Сценарій лялькової вистави "Зайчикова хатка"

Зайчикова хатка

 

Учень 1. Доброго дня, діти! (Сідає до столу,витягує з портфеля книжку )

Не шуміть, будь ласка, в мене попереду дуже важливий урок, і потрібно все ретельно повторити. Дякую.(повторює)

Заходить другий.

Учень 2. Привіт, малявки ! Привіт, друзяко!

 

Учень 1. Ти мені заважаєш повторювати урок. Будь ласка, можеш  тихіше?

 

Учень 2. Що?Урок?Ха-Ха.(Вириває книгу з рук ) Не віддам! Не віддам!

 

Учень 1. Ану віддай негайно!

 

Учень 2. А то що? А то що?!

 

Учень 1. Ну хіба так чинять справжні друзі?

 

Учень 2. Чинять , чи не чинять, яка різниця!  Головне, щоб було весело (висипає сумку іншого)

 

Учень 1. Та ти он як? ( вибігає плачучи)

 

Учень 2. Ну от маєш! Плакса ! Розмазня! Правда, діти?  Ой – ой! І ви туди ж.

 

Бабуся. Доброго, дітки! І ви отак чините у школі, як цей хлопчисько?

От і молодці, от і правильно. Ну хіба можна відбирати чужі речі?

 

Учень 2. А от і можна, а от і можна!  Бе - бе ( показує язик).

 

Бабуся. Не зважайте, діти! Це все від того, що він не читає казок!

 

Учень 2. А що мені ті казки! Понаписують, а ти читай , читай, повторюй, повторюй. Нудно!

 

Бабуся.  І нічого не нудно. Ось послухай, що розказувати  будуть. І ви, дітки, послухайте…

Коли  пташки  в гаю затихли,

Та снігом вкрилися ліси,

Тоді виросла хатка з криги

В цієї хитрої Лиси.

Лисиця

Я скажу вам, любі друзі,

Хатка - діло не просте.

Тут треба колоди грубі,

Цвяхи, дошки, та проте

 

Я ж недаром славлюсь всюди

Хитрістю, й що там таїть,

Працювати я не буду,

Знаю, що мені робить.

 

Піду швидко до криниці,

Не забуду й відро взять,

Ну а тут не тре ліниться,

Лиш водою поливать

 

Щедро на морозі треба.

Все скує той дідуган,

Буде хатка аж до неба.

Як вам мій хитрющий план?

Бабуся

Працювала на морозі,

Аж з чола котився піт.

Та й за пів дня при дорозі

Дім виблискував – бо ж лід!

 

А раніше по-сусідськи

Зайчик хатку збудував.

Не боявся потрудитись,

Рік він рук не покладав.

 

Вийшла на славу будівля,

Теплий, затишний той дім.

Не страшна зайцю зимівля.

Сам він проживав у нім.

Зайчик (співає пісню Наталі «О Боже, який мужчина»)

Будував я хатку безупинно,

Працював, старався, аж з ніг падав.

Вийшов дім у мене на відмінно.

Я довів усе отут до ладу.

Весь мій дім неначе із картинки,

Надивитись на нього не можу.

Краще в світі не знайдеш хатинки.

Дякую тобі за неї, Боже!

Пр.

О Боже, яка в мене хатка!

Є кухня і ванна кімнатка.

Лишилось лиш піч доробити,

І буду в ній жити.

 

О Боже, яка в мене хатка!

Тут бруси і дошка тридцятка.

Вітри не здолають такої

Будівлі міцної.

 

Бабуся

Заздрила лисиця зайцю,

Спокою не мала.

Така ж бо у неї звичка

Нехороша стала.

 

Лисичка

Ой, подумаєш, в Зайчиська

Дерев’яна хатка.

А які в нього очиська?

Ну а шерсть? Як шматка!!!

 

Ой, а вуха, ну і вуха,

Зараз помру з сміху.

Він, як свинка клаповуха,

Стрибає по снігу.

 

Гей, вухастий, мишо сіра!

Боягуз нещасний!

Дай-но швидше, щоб я сіла.

Відійди, не застуй!

 

 

Зайчик

Що з тобою, сусідонько?

Чом така лиха ти?

Як би нам, голубонько,

Товаришувати.

 

Лисичка

Ти що, геть рухнув із дуба!

Чи маку наївся!

Зараз як візьму за чуба!

Ага, причаївся?

 

Зайчик

Ну не хочеш по-сусідськи

У злагоді жити,

То не буду я з тобою

Навіть говорити.

 

Бабуся

Отак вони розсварились.

День за днем минали.

Тут й сніги навкруг поділись –

Геть усі розтали.

 

Прийшла весна і щебече

Дзвінким стоголоссям.

А  Лисі, сказать, до речі,

З’їхать довелося

 

Із хатинки, бо льодинки,

Про це усі знають,

Не побудуть і хвилинки

На теплі – зникають.

Лисичка

Ой-ой-ой! Валяться стіни!

Ой-ой-ой! Із дахом!!!

Аж вода із стелі лине!

Пропало все прахом!

Що ж, один вихід лишився,

Щоб не бідувати.

Хоч Зайчисько й зачинився

Хатку відібрати.

(співає пісню ВІА Тошонадо «Котику, ходи до мишечки»)

Ой була, ой була в мене хатка гарная,

І за що, і за що доленька така,

Бо з водою, бо з водою вона утекла.

Пр.

Зайчику, поділись трішечки,

До свої хатоньки мене пусти.

Будем там разом жить, гарнесенько дружить,

Ну зжалься хоч на мить і відчини ти.

Чого ти, чого ти мене так боїшся?

Відчини, відчини і жити пусти.

Не змія, не змія, не отруйна я!

Пр.

 

Зайчик

Ой, Лисичка стукотить,

Лишилась без дому.

Тре, певно, її пустить,

Та не жить одному.

Про минулії образи

Я забув, їй- Богу.

Неспроста вона прибилась

До мого порогу.

Настав час помиритись.

Заходь, Лиско, в хату.

Можеш у мене лишитись

Переночувати.

 

Лисичка

От, голубчику, спасибі,

Пожалів, не кинув.

Ой, щось стукнуло у шибі,

Та бодай ти згинув.

Зайчик. Що ти кажеш там, Лисичко?

 

Лисичка

Нічого, нічого.

Кажу: вийди подивися,

Хто там, на дорогу.

 

Бабуся

Зайчик з хати, а Лисиця

Панькатись не стала,

Всі засуви, як годиться,

Та й позачиняла.

 

Зрозумів усе сіренький

І нумо просити:

 

Зайчик

Кинь оці ти витребеньки,

Давай разом жити.

 

Лисичка

Я з тобою? Та нізащо!

Облізлий віслюк!

Іди звідси, ти – пропащо,

А не то – каюк!!!

 

Щоб й не пахло тут тобою,

Хатка вже моя!

Ще не бачив мене злою!

Господиня – я!

(співає пісню Артура Пирожкова «Зачепила мене»)

Знайте, діти, щоб сидіти

У теплі й життю радіти,

Треба головою працювать.

Надурити лопуха, скажете, що я лиха,

Та мене Зайця хатка надиха.

Ну ось чому весною крига розтає?

Чому втекло з водою все майно моє?

Не буду я отого Зайця шкодувать.

Я хатку хвать, для себе хвать.

І закрутилося усе, як у серіалі.

Але з поганою кінцівкою в фіналі.

Сама я житиму в хатинці цій надалі.

Пр.

Обманула тебе, обдурила тебе,

Кругом пальця обвела,

Із дому вигнала, обдурила тебе…

 

Зайчик  (Плаче)

Як же можеш так казати?

Ти не маєш прав!

Якби на тотоє знати,

В хатку б не пускав.

 

Лисичка

Ти ще там? Ану замовкни!!!

І звідси вали!

Дожену – порву на шмаття,

Не вчуєш й коли!!!

 

Зайчик (плаче та співає пісню Віталія Козловського « А небо плаче грозами»)

Так жорстоко мене обдурила,

Мов укинула у небуття.

Перед носом двері зачинила

І зламала мої крила, моє життя.

Хочу я в своїй хатинці бути,

Залишився сум в моїх очах.

Моє серце, Лиско, ти розбила

І назавжди залишила одну печаль.

Пр.

Ти сипала погрозами, дозами, дозами.

І плаче серце сльозами, сльозами, сльозами.

Я знов прошу тебе: верни мій дім,

А ти все сиплеш погрозами.

Лисичка.

Не нервуй мене, кажу!!!

По хорошому прошу,

А не то як вийду з хати –

Будеш швидко утікати!!!

Зайчик (плаче)

Що ж, тепер мені прийдеться

Ночувати під кущем.

Місця в домі не знайдеться,

Мокнутиму під дощем.

(плаче)

(звучить пісня гурту  Океан Ельзи «Осінь»)

Віє вітер за вікном,

Мерзне зайчик під листком.

Холод спати не дає.

Чуєш, як душа болить,

У хатці вже лисичка спить.

Страшно, й ранок настає.

Пр.

Совість, якої нема

В Лиски.  Виставила із дому вона

І погнала в шию.

Совість, якої нема

В Лиски, чому не прокинеться вона?

Я не розумію.

Бабуся

Наше зайченя отак

Цілу ніч сиділо,

Наче від вітру листок

Увесь час тремтіло.

Ось і ранок вже…Світає…

Земля тепла просить.

Що робить вухань не знає

Та й стоїть, голосить.

Раптом вовк іде до нього,

Дивується,

 

Вовк.

Що таке?

Мабуть, в Зайчика малого

Горе трапилось тяжке.

(співає. Пісня «Жоно моя»)

Ой чого той Зайчик плаче

І капають сльози гіркі?

Надворі так пізно скаче,

Мов не має він домівки.

Піду розпитаю швидко,

Що за горе у вуханя,

А тоді вже буде видко,

Від чого його зітхання.

Пр.

Друже милий, серце моє!

Що стряслося із тобою?

Що за сум тебе з’їдає?

Може, разом подолаєм,

Серце моє.

 

Зайчик

Ой прогнала мене з хати

Люта злодійка хвостата.

Не пускає й на поріг.

Може, б ти мені поміг?

 

Вовк

Ох і втрапив ти в біду!

Годі нарікати!

Розбишаку ту руду

Йдемо проганяти.

Бабуся.

Підійшли вони до хати,

Вовк гарчить:

 

Вовк.

Ану, хвостата!

Забирайся звідсіля!

Це ж бо хатка не твоя!

 

Лисичка (визирає з вікна і співає пісню Дзідзьо «Павук»)

У спальні на ліжку я собі лежу,

Не турбувати мене попрошу.

Світ ще не бачив яка я лиха,

Роздеру в шмаття того лопуха,

Що насмілився кричать,

Мене з хатки виганять.

Пр.

Ой як скочу із вікна,

Буде на дворі війна.

На шматочки роздеру,

Ще й на порох розітру.

Ой як скочу із вікна,

Розберусь з вами одна.

Забирайтесь звідтіля!

Господиня в хатці я!!!

 

Вовк (Вовк злякався, затремтів)

Ой, велике твоє горе!

Та що ж вдієш? Хочу жить.

Чуєш, що вона говоре?

В мене навіть хвіст тремтить.

Вибачай, що не підсобив.

Ти ж сам бачиш – то ж змія.

Ледь життя своє не вгробив.

Ох, і перепудивсь я!!!

 

Бабуся

Пішов Вовк, у ліс сховався.

Ну а Зайчик сам зостався.

Сльози котяться рікою!

 

Зайчик  (плаче)

Що ж робити із бідою?

 

Бабуся

Тут назустріч клишоногий

Йде Ведмідь, ледь суне ноги.

 

Ведмідь

Що стряслося з тобой, брате?

Отак на весь ліс ридати!

Зайчик

Та мене хитрунка рижа

Виставила з дому.

Їй бо мила моя хижа,

А мені одному

Приходиться під кущами

В холод ночувати.

Не пуска мене і грама

До рідної хати.

 

Ведмідь (співає пісню Крістіни Орбокайте «П*яна вишня»)

Та Лисиця геть помішаная,

Просто не врівноваженая.

Розберусь зараз із нею я, а-а.

А у Зайця у душі біда,

І в очах солоная вода.

Утікай із хатки геть, руда! А- а.

Пр.

Крутійко рижа, геть з хатки вийшла.

Довго там не наживеш!

Крутійко рижа, геть з хатки вийшла,

А то кісток не збереш!

 

Лисичка

Хто там знов мішає спати?

Ану киш від мої хати!

(співає пісню Дзідзьо «Павук»)

 

Ведмідь  (Злякався і весь тремтить)

Я давно так не боявся,

Ледь живим й цілим зостався.

Хоч й потрапив ти в біду,

Я туди більш не піду!

 

Розбирайся сам із тою,

Із хитрюгою рудою.

Я ж піду звідси подалі,

Не втручатимусь надалі.

 

Бабуся

Залишився Зайчик сам,

Ніц один не вдіє.

Що ж робити йому там?

Тут вже й сутеніє…

 

Зайчик

Любі друзі, поможіть ви

Лисицю прогнати,

А то де хоч там живи,

Біда, що й казати.

Поможете? От і добре.

Думаю боїться

Тигра грізного і злого

Хитрая Лисиця.

Давайте заричимо: рррр,

Наче тигр у джунглях,

Лисицю напудимо,

Не буде розумна.

(Діти ричать, наче тигр)

Лисичка

Не боюся, не боюсь!

У цій хатинці залишусь.

 

Зайчик

А давайте, як змія,

Будемо сичати.

Усі робіть так, як я,

То буде втікати! Ссссссс!!!

(Діти сичать, ніби змії)

 

Лисичка

Не боюся вас, я сказала!

Не діждетесь, щоб втікала!!!

 

Зайчик

А давайте, як слони,

Ногами двигтіти!

Лиса буде, як ворони,

Із дому летіти!

(Діти тупотять ногами)

 

Лисичка

Буду тут в хатці сидіти!!!

Не боюся я вас, діти!!!

 

Зайчик. Все, пропала й ця надія.

 

Бабуся

Плаче зайчик і аж мліє.

Тут назустріч із ліску

Півник йде:

 

Півник

Кукуріку!

Що там трапилось, вуханю?

Бачу, ти у кепськім стані.

Що там сталась за біда?

 

Бабуся. Зайчик Півню повіда:

Зайчик

Лихо в мене, любий друже.

Вже ніхто не допоможе.

Відібрала Лиса хату,

То ж прийдеться пропадати. (Плаче)

 

Півник

Не журися, все здолаєм!

Лиску виженем, бо знаєм:

Справедливість зверху буде,

Про те знають звірі й люде!

 

Зайчик

Де тобі з нею тягатись?

Можна й без життя зостатись.

Діти, Вовк, а ще Ведмідь

Проганяли. Ні – сидить!

 

Півник

На невдачі не зважай!

Від мети не відступай!

Йдемо ближче до хатинки

І не гаймо ні хвилинки.

Гей! Лисо! Виходь із хати!

Досить на чужому спати!

(співає пісню Наталки Карпи «Літо»)

А ми вже з Зайчиком тут,

Провчимо тебе за мить.

Потрапив він в глухий кут,

Бо в хатці руда сидить.

Пр.

Лиско, Лиско, ти не будеш отут жити

Вижену тебе я з хатки все одно.

Знаю точно, і не треба ворожити, -

Вся тремтиш і міришся втекти в вікно.

 

Бабуся

Подивилася Лисичка у вікно здалеку.

Ох, ну і злякалася вона того крику,

З дому забиратися рудій не хотілось,

Непогано їй у хатці Зайцевій сиділось.

Набралася хоробрості,

Біля вікна стала:

 

Лисичка

То ж хіба я тую хатку

В Зайця відбирала?

Він сам сказав: Я дарую, -

Сказав.- Живи, Лиско.

А я ще одну збудую

Біля тої, близько.

 

Зайчик

Ну і дурить, фантазерка,

Як пензлем малює.

Так солодко, як цукерки,

Словами гендлює.

Півник

Зараз я їй покажу!!!

І всю правду докажу!

(співає пісню О. Вінника «Я знаю: ти в курсі»)

Ой ти, злодійко рудая,

Безсердечная і злая,

Тож я прийшов тебе виганять.

Насміхаєшся з малого,

Відібрала хатку в нього.

Скажу: не смій слабких ображать!

Пр.

Щоб ти була в курсі,

Не дам навіть мусі

Зайця ображати.

Іди, Лисо, з хати!

Щоб ти була в курсі,

Хай чують всі в лісі:

Не здамся без бою,

Покінчу з тобою!

(Заходить в хатку. Лисиця з криками вибігає з будівлі)

Бабуся

Затремтів в Лисиці хвіст,

Дременула з хатки в ліс.

Й дотепер сама блукає,

Прихистку собі шукає,

Бо Сорока на хвості

Рознесла новину всім

Про обман і хитрість Лиски,

Ох і вміє пудрить мізки!

 

Лисичка

Якби доброю була,

То б із Зайчиком жила.

Наче сир в маслі каталась,

А тепер ні з чим зосталась.

 

Зайчик

Щиро дякую, мій друже,

Думав, що не допоможе

Вже ніхто Лису здолати.

Півнику, ходімо в хату.

 

Давай будем жити разом

Та скажемо всім одразу:

Ображать слабших – це сором!

Повторімо усі хором!

(діти повторюють)

 

Півник

Пам’ятайте, чужі речі

Забирати недоречно.

Можна за це поплатитись,

Зовсім без друзів лишитись.

Хто погодився зі мною,

Тупніть правою ногою!

Хто Лису вважає злою,

Тупніть лівою ногою!

Хто другу втре сльози солоні,

Дружно плескайте в долоні!

 

Всі герої (співають пісню «Надія є»)

Коли опустилися руки,

Коли потемніло в очах,

Не знаєш ти, як далі бути,

Із чого почати хоча б.

Ти знай, що на світі є друзі,

Підставлять підтримки плече,

Підеш ти лиш по білій смузі,

А чорна кудись утече.

Пр.

Допоки сонце сяє, поки вода тече,

О-о-о, в нас друзі є.

Лиха біда минає, посмішка розцвіте,

О-о-о, бо друзі є!

 

Бабуся. Ну що, ти і тепер нічого не зрозумів?

Хлопчик 2. (похилив голову) Та все я зрозумів…

(хлопчик 3 приводить хлопчика 1.)

Хлопчик 3. Заспокойся, не плач! Я допоможу тобі позбирати розсипані речі.

Хлопчик 2. І я допоможу! Пробач мені, будь ласка, я більше ніколи, ніколи, ніколи не буду так чинити! (дружно збирають речі)

Бабуся. От тепер я бачу, що ти все зрозумів. А ви, діти, зрозуміли? До нових зустрічей!