Сценарій літературно-музичної композиції на тему: "«Мамо рідна, хай святиться ім’я твоє” до Міжнародного дня матері

Сценарій літературно-музичної композиції на тему:

«Мамо рідна, хай святиться ім’я твоє” до Міжнародного дня матері

 

Ведуча:

Сьогодні ми з вами зібралися, щоб поговорити про найдорожчу, найближчу людину, про людину, перед якою ми завжди в несплаченому боргу.

 

Ведучий:

І цю людину називають прекрасним гордим іменем - Мати.

 

Ведуча:

Нехай світанок травневим святом

Над цілим світом зоряно цвіте.

Хай сяє сонцем в серці слово "мати"

Таке незгасне, вічне і святе.

 

Ведучий.

Слова Т.Голобородько, музика О.Білаша. «Світи нам, матінко».

(звучить пісня)

Ведуча:

Мама! Мати! Матуся! Скільки спогадів, тепла і ласки таїть це магічне слово, бо називає людину, чия любов не знає меж, чиїми грудьми вигадувано цілий світ.

 

Ведучий:

Це перше слово, мовлене нами, на все життя залишається дорогим у серці. У хвилини радості й печалі пташкою надій злітає з наших уст, тамує біль.

 

Ведуча:

Мама… Рідна і прекрасна, оспівана поетами, увічнена художниками. В усіх народів, в усі віки, жінка – матір була уособленням святості, ніжності і любові.

 

Ведучий:

Коротке слово - мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Усе життя  із серця б’є  великим невичерпним джерелом безкорисна любов до своїх дітей.

 

Ведуча:

Мати віддає дитині всю мудрість своєї душі, тепло свого серця, своє здоров'я. Материнська любов не знає страху, сумнівів, розрахунків. Вона очищає нас, зігріває, зупиняє перед безоднею.

 

Ведучий:

Її  мудрість  поважали  в сім’ї, прислухалися до порад, в яких  знаходили   спокій  і надію.

 

Ведуча:

Усе її життя – це безмежна  любов і самопожертва, пробачення провин. Мама створена з добра і любові, …

 

Ведучий:

…з терпіння і великої  мудрості. Її золоті руки можуть виконати будь-яку роботу.

 

Ведуча:

Мати веде нас, спочатку несміливих, невпевнених дітлахів, через усе життя, не помічаючи, що ми вже стали дорослими. І як би далеко не закинула нас доля, ми завжди відчуваємо серце матері, згадуємо її очі, які недосипали ночей, бо душа матері завжди поряд з нами.

 

Ведучий:

Кожна мати дає своїй дитині свій рушник, свій наказ, свою любов. Хай минають роки, але завжди буде чути знайомий голос, який лине до синів та дочок, щоб зігріти у скрутну годину, розважити у сумну хвилину, розділити радість у час веселощів.

Ведуча:

Рідна мати... Вона—любов, вона—печаль і втіха,

Жива вода на виразки душі.

Поки живе—обереже від лиха,

Завжди підтримає мене.

 

Ведучий:

Рідна мати...

Зоряно й незгасно

Горить у серці повсякчас...

Вона мене виводить на дорогу,

Вона мені просвітлює віки,

Де радість і печаль мого народу

Врослися у вишневії гілки.

 

 

 

Ведуча:

У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пісня жайворонка, теплий весняний вітер приносить Свято матері, яке народилося в далекій Філадельфії завдяки зусиллям молодої американки Анни Джарвіс. Вона втратила свою матір. Смерть була раптовою і передчасною. Анна звернулася з листами до конгресменів та Президента Америки, у яких запропонувала раз на рік, навесні, вшановувати матір. Ідею Анни Джарвіс підхопили у світі.

 

Ведучий:

В Україні День Матері широко почали відзначати з 1929 р. Цього дня в церквах правили молебні за здоров'я матерів і за упокій померлих. З усіх-усюд з'їжджалися до рідної домівки діти. Мати пригощала їх найсмачнішими стравами, очищала свяченою водою. Під матусиною вишнею чи грушею закопували шматок хліба, дрібні гроші й зерно - "Щоб у добрі та спокої довіку бути."

 

Ведуча:

Усі почесті цього дня - Матері. Їй традиційно дарували ложку і сон-траву - символи життєвої снаги та спокою. Найяскравішим виявом любові до рідної неньки були зібрані на світанку росяні пелюстки яблуневого цвіту, якими обсипали матір. А ті, кому не було вже до кого поспішати, ставили на знак пам'яті свічку перед образом Богородиці, несли на могили матерів склянки з водою і зерном і дві гілочки - вишневу та яблуневу- і схилялися над ними з лівого боку - від серця.

 

Ведучий:

Цього дня маленькі діти дарували матусям усе те, що заздалегідь виготовляли власноручно. А ще діти писали своїм матінкам листи-сповіді, в яких винилися та давали обіцянку виправитися.

 

Ведуча:

Наші любі, добрі мами. Ми хочемо вибачитися перед вами за те, що іноді засмучуємо вас.

 

Ведучий:

Ні, ми не можемо пообіцяти, що жодного разу не завинимо, але з цього дня намагатимемося якомога менше завдавати вам клопоту.

(звучить музична композиція «Спасибі, мамо»)

 

Ведуча:

До мами ми приходимо зі своїми радостями і печалями. Її мудра порада нам потрібна тоді, коли і в самих уже посріблені скроні.

 

Ведучий:

Мама - це найрідніша людина,

Маму ніхто не замінить мені.

Мама - це подарунок від Бога,

Кожній дитині, що живе на землі.

 

Ведуча:

За все, що маю дякую я Вам,

Моя матусю золота.

Ви мій найбільший в світі скарб

Для Вас співаю нині я.

 

Ведучий:

Музика В.Верменича, слова М.Сингаївського «Чорнобривці»

(звучить пісня)

 

(презентація фільму «Моя матуся»)

 

Ведуча:

Слово «мати»... Вічне й неповторне, як світ. Де б ми не були, що б не робили, та завжди матуся освітлює наш шлях своїм ніжним серцем, відданим своїй дитині. Вона завжди поруч — і в дні важкі, і в дні на щастя щедрі.

 

Ведучий:

Швидко минають літа —

А в пам'яті все ожива:

І мамина чиста криниця,

І татові щирі слова,

І рідна батьківська хата,

Що в цілому світі одна...

 

Ведуча:

Мати... Матуся... Ненька... З цим словом у нас асоціюється все добре, щире, людське. Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо завжди цілувати їй руки, які пестили нас у дитинстві, чия душа завжди іде з нами по життю, підтримує нас у години радості й печалі.

 

Ведучий:

Ф.Обрадорс. «Любов матері». Виконує …

(звучить пісня)

 

Ведуча:

Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. Якби могла — сонечко прихилила б.

 

Ведучий:

 У народі кажуть: «Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям». Бо ж справді, мати в хаті — це сонечко, що дає життя всій родині.

 

Ведуча:

Немає, друзі, нічого більшого на світі, як любов материнська. Вона ще не пізнана до кінця, хоч оспівана у сотнях, а може, й тисячах поетичних творів.

 

Читець 

Дівчину вродливу юнак покохав:

Дорожче від неї у світі не мав.

І клявся, божився, що любить її

Над сонце, над місяць, над зорі ясні.

«Тебе я кохаю. За тебе умру.

Віддам за кохання і неньку стару».

Та мила його не боялась гріха,

Була, як гадюка, зрадлива, лиха.

Всміхнулась лукаво і каже йому:

«Не вірю, козаче, коханню твому.

Як справді кохаєш, вірний єси,

Мені серце неньки живе принеси».

Юнак мов стерявся: не їв і не спав,

Три дні і три ночі він десь пропадав.

І стався опівночі лютий злочин.

Мов кат, витяв серце у матері син...

І знову до милої з серцем в руках,

Побіг, і скажений гонив його жах,

Ось-ось добігає не чуючи ніг...

Та раптом спіткнувся і впав на поріг.

І серденько неньчине кров'ю стекло,

І ніжно від жалю воно прорекло,

Востаннє озвалось до сина в ту мить:

«Мій любий, ти впав... Чи тобі не болить?»

 

 

Ведучий.

А народна легенда продовжує цю історію. Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди матері, облив пекучими слізьми. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так, як рідна мати.

 

Ведуча:

І такою невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним та безтурботним, що ожило материнське серце, загоїлася рана. Підвелась мати й притисла голову сина до грудей своїх. І пішли вони удвох степами широкими, і стали двома могилами високими.

 

Ведучий:

Тож недаремно в народі кажуть, що найсвятіша любов — материнська.

 

Ведуча:

Музика І. Берковича. «Прелюд». Виконує …

(фільм «Моя матуся»)

 

Ведучий:

Ким тільки не може бути мама! Та головне, що усе це вона робить з великою радістю для своїх діток, не чекаючи нагороди.

 

Ведуча:

Мама і дитина – єдине, нероздільне. Скільки ніжності в очах матері, скільки радості й тривоги за майбутнє своєї дитини.

 

Читець

Можна у світі чимало зробити:

Перетворити зиму на літо.

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу  штурмом узяти.

Можна пройти крізь пустелі і хащі…

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами:

В світі усе  починається з мами.

 Цей фільм я присвячую своїй матусі.

                       (перегляд відеосюжету «Моя матуся». Автор…)                                       

 

 

 

Ведучий:

Мати — всьому початок. Мати — берегиня роду, домашнього вогнища Саме вона є тією ниточкою, яка єднає всю родину. Вам, любі наші матері, щастя земного, здоров'я доброго, хай горе обминає родини ваші, а Матір Божа вас оберігає.

 

Ведуча:

Велике і прекрасне слово – Мати.

Від нього все на світі, навіть світ.

О, як їй легко на руках тримати

Дитину, як найвищий заповіт.

 

Ведучий:

Навчіть мене молитись, мамо,

Не за себе – за цілий світ.

Не словом – Вашими піснями,

Що Ви плекали стільки літ.

 

Ведуча:

Навчіть мене людей любити

Без заздрості і без образ,

Щоб в глибині очей відкритих

Вогонь довіри не погас.

 

Ведучий:

Коли буває важко на душі,

Промов, матусе, хоч півслова -

І згасне біль, розсіються дощі,

І сонце усміхнеться знову.

 

Ведуча:

Кохана мамо, ти – найкращий друг,

Моя пораднице єдина.

Я мовчки притулюсь до твоїх ніжних рук -

В очах побачу небо синє…

 

Ведучий:

Прийміть нашу вдячність за вашу відданість і ніжність, терпіння і працю.

 

 

 

Ведуча:

Слова і музика Світлани Чоботарьової. «Чому ти, мамо, стала сива?»

(звучить пісня)

             (фільм «Моя матуся». Автор…)                         

 

Ведучий.

Нехай любов,  дарована дітям, повернеться сторицею, рясними Божими благословеннями!

 

Ведуча:

І скільки б нам не було років - 15 чи 50 - нам завжди потрібна мама, її ласка, погляд. І чим більше любові до мами, тим яснішим і радіснішим стає її життя. Борг перед мамою не можна виміряти, не можна віддати увесь. Намагайтеся відчувати серце матері. Бо вона у вас одна-єдина.

 

Ведучий:

Низький уклін тобі, кохана,

В цей день великий, люба ненько,

За ті важкі години ранні,

За золоте твоє серденько,

Що все віддало в любім зриві,

Щоб тільки ми були щасливі!

 

Ведуча:

Дарунків, золота не маєм,

Щоби до ніг тобі зложити,

Однак тут спільно присягаєм,

Що допоки ми будем жити—

Любов сердець своїх маленьких

Тобі дамо, кохана ненько.

 

Ведучий:

Музика Філіпенка, слова М.Сингаївського. «Синові в дорогу».

(звучить пісня)

Ведуча:

На цьому ми закінчуємо наше свято. Дякуємо учасників заходу за музичні та авторські проєкти.