Сценарій літературно-музичної композиції на тему: "Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, Тебе своїм сучасником звемо"

Про матеріал

Сценарій літературно-музичної композиції на тему: "Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, Тебе своїм сучасником звемо" з нагоди дня народження Т.Г.Шевченка

Перегляд файлу

Сценарій літературно-музичної композиції на тему:

«Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, Тебе своїм сучасником звемо»

Ведучий 1:

Є дні, що минають і непомітно зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що завжди з нами, бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Він такий великий і незбагненний як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце.

Ведучий 2:

Україна у своїй долі має такий день – 9 березня. З минулого віку і до нашого часу, і далі - в майбутнє, у нові віки. День, який явив світові Тараса Шевченка – великого сина великого народу.

Ведучий 1:

Є символи святої України –

Верба, калина, золоте зерно,

Куполи лаври, співи солов’їні

Та вишиванки, ткані на добро.

Є постаті, що ставлять Україну,

Талантів їх не затуха зоря.

Одною з них для кожної родини

Є постать невмируща Кобзаря.

Народжений в старій кріпацькій хаті,

Він гнів народний з молоком ввібрав,

Та був талантом наш Тарас багатий,

Він Україну в віршах оспівав.

У віршах тих бринить жага до волі,

Рокоче гнів зневірених сердець,

В них заклик, щоб змінити долю…

Він і пророк, й надії посланець.

Вже сотні літ шумлять дніпрові кручі,

Несе Славутич води у моря.

Тобі, Тарасе, Дніпр реве ревучий,

Тобі, Кобзарю, шле уклін земля!

(перегляд відеофільму про Т.Шевченка)

Ведучий 2:

Крутою, тернистою була його життєва дорога. У кріпацькій хатині, де він народився, над ним тяжіли тисячі нещасть, тисячі напастей. Чи могли захистити від біди замучені недолею батько чи мати – кріпачка, яку „ще молодою у могилу нужда та праця положила”.

Ведучий 1:

Безрадісне, рясно зрошене слізьми дитинство протупотіло босоніж колючою стернею в голоді, холоді й у хворобах. Жадібно вбирало чуле до людських страждань Тарасове серце розповіді-легенди старого дідуся про героїчне і стареньке минуле рідного краю, думи кобзарів.

Ведучий 2:

Тарас Шевченко був свідомий своєї боротьби і своєї жертовності, адже обстоював Україну навіть перед самим Богом, ризикуючи втратити безсмертя власної душі:

Ведучий 1:

Провісником воль,

Великий титане!

Справдились думи твої.

Приймай данину

Любові і шани

Од вольних синів

Нової сім’ї.

Ведучий 2:

Покоління поколінню

Про тебе розкаже,

І твоя, Кобзар, слава

Не вмре, не поляже.

Ведучий 1:

Ігор Шамо. «Серцем лину в темний садочок на Україну» з циклу новел «Тарасові думи».

(звучить музика)

Ведучий 1:

Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те чим живуть. У чому черпають сили і надії. У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі, і серед цих заповітів перший і останній.

Ведучий 2:

Свою Україну любіть,

Любіть її... Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Ведучий 1:

І тепер, у вільній і незалежній Україні, ми можемо припадати до цілющих, незамулених Шевченкових джерел, до його вічно живого слова.

(перегляд відеофільму «Думи мої, думи..»)

Ведучий 2:

Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич й красу на височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ.

Ведучий 1:

Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченкових творів. Проймемося їхнім духом, тим самим зможемо виконати поетові заповіти.

(виходять учні і читають вірші напам’ять)

Читець 1:

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра.

Читець 2:

Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата, -

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословіть дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

Читець 3:

Не одцурайсь, мій сину,

Мови. У тебе іншої нема.

Ти плоть і дух – одне-єдине

Зі словом батьківським – Людина,

Без нього – просто плоть німа.

Без мови в світі нас – нема!

Читець 4:

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь,

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає.

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Ведучий 2:

Слова Т.Шевченка. Музика А. Кос-Анатольського. «Учітеся, брати мої…». Виконує….

(звучить пісня)

Ведучий 1:

Ми згадуємо свого пророка, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми?

Залишим у спадок новим поколінням

Свої ідеали й свої устремління,

Могутню Вкраїну, в якій наша сила,

І геній Шевченка як нації крила.

Ведучий 2:

Залишим і те, що душею народу

Зовуть недаремно від роду до роду,

Як вищу красу і життєву основу,

Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.

Ведучий 2:

Слова Т.Шевченка. Музика В.Заремби. «Така її доля».

(звучить пісня)

Ведучий 1:

Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа.

Ведучий 2:

Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури.

Ведучий 1:

Він був самоуком, а вказав нові світи і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Ведучий 2:

Кобзарем його ми звемо,

Так від роду і до роду

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.

Ведучий 1:

Чисту матір і дитину

Він прославив серцем чистим.

Всю осяяв він Вкраїну,

Все прославив серцем чистим.

Ведучий 2:

Слова Т.Шевченка. Музика Г.Гладкого. «Утоптала стежечку».

(звучить пісня)

Ведучий 1:

Духовним батьком, творцем і рятівником української мови й всієї нації став Великий Кобзар – Тарас Шевченко.

Ведучий 2:

Ми не забули тебе, Тарасе,

Черпаєм правду в твоєму слові.

І вберегли ми для внуків наших

Вкраїнську пісню, вкраїнську мову.

Ведучий 1:

Мова українська – то Шевченка слово,

Лесі Українки і Марка Вовчка.

Мова українська – то дарунок Бога,

Це барвисте слово генія Франка.

Ведучий 2:

Мова українська – це і степ широкий,

Це сади вишневі, і гаї, й ліси.

Мова українська – океан глибокий

Мудрості народу – вічної краси.

Ведучий 1:

Слова Т.Шевченка, музика М.Лисенка.«Садок вишневий коло хати».

(звучить пісня)

Ведучий 2:

Доля переслідувала Тараса Шевченка в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в щастя для нього самого.

Ведучий 1:

Не поет - бо це ж до болю мало.

Не трибун - бо це лиш рупор мас.

І вже менш за все - "Кобзар Тарас",

Він, ким зайнялось і запалало.

Ведучий 2:

Скорше - бунт майбутніх рас,

Полум'я, на котрім тьма розтала.

Вибух крові, що зарокотала

Карою за довгу ніч образ...

Ведучий 1:

Слова Т.Шевченка. «Зоре моя вечірняя».

(звучить пісня)

Ведучий 2:

Великий Кобзарю!

Ти живеш і в наші дні,

Ти з нами в праці і борні,

Ти правди й вільності пророк…

Ведучий 1:

Ти завжди з нами, бо не видно кінця твоєї пісні, яка перелилася в нові могутні мелодії борців за світле майбутнє.

Ведучий 2:

Немає кінця славі, бо вона заплелася в нову, гарячу славу труда і подвигів рідного народу.

Ведучий 1:

Геній Шевченка, як сонце, сяє у небесах духовності української нації. Це наша святиня і наша слава. Це витязь правди, якого дарувала людству земля України.

Ведучий 2:

Геній Шевченка шанує вся Україна. Народ сприймає творчість поета як невичерпне джерело, і кожний з нас намагається не скаламутити його живильних ключів.

Ведучий 1:

Минуло багато років, але й сьогодні Шевченко, як живий, говорить зі своїми нащадками. Його слова живуть між нами і лине вічно в народі слава Великого Кобзаря.

Ведучий 2: (повільно)

Поет живе! Ми слухаєм його:

Ми чуєм заповіт його священний –

Учитися, кохати край стражденний,

І не цуратись рідного, свого.

Ведучий 1:

І всі ми, скільки є, в душі своїй

Клялись тих дум не зраджувати зроду,

І справдимо ми заповіт святий, –

Поет живе в серцях свого народу!..

(відеофільм «Заповіт» Т.Шевченка)

Ведучий 2: