Сценарій концерту "У безсмертних рядках заповіту"
|
«У БЕЗСМЕРТНИХ РЯДКАХ ЗАПОВІТУ» (урочистий концерт до 207-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка) |
-Насуплені брови, опущені вуса…
на вигляд: такий собі дядько в кожусі;
колишній кріпак, учорашній солдат –
не пан, хоч за пана багатший стократ.
…А думи і погляд – однаково гострі,
укотре лишають Васильєвський острів
і світу того, що до всього оглух,
розламує рамки селянський кожух.
І кров гайдамацька не заголубіла,
і кістка не панська – не біла, не біла,
його не змінив ні сюртук , ані фрак,
не замінив його панський піджак -
все`дно воскресає нескорений дух –
розламує рамки селянський кожух.
/Біля імпровізованої хати сидить батько, мати, дитина.
Дитина: (звертається до батьків)
Любий тату, милий тату! Ти скажи, навіщо хату
Рушниками ми прибрали, Ніби в свято великоднє?
День який у нас сьогодні,Що квіток отак багато?
Батько :Так, у нас сьогодні свято!
Дитина: (до матері) Мамо, що ж за свято нині?
Мати : Та Тарасове, дитино! Знай, колись, моє серденько,Був у нас Тарас Шевченко.
Дитина Хто ж він був нам, люба ненько?
Мати Наймиліша всім людина І найкращая перлина,
Яку має Україна, Наша рідная країна.
У селі Моринцях, У сільській хатині,
Уродився він на славу Цілій Україні.
З-під низької стріхи соколом піднявся,
Як промовив, його голос громом розлягався.
Дитина: Дорогий Тарасе,Сонце засвітило,Весна наступила
І принесла квіти, Щоб раділи діти.
В дні ці березневі Линуть співи всюди.
Батько : Шевченка вітають всі вкраїнські люди.
І дорослі, і діти його величають.
По всьому світу його прославляють.
Ми тобі співаєм, дорогий Тарасе!
Твоя вічна слава не вмре і не згасне.
ПІСНЯ «Було колись в Україні»
Учень читає вірш Остапа Левицького «Тарасе!»:
Ти розніс України славу далеко, широко,
І в Слав’ян сім’ї великій ставив нас високо.
Ти показав, що наш народ ще живе, здоровий.
Що язик наш так спосібний, як і інші мови.
Ти розкрив нам сонце ясне, ти нам дав прозріти,
Що ми правду упізнали «І чиї ми діти»…
«Учимося», як велів Ти, «Думаєм, читаєм»,
Та і «найменшого брата» разом просвіщаєм.
І просвіта вже несеться від хати до хати;
Щира праця нам приносить вже полон багатий…
Бо се, бач, уже прозріли ті незрячі маси…
Усміхнися з-за могили, усміхнись, Тарасе!
Інсценізація уривка за твором Свириди Черкасенка «Як Тарас ходив до залізних стовпів»
(виходять дійові особи : Тарасик і Оксанка)
1.Оксанка: А де ж той рай ? … Чи ти не знаєш ?
2.Тарас: (піднімає голову до неба)
Чому ти так собі гадаєш ? Про теє знає все село, Що рай на небі …
(зітхнувши): Там ,де … мати … Я чув,коли ховали їх,то люди почали казати,
Що підуть в небо до святих, бо мук зазнали за життя …
(по паузі): Немає мами…Потім тато… Лихую мачуху …
Пуття… Відтоді … маєм… небагато…
(шепоче крізь сльози): Чи бачить мама…чи й не зна?.. Любила дуже нас вона…
Невже, мамунцю, ти не бачиш,Що мачуха … нас…лає і б’є…(тихо плаче)
3.Оксанка : (крізь сльози) Тарасику, ти той … ти плачеш ?(хоче відняти його руку від очей)
Відкрий же личенько своє… Не плач,Тарасику,не треба!
(своїм фартухом витирає йому сльози,обіймає і гладить його по голівці)
Казали ненечка мені,Що бачить мама все це з неба
І те,що ходиш ти в рядні, Як те старча під тином.
Що кривдить мачуха й Степан ,І побивається за сином,
І бог пошле тобі талан…Побачиш,любий…Витри сльози,
А то іще побачить хтось…Ти не зважай на їх погрози…
Стривай,скажу на вухо щось,- Журитись зразу перестанеш
На мене веселіше глянеш.(нахил. йому до вуха):
Як виростеш поберемось І будемо вже вкупі жити І день,і два і…цілий рік…
4.Тарас : Не день, не рік,а цілий вік!
5.Оксана: І разом будемо ходити до тих залізних до стовпців,де ляже сонце на спочин…
6.Тарас: (захоплюється) А я збудую гарну хату, а в ній велику кімнату… Садок вишневий розведу. Тебе ж я одягну,як паву,І в краснім тім раю-саду ми заживемо тоді на славу…
7.Оксана: ( прихил. до нього голівкою) Посію гарні я квітки…Та посаджу ще і тополю…
8. Тарас : І ми не будемо кріпаки: Ми викупим себе на волю !
9.Оксана : (мрійно) Неначе сниться…Красні сни: Тополя…хата…вишні… квіти.
10.Тарас : І ми самі собі пани,- Як схочемо ,так будемо жити.(замовкають у мрійній задумі )
1-й ведучий:
По всій нашій милій Україні проходять Шевченкові дні з нагоди 207-річчя з дня його народження. І ми сьогодні робимо уявну подорож Шевченківськими дорогами.
2-й ведучий:
Тарас Григорович Шевченко і його рідний край, де він народився,—частинка серця кожного українця. Це людина, яка зробила дуже багато, щоб Україна була вільною, незалежною .
1-й ведучий.
А його «Кобзар» є другою після Біблії книгою. Його твори актуальні і в наш час. Він закликає до любові та збереження рідної мови, відродження української культури, духовності та моралі.
(Звучить мелодія «Думи мої, думи мої».)
1-ший учень.
Всі муки й злигодні зійшлись
В його селянське добре серце.
Хто краще нього знав, яка
Гірка й тяжка сльоза вдовина,
Чия давила нас рука,
Чия ганьба, чия провина,
Що Україна, як мара,
В чужому чорному лахмітті,
«Дітьми» зневажена, стара,
Ходила, жебрачи, по світі!
2-й учень
Хто краще нього знав ціну
Словам учених лицемірів!
Хто так у волю осяйну,
Як ранок, неминучу, вірив!
Він був пророк великий наш,
Знав таємницю слова-грому.
Він слово гостре, як палаш,
Подав народові свойому...
3-та учениця
Заросли шляхи тернами
На тую країну,
Мабуть, я її навіки,
Навіки покинув.
Мабуть, мені доведеться
Читати самому
Оці думи? Боже милий!
Серденько холоне,
Як подумаю, що, може,
Мене похоронять
На чужині, - і ці думи
Зо мною сховають!
І мене на Україні
Ніхто не згадає.
5 учень: Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
А молоді як зійдуться,
Та любо, та тихо,
Як у раї,— а дивишся:
Ворушиться лихо..
пісня « ЗОРЕ МОЯ ВЕЧІРНЯЯ»(вчителі )
Співаючи пісню «Зацвіла в долині» та тримаючись за руки виходять діти-квіти.
Хлопець :. Щовесни коли тануть сніги І на рясті засяє веселка. Розквітають і пишно цвітуть Квіти,про які писав нам Шевченко.
Квітка 1 : Встала й весна,чорну землю сонну розбудила. Увінчала її рястом. Барвінком укрила.
Квітка 2 : Як маківка між вітами, Цвіте розцвітає. Має поле,має волю,Та долі не має.
Квітка 3 : Сади рясні похилились. Тополі по волі, Стоять собі,мов сторожа,Розмовляють з полем.
Квітка 4 : І барвінком,і рутою, І рястом квітчає
Весна землю,мов дівчину В зеленому гаї.
Квітка 5 : Цвіт королевий схилив свою головоньку
Червоно-рожеву до білого пониклого личенька Лілеї.
Квітка 6 : Не вертаються три брати, По світу блукають,
А три шляхи широкії терном заростають.
Квітка 7 : А калина з ялиною та гнучкою лозиною,
Мов дівчаточка із гаю , виходжаючи ,співають.
Квітка 8 : Барвінок цвів і зеленів, слався,розстилався,
Та недосвіт перед світом в садочок укрався…
Квітка 9 : Тече вода з-під явора яром на долину.
Пишається над водою червона калина.
Квітка 10 : Ми портрет Шевченка у рушник прибрали
Квітами із гаю його заквітчали
Дивиться Шевченко з висоти на нас
І радіє з нами у весняний час!
Квітка 11 : Усі знають в цілім світі,
Що Тарасові ми діти
Його думи,заповіти
Розцвіли в серцях,як квіти!
Квітка 12 : Він для нас – це рідна мова !
Він для нас-щира розмова!
Він - це пісня колискова!
Він – це наша Україна ! Непоборна,славна,вільна!
Квітка 13 : Поклін тобі ,Тарасе, великий наш,Пророче,
Для тебе вірно б’ється те серденько дитяче.
За тебе вічно б’ється, за твої заповіти,
Чого батьки не зможуть, те сповнять наші діти.
Квітка 14 : Ти кажеш,рідний нарід І рідний край кохати,
Для нього кажеш жити, для нього і вмирати!
Квітка 15 : Ось тут перед тобою малі вкраїнські діти
Святочно прирікають, сповняти ті завіти.
Квітка 16 : На службу Україні На чесне діло гоже В ім’я святої правди – Благослови нас,Боже!
Дитина : Поезія для Тараса дуже дорога: це квіти його душі,це рідні діти його серця . Як дбайливий садівник ,він плекав,доглядав їх.
Квітка 1 : Широкая , високая калино моя,
Не водою до схід сонця поливаная.
Квітка 2 : Сльозу пророчу утри, заквітчай голову дівочу
Лілеями,та тим рясним,червоним маком,та й засни
Під явором у холодочку, поки що буде!
Квітка 3 : Ой піду я в гай зелений, посаджу я руту.
Якщо зійде моя рута, остануся тута.
Квітка 4 : Буде легше в чужім полі сироті лежати,
Буде над ним його мила квіткою стояти.
І квіткою й калиною цвісти над ним буду,
Щоб не пекло чуже сонце,не топтали люди.
Квітка 5 : А весною процвіла я цвітом при долині,
Цвітом білим ,як сніг білим! Аж гай звеселила
А дівчата заквітчались І почали звати Лілією – снігоцвітом.
Квітка 6 : Рости,рости,моя пташко, мій маковий цвіте.
Квітка 7 : І все-то те,вся країна повита красою,
Зеленіє,вмивається дрібною росою.
Дитина : Хай засяє сонце в небі І засвітить навкруги. Хай зігріє ліс , поля , луги І цвітуть хай квіти навкруги.
Танець КВІТІВ
Дитина : Щиро любив Тарас Григорович Шевченко рідну землю,природу України. Давайте сплетемо віночок пам’яті для Кобзаря і приберемо ним дівчину-Українку.
(виходять дівчина – Українка з віночком в руках,кожна квітка чіпляє кольорову стрічку до віночка. Звучить спів птахів)
Дитина : Україна наша - діва, Гарна, рідна і щаслива.
Скупана в росі світанком - Цим прекрасним свіжим ранком.
Вдягнена в сорочку шиту Маками й оксамитом.
Коси свої розпустила, Землю пахощами вкрила.
Заплела вінок з барвінку, М'яти, рути й материнки.
Одягла його на себе - Й стало голубішим небо!
Євшан-зілля назбирала Й до хустиночки поклала.
Полюбила, вигляділа Нас прекрасна наша діва
Й на літа благословила...
ПІСНЯ «ТОБІ, КРАЇНО» 9КЛ
2-й ведучий: У кожній хаті, у кожній школі нехай живе, а не стоїть почесно на полиці мудре, ніжне, гнівне, пророче слово нашого Кобзаря. Адже його твори – це історико-культурні пам’ятки, що житимуть віки, як живуть у народі перекази про народних героїв.
Учениця декламує вірш одеського поета М. Палієнка «Дівчинка читає «Кобзаря»
УЧЕНЬ: По складах — рядочком за рядочком.
Там із хмари місяць визира
І пливуть журавлики клиночком.
Он стоїть сторожова гора,
А під нею грають бандуристи.
Дівчинка читає «Кобзаря», —
Про шляхи несходжені тернисті.
Там в ярочку сонце відгоря
І співає мама колискову.
Як же гарно вчити рідну мову, —
І Світиться Шевченкова зоря.
Учениця :
Маю я книжок багато, Та найбільший маю дар:
— Чемна ти! — сказав раз тато, Дарував мені "Кобзар".
В "Кобзарі" садки квітучі І на конях козаки,
І русалки там на кручі...Мов найкращі це казки!
Я вже вмію "Гамалію" І "Підкови" вмію пів,
І колись вернутись мрію До Тарасових степів.
Як Тарасові віддячу, Що мене так гарно вчить?
Не годиться, добре бачу, Бути винній і на мить!
Я буду його читати За усе, що нам зробив,
Пильно мову цю вивчати, Що її він так любив.
Він тоді на мене гляне Зі стіни, з-під рушника:
— Справді, вчиться непогано — Славна дівчинка така!
ПІСНЯ «ТРИ ПОРАДИ» (вчителі)
2-й ведучий
Настане суд — я вірю, знаю,
Засвітить сонце волі дню —
І найсвятішим заклинаю
Правдиве слово на борню.
1-й ведучий
Правдиве слово благовісне — На всі літа, на всі часи...
Мій біль, мій гнів, мій стогін, пісне, Землі коханій понеси!
«Пісня про Україну» 9кл
2-й ведучий
Ти не боявся сваволі,
Не затихав на засланні твій спів —
Був наче птиця на волі!
Пісня твоя розбивала тюрму, Світ одкривала людині...
Бачив ти зором пророчим крізь тьму Те, що ми бачимо нині!
1-й ведучий
І вже за ним шляхи, як леза, блискали.
І над потоком Вічності-ріки
Стояла слава, грозами сповита.
2-й ведучий
А вже за ним ішла його любов,
Ота... поміж любовей всіх — єдина.
Аж багровіла кров з-під підошов...
Одна... І мала ймення — Україна.
ПІСНЯ «НАД УКРАЇНОЮ»
1-й ведучий:Усе своє творче життя народний поет України Тарас Григорович Шевченко оспівував матір — як найсильніший природний оберіг людини. Особливо потужно цей мотив звучить у поемі «Марія», де філософськи осмислено образ Богоматері.(уривок із поеми Т. Шевченка
«Марія»:
Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердіє твоє, Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю.
Святая сило всіх святих, Пренепорочная, благая!
Молюся, плачу і ридаю: Воззри, пречистая, на їх,
Отих окрадених, сліпих Невольників. Подай їм силу
Твойого мученика сина, Щоб хрест — кайдани донесли
До самого, самого краю.
Достойнопітая! Благаю! Царице неба і землі!
Вонми їх стону і пошли Благий конець, о всеблагая!
А я, незлобний, воспою, Як процвітуть убогі села,
Псалмом і тихим, і веселим Святую доленьку твою.
А нині плач, і скорб, і сльози Душі убогої — убогій Остатню лепту подаю.
2-й ведучий.
Ніхто так поетично, як Т. Шевченко, не оспівав жінку з дитяточком малим на руках, вірячи, що скоро у рідних краях «врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі»
пісня «Садок вишневий коло хати» (виконує хор)
Учениця:.Знову йдеш по землі од високої сивої кручі,
Тільки груди не палить ні гнів, ані сльози пекучі.
Одгриміло століття за ніччю, за орною млою,
Ожило твоє серце, повите людською хвалою.
Інші люди живуть, інші зорі палають, як в горні,
Ти розплющуєш очі, щоб бачити далі прозорні.
Інше поле колоситься, інші дороги і хати,
Простягаєш ти руки — народ свій великий обняти,
Той, що в давнім минулім конав кріпаком у неволі,
Той, що став як господар сьогодні на братньому полі (А. Малишко)
Учень: Поклонися, Дніпре, предвічний, дужий,
Тій святій могилі з-між розлогих нив.
Хай озветься хвиля, задзвенить, затужить,
Він тебе, Славуто, міцно так любив.
Поклонися, степе, сивий ти козаче,
З-за могил високих, кучерявих трав —
Він же ж тую славу, що її ти бачив,
Як ніхто ніколи, славно оспівав.
пісня «На високій дуже кручі»(виконує хор)
Учень 1.
Забриніла душа многозвучними барвами слова,
Мов бандури струна залилася у трелях дзвінких,
Загриміла велично Тарасова, батькова мова
І сплела у вінок волелюбних думок колоски.
Учень 2.
Загриміла, мов дзвін, відпустивши у небо свободу,
У зелені гаї, де розноситься шепіт тополь,
Розбудила зі сну заколисану волю народу,
Що проспав сотні літ у пітьмі переламаних доль.
Учень 3.
По забутих стежках, у безмежжі сліпого блукання,
Твоє слово, Тарасе, зорею освічує шлях,
Твої горді пісні розривають кайдани мовчання,
Чистим світлом ведуть по широких вкраїнських полях.
Учень 4.
Геніальний творець. У безсмертних рядках Заповіту
Ти навіки живий полиновими травами мрій,
Твоє слово повік буде в пам’яті нації жити
Невгасимим вогнем, джерелом для майбутніх надій.
виконують «Заповіт»
про публікацію авторської розробки
Додати розробку