Сценарій літературно-музичної композиції "Шевченкове слово у серці мойому, Воно життєдайна джерельна вода"

Про матеріал
Сценарій літературно-музичної композиції на тему: "Шевченкове слово у серці мойому, Воно життєдайна джерельна вода" з нагоди дня народження Т.Г.Шевченка
Перегляд файлу

Сценарій літературно-музичної композиції на тему:

«Шевченкове слово у серці мойому, Воно життєдайна джерельна вода»

 

Ведучий 1:

Є дні, що минають і непомітно зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що завжди з нами, бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Він такий великий і незбагненний як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце.

 

Ведучий 2:

Україна у долі своїй має такий день – 9 березня. З минулого віку і до нашого часу, і далі - в майбутнє, у нові віки. День, який явив світові Шевченка – великого сина великого народу.

 

Ведучий 1:

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги.

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка

 

Ведучий 2:

1814 року, з 8 на 9 березня, темної ночі, перед світом в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув єдиний на все село вогник: народилась нова панові кріпацька душа, а Україні – її великий співець – Тарас Шевченко.

 

Ведучий 1:

То була дивовижна зоря:

На убогу і світом забуту,

Щоб її до життя повернути

Бог послав Кобзаря.

 

Ведучий 2:

Йому доля судилась, як міг

За пророцтво життям заплатити.

Потім знов для нащадків ожити.

Дивувати оновлений світ.

 

Ведучий 1:

Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.

 

Ведучий 2:

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

 

Ведучий 1:

Слова Т.Шевченка, музика М.Лисенка.«Садок вишневий коло хати».

(звучить пісня)

 

Ведучий 2:

Крутою, тернистою була його життєва дорога. У кріпацькій хатині, де він народився, над ним тяжіли тисячі нещасть, тисячі напастей. Чи могли захистити  від біди замучені недолею батько – нетяга чи мати – кріпачка, яку „ще молодою  у могилу нужда та праця положила”.

 

Ведучий 1:

Безрадісне, рясно зрошене слізьми дитинство протупотіло босоніж колючою стернею в голоді, холоді й в хворобах. Жадібно вбирало чуле до людських страждань Тарасове серце розповіді-легенди старого дідуся про героїчне і стареньке  минуле рідного краю, думи кобзарів.

 

Ведучий 2:

Тарас Шевченко  був свідомий своєї боротьби і своєї жертовності, адже обстоював Україну навіть перед самим Богом, ризикуючи втратити безсмертя власної душі:

 

Ведучий 1:

 Я так її, я так люблю

 Мою Україну убогу,

 Що проклену святого Бога,

 За неї душу погублю.

 

І. Шамо. «Серцем лину в темний садочок на Україну» з циклу новел «Тарасові думи».

(звучить музика)

 

Ведучий 2:     (під час музики читає вірш)

Сонце заходить, гори чорніють,

Пташечка тихне, поле німіє.

Радіють люди, що одпочинуть,

А я дивлюся... і серцем лину

В темний садочок на Україну.

 

Лину я, лину, думу гадаю,

І ніби серце одпочиває.

Чорніє поле, і гай, і гори,

На синє небо виходить зоря.

 

Ой зоре! зоре! — і сльози кануть.

Чи ти зійшла вже і на Украйні?

Чи очі карі тебе шукають

На небі синім?

Чи забувають?

Коли забули, бодай заснули,

Про мою доленьку щоб і не чули.

 

Ведучий 1:

Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те чим живуть. У чому черпають сили і надії. У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі, і серед цих заповітів перший і останній.

 

Ведучий 2:

Свою Україну любіть,

Любіть її... Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

 

Ведучий 1:

І тепер, у вільній і незалежній Україні, ми можемо припадати до цілющих, незамулених Шевченкових джерел, до його вічно живого слова.

Ведучий 2:

Слова Т.Шевченка, музика М.Скорика. «Якби мені черевички».

(звучить пісня)

 

Ведучий 1:

Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові світи і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської  муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в щастя для нього самого.

 

Ведучий 2:

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

Як свою дитину?..

Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас,—

Де ж мені вас діти?

В Україну ідіть, діти!

В нашу Україну,

Попідтинню, сиротами,

А я — тут загину.

Там найдете щире серце

І слово ласкаве,

Там найдете щиру правду,

А ще, може, й славу...

Привітай же, моя ненько,

Моя Україно,

Моїх діток нерозумних,

Як свою дитину.

 

Ведучий 1:

Ігор Шамо. «Думи мої, думи…» з циклу новел «Тарасові думи».

(звучить пісня)

Ведучий 1:

Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич й красу на височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченківських творів. Проймемося їхнім духом, тим самим зможемо виконати поетові заповіти.

 

Ведучий 2:

Не одцурайсь, мій сину,

Мови. У тебе іншої нема.

Ти плоть і дух – одне-єдине

Зі словом батьківським – Людина,

Без нього – просто плоть німа.

Без мови в світі нас – нема!

 

Ведучий 1:

Схаменіться,

Подивіться на рай тихий,

На свою країну,

Полюбіте  щирим серцем

Велику руїну.

 

Ведучий 2:               

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь,

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає.

 

Ведучий 1:

Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата, -

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

 

Ведучий 2:

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кровю

Волю окропіте.

І мене в сімї великій,

В сімї вольній, новій,

Не забудьте помянути

Незлим тихим словом.

 

Ведучий 1:

«Незлим тихим словом» згадуємо ми свого пророка, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми?

Залишим у спадок новим поколінням

 Свої ідеали й свої устремління,

 Могутню Вкраїну, в якій наша сила,

 І геній Шевченка як нації крила.

 

Ведучий 2:

Залишим і те, що душею народу

 Зовуть недаремно від роду до роду,

 Як вищу красу і життєву основу,

 Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.

 

Ведучий 1:

Слова Т.Шевченка. Музика Я.Степового. «Утоптала стежечку».

(звучить пісня)

 

Ведучий 2:

Максим Рильський писав, що такого полум'яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, в жодного з поетів світу. Нещасний в особистому житті, Т.Г.Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, у матері.  

 

Ведучий 1: 

І дійсно, той, хто відстоює права жінки, той відстоює права дитини, інакше кажучи, відстоює майбутнє.

 

 

 

Ведучий 2:

Живими в пам'яті встають

Ярема, Гонта, Гамалія,

І Катерина, і Марія –

В людські серця проклали путь.

 

(звучить уривок з поеми «Катерина»)

                                                                                                                                                                 

Ведучий 1:

Духовним батьком, творцем і рятівником української мови й всієї нації став Великий Кобзар – Тарас Шевченко.

 

Ми не забули тебе, Тарасе,

Черпаєм правду в твоєму слові.

І вберегли ми для внуків наших

Вкраїнську пісню, вкраїнську мову.

 

Ведучий 2:

Мова українська – то Шевченка слово,

 Лесі  Українки і Марка Вовчка.

Мова українська – то дарунок Бога,

 Це барвисте слово генія Франка.

 

Ведучий 1:

Мова українська – це і степ широкий,

 Це сади вишневі, і гаї, й ліси.

Мова українська – океан глибокий

 Мудрості народу – вічної краси.

 

Ведучий 2:

Мова українська – берегиня наша,

 Пісня материнська, голос немовлят.

Мова українська – це достатку чаша

 І найбільше свято із відомих свят.

 

Ведучий 1:

Українська народна пісня на слова Т.Шевченка в обробці Бонковського «Нащо мені чорні брови?»

(звучить пісня)

 

Ведучий 2:

Великий Шевченко провіщав, що гряде час, коли

…на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син і буде мати,

І будуть люди на землі.

 

Ведучий 1:

Кобзарем його ми звемо,

Так від роду і до роду

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.

 

Ведучий 2:

Чисту матір і дитину

Він прославив серцем чистим.

Всю осяяв він Вкраїну,

Все прославив серцем чистим.

 

(звучить балада «Утоплена»)

 

Ведучий 1:

Шевченкове  життя – це повість  про  те,  що таке  мистецтво,  яке  воно  безмежне,  які  перепони  воно  може  здолати  та  який  страх  може  викликати  у  ворога. 

 

Ведучий 2:

Здається,  усі  обставини  були  проти  того,  щоб  Шевченко  став  поетом  і  художником.  Спочатку  злидні,  рабство,  сваволя  поміщика  перешкоджали  досягненню  мети.  Згодом,  коли   Шевченко  їх  здолав,  сама  держава  перегородила  шлях  поетові.

 

Ведучий 1:

Треба почувати твердий грунт під ногами й мати виняткову внутрішню силу, щоб прокладати мільйонам знедолених новий шлях проти течії. У Шевченка не було й хвилини впевненості у своєму майбутньому. І все ж таки він безоглядно вступив у бій.

 

Ведучий 2:

Справді, на 47 років його життя випало 24 кріпацькі роки під рабовласницьким доглядом, 10 каторжних років солдатчини - під доглядом фельдфебеля, 4 останні роки - на поруках і під опікою жандармів. Тільки 9 років волі - учнем Академії мистецтв у Петербурзі і три літа пекучих дум на рідній землі.

 

Ведучий 1:

 Музика Якова Степового. «Прелюд пам’яті Тараса Шевченка».

(звучить музика)

 

Ведучий 2:

Не поет - бо це ж до болю мало.

Не трибун - бо це лиш рупор мас.

І вже менш за все - "Кобзар Тарас",

Він, ким зайнялось і запалало.

 

Ведучий 1:

Скорше - бунт майбутніх рас,

Полум'я, на котрім тьма розтала.

Вибух крові, що зарокотала

Карою за довгу ніч образ...

 

Ведучий 2:

Слова Т.Шевченка, музика Я.Степового. «Ой три шляхи широкії».  (звучить пісня)

 

Ведучий 1:

Великий Кобзарю!

Ти живеш і в наші дні,

Ти з нами в праці і борні,

Ти правди й вільності пророк…

 

Ведучий 2:

Ти завжди з нами, бо не видно кінця твоєї пісні, яка перелилася в нові могутні мелодії борців за світле майбутнє. Немає кінця  славі, бо вона заплелася в нову, гарячу славу труда і подвигів рідного народу.

 

Ведучий 1:

Геній Шевченка, як сонце, сяє у небесах духовності української нації. Це наша святиня і наша слава. Це витязь правди, якого дарувала людству земля України.

 

Ведучий 2:

Геній Шевченка шанує вся Україна. Народ сприймає творчість поета як невичерпне джерело, і кожний з нас намагається не скаламутити його живильних ключів.

 

Ведучий 1:

Минуло багато років, але й сьогодні Шевченко, як живий,  говорить зі своїми нащадками. Його слова живуть між нами і лине вічно в народі слава Великого Кобзаря.

 

Ведучий 2:

Українська народна пісня на слова Т.Шевченка в обробці Є.Козака. «Якби мені черевички».

(звучить пісня)

                                                                                                      

Ведучий 1:

У день народження Т. Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні і цим висловити свою шану Великому Кобзареві. 

 

Ведучий 2:

З високих круч

Де синь небес прозорий

Вливається в Дніпровскі водограї,-

На бурю схожий

Гнівний і суворий

Стоїть Тарас і дивиться на нас.

За землю й волю

В ратному двобої

Ти з нами йшов кайдани рвать з людей,

Благословляв, Кобзарю нашу зброю –

Єси безсмертний, гордий Прометей!

 

Ведучий 1: (повільно)

Поет живе! Ми слухаєм його:

Ми чуєм заповіт його священний –

Учитися, кохати край стражденний,

І не цуратись рідного, свого.

І всі ми, скільки є, в душі своїй

Клялись тих дум не зраджувати зроду,

І справдимо ми заповіт святий, –

Поет живе в серцях свого народу!..

 

(хор виконує пісню «Реве та стогне Дніпр широкий»

 

Ведучий 2:      

На цьому святковий концерт з нагоди дня народження великого українського поета Т.Г.Шевченка закінчено.

 

Ведучий 1:

Дякуємо всіх учасників концерту.

 

Ведучий 1:

До нових зустрічей.

 

 

 

 

docx
Додано
24 січня 2020
Переглядів
915
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку