Сценарій. Готуємось до Різдва

ВІРШ

Я всіх вас вітаю сердечно з Різдвом,-
Хай повниться дім ваш любов'ю, теплом,
Хай милість і ласка Господня свята
Дарують вам сили на многі літа.

Нехай Божий мир в ваших сім'ях царить,
Щоб свято й побожно у світі цім жить,
Щоб світло Христове всім людям несли,
Ісусові вірність завжди берегли.

Прославмо Месію в цей радісний день,
Хай ллються мелодії дивних пісень,
Не тільки устами, а серцем своїм
Його величаймо, достойний бо Він.

Хваліть Боже ім'я земля й небеса,
Які незбагненні Його чудеса!
Яка є велична Господня любов,
Він визволив нас від гріховних оков.

Всевишньому слава! Бог нас оправдав,
Найкращий дарунок Він світові дав,
Заради спасіння твого і мого
Христос народився! Славімо Його!

 

ПІСНЯ

 

РОЗПОВІДЬ «ЖИВІ ПІСНІ»

 

АВТОР 1: Любі друзі! Ми всі радіємо,коли приходить Різдво. Радіємо подарункам,снігу,канікулам,а ще – різдвяним пісням. Радісним,благословенним,хвилюючим. І здається,що всі вони написані спеціальноидля нас,для нашого зібрання і нашої церкви. Ми навіть не задумуємся над тим,що написані вони сто,двісті,а деякі і триста років тому,тому що вони й досі не втратили своєї свіжості і краси.

          Ми всі дуже добре знаємо і любимо співати пісню «Тиха ніч!». І історія написання цієї дуже відомої  пісні теж дуже цікава. Відбулася ця історія в далекому 1818 році напередодні Різдва.

 

АВТОР 2: Взимку 1818 року зіпсувався старий церковний орган у селі Оберндорф,яке знаходилося в Німеччині. Молодий пастор церкви Йосип Моор попросив відомого майстра Карла Маухера допомогти йому.

 

ПАСТОР: Шановний пане,нам дуже потрібно якнайшвидше відремонтувати інструмент,тому що скоро Різдво.

 

МАЙСТЕР: Я дуже добре розумію вас,але маю дуже багато замовлень,і не встигну цього зробити. Вибачте,мені дуже шкода.

 

ПАСТОР: Що ж мені робити? У мене  вже підготовлена програма! Боже,допоможи мені!

 

АВТОР 2: Засмучений пастор Моор вирішив шукати допомоги в старого вчителя і органіста Франца Грубера,що мешкав у сусідньому селі Дрисдорфі.

 

ПАСТОР: До свята залишилося лише 2 дні,можливо,Грубер щось мені порадить.

 

АВТОР 3: По дорозі молодий пастор відвідав ще одного хворого,затримався там і тому до сусіднього села він наближався,коли вже темніло. І раптом,за поворотом дороги,він побачив все село,яке світилося тихими вечірніми вогнями. І це невелике село нагадало йому далекий Вифлиєм,а зорі,здавалося,раділи великій таємниці,що сталася тієї святої ночі. Йосип Моор вражений зупинився.

 

ПАСТОР: В таку ж ніч сталося диво – Ісус народився! О,як би мені хотілося передати людям радість тієї святої ночі!

 

АВТОР 2: Тут же,в дорозі,народилися перші слова знаменитої пісні:

 

ПАСТОР: Тиха ніч,дивна ніч! Все дріма,лиш не спить,

                 Благоговіє подружжя святе,

                 Дивного Сина послав Бог-Отець.

                 Радістю серце горить!

                 Радістю серце горить!

 

АВТОР 2: Коли пастор прийшов до старого вчителя і розповів про благословенні хвилини,які щойно пережив,той сказав:

 

ВЧИТЕЛЬ: Йосипе,про це слід обов’язково написати пісню. Швидше дописуй слова,а я,з Божою допомогою,напишу мелодію.

 

АВТОР 2: Вже на ранок другого дня Йосип Моор закінчив слова,а всього лише через кілька годин по тому Франц Грубер написав мелодію.

               Як чудесно Бог усе влаштував! Ще навіть лишилося трошки часу,щоб розучити пісню з дітьми-школярами.

 

АВТОР 3: Святкове богослужіння пройшло незвично тихо,орган мовчав. Після проповіді пастор з групкою дітей вийшли на сцену,а Франц Грубер взяв декілька акордів на гітарі,і полилися звуки: «Тиха ніч,дивна ніч!» Це був момент справжньої радості. Затамувавши дихання,слухачі ловили прості слова пісні і хотілося слухати їх знову і знову.

 

АВТОР 2: Після служіння до вчителя Грубера підійшов старий рибак,сердечно потис йому руку і сказав:

РИБАК: Я ви все добре зробили,пане вчителю! Нам,простим людям,не часто доводиться слухати щось подібне. Цю пісню люди будуть співати навіть тоді,коли вже на світі не буде нікого із нас. Можете бути певні!

 

АВТОР 2: Ці слова виявилися пророчими. Пісня поширилася по країні,а пізніше і по всьому світові. Роки,що пройшли,не тільки не стерли,але ще більше поширили цю просту пісню,яка наповняє душу святою і урочистою радістю. Вона прийшла і до нашого міста. І через багато років,коли нікого з нас вже не буде на землі,тут зберуться люди і буде лунати ця пісня: !Тиха ніч,дивна ніч!»…

 

АВТОР 1: Але не тільки «Тиха ніч!» має цікаву історію свого виникнення. Є ще багато різних пісень,які були написані сотні років тому. Багатьох з них нам не відомі автори,але однієї,теж різдвяної пісні,відома нам історія. Це пісня «Повний благосні!».

 

АВТОР 2: Автор цієї пісні народився у 1768 році в сім’ї бідного перукаря в місті Данцигу тепер це Гданськ у Польщі. . Коли йому було десять років,батько забрав його зі школи,щоб він допомагав йому в роботі. Батько змалку вчив його молитися і читати Біблію. Віра в Бога жила в його серці з дитинства і в майбутньому він хотів стати пастором. Але під час навчання він розчарувався в обраному шляху і відійшов від Бога. Незабаром в його життя прийшли тяжкі випробування,під час епідемії померли всі його діти. В тяжких випробуваннях прийшло прозріння в його життя і він навернувся до Бога. Вони з дружиною приймали до себе всіх дітей,які залишилися сиротами після війни,і в цьому він знайшов своє покликання – спасати дітей не тільки від голоду і хвороби,а ще донести до них добру вістку про велику Божу любов. Він написав для цих дітей багато пісень. Одна з пісень,яку він написав на Різдво,їм так сподобалася,що вони запам’ятали її з другого разу і постійно співали.

Це була пісня «Повний благосні,щастя й радості!» І цю пісню співали не тільки діти ,згодом ця пісня рознеслася по всьому світу. Ім’я автора цього чудового гімну – Йоганнес Фальк.

 

АВТОР 1: Виявляється, роки безжальніші до людей,ніж до їхніх справ. Давно уже відійшли у вічність Йосип Моор і Франц Грубер,але світ із натхненням співає «Тиху ніч»,давно у вічності Йоганнес Фальк з дружиною,але ми любимо співати «Повний благосні»,відійшли у вічність багато авторів чудових гімнів,які ми співаємо. Пройдуть роки,можливо  ми всі відійдемо у вічність,але всі ці пісні житимуть у людських серцях,житимуть стільки,скільки житиме церква,тому що в цих піснях

оспівується наш Великий Всемогутній Бог,який подарував для всього людства найдорожчий подарунок – Свого Сина Ісуса Христа,в якому всі грішні люди отримали надію на вічне життя з Ним у небі.

                     Давайте встанемо і всі разом заспіваємо : « Повний благосні,щастя й радості!

                                                                                               Благодатний цей день Різдва!»

 

 

Загальний спів ПОВНИЙ БЛАГОСТІ

 

РОЗПОВІДЬ «ЧОБІТКИ»

 

Панночка:

Ой татусю, ну швиденько.

Вже давно чекаю я

Подаруночків новеньких

Найгарніших до Різдва.

 

Бізнесмен:

Мила доню, ну звичайно,

Не хвилюйся.  Це дарма!

Все куплю тобі негайно

Бо багатших тут нема.

Тільки трішки допоможу,

Цій бабусі, бо стара,

Раз на рік сюди заходжу

Бо Різдво - це день добра.

 

Панночка(нетерпляче):

Швидше тату, я чекаю!

Подарунка ще не маю.

 

Бізнесмен:

Все бабусю, нам пора!

З новим роком, з днем Різдва!

 

Продавчиня газет:

Газети, газети. Різдвяні новини!

Чудові статті для старих і дитини!

Не хочете, пане, газету оцю

Святкові новини, бо дуже спішу!

 

Бізнесмен:

Різдвяні газети я дуже люблю,

Будь ласка, без здачі. Звичайно беру.

 

Продавчиня газет:

Спасибі велике, ви теж на Різдво

Даруєте людям любов і добро.

 

Панночка(капризно):

Ідемо татусю, вже ніжки болять,

А нам подарунки ще треба шукать!

 

Бізнесмен із панночкою виходять зі сцени.

 

Продавчиня газет:

Привіт, господине! Чудові прикраси!

Газети продала, лишилося часу.

Зайшла на хвилинку. Давай допоможу,

А потім в молитві подякуєм Богу.

 

Жінка:

Спасибі, сестричко, що в гості зайшла,

Чудово молитись у свято Різдва.

Всі люди радіють, Син Божий прийшов

Щоб кожен спасіння у Ньому знайшов.

 

Продавець газет:

Як жаль, що багато  не знають Христа,

Не в кожного радість у свято Різдва...

 

Жінка:

Я теж це помітила, бідний сусід,

Приємний і добрий, а серце як лід.

 

Автор:

Отак у роботі, молитві й розмові

Щасливі сусідки до свята готові. Заквапилась жінка, додому пора.

Тим часом вже гості у чоботаря.

 

(Будинок- майстерня чоботаря.Заходить пастир)

 

Пастир:

Христос народився!

Сьогодні Різдво,

Чому ж ти сумуєш?

Славімо Його!

 

Чоботар:

Для тебе можливо і свято прийшло,

А я не святкую ніяке Різдво.

 

Пастир:

Я звістку чудову до тебе приніс

Тепер вже не буде печалі і сліз...

Чому ж ти, мій друже, не любиш Різдво?

 

Чоботар :

А в чому, скажи, мені в ньому добро?

 

Автор:

І пастир продовжив вести діалог:

 

Пастир:

Із неба  на землю спустився сам Бог,

Це був подарунок від Нього з небес

Родився, помер  Він, а потім воскрес...

 

Чоботар:

Досить! Наслухався твоїх казок!

Краще йди дітям проводь свій урок.

 

Пастир:

Бог не залишить, пошле тобі знак

Але сердитись не треба, однак.

(Йде)

 

Чоботар (бурмотить):

Треба ж. Придумали люди цих свят,

Тільки і ходять просити до хат.

 

Автор:

Тільки-но двері закрив чоботар

Скукіт у двері, підносить ліхтар.

 

Продавчиня газет:

Газети свіженькі, Різдвяні новини!

Чудові статті для старих і дитини!

 

Чоботар :

Оце так придумала! Бачиш я сам,

Рідних не маю і грошей не дам.

 

Продавчиня газет:

Жаль мені друже, сумно тобі,

Навіть у свята на самоті.

 

Чоботар :

Я не самотній, що ж ти стоїш?

Навіть не думай виграти гріш.

 

Автор :

Знітилась жінка і сумно пішла,

Очі надворі у небо зняла.

 

Продавчиня газет:

" Боже, навідай цю душу теплом

Серце  наповни миром, добром"

 

Автор: Стукіт у двері...

 

Чоботар:

Хто там іще?

 

Автор:

Раптом знітився, поблідло лице.

 

Бізнесмен :

Так хіба треба клієнтів приймати?

Я за таке можу бунт влаштувати.

 

Чоботар :

Прошу пробачення, я ж то не знав

Думав жебрачка, а вас то б прийняв...

 

Бізнесмен :

Досить. На це в нас немає часу

Швидше показуй дитячу красу.

Хочу найкращі з усіх чобітки...

 

Панночка :

Тату, а ти обіцяв каблучки!

 

Чоботар :

Вибачте, нових давно я не шив...

 

Автор:

Пан із дочкою страшенно спішив.

 

Панночка :

Тут не знайдемо, татусю, пішли,

Ми й половини іще не знайшли!

 

Автор :

Знову у майстра лиш думи сумні

 

Чоботар :

"Втратив клієнта!  Невдачі одні..."

 

Автор:

Стукіт у двері. Хто ж там прийшов?

 

Чоботар:

Може це пан, бо ніщо не знайшов?

 

Автор :

Радісно двері свої відчинив,

Глянув на гостю і думку змінив.

 

Удова:

Вибач, будь ласка, та це знову я...

 

Автор:

Замість багатого бідна вдова.

 

Удова :

Вчора хтось викинув ці чобітки ,

Не відвертайся від мене, вдови.

Хочу для донечки тепле взуття

Іншого зовсім у неї нема.

 

Чоботар:

Вибачте, винен у тому не я

Це вже не чоботи, це вже сміття.

 

Удова:

Вам допоможу. Роботу зроблю.

Вимию, вичищу, все приберу.

Тільки пошийте, будь ласка, зробіть.

 

Автор:

Та чоботар невблаганний

 

Чоботар :

Ідіть!

Досить на шиї сидіти моїй,

Не чарівник я для здійснення мрій.

 

Автор :

Тихо заплакала бідна вдова:

 

Вдова:

Боже, Ти бачиш у мене біда.

Серця людини цієї торкнись,

В цім цей додолу сьогодні спустись.

 

Автор:

Пізня година, спускається сон

Місяць тихенько глядить до вікон.

В теплій хатині заснув чоботар

Раптом засяяло світло із хмар.

 

З неба в хатинку спустилось воно

Ліжка торкнулося і ожило.

Кличе по імені чоботаря

Ангел ясніший ніж сонце й зоря.

 

Чоботар:

Хто ти?

 

Автор:

Злякався старий чоботар

 

Чоботар:

Звідки прийшов ти ?

 

Автор:

А серце як жар.

 

Ангел:

Ти не лякайся, я вісник Христа

Звістки приношу у свято Різдва.

Бог подарунок готує тобі,

Тож не святкуй ти Різдва у журбі!

 

Автор:

Майстер прокинувся й нумо гадать,

Як же Йому треба Бога стрічать?

 

Чоботар:

Що подарую взаємно Йому,

Треба найкраще, і де ж я знайду?

 

Автор:

Ходить по місту в крамниці усі

Диву даються усі бабусі.

 

Жінка:

Що ото сталося з чоботарем?

Наче готується стати царем.

Ходить крамницями, гроші дає

Що ж він шукає? Ніщо не бере.

 

Автор:

Раптом зустрів по дорозі вдову,

Сани  із хмизом напів у снігу.

Швидко до жінки цієї підбіг,

Ніяковіючи, та допоміг.

 

Чоботар:

Вам дарували колись подарунки?

 

Удова:

Кращі дарунки - дитячі малюнки.

 

Чоботар:

Так, а якщо це поважна людина

Більше царя, а не просто дитина?

Скажу відверто для Бога цей дар,

Що б  в дарунок принесли?

 

Удова:

Тягар.

 Те що дарую Йому я щодня

Іншого дару у мене нема.

Слабкість - за силу, за радість - печаль,

Гріх за прощення. Ми люди, нажаль.

 

Чоботар :

Я не про те запитати хотів,

Хочу принести найкращий з дарів.

 

Удова:

Думай не розумом, серце послухай

Тут допоможуть духовнії вуха.

 

Чоботар:

Дякую щиро, я все зрозумів,

 

Автор:

Весело наш чоботар відповів.

Швидше додому, робота кипить,

Хоче до ранку взуття він пошить.

 

Кращі на світі нові чобітки!

Люди купили б уже залюбки...

Ходить по місту новина чудна

Пан розсердився на чоботаря.

 

Панночка хоче купити взуття

Майстер говорить : "На продаж нема,

Це подарунок і він особливий

Гостя чекаю і це не людина."

 

Друзів покликав, чекає Христа,

Пізня година, а гостя нема.

Так і заснув він сумний- пресумний

Знов посланець прилетів осяйний.

 

Чоботар:

Більше не йнятиму віри тобі,

Без подарунка я знову в журбі.

 

Автор:

Ангел за руку швеця тоді взяв

Спаса у яслях Йому показав.

 

Ангел:

Кращий з дарунків - то віра в Христа,

Слав Його, друже, відкривши уста.

 

Чоботар :

Дякую, Боже! Я все зрозумів

Кращий дарунок - то Цар всіх царів.

 

Автор:

Вранці прокинувся. В церкву біжить

Довго не був там. Сьогодні спішить.

Бачить із санами бідна вдова,

Дівчинка боса на них замерза.

 

Швидше додому. Узяв чобітки,

Поки до церкви усюди плітки.

Пан зустрічає і радо кричить:

 

Бізнесмен

"Ти ж передумав!",

 

Автор:

А майстер мовчить.

Ніжно до дівчинки в санах схиливсь:

Тихо у вічі він їй подививсь.

 

Чоботар:

Ось, моя люба, у день цей Різдва,

Бог вам дарує частинку тепла.

 

Автор:

Плакали люди і бідна вдова,

Раптом до дівчинки інша прийшла.

 

Панночка:

Ось рукавички й цукерки візьми,

Хочу я бути простою як ти.

 

Автор:

День закінчився і сходить зоря,

Небо радіє, співає земля!

Нині здійснилося чудо з чудес

Бог Свого Сина послав із небес.

Всі, хто приймає у серце Христа

Бачити будуть Його чудеса!

 

 

ПІСНЯ

 

 РОЗПОВІДЬ  «Невидимий різдвяний гість»

 

АВТОР 1: Історія,яку ми хочемо розповісти,відбулася у Німеччині більше,ніж 120 років тому.

АВТОР 2: На бідну вулицю,на якій жив маленький хлопчик Еріх,прийшло Різдво.Але воно майже не     відчувалося ні на цій вузенькій вулиці,ні у невеличкому будинку,у підвалі якого жив цей хлопчик.

Мама його померла,коли Еріху був лише рочок і з того часу він весь час проводив з татом.Тато Еріха був шевцем,ремонтував і шив взуття.І хоч заробляв Ганс небагато,але зате мав можливість весь час

проводити  із сином,оскільки працював дома.

АВТОР 1: Того року зима видалася особливо суворою,на вулиці лютував мороз,мела хуртовина.А в кімнаті біля маленької грубки маленький Еріх слухав,як тато розповідає йому про перше Різдво.

ЕРІХ: О татку!

АВТОР 1: Вигукнув Еріх схвильовано,

ЕРІХ: Адже це жахливо,що ніхто не захотів прийняти Христа в дім!От якби Він прийшов до нас,ми б з радістю Його прийняли б,правда?

ТАТО: Правда,сину!

ЕРІХ: Які б ми були раді!Ми б нізащо Його не відпустили.І віддали б свою постіль,а самі полягали б на підлозі.Правда,татку?

ТАТО: Звичайно,сину!

ЕРІХ: І я віддав би маленькому Ісусові свою кашу з молоком і все найкраще,що в мене є.

АВТОР 1: Еріх обдивився бідну кімнату і побачив нові чобітки,які нещодавно пошив йому тато.

ЕРІХ: Я віддав би навіть свої чобітки.О,якби Христос прийшов!

ТАТО: Хтозна,можливо,Він і прийде,у Його Слові сказано,що Він увійде до того,хто відчинить Йому.

АВТОР 2: Коли прийшла ніч і Еріх заснув,уві сні він почув голос,який тихенько його покликав:”Еріх!”

ЕРІХ: Хто там?

АВТОР 2: « Еріх!-повторив голос- завтра Я прийду до тебе.Ти ж бажав Мене прийняти,Я завжди приходжу до таких людей.Не забудь відчинити двері і впустити Мене.»

АВТОР 1: На другий день із самого ранку Еріх зайняв варту біля віконця.Він навіть на хвильку не сумнівався,що відразу впізнає Христа.Одного він не знав напевно – чи буде навколо Христової голови сяйво,чи ні.Еріху дуже хотілося,щоб було.

ЕРІХ: Сьогодні до мене прийде Христос!От якби швидше!

АВТОР 2: Раптом він побачив хлопчика,який переходив вулицю.Еріх був вражений його жалюгідним виглядом:чобітки зовсім диряві,одягнений у лахміття.Під вікном хлопчик зупинився і Еріх побачив,як він тремтить усім тілом.

ЕРІХ: Татку,глянь,як хлопчик тремтить від холоду!

ТАТО: От бідолаха!А такий мороз і хуртовина,він може навіть і замерзнути.

ЕРІХ: Тату,-

АВТОР 1: Запитав Еріх схвильовано,-

ЕРІХ: А можна я покличу його до нас погрітися?

ТАТО: Звичайно,а я підкладу до грубки дров,щоб було тепліше.

АВТОР 2: Еріх швиденько збігав на вулицю і привів хлопчика.

ТАТО: Чому ти ходиш містом,дитино,такого морозу і хуртовини?Де твій дім?

ХЛОПЧИК: Немає.

ЕРІХ: А тата ,який дав би тобі їсти і пошив нові чоботи?

ХЛОПЧИК: Немає.Я жив у бабусі,але вона померла,і тепер я добираюся у Гамбург,до тітки.

ТАТО: Але  хіба ж ти дійдеш у своїх розірваних личаках,тобі ж іще іти не менше ,як 20 миль.

ХЛОПЧИК: Мушу,а що ж робити?Це чуже місто для мене,тут мені ніхто не допоможе.

АВТОР 2: Тут Еріх підбіг до тата і щось схвильовано зашепотів.Ганс скривився,як від зубного болю.І це не дивно,оскільки хлопчик пропонував віддати гостю свої нові чобітки.Ганс із сином були бідними і цей подарунок був дуже щедрим,як для їхньої родини.Але християнське серце підказувало йому,що син правий.Ледь не плачучи,батько згодився.Він розумів,що без цих чобітків хлопчик-гість до тітки не дійде.

 

ТАТО: Віддай,сину,я пошию тобі інші,доведеться лише почекати,поки я зароблю на шматок шкіри.

АВТОР 1: Еріх схопив чобітки,але згадав,що він збирався віддати їх Христу.Він завагався.А що,як Ісус образиться?

ЕРІХ: Хлопчик такий бідний,а Ісус добрий,Він не розсердиться,що я віддав чобітки,-

АВТОР 1: Вирішив Еріх і віддав гостю чобітки.Потім Еріх з батьком нагодували хлопчика і дали хліба на дорогу.Хлопчик зі сльозами подякував і пішов,а Еріх знову примостився біля віконця.

АВТОР 2: Почало сутеніти,а Ісус все не йшов.Хлопчик побачив знайомого дідуся із сусідньої вулиці і привітно замахав йому рукою,запрошуючи зайти.Дідусь був дуже стареньким і самотнім.Він любив заходити до Еріха з татом,бо ті були добрими людьми,з ними дідусь не почувався самотньо.Попили чайку,погомоніли про життя.

ДІДУСЬ: Тепер піду,щоб завидна дістатися додому.Дякую вам за підтримку і добрі слова.Аж на душі полегшало,коли поспілкувався з вами.Нехай благословить вас Бог,добрі люди!Щасливого вам Різдва.

АВТОР 2: Потім Еріх провів старенького до домівки,щоб той не впав на слизькій дорозі.А Христос чомусь все не йшов.

АВТОР 1: На вулиці вже геть стемніло,та Еріх все ще не відходив від віконця.

ЕРІХ: Він все ще не йде,але ж Він обіцяв!А тепер я вже не зможу побачити Його в темряві.

АВТОР 1: У цю ж мить почувся стукіт у двері.

ЕРІХ: Це Христос,-

АВТОР 1: Закричав Еріх і побіг швиденько відчиняти.І тут його охопив розпач- замість Христа на порозі стояла чужа жінка з немовлям.

ЖІНКА: Ради Бога,пустіть мене переночувати,я не змогла добратися до села завидна,а тепер боюся,що у цю хуртовину застуджу дитину.Допоможіть,будь ласка,я піду,ледь почне світати,а зараз вже не маю сили нести дитину на руках.

АВТОР 2: Тато вже хотів відмовити жінці і порадити звернутися до сусідів,але перехопив благальний погляд сина.

ЕРІХ: Тату,одну нічку ми і на підлозі поспимо,добре?

ТАТО: Заходьте.Ради Того,чиє Різдво ми згадуємо сьогодні,ми впускаємо вас до своєї домівки.

АВТОР 2 : Важко зітхнувши,тато заходився стелити собі із сином постіль на долівці,а гостя обережно поклала на ліжко сплячу дитину.Еріх зовсім засумував.Він сів біля віконця і поклав голову на підвіконня,і незчувся,як заснув.

 

АВТОР 1: Увісні він почув той самий,вже знайомий йому голос:

«Добрий хлопчику,Я приходив до тебе сьогодні тричі,і тричі ти зі своїм татом приймали Мене.Перший раз-тоді,коли ти віддав свої чобітки біднякові,вдруге – коли ти розрадив старенького самотнього сусіда,а втретє – зараз,коли Я гостюю у тебе в особі цієї змученої жінки з дитиною.І ти ні разу не відмовив Мені.Запам’ятай:щоразу,коли ти допомагаєш бідному,хворому чи нещасному,ти до-

помагаєш Мені,тому що Я люблю їх більше,ніж Себе.Щоразу,коли ти висушиш чиїсь сльози,ти Мене втішиш,щоразу,коли ти нужденного введеш у свій дім,ти Мене введеш до себе.»

АВТОР 2: Мир і радість наповнили серце Еріха.Тепер він твердо знав,що Різдвяна зустріч відбулася,і не лише в домівці,але і в душі.

АВТОР 1: На жаль історія не зберегла більше відомостей про маленького німецького хлопчика Еріха,але ми переконані,що Різдвяна зустріч з Христом залишила слід в його серці на все життя.

АВТОР 2: Дорогий друже,і в твоє серце хоче завітати Христос.Прислухайся до Його стуку і швидше відчини двері свого серця,і тоді до тебе завітає справжнє Різдво.

 

ПІСНЯ

 

ВІРШ Борис

 

ПІСНЯ

 

РОЗПОВІДЬ  «СЕРЦЯ»

 

АВТОР:

       Вже на протязі 2000 років люди на землі кожен рік згадують день народження Ісуса Христа.І в кожній країні це відбувається по-різному.В одній –пишно,в іншій –бідно,в одній –людно і весело,в іншій –таємно.І кожне людське серце це свято зачіпає.Дехто з радістю приймає Новонародженого Месію,а інший –з особливим зусиллям відкидає Його.Так було завжди,тому що особисте відношення до Різдва залежить в першу чергу від стану серця людини.

1.ПОКОРА.

         Це серце відрізнялося особливою покорою.Не дивлячись на те,що люди могли осудити її,ця жінка виконала повеління Боже,сказавши:”Нехай буде мені по слову Твоєму!”Вона стала матір’ю Сина Людського.Покора Богові займала в її серці перше місце.Ім’я цієї жінки – Марія.

2.ДОВІРА.

          Особливістю серця цього чоловіка була глибока довіра до Божих слів.Довірившись словам Ангела,він,наперекір єврейському законові,прийняв багато обов’язків перед Всевишнів і доклав усіх зусиль,щоб виконати їх якнайкраще.Не один раз у снах Ангел Божий давав йому повеління,і він,простий тесля із Назарету,довіряючи Богові,з точністю виконував їх.Ти знаєш,хто він?Це Йосип.

3.БАЙДУЖІСТЬ.

           У цього чоловіка було черстве і байдуже серце.За своє життя він бачив багатьох людей і став зовсім байдужим до їхніх переживань і проблем.Його цікавило одне – хороший прибуток.Тому він без найменших докорів сумління зачинив свої двері перед змученою довгою дорогою жінкою ,яка чекала дитину.Цей байдужий і черствий чоловік був власником готелю.

4.РАДІСТЬ.

           Вони були простими людьми і все життя важко працювали.Але саме їм Бог в ту ніч послав Ангелів із радісною звісткою.Вони залишили свої стада і поспішили у Віфлеєм поклонитися Новонародженому.Їхні серця переповняла неземна радість.Це були пастухи.

5.ЩЕДРІСТЬ.

           Ці люди були дуже розумними і освіченими.Але,крім того,у них були дуже щедрі серця.Вони подолали далекий шлях,щоб поклонитися Святому Немовляті.І принесли Йому цінні дарунки - золото,ладан і миро.Вони були східними мудрецями.

6.ТРИВОГА.

            Цей чоловік мав дуже владне серце,яке переповнювалося тривогою,коли він почув,що народився новий цар.Він не переймався долею своїх підлеглих,а тривожився лише,щоб не втратити влади.Ця тривога керувала його діями і підказала йому,що потрібно вбити новонародженого.А його ім’я – Ірод – ще й досі згадують,як синонім "зло”

7.ЖОРСТОКІСТЬ.

            Ці люди жили в жорстокому світі.І їхні серця також були переповнені цією жорстокістю.Вони не знали,що таке любов,співчуття,милість.Виконуючи наказ Ірода,вони проявили особливу жорстокість,і  принесли  у домівки багатьох людей біль і страждання.Історія не зберегла їхніх імен,але й досі люди із жахом згадують про них.Це – воїни царя Ірода.

8.НЕВІР’Я.

             Добра вість про Різдво звучить всім людям.Але не всі хочуть відкривати свої серця перед Ісусом і вибирають невір’я для свого серця. І коли звучать різдвяні гімни,мелодії радості не наповнюють серця цих людей,яких так і називають – невіруючі.

 

9.ВІРА.

        Але не всі відносяться байдуже до цього великого свята.Є люди,в серцях яких живе віра.Ічерез неї вони приймають Новонародженого,дозволяють Йому ввійти в своє життя.Вони називають себе по імені свого Царя – християнами.

АВТОР:

          Любі друзі!Перевірте свої серця.Що в них?Якщо покора,довіра,радість,щедрість і віра – це дуже добре,а якщо байдужість,тривога,жорстокість чи невір’я,то дозвольте Ісусу увійти у ваше серце.І тоді День народження Месії стане і вашим днем народження для нового життя.

 

 

ПІСНЯ

 

РОЗПОВІДЬ  «ПРО РІЗДВО

 

Тихий вечір світло всюди лив,

У каміні тріскотіли дрова,

Квіти із морозу розцвіли

І дивились в небеса на зорі.

 

А вони сріблили залюбки

Ліс густий, який здававсь ще вищим,

Падав сніг прозорий і легкий

І здавався вечір таємничим...

 

Радість, ніби довгожданний гість,

В серці поселилася й в кімнаті...

Ще хвилина й рознесеться вість

Про Христа, що спокій хоче дати.

 

День народження святкує нині Він,

За столом зібралися малята,

І про те, як народився Божий Син,

Буде тато їм розповідати.

 

   Тато

Давно давно цар Август дав наказ

Зробити перепис населення усього...

Правителя цього міцна рука

У кожну хату принесла тривогу.

 

Були переживання не малі

В подружжя юного- у Йосипа й Марії,

Вони із осликом у путь далеку йшли,

До славної, завітної події...

 

Для них була це просто мрія ще,

Й одне бажання- десь знайти спочинок.

Здогадки викликали тихий щем:

Ось -ось і може народитися Дитинка.

 

В готелі заняті усі місця

І переповнені хати до краю...

"Коли ж закінчиться тривожна нічка ця?"-

В самого себе Йосип все питає.

 

Синочок

А люди знали, хто вони такі?

Тоді чекали Господа Месію?

Дали б , напевно, місце залюбки

Задуманому Йосипу й Марії.

 

Тато:

Ніхто не думав , що та славна ніч

В людську історію ввійде назавжди...

В хліві далекому знайшли нічліг вони,

Щоб звідти рознеслась велика радість.

 

Донечка:

І що, в хліві здійснився Божий план,

Якому вже було багато років?

Невже тоді та славна мить прийшла,

Про котру говорили всі пророки?

 

Тато

Так, діти, в тиху ніч святу,

Явивши Отчу волю незбагненну,

Господь залишив неба висоту

Й Дитям малим прийшов на грішну землю.

 

Сном огорнулось місто Назарет,

Торжествували ангели велично,

Марія вже дивилася вперед

І бачила Ісуса шлях у вічність.

 

Гостей вони приймали у ту ж ніч,

А пастухи події дивувались...

Здіймалось сонце десь у далині,

Зоря спасіння більше розгорялась...

 

Син

А далі що? Татусю, розкажи

Про шлях земний небесної Дитини...

Як ріс Він, людям як колись служив,

Як став всім жителям благословінням...

 

Тато

Історія розказує про все,

Від ясел до Голгофи шлях почався,

Христос вину і нашу понесе,

А нині хай пошириться скрізь радість.

 

Діти

Співаймо всі, бо народився Той,

Про Кого ангели Свою понесли пісню...

Бо в грішний світ прийшла свята Любов,

Тому нехай в серцях не буде тісно!

 

 

ПІСНЯ

 

РОЗПОВІДЬ ЧИТЦІВ

 

1 ЧИТЕЦЬ:  Бог по Своїй великій любові й мудрості створив людство. Але люди не залишилися вірними Богові. Вони не могли більше бачити Його лиця,спілкуватися з Господом. Та ще в ті далекі часи Господь не хотів,щоби люди впали у відчай,тому в той жахливий момент,коли Адам та Єва покидали Едемський сад,Бог дав їм обітницю на спасіння.

 

2 ЧИТЕЦЬ: « І я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою,між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову,а ти будеш жалити його в п’яту.»  Буття 3:15

 

1 ЧИТЕЦЬ: Йшли роки. Людство було винищено потопом,людській рід спасся в вісьмох душах. Людство знову розповсюдилося,але збільшувалися їхні гріхи. Тільки одній людині,яка слухалася голосу Божого,Бог підтвердив Свою Обітницю.

 

3 ЧИТЕЦЬ: І промовив Господь до Авраама: «Вийди зо своєї землі,і від родини своєї,і з дому батька свого до краю,який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню,і поблагословлю Я тебе,і звеличу ймення твоє,і будеш ти благословенням. І поблагословлю,хто тебе проклинає,того прокляну. І благословляться в тобі всі племена земні!

 

4 ЧИТЕЦЬ: За 700 років до початку нашої ери Бог відкрив пророку Ісаї чудову новину,яку Ісая записав у своїй книзі: «Бо Дитя народилося нам,даний нам Син,і влада на раменах Його,і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник,Бог сильний,Отець вічності,Князь миру. Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його,щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки,ревність Господа Саваота це зробить!»

 

5 ЧИТЕЦЬ: А за 740 років до народження Чудної Дитини пророк Михей,по Божому натхненню,предсказав навіть місце її народження. «А ти,Віфлеєме-Єфрате,хоч малий ти у тисячах Юди,із тебе Мені вийде Той,що буде Владика в Ізраїлі,і віддавна постання Його,від днів віковічних. Тому Він їх видасть до часу,аж поки ота не породить,що має родити,а останок братів Його вернеться до Ізраїлевих синів. І стане,і буде Він пасти Господньою силою,величністю Ймення Господа Бога Свого. І осядуть вони,бо Він стане великий тепер аж до кінців землі! І Він буде миром!»

 

6 ЧИТЕЦЬ: І ось збулись святі пророцтва! Постав Господь Емануїл! Ось як пише про це євангеліст Лука: «трапилося тими днями,вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. Цей перепис перший відбувся тоді,коли владу над Сирією мав Квіріній. І всі йшли записатися,кожен у місто своє.»

 

7 ЧИТЕЦЬ: «Пішов теж і Йосип із Галилеї,із міста Назарету,до Юдеї,до міста Давидового,що зветься Віфлеєм,бо походив із дому та з роду Давидового,щоб йому записатись із Марією,із ним зарученою,що була вагітна. І сталось,як були вони там,то настав їй день породити. І породила вона свого Первенця Сина,і Його сповила,і до ясел поклала Його,бо в заїзді місця не стало для них…»

 

8 ЧИТЕЦЬ: «А В тій стороні були пастухи,які пильнували на полі,і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них,і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим… Та Ангол промовив до них:

 

9 ЧИТЕЦЬ: «Не лякайтесь,бо я благовіщу вам радість велику,що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель,Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете,що в яслах лежатиме.»

 

10 ЧИТЕЦЬ: І ось раптом з’явилися з Ангелом велика сила небесного війська,що Бога хвалили й казали: «Слава Богу на висоті,і на землі мир,у людях добра воля! І сталось,коли Ангели відійшли від них в небо,пастухи зачали говорити один одному:

 

11 ЧИТЕЦЬ: «Ходім до Вифлеєму й побачимо,що сталося там,про що сповістив нас Господь. І прийшли,поспішаючи,і знайшли там Марію та Йосипа,та Дитинку,що в яслах лежала,а побачивши,розповіли про все те,що про цю Дитину було їм звіщено. І всі,хто почув,дивувались тому,що їм пастухи говорили… А Марія оці слова всі зберігала,розважаючи,у серці своїм. Пастухи ж повернулись,прославляючи й хвалячи Бога за все,що почули й побачили,так як їм було сказано.

 

 

ПІСНЯ

 

 

РІЗДВЯНА ДЕКЛАМАЦІЯ

 

Хто Ісуса привітав,

Коли з Неба Він зійшов?

Хто Йому поклін віддав

І прославив за любов?

 

Першою була МАРІЯ!

Мама – нам на все життя.

Більше так ніхто не вміє

Пригорнуть своє дитя.

 

ЙОСИП теж все потішався.

Божу волю добре знав.

Про Ісуса піклувався,

Доглядав, охороняв.

 

АНГЕЛИ хвалу складали,

Прославляючи Отця.

Сина на землі вітали,

Він спасе людей серця!

 

ПАСТУХИ заметушились,

Як почули звістку ту.

Тай побігли, поспішили

Поклонитися Христу.

 

МУДРЕЦІ любили щиро

Спаса – Господа свого.

Ладан, золото і миро

Принесли до ніг Його.

 

Друже милий, ти сьогодні

В день Христового Різдва

З чим прийшов у храм Господній?

Що приніс? Діла? Слова?

 

Серце дати постарайся

Якнайшвидше Богу ти.

У гріхах мерщій покайся,

Щоб до раю увійти!

 

Лідія Гапонюк