, щоб били по живому 
в окопі, що служив за накриття?!
Хіба тобі за ясність буде знати - 
війна собі не обирає жертв! 
Їй все одно, хто серед нас солдати –
вона сліпу до всіх приводить смерть!

ГНАТЮК ОКСАНА Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим,котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини,а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

СОБОЛЕВСЬКА АЛІНА

Жінкам України у сучасній війні за незалежність, гідність і свободу...
Така мені доля назначена
стріляти у ворога кулями
які там кохання побачення
яка там готівля з каструлями.
сьогодні я б’юся із ворогом
сьогодні співаю з гармати
із Богом у серці і з порохом
щоб встояти не задрімати
ох сталося вже як то сталося
хай сталося – більше не станеться
кричить у вухах «НЕ ЗДАВАТИСЯ!»
багато таких нас зосталося
десь мати чекає захлипує
я з нею у снах своїх бачуся
і злість як те сонце засліплює
пробач мене мамо не каюся
гучніше стріляйте гарматами
усім нам до Бога дорога 
хай чують небесні солдати
як ми розбиваємо ворога
хай знають що ми не покинули
не зрадили і не забули
тіла їх на фронті загинули
а душі живі нездобуті

ПОСІДА ІГОР  Коли перед очима кадри з новин,фото поранених та загиблих героїв,дивлячись їм у вічі ,ми розуміємо,що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу»став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну,це стало станом душі.

СМАЛЮХ ТАНЯ

Навіщо ти мене покинув, сину?
Дивись, військову форму твоя мати одягла!
Ніхто не верне вже тебе, мою дитину,
Я в світі цьому залишилася одна…
Навіщо мені сонце це і небо?
Навіщо ці поля, уся оця земля?
Життя тепер зовсім пусте без тебе…
- Терещенко, крок уперед! 
Відповідаю: - Я!
На фронт нажаль мене ще поки не пустили…
Але повір, так просто я не відступлю!
Не впала зовсім духом, маю ще я силу,
Повір, я все, що зможу і зумію - все зроблю!
Продовжу твою справу, рідний сину,
Прости, що я тоді далеко так була…
Тепер моя вже черга захищати Україну!
І ця війна страшна також тепер моя!
Військова форма, посмішка крізь сльози,
І голос сповнений надії й каяття:
- Тепер вже я візьму у руки вірну зброю,
Повинна матір мстити за дитя!

ГНАТЮК ОКСАНА  Але нашу Батьківщину,нашу Україну зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу,стає міцнішою,сильнішою.Хочу навести слова одного з політичних аналітиків при ООН: «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію,патріотизм на високому рівні,згуртовану націю,а Росія лише безімяні могили».

ДИБАШ ТАРАС

Пішов на схід. Та повернутись обіцяв.
Я пам’ятаю, як гуртом ми проводжали
Його в АТО. А він сміявся та не знав,
Що там, на небі, вже для нього готували,
Він був в боях, він бачив ворога в лице,
Хоча лицем його оскал навряд чи зветься,
Коли потапив з побратимами в кільце,
Збагнув, що битись до загину доведеться.
А мати в ніч ту все заснути не могла,
Чомусь молилась, довго-довго так молилась,
Неначе сердцем поруч весь цей час була,
Аж поки пташка у вікно її забилась.
І в цю хвилину зрозуміла:» Вже нема
Її соколика», бо то в віконце билась
Його душа, мов птах, самотня та сумна,
І головою мати стомленно схилилась.
Мій друг — герой, загинув вчора на війні,
І ми продовжувати маєм його справу,
Стати на захист української землі
Бо захищаєм Батьківщину та державу.
Всіх до одного ми повинні пам’ятати,
Хто нас в цей час тяжкий на сході захищав,
Щоб знала кожна вбита горем мати,
Що не даремно син життя своє віддав.

ПОСІДА ІГОР  Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною,тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава»,а тепер ці слова набули нового змісту.

ЗАХАРОВ НАЗАР

ПОЛЬОВА ПОШТА
Пролилося небо ще з ночі рясними дощами,
На папері хлопчина в окопі виводить слова. . .
Чергового листа із війни він відправить для мами,
Через села й міста полетить звістка ця польова.
У листі він напише, що добре все з ним і здоровий,
Хоч від бою у грудях сильніше вже рана пече.
- Дуже хочу додому, де запах гуляє бузковий
І блакитною стрічкою річка глибока тече.
Ну а ви як там, мамо? Чи досі працює ще тато?
Сад вже певно розквітнув з приходом такої весни?
На городах роботи у вас вже достатньо багато?
Все частіше ночами мені ви приходите в сни.
З кожним днем я сумую ще більше за вами, рідненькі,
Фотографію вашу, прижавши собі до грудей.
Між боями молюсь, щоб були ви завжди здоровенькі,
І щоб сльози печалі ніколи не бігли з очей.
Ви за мене не плачте. В бою хлопці завжди прикриють.
В нас сильна команда - нащадки усі козаків!
А вороги злісні в степах хай вовками завиють.
Були ми і будемо вільні на безліч віків.
Пролилося небо ще з ночі рясними дощами. . .
Листа привезла до батьків пошта вже польова.
Хлопчина хотів написати листи ще до мами,
Та сталося так, що останні були ці слова. . .

ГНАТЮК ОКСАНА  Наразі вже точно зрозуміло,кому адресовані слова «Героям слава»,і ні в кого немає сумнівів,що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України,лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу,волонтери на плечах яких тримається наша армія.

ЯРОШ НАДІЯ

Чекають синів своїх мами,

І молятся день і ніч.

Молитвами зцілюють рани,

Запалюють тисячі свіч.

У Бога,благають спасіння

В молитвах за рідних дітей.

Повернення,благословіння,

Та теплих ,спокійних ночей.

Благають,щоб все закінчилось,

Щоб більше не було війни.

Щоб крові на землю не лилось

І були живими сини.

Так молятся слізно і щиро,

Що чує це навіть земля.

Вона ж бо зиму не пустила,

Щоб снігом не вкрила поля.

Щоб ночі,не так холодили

Й солдатам було тепліш.

У Бога мами просили,

Щоб діти вертались скоріш!

Заплакані,стомлені очі,

Молитви-святий оберіг.

Матусі недоспані ночі-

Повернуть з далеких доріг.

Повернуть у батьківську хату

У темряві шлях осяють

.Життя збережуть солдату.

Бо мами у Бога благають…

ПОСІДА ІГОР  Ми не маємо жодного права опускати зараз руки, зневірюватись у своїй силі духу, адже Україна вже почала переломну сторінку в історії, всі жадають перемоги. Прислухаймось у цей день до голосу героїв, що одним з’єднаним могутнім хором до нас промовляють: «Українці! Будьте гідними! Боріться за своє достойне життя! Здійсніть наш заповіт». І коли цього голосу слухатимуть мільйони, ми зможемо спокійно глянути у майбутнє.

Слава Україні! Героям слава!