Сценарій "Хліб всьому голова"

Балико - Щучинська загальноосвітня школа І - ІІ ступенів

 

 

 

 

 

Виховна година для учнів молодших класів:

 

 " Свято хліба"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Хліб всьому голова

 

Мета: виховувати бережливе ставлення до хліба, любов і шану до людей , які працюють для того, щоб ми мали змогу їсти хліб.

 

Обладнання:вишиті рушники, вироби з пшеничного та житнього борошна, ваза з колосками, виставка книг про хліб.

Вислови про хліб:

 Без труда не їстимеш пирогів.

 Хліб не сіяти — ні молоти, ні віяти.

 Глибше орати — більше хліба мати.

 Без солі, без хліба немає обіду.

Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

 Не той урожай, що на полі, а той, що в коморі.

 На чорній землі білий хліб родить.

 Найсмачніший хліб від свого мозоля.

 

 

Хід виховної години

Лунає пісня " Чом, чом, земле , моя ". Ведучі в українських костюмах з'являються на сцені. Дівчинка тримає хліб-сіль на вишитому рушнику.

1ведучий

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

Любов'ю і миром!

2 ведучий

Для людей відкрита

Хата наша біла,

Тільки б  жодна кривда

В неї не забігла.

1 ведучий

Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі,

Щоб жилось у правді,

Щоб жилось у мирі!

(Діти вручають хліб-сіль на вишитому рушнику гостям.)

Учень

Для кожного диво своя Батьківщина,

В ній рідне коріння і мови душа,

І скільки б світів не пізнала людина.

На рідній землі лиш вона ожива!

Вчитель

Доброго дня, шановна громадо, любі друзі, дорогі гості!Щиро вітаємо Вас на нашому святі Хліба!

Наше диво, наша Україна!

Близька ти нам і найкраща о будь-якій порі року. Весною, коли дихає теплим пором земля, витинає першу зелену свіжу парость, а лелеки, поважно кружляючи над селом, обдаровують щастям людські оселі.

 Гарячим літом,коли пахучі трави наливаються соком,а високе синє небо бринить і переливається сріблястим співом жайвора. Шепоче щось стиглий хліб вітру. що заплутався та принишк у колоссі.

Учень

Що для мене Україна моя?

То висока блакить

І засіяне золотом поле,

Синьоокі ставки

І шовковий ковил у степу,

А ще житній хліб на зтемнілих долонях

З дрібкою солі на маминому рушнику.

Танок з колосками

Учениця

Я чую твій голос,

Пшеничний твій колос,

У душу мені засіває зерно,

Моя, Україно,

Білявко-хатино,

Пізнати тебе мені щастя дано.

Вчитель

Чи знаєте Ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвилинку і відчуємо цей запах...Це - пахне хліб. Неповторний запах робить хліб живим, частинкою душі кожного з нас. Початок хліба-маленька зернинка. Зернятко хліба нагодує дитину в сповитку. Немовлятко - це іскринка життя, джерельце життя у згорточку. Так і зернятко починає колос,починає безмежний хлібний лан.

Пісня " Хліб на рушнику"

 Слова: Вадим Крищенко Музика: В. Філіпенко

 

Стоять хліба достиглі серед поля,

А полем котить хвиля нешвидка.

В чеканні жнив завзятий день поволі

Схиляється чолом до колоска.

Приспів:

Золотим промінням

Світить щедрий сніп,

Найдорожче серцю

Добре слово "хліб".

Хліборобській долі

На її віку

Житнім сонцем сходить

Хліб на рушнику.

 

В безмежжі жнив земля озветься звуком,

Бо пісня й хліб поєднані давно.

Хвала, хвала вам, роботящі руки,

Які добром наповнили зерно.

Приспів.

З крутих доріг вертаєм в отчу хату,

Зорить вона віконцем до воріт,

Щоб мамин хліб святий поцілувати,

Що нас ростив, благословляв на світ.

Приспів.

 

Учень

Здавна хлібу надавали округлої форми, ототожнюючи його із сонцем. Якщо у домі пахне хлібом - тут злагода та щастя, якщо в державі колосяться хлібні поля - тут мир і достаток. Хліб - це честь, хліб - це рука допомоги. хліб - сила, могутність держави, хліб - це святість.

Вчитель

Легенда "Про хліб і золото"

Колись у Галичі жив король Данило. Він мав такого майстра, який робив йому гроші. Той майстер у золоті купався, але волі не мав..

Король Данило сам відкривав ту кімнату, де працював майстер, замикав її, і випускав майстра власноруч, коли треба було кудись вийти. Та таке траплялося рідко.

Майстер добре знав про все багатство короля, та нічого не знав про вільне життя. Тому й гадки не мав, як так голодним бути.

Та одного разу майстер каже королеві:

Золото — цар, бо воно панує на землі.

А Данило виправляє його:

— Ні, чоловіче, хліб усьому голова.

— Ні, золото і срібло, -— переконано наполягав майстер.

Так вони сперечалися, поки король не пішов геть з майстерні.

А другого дня бачить король Данило золотий напис на стіні: «Хліб — болото, а всьому голова — срібло й злото».

Данило нічого не сказав. Але наступного ранку король був змушений виступити у похід. Король зібрав дружину і вирушив. Поїхав, а про майстра, який був замкнутий, забув.

А в цьому королівстві існував закон: що за відсутності короля ніхто не сміє навіть підходити до кімнати з грошима, інакше — смерть.

Минуло кілька місяців. Данило з військом повертається додому, чекає від майстра-золотаря дарунку за перемогу, а того нема. І тут згадав...

Зіскочив з коня, біжить до кімнати, відмикає, а на купі золота — лише кістяк майстра, на стіні ж золотом написано: «Срібло, злото — то болото, а хліб — цар».

Отак життя навчило.

Учениця

В усі віки хліб був обов'язковим атрибутом, що супроводжували найважливіші події в житті людини. Коли народжувалась дитина і йшли на хрестини, неодмінно клали в колиску  срібний карбованець і хлібину - на здоров'я і достаток. Коли дитина йшла на навчання до дяка, батько ніс пучок різок, горщик каші та хлібину - на розум,силу та здоров'я. На весіллі молодих зустрічали хлібом - сіллю і молоде подружжя схиляло голови перед хлібом, цілувало його , приймаючи благословіння.

Учень

На тому місці, де мали ставити хату, сіяли пшеницю. Якщо вона добре сходила, це означало, що місце добре, чисте і хату можна будувати. На толоку сходилося багато людей, це чудовий давній звичай. Люди, що сходилися на толоку, вважалися дорогими гостями і цій події присвячувалися особливі пісні.

Пісня" Зеленеє жито"

 

Учениця

В нову хату входили тільки з паляницею. Вважалося великою невихованістю і неприязністю до господарів зайти в нову оселю без хліба. Принести хліб - означало щире побажання господарям достатку, здоров'я та добра.

Вчитель

Великою майстерністю вважалося вміння пекти хліб. Добрі господині славилися на все село. Коли по вулиці розходився запашний хлібний дух, сусідки промовляли: " Мабуть, це вже Марія вийняла хліб із печі. У неї завжди хліб вдається". І зрозуміло , коли в сім'ю входила невістка , свекруха найперше перевіряла, як вона вміє пекти хліб.

Учень

В усі часи майже всі свята були пов'язані з хлібом і не тільки як з найпотрібнішим продуктом харчування, а й як з найголовнішим, навколо чого розгорталося дійство. На Різдво обов'язково пекли пироги з капустою і маком, пампушки, дрібні пиріжки,  якими частували дітей, готували кутю з товченої пшениці, вносили сніп жита - "злото, щоб увесь рік ми жили багато".

 Учениця

На Великдень у красному куті виставляли високі паски, прикрашені гілочками свяченої верби і свічками. Навколо пасок - барвисті крашанки та писанки.

Учень

На Трійцю обов'язково на великих листах пекли з доброго тіста пироги із солодкою літньою начинкою - мазури. Пиріг ставили посередині столу і прикрашали м'ятою, квітами, пахучими травами.

Учениця

На свято Андрія влаштовували вечорниці. Основним тут було обряд кусання калити. Калита - великий корж із білого борошна з діркою по середині. Печуть його дівчата, тісто місять по черзі. Тісто солодке, з медом. Зверху калиту оздоблюють сухими вишнями чи родзинками - " щоб гарна була ". В дірку протягують червону стрічку і підвішують до сволока. Підвішують високо,  щоб парубок міг дістати зубами тільки тоді, коли добре підстрибне. Біля калити стає вартовий - "Пан Калитинський". Це веселий парубок-жартівник, він смішить хлопців. Якщо вони засміються,  то вже втрачають своє право кусати калиту. А якщо не вкусять бублика, то отримують від пана Калитинського мітку на обличчі сажею.

Вчитель

Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Та багато сторінок вписано кривавими та чорними кольорами.

Сонце сходило над схолоднілими за зиму полями, сідало за обрій кольору крові і не впізнавало землю. Чорне вороння зграями ширяло над селами, зацепенілими  в тяжкому смертному  сні. Танули на Україні сніги весни 1933-ого року. 

Учень

Цей сніг, як сон

прийшов - розтане.

Село лежить в тумані.

Голодний рік.

 Голодний день.

Іде не йде, повзе по мертвих,

й хвалити Бога, хоч повзе.

Учениця

Весняний дух живий  - не спертий

До сонця зводить все живе.

Й воно і молиться, і плаче,

Й радіє сонцю і воді.

Якби він знав, коли б побачив -

Сини ростуть на лободі -

Сини Вкраїнської держави!

Та знає вождь, усе він зна...

І усміхається лукаво.

В Москві весна . Його весна!

Учень

Зерно у купах пріло під дощем.

Кудись у море, в безвість, за границю,

Щоб насадити скрізь цей наш едем

Немов витріскуючи, із криниці

Переливаючись рідким вогнем,

Текло струмками золото пшениці.

Учениця

Ми тільки бачили той тьмяний блиск,

На горлі ж ми відчули пальців стиск.

Тоді дурні Грицьки і Опанаси

Вмирали, як у зливу комарі.

Тоді по селах їлось людське м'ясо,

І хліб пекли з розтертої кори.

Дивилися голодні діти ласо

На спухле тіло вмерлої сестри.

Так ми, хоч і покинули печери,

В двадцятім віці стали людожери.

Учень

Та не можна вбити землю, вбити хліб, як не можна побороти життя.

Учениця

Поле моє,

Ти житами й піснями родило,

Сріблом жайвора моє серце зігріло,

Пригорнуло колоссям,

Волошками збентежило,

Руки втомлені, струджені,

Ти росою - сльозою тихо пестило.

Учень

Поле моє,

Як зірниця зійде,

На плугах борозна заспіває.

Учениця

Поле моє,

Ти таке молоде,

Я любов'ю тебе засіваю.

Озовись, моє поле,

Пшеницями, житами,

В небесах журавлями

І живою водою.

Ти безкрає, широке,

І земне, і високе,

І єдина в нас доля з тобою!

Пісня "Ой на горі жито"

Вірші про хліб

(Читають учні класу)

Ходімо в поле сину

Ходімо в поле сину,

Ходімо влітку в поле, любий сину,

Там хліб живе у буйному колоссі.

Тужавіють, повнішають зернини:

Краси такої ти не бачив досі.

Ходімо в поле в гожі дні та в сльоту

Трудитися, мій сину, на землі,

Щоб ти пізнав, якої праці й поту

Хліб коштує на ниві й на столі.

 

Гей прослала нива

Гей прослала нива

чорне полотно.

Ллється жовта злива,

сіється зерно.

Сійся -  родися,

колосом розвийся,

засівайся, ниво,

людям на добро.

Колос наливається

Поле прокидається

 Ранком на зорі.

Колос наливається

У такій порі.

Жайворон здіймається

У небесну вись:

- Колос наливається,

Сонце, подивись!

Сонце усміхається,

Крізь ясну блакить:

- Колос наливається?

Хай йому щастить!

Хлібороби

Честь і слава хліборобам,

Що живуть в моїм селі!

Хлібороби хліб нам роблять,-

Знайте й ви про це, малі.

На руках у них буває
Пил, земля - та це дарма.

Кожен скаже, кожен знає:

Кращих рук, як ці, - нема!

Пшениці шумлять на волі,

Де початок їм, де край?

Хлібороб в колгоспнім полі,

Нам вирощує врожай.

Як їсте ви паляниці,

Калачі смачні їсте, -

Не забудьте уклонитись

Хліборобові за те!

Чим пахне коровай?

А чому це радість сяє

У очах діток малих?

Бо сьогодні - День врожаю,

Коровай гостює в них!

Він шишкатий і рум'яний,

Ліг на шитий рушничок.

А на тому короваї -

Солі білої дрібок.

І калини грона повні

Червоніють для прикрас...

- Короваю, гість шановний,

Звідкіля прийшов до нас?

- Знаю, знаю!,- каже Оля,-

Коровай прийшов із поля.

Це не тільки коровай ,-

Це - колгоспний урожай.

- Коровай,- сказав Борис,-

Під дощем весняним ріс.

Пахне полем, колосками

Цей хороший коровай.

В цьому труд і тата, й мами,

Що збирали урожай.

Працьовитими руками

Пахне красень коровай!

Виступ працівника хлібозаводу

Вчитель

А зараз я пропоную вам відгадати загадки.

 

Що то за твір,

Що ні чоловік, ні звір,

А вуса має?               (Ячмінь)

 

Зимою біле,

весною чорне,

літом зелене,

восени стрижене.        (Поле)

 

Б'ють кулаками,

Долонями гладять,

Кладуть на лопату

І в пекло посадять.

А виймуть -  ножами

Покрають безжально,

За те його кривдять,

За те його луплять,

Що всі його хочуть,

І всі його люблять.      (Хліб)

 

Зуби має,

А їсти не просить.     (Борона)

 

Я долоні гострі маю,

Землю ними легко краю.

А сестра моя - зерно,

У ріллю на саме дно

Сипле, сипле з рукавів,

Щоб врожай багатий зрів.    (Плуг, сівалка)

 

Відгадай загадочку: кину її в грядочку,

нехай моя загадочка лежить до весни.      (Зерно)

 

Виріс у полі на добрій землі,

Місце найкраще зайняв на столі.     (Хліб)

 

На драному мості

Танцювали гості.    (Сито, борошно)

 

Купили кругленьке, думали -  новеньке,

а воно все у дірках, труситься в руках.     (Сито)

 

Б'ють мене ціпами,

Ріжуть мене ножами,

Зате мене отак гублять,

Бо всі мене дуже люблять.      (Хліб)

 

 Б'ються в куточку

звірі здорові -

ллються струмочки

білої крові.         (Жорна і борошно)

 

Гарне на вроду, їсть масло і п’є воду:

 Ходить з краю в край,

 Ріже чорний коровай.     (Трактор)

    

Де йшла сотня косарів —

 Вийшло п’ять богатирів:

 Косять, в’яжуть заодно

 І молотять на зерно.      (Комбайни)

       

 

У пору літню, в час осінній,

 Навесні — в гарячий час —

 Косять, жнуть вони і сіють,

 Орють лан у котрий раз.     (Хлібороби)

     

Вчитель

Молодці, всі загадки відгадали.

 Певно, чули ви, малята.

 Вже не раз такі слова:

 Хліб потрібно шанувати!

 Хліб — усьому голова!

 

Учень

Живи,  життя, духмяним хлібом!

Здоров'я і щастя,  Вам, добрі люди!

Хай завжди буде пахучий хліб на вашому столі!

Учениця

Ходіть всі до хати ,

страви наші куштувати!

З жита та пшениці

Гарні паляниці!

Всіх ми почастуємо!

(Учні запрошують гостей та учасників свята скуштувати страви, приготовлені з борошна).