Виховна година "Я люблю тебе, життя"

Виховна година на тему: «Я люблю тебе, життя»

Вікова категорія: 9-11 клас

Мета: формування позитивного сприйняття себе і навколишнього світу.

Завдання: познайомити учнів з поняттям "щастя", допомогти осмислити поняття "щастя" стосовно самого себе; формувати усвідомлене відношення до свого життя; розвивати навички доброзичливого і дбайливого відношення до себе та оточуючих; сприяти особистісному зростанню підлітків, моральному вдосконаленню; розвивати комунікативні навички, вміння висловлювати й аргументувати власну точку зору.

Обладнання: банка, камінці, горох, пісок, комп'ютер для музичного супроводу, мультимедійна дошка, підготовлені виступи учнів (презентації), ватман і стікери.

Хід заходу :

Вчитель: Добрий день. Тема нашої виховної години "Я люблю тебе, життя". Сьогодні ми поговоримо про щастя, життя та мрії.

Людина – цікава істота: замість того, щоб радіти і бути вдячним за те, що у неї є, вона сумує про те, чого у неї доки немає. Отримавши це, вона, не встигнувши подякувати, відразу починає сумувати про наступне. Нам завжди здається, що наше життя - там, де нас ще немає, наше життя в тому, чого ми ще не можемо собі дозволити.

Запрошую вас на деякий час в "Країну мрії". (Лунає спокійна мелодія і вчитель пропонує учням сісти зручно, розслабитись та закрити очі).

Уявіть собі прекрасний, сонячний день (пауза). Ви сидите на зеленій, запашній галявині. Вітерець ласкаво торкається вашого волосся, рук, плечей. Навкруги чується дивовижний спів птахів (пауза). Ви відчуваєте незвичайний трохи солодкуватий аромат квітів, навкруги літають метелики небаченої краси (пауза). Дзюрчить, дзвенить веселий струмочок (пауза). Яскраво світить сонце, і ви відчуваєте його тепло на своїй шкірі. Ви спокійні і нерухомі. Ви відчуваєте, що вам так добре, що лінь ворушитися. Кожна клітинка вашого тіла насолоджується теплом. Ви відпочиваєте (пауза).

Ми повільно повертаємося в звичний світ. Можете відкрити очі.

(Йде обговорення почуттів і емоцій, настрої після проведеної релаксації.)

Вчитель. Спробуйте здогадатися, про що я зараз вам розповім.

- Вона нічого не коштує, але багато що дає. Вона збагачує тих, хто її отримує, не обідняючи при цьому тих, хто нею обдаровує. Вона триває мить, а в пам'яті залишається назавжди. Ніхто не багатий настільки, щоб обходиться, без неї і немає такого бідняка, який не став би багатіший. Про що йдеться мова? (Посмішка)

Адже правда спілкуватися з людиною легше і приємніше якщо вам посміхаються? А зараз подивіться один на одного і посміхніться один одному.

Учень: Втішайся радістю життя,

Воно на мить коротку схоже.

Бо хто пішов у небуття,

Радіти вже цьому не може.

Співай, втішайся і живи,

Цінуй усе, що випадає.

На хвилях радості пливи,

Бо щастя більшого немає,

Ніж те, що є у світі ти,

І неповторна, і єдина.

Тому живи, радій, лети,

І пам’ятай, що ти — людина!

Вчитель: Щасливою людина може бути в усьому і від усього: від краси навколишнього світу; від того, що ти здоровий і в тебе все, що треба, є; від того, що ти здолав труднощі і маєш перемогу; і від того, що у тебе в житті все добре; що тебе люблять і поважають; що ти створив щось прекрасне; щастя в тому, що ти бачиш і чуєш цей надзвичайний і дивовижний світ з його кольорами і формами, звуками і змінами, що ти відчуваєш запах трави і квітів, подих вітру на обличчі... Щастя це мир на Землі, тиша і спокій у світі і в серці.

А як ви розумієте, що таке щастя? (відповіді учнів)

Вчитель: Зараз я хочу познайомити вас з однією чудовою сучасною притчею, яку ми з вами спробуємо реалізувати. (Проводиться експеримент з використанням банки, каменів, гороху і піску)

Притча "Повна банка"

Професор філософії, стоячи перед своєю аудиторією, узяв трилітрову скляну банку і наповнив її великими камінцями. У кінці запитав студентів, чи повна банка? Студенти відповіли: так.

Тоді він відкрив банку горошку і висипав її вміст в цю ж банку і трохи потряс її. Горошок зайняв вільне місце між камінцями.

Ще раз професор запитав студентів, чи повна банка? Студенти відповіли: так, повна.

Тоді він узяв коробку, наповнену піском, і насипав його у банку. Пісок зайняв повністю існуюче вільне місце і все закрив. Ще раз професор запитав студентів, чи повна банка?

Студенти відповіли: так, і цього разу однозначно, вона повна.

Тоді він дістав кухоль з водою і вилив його у банку до останньої краплі, розмочуючи пісок.

Студенти сміялися. А професор продовжив:

- Я хочу, щоб ви зрозуміли, що банка - це ваше життя. Камінці - це найважливіші речі вашого життя : сім'я, здоров'я, друзі, свої діти - все те, що необхідно, щоб ваше життя все-таки залишалося повним навіть у разі, якщо усе інше загубиться. Горошок - це речі, які особисто для вас стали важливими: робота, будинок, автомобіль. Пісок - це усе решта, дрібниці.

Якщо спочатку наповнити банку піском, не залишиться місця, де могли б розміститися горошок і камінці. І так само у вашому житті, якщо витрачати увесь час і усю енергію на дрібниці, не залишається місця для найважливіших речей. Займайтеся тим, що вам приносить щастя: грайте з вашими дітьми, приділяйте час родині, зустрічайтеся з друзями. Завжди буде час, щоб попрацювати, зайнятися прибиранням будинку, полагодити і помити автомобіль.

Висновок: Займайтеся, передусім, камінцями, тобто найважливішими речами в житті; визначте ваші пріоритети: решта - це тільки пісок.

Вчитель: які емоції та почуття викликає ця притча? Який висновок можете зробити саме ви особисто? (Бесіда з учнями)

Декілька учнів представляють заздалегідь підготовлені виступи "Я люблю своє життя, тому що…". Виступи супроводжують презентації або світлини.

Вчитель: Зараз я пропоную вам поглянути на "Дерево життя" (намальоване на ватмані велике дерево без листя). Кожен з вас  візьме один листочок (стікер) і прикріпить його до "Дерева" заздалегідь написавши на ньому, за що ви дякуєте своєму життю.

Виконуючи це завдання, згадайте кожен значний епізод, кожну подію своєї долі, перейміться почуттям щирої вдячності і теплоти до життя й усіх персонажів, які зустрічалися в ній! Життя прекрасне у будь-який момент, тільки ми не завжди про це пам'ятаємо.

Зверніть увагу на наше дерево. (Вчитель зачитує написи на листочках, не коментуючи їх). Дерево життя - це дерево оптимізму, дерево радісних моментів і щасливих хвилин, приємних спогадів і надії на майбутнє. Нехай ось таке дерево і стане деревом вашого життя!

А тепер подаруєте один одному посмішки. І поаплодуємо один одному.

Дякую!