Сценарій колективно-творчої справи «Любіть Україну» для 5-7 класів

С ц е н а р і й

Колективно творчої справи №1 «ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ» для 5-7 класів

«Пісня – душа українського народу»

Дата, час та місце проведення:                        24.10.16р.

11.00 год                                                                                                                Актова зала шоли

(До початку заходу лунають укр. пісні «Моя Україна» муз. І. Поклада, слова М.Ткача, «Це край, де я родилась і живу…».)

Сцена прикрашена українськими рушниками, калиною, колосками, вінком з квітів.

 На фоні музики вірш М. Луків «Україні» читають напам'ять ведучий- вчитель та учень.

1 вед:    Любіть Україну, як сонце, любіть, 
              як вітер, і трави, і води… 
              В годину щасливу і в радості мить, 
              любіть у годину негоди.

2 вед:    Любіть Україну у сні й наяву, 
              вишневу свою Україну, 
              красу її, вічно живу і нову, 
              і мову її солов'їну.

1 вед:     Для нас вона в світі єдина, одна 
               в потоків солодкому чарі… 
               Вона у зірках, і у вербах вона, 
               і в кожному серця ударі,

2 вед:     Любіть у труді, у коханні, у бою, 
               як пісню, що лине зорею… 
               Всім серцем любіть Україну свою — 
               і вічні ми будемо з нею!

   Ведучий:  Доброго вам дня, любі друзі!

Доброго настрою на нашім святі, святі української пісні!

 Українська народна пісня – явище таке ж незвичайне, як і українська історія та український народ.

Свій рідний народ ми можемо порівняти з океаном. Духовні острови – це нематеріальні острови, вони не існують фізично, їх не можна знайти на карті.

Це острови, які ми повинні шукати в духовності свого народу. Шукати для того, щоб стати гідними синами та доньками його.

Вед1:  Гімн – це урочиста пісня. Вона є у кожного народу. Звучить він під час урочистих подій. Коли звучить гімн, треба, на знак поваги, вставати.

Вед2:     Наш гімн був написаний Павлом Платоновичем Чубинським.

Вед1:     На музику його поклав композитор Михайло Тодонтович Вербицький у 1863 році.

Вед2:     Коли була проголошена незалежність України, пісня «Ще не вмерла Україна» стала музичною емблемою держави.

(Виконується гімн)

Звучить гімн України -

виконує учениця6 класу Аліна Галяк та всі учнівські колективи

Вчитель:   Діти, всі ви  одержали випереджувальне завдання КТС№1 «Любіть Україну». Всі ви готувалися, і сьогодні ми з вами послухаємо ваші пісні і побачимо нашу Батьківщину в різних площинах, а саме:

•  «Рідну землю, де живем, Україною зовем!»   7-Б  
• «Люби свою землю! Екологічними стежками Херсонщини» 7-В
• «Моя мала батьківщина. Рідна моя школа.» 7-А
• «Олешшя – частина мого серця. Моя родина» 7-Г

Вед 1:  Нема життя без України, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це Мати, яку не вибирають, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі!

Етюд «Легенда про Україну»

(Звучить пісня «Україна – матінка моя», сл. Я.Кухаренка, муз. М. Лучка)

Дівчина в українському вбранні

1 вед:   Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики…

2 вед:     Обдарувавши всіх, підвівся Господь зі свого трону і раптом побачив у кутку дівчину. Вона була одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок. «Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.

• Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля, у хаті немає правди і волі, - відповідала дівчинка.
• Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

1 вед:   Дівчина вже хотіла йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її:

• Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – пісня.

2 вед: Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця.

Вклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ промовивши:

А для мене пісня –

То мов синє море,

У якому тоне

І печаль, і горе.

«Рідну землю, де живем, Україною зовем!»

Вед1:       Саме слово «Україна» означає країну, край, де живуть українці, український народ. Походить ця назва від стародавнього слов’янського «Кра», що означає «держава», звідси «край», «крайна», «країна».

Вед2:      Назва «Україна» вперше згадується 1187 року в Іпатіївському давньоруському літописі. І нині наша незалежна держава називається Україною.

           Україно моя! З діда прадіда рідна,

           Перевита барвінком і хмелем земля.

(Пауза.)

             Як не любити тебе, Україно,

             Ніжних світань і прозорих криниць.

             Червоних зірниць і пісень солов’їних

             В рідних шумливих гаях?

             Як вірну любов і як лагідну матір

             В серці ношу тебе я,

             Моя Україно, моя Батьківщино,

             Вкраїно, любов моя!

Вед1:   Рідний дім, дорога батьківська хата, ласкава оселя. Тут ми народилися, вперше побачили світ, уперше зробили крок. А потім, вийшовши за поріг, побачили, який чарівний світ відкривається перед нами… Коло вікна ростуть, цвітуть вогнисті мальви, соняшник, вишня.         А над хатою синіє високе, безкрає небо…

1 Виступ    __ класу

• «Моя мала батьківщина. Рідна моя школа.»

Вед2:  Це все твоя Батьківщина. Всі ви колись станете дорослими, здобудете освіту. Можливо, доля поведе вас в інші краї, але те місце, де ви народилися і виросли, буде для кожного з вас найкращим на землі. Ви завжди поспішатимете потрапити сюди, до отчого дому, рідної школи, до друзів свого дитинства.

 Вед1:       Наша країна дуже молода, тому далеко не все добре в ній зараз.                Проте кращою її ніхто крім нас не зробить. Тому треба любити її і робити все необхідне для процвітання нашої Батьківщини.

Вед2:      Микола Васильович Гоголь сказав, що українці – народ одчайдушний, все життя якого було повите і виплекане війною.

Вед1:     Але в тім-то і загадка нашого народу, що у коротких проміжках між битвами та походами він устиг створити, мов іскру викресати, пісню.

Вед2:    Та, певно, і тут нема особливої загадки. Адже народ не міг не створити таких пісень, бо саме йому без пісні вижити було неможливо, бо без неї він просто загинув би, розсипався по Дикому Полю і Чорному морю.

2 Виступ   ___класу

«Люби свою землю! Екологічними стежками Херсонщини»

Вірш «Батьківська земля»

Чому мене цей простір вабить,

Те сонце ніжне, золоте?

Тому, що серце моє, мабуть,

Любов до краю визнає.

Бо не любить його не можна –

У ріднім батьківськім краю,

Де щедрий дар землі заможний,

Я щире серце віддаю.

Вед2:    Щасливі ми, що народилися на такій багатій, чудовій, мальовничій землі. Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає давнини. А в піснях оспівані безмежні степи, зелені ліси і доли, високі блакитні небеса.

Вед1:    В уяві моїй мова живе поряд із піснею, сестрою її рідною. Навічно з’єднаними уявляються мені дві вільно крилі птиці – мова і пісня. Бо наша мова містить у собі і палку любов до Вітчизни, і палкий гнів до ворогів, і волелюбні думи народнії, і ніжні пахощі рідної землі.

Вед2:    А пісня – це найпоетичніша, найвиразніша мова. Патріотизм починається зі ставлення до своєї мови, своєї культури.

3 Виступ ____ класу

• «Олешшя – частина мого серця. Моя родина»

Вишнева моя Україно

Не з років дитинства, а з роду,

Від першого слова свого

Кохаюсь у мові народу,

Милуюсь піснями його.

Співуча моя Україно,

Хай буде щасливим твій шлях.

Хай пісня твоя солов’їна

Лунає, як нині, в віках.

Ведучий:   У кожного народу є свої улюблені речі, дерева, рослини. Верба, калина і барвінок – невіддільні атрибути українського народу. Верба –символ краси, калина – дерево українського роду. Вона пов’язується з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця, Зорі. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущості роду.

     Де Дніпро наш котить хвилі,

Рве стрімкі пороги,

Там країна, вся зелена,

Славний край розлогий:

Там козацтво виростало,

Слави, волі добувало.

Україно, Україно,

Славний край козачий! 

Вед:    У боротьбі за незалежність України ми передовсім зобов’язані українському козацтву. Сьогодні у генах українського народу відроджується козацька слава, дух лицарства.

4 Виступ ____ класу

На сцену виходять всі ведучі і всі учасники.

1-й:     Боже великий, єдиний!

Нам Україну храни!

Волі і світла промінням

Ти її осіни.

2-й:     Світлом науки і знання

Люд її просвіти.

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

1-й:    Дай йому волю,

Дай йому долю,

Вед:  Хай лебедіє у долі дитя

Мирному небу і нині, і прісно.

Вічно прибудьмо в житті, як у пісні,

Пісня ж – несмертна, як дерево життя.

(Звучить пісня «Як же нам жити на рідній землі», сл. Ф.Тишка, муз. Г. Татарченка.)

Вед:    Отже, ми віримо в те, що «пісня народу буде в повазі у нас і житиме між нами від роду і до роду». Бережіть цей коштовний скарб, друзі!