Сценарій "Любимівка мій рідний край - до нас у гості завітай"

Віртуальна екскурсія  туристсько - краєзнавчого гуртка «Азимут»

 

«Любимівка - мій рідний край, – до нас у гості завітай»

Мета: 

• зібрати відомості про своє село, провести опитування серед односельців, учнів, вчителів  «Що я знаю просвоє село?»
• вивчення історії села Любимівка від заснування до сьогодення,
• зробити фоторепортаж про свій край, зробити відео презентацію, путівник селом.
• скласти маршрут екскурсії для гостей,
• розвивати в учнів самостійність, відповідальність, вміння спілкуватись, працювати в малих групах, проводити інтерв’ю, аналізувати і робити висновки,
• виховувати любов до рідного краю, повагу один до одного в групі,односельців, популяризація туризму на прикладі села Любимівка.
•  

Сценарій

 

Звучить музика («Едем в соседнее село» -  Хлопці в кепках з рюкзаками підспівують)

Виходять дівчата і зупиняють:  - пароль?

хлопці відповідають      - Азимут!

• Координати?         - відповідають  – Перший  47 23 34 ПН.Ш –  Другий 33.43.00. СХ.Д

- А що ж таке ПНШ? І СХД?

- А ми звідки знаємо, дали листочок що написано те і вивчили.

- Ой ви хлопці як на дискотеку так в сусіднє село зібралися, а як північна довгота та східна широта так і не зрозуміли?

- так розшифровувати треба надають кучу листочків, а ти ще й розшифровуй.

- Ну все зрозуміло, а в сусіднє село чому??? До нас он всі з’їжджаються щоб дозвілля своє урізноманітнити  а ви навпаки звідси.

- Погода бачили яка, ставимо машину в гараж і на екскурсію до нас.

- А чому на машині не розумію у нас з вами який гурток?

- Пішохідний туризм і краєзнавство.

- От і я про що, пішки треба іти, пішки, більше побачиш, більше почуєш, більше дізнаєшся.

Звучить музика «Светит незнакомая звезда» Виходять учні з емблемою

Світить нам незнана ще зоря,

Знову ми одірвані від дому.

Поміж нами – далеч і моря,

Гаснучі вогні аеродрому.

Поміж нами відстань немала –

Холод і печаль на твоїх віях.

Нам зосталась крихітка тепла –

Наша невгасаюча надія.

Приспів:

Надія – наш компас земний,

Сміливим щастить як нікому,

Ми стрінемось в пісні одній –

Вона понесе нас додому!

Доброго дня всім присутнім. Вас вітають вихованці туристсько краєзнавчого гуртка Любимівської загальноосвітньої школи - Всі разом АЗИМУТ

Наш девіз:

Всі разом  -  Подорожуй - навчайся, досліджуй - розвивайся!

 

Учитель: Батьківщина, рідний край, рідна сторона, мала  Батьківщина, родина, родовід, домівка,  - все життя ми чуємо ці слова, вчимо своїх учнів,своїх дітей, самі вживаємо, вважаємо себе патріотами, відданими громадянами, а такий звичайний парадокс, який я спостерігаю і в своїй родині,  і в друзів, в односельців, дуже мало знаємо про той рідний край де ти народився, вчився і живеш. Загальні положення назви вулиць, кількість магазинів, де навчаються діти, де моя робота, а все інше начебто і не дуже хвилює живу тай добре.

Так от хочеться донести до своїх вихованців суть поняття «Без минулого ми не варті майбутнього». За кордоном, дуже часто пишуть у літературі, дитина перш за все повинна знати все про свою родину, свій родовід, а на другому місті знання про місце де ти на родився, мала батьківщина , а вже на третьому місці, знання про країну в якій ти живеш. Ну це ми зрівнюємо не для того, щоб показати хто кращий хто гірший. Можна прожити без цих знань, більшість так і живуть це не смертельно, просто наш обов’язок цікавитись про свою рідну сторону, вивчати, досліджувати, любити, оберігати, не забруднювати, а відновлювати, поважати, всіляко допомагати, та вміти бути вдячними. Ось тоді ми можемо сказати гордо по честі, Я сумлінний громадян своєї держави, своєї Малої Батьківщини.

Ми пропонуємо вашій увазі невеличку екскурсію, яка допоможе всім нам пізнати краще нашу рідну домівку, а також зацікавить всіх бажаючих приїздити до нас у гості!

Учень.

Сьогодні пропонуємо вашій увазі екскурсійний маршрут « Любимівка – чудовий  край, до нас у гості завітай.»             

Відеопрезентація слайд 1

Любимівка мій рідний край, серед ланів широкополих

Любимівка моя земля де я живу й моя сім´я

Любимівка домівка рідна проходить тут моє життя

Слайд 2

• Наші дослідники, склали анкету і провели опитування серед жителів села, що ж саме вони знають про своє село.

Анкета

1.Коли засноване наше село Любимівка?

2.Звідки походить назва нашого села?

3.Яка кількість населення у Любимівці?

4. Назвіть сусідів Любимівки.

5. Назвіть вулиці нашого села.

6. Назвіть на вашу думку осередок соціально економічного розвитку села.

7. Коли заснований Радгосп «Піонер»?

8.Коли заснована наша школа?

9.Коли заснований дитячій садок і як він називається?

10. В якому році був збудований будинок культури?

11.  Назвіть дату заснування Любимівського парку.

12. Коли була заснована Церква?

13. Де у селі можна дізнатись про історію села у воєнний період?

14. Коли і ким була визволенна Любимівка під час Великої Вітчизняної війни?

15.Коли було газифіковане село?

16. Назвіть прізвища корінних жителів села.

17.Скільки торгових точок на сьогоднішній день у Любимівці?

18.Назвіть культурний осередок села ( де можна відпочити, розважитись, зайнятись спортом, ….)

19. Де можна отримати медичну допомогу в селі?

20. Де знаходяться відомості про кількість дворів та жителів села, де отримують свідоцтво про народження прописку і паспорт.

 

Результати м´яко кажучи  нас вразили, та ми ж нічого не знаємо про своє село

Люди віком від 50 ще трохи більше пам’ятають, а от молодь від 18 і до 40 майже нічого не знають беремо до уваги звичайно і школярів.

Наш дитячий садочок має такі назви як: Сонечко, Соловейко, Барвінок, Родзинка, але не Малятко, хоч всі ми в свій час його відвідували.

 

Ми вирішили скласти екскурсійний маршрут і детальніше описати відомості про нашу рідну домівку наше село, для всіх односельців і для гостей, яких завжди гостинно приймемо.

Слайд 3

 Село Любимівка розташоване у північно-західній частині Нововоронцовського   району   Херсонської області України. Воно знаходиться за 20 км від залізничної станції Високопілля та 23 км від районного центру Нововоронцовки. Сусідами села є Миролюбівка, , Трудолюбівка, Костромка, Хрещенівка, Петрівка, Біляївка,

 

У селі налічується  576 дворів, населення села  1 514 чоловік на  1 січня  2016 року, це всі приписані, а насправді проживає близько 900 осіб. На 2016 рік у селі 485 будинків, 560 домогосподарств.

 

Село має два відділення та п’ять вулиць, (Садова, Леніна - теперішня назва Таврійська, Центральна, Нова, Молодіжна). Село підпорядковане Любимівській сільській раді.

 

 З архівних даних Нововоронцовського району, відомо що засноване село було у 1921 році навесні.110 сімей-бідняків із Осокорівки та Нововоронцовки, згідно з ленінського декрету про землю, одержали наділи землі із фондів Воронцовської економії. Ці фонди на той час становили  32  тисячі    десятин землі.   Селянам нарізали   землю з розрахунку

2 десятини на члена сім’ї. у колишній   економії було декілька господарських приміщень: корівник, конюшня, комора, водогінна башта, і одна вулиця.

 

Багато селянських сімей жили ще в землянках, але вже заможні спорудили власні будинки. Зводили  будинки толокою. Збиралися переважно в неділю, місили глину, ліпили з глини і соломи вальки, мурували стіни. З лісоматеріалами було сутужно. Виручали дніпровські плавні,  звідти колоди привозили  волами. Вкривали хати переважно житньою соломою та очеретом, якого багато росло на заболоченій місцевості за селом.

 

Колективний метод будівництва сприяв тому, що вже в 1923 році село налічувало 100 дворів. Настало питання про те, як назвати село. Місце, де поселились селяни-бідняки,  в навколишніх селах називали до цього часу ВОРОНЦОВСЬКОЮ економією.

 Це питання  розглядалося на загальному сході села. Селяни,  які  ходили  в Збур’ївку  на ярмарок  купувати корів, розповідали, що недалеко від Каховки вони проходили через село Любимівку,  яке їм дуже сподобалося своїми садами. Вони запропонували і своє село назвати Любимівкою і зробити його таким же красивим. Ця пропозиція всім сподобалася, і відтоді село стало називатися Любимівкою. Тобто офіційно з 23 року.

 

За  рішенням республіканських органів на базі колгоспу “Відродження” сіл Хрещенівки, Петрівки, Ленінського, Трудолюбівки намічалося створення радянського господарства, яке б спеціалізувалося на вирощуванні ефірних і олійних культур.

 У 1930 році був створений радгосп “Піонер” підпорядкований республіканському  тресту радгоспів, що мав назву ТМЕК (трест олійних і ефірних культур).

У 1933 році напровесні від радгоспу “Піонер” відійшли і були перетворені в самостійні господарства села Хрещенівка, Петрівка, Трудолюбівка.

Любимівка залишилася радгоспом з сільгоспугіддями в 10 тис.гектарів.

Із каменю напівзруйнованих приміщень та водогінної башти панської економії Любимівці збудували  сільбуд, крамницю, початкову школу, яку стало відвідувати 65 дітей.

В передвоєнні роки було збудовано майстерню, їдальню, корівник, конеферму, 2 комори для зерна.

 В клубі  працювали драматичний, танцювальний, хоровий гуртки. Село було радіофіковане, тричі на тиждень демонструвались кінофільми. Сільська бібліотека налічувала понад 5 тисяч примірників.  Жителі села вже передплачували газети, журнали.

 

У червні 41 пролунала звістка про війну, і всі тяготи сільської праці лягли на жіночі і дитячі руки.

ПІД ЧАС ВІЙНИ  39-44 на території села боїв не було, але тут знаходився продовольчий штаб з поліцаями і провізією.

- Остаточно наше село звільнили від загарбників  у ніч з 28 на 29 лютого 1944 року визволителі рухалися зі сторони Біляївки.

 

Відшумів святковий травень 1945 року. У село стали повертатися  солдати,  треба було відбудовувати його. По 12-14 годин працювали ремонтники у напівзруйнованих майстернях. До 1950 року було  повністю відбудовано господарство, освоєні довоєнні посівні площі зернових і технічних культур, відремонтовані приміщення, налагоджувався побут та обслуговування населення. 

 

Поволі забувалася війна. Поля, що колись були полями боїв, стали рясно родити. Та не забували Любимівці воїнів, що навічно полягли на цих полях, зросивши їх своєю кров’ю.  В п’ятдесятих  роках у центрі села біля новозбудованого Будинку культури було споруджено пам’ятник,  на якому золотом горіли  імена загиблих воїнів – українців, білорусів, росіян, татар, азербайджанців, які віддали своє життя за звільнення українського села Любимівка в грізну годину війни.

 

 По організованому набору робітників у село прибувають  перші переселенці із Західної України. У селі  широко  розгорнулося житлове будівництво, щоб забезпечити переселенців упорядкованими квартирами. Поліпшується побут та обслуговування: став до ладу магазин промислових товарів, проведено водогін, радіофіковано квартири,  стали працювати  пекарня та лазня. Було  збудовано корпус центральної ремонтної майстерні, восьмиквартирний житловий будинок, приміщення лікарні, контора радгоспу.

 

70-ті і 80-ті роки минулого століття ввійшли в історію села роками небаченого досі будівництва, новими перетвореннями в   рільництві та тваринництві, а також у культурному житті та побуті. 1971 рік, що відкрив початок нової п’ятирічки, ознаменувався закладанням нової типової школи на 560 учнівських місць, яка була відкрита 1 вересня 1973 року. Це пам’ятний і щасливий день для жителів села. Директор школи Карпова Н.М. перерізала стрічку та запросила всіх до школи. 354 учні сіли за парти новобудови.

Слайд

 Музей бойової та трудової слави села Любимівки Нововоронцовського району Херсонської області був відкритий у Любимівській ЗОШ 10 лютого 1974року.

Слайд

У 1972 році був розбитий парк, збудовано меморіал загиблим воїнам  у Великій Вітчизняній .У 1975 році парк розширено, працює фонтан,насаджено декоративні дерева, кущі, рози, зроблено клумби.

Цей період часу був розквітом села. Велика увага приділялася благоустрою, підвищенню добробуту його жителів. Значні кошти виділялися місцевим господарством.

У приміщенні старого дитячого садка було облаштовано спортивний комплекс.

Став до ладу двоповерховий торговий центр, калібровочний завод, криті механічні токи,  профілакторії на тваринницьких фермах І і  ІІ відділку, житлові будинки. У селі працювала швейна майстерня, перукарня, музична школа, проведено водогін, вулиці вкрилися асфальтом, прокладені тротуари, у квартири провели телефони. А найбільшою гордістю був парк відпочинку з різноманітними атракціонами.

 

До 1975 року село Любимівка належало до Миролюбівської сільської ради. У 1975 році на території села було створено  Любимівську сільську раду. Приміщення  ж було розпочало своє будівництво ще у 1974 році.

У 1981 році було побудовано дитячій садочок «Малятко», розрахований на 7 груп та 180 дітей, його директором стала Кукурудза Галина Олександрівна.

 

Усе міняється. І, на жаль, не завжди на краще. Починаючи з 1991 року, коли Україна стала незалежною,  якось  поступово почався занепад. Першою жертвою стали саме атракціони. Їх демонтували, бо на ремонт не було коштів, будівлі розібрали, парк заріс бур’яном,  замість кущів троянд розрослися колючі кущі шипшини. І постійними відвідувачами тут стали кози і гуси.  Припинилося  будівництво господарських та житлових приміщень.

 

12  жовтня 1999 року увійде в історію не лише с.Любимівки, а й  усього нашого району. Саме в цей день по збудованому  від  Високопільської лінії газопроводу голубе паливо дійшло до села. Його  будівництво розпочалося у 1992 році. Це були нелегкі роки для господарства та й справа нова.

 

День 4 жовтня 2003 року став великим святом для жителів села Любимівки. Відчинив двері новий храм. «Святого  Великомученика Дмитра».              Щороку 8 листопада відбуваються урочистості з находи свята в місцевому храмі, з’їжджаються гості. При Любимівській церкві з 2016 року діє недільна школа, яку  відвідують всі бажаючі. Діти вчаться робити вироби своїми руками, а навчає їх Полухтіна Людмила Іванівна, голова батьківського комітету 7 класу.

 

У 2006 році підключено газ до дитячого садка «Малятко»

У переддень Нового 2007 року завдяки наполегливості, відданості  директора школи Ткаченко Ж.Д. до школи було підключено газ.

 

У селі є свої підприємці, відкрито 14 магазинів. Також є  перукарня, аптека.

З 2009 року у приміщення Будинку культури перенесено сільську бібліотеку. У центрі села в  1978 збудували  ФАП Фельшерсько акушерський пункт. З 2007 року Любимівська сільська амбулаторія, з денним стаціонаром. 

 

На в´їзді  у  село знаходиться  зупинка і щоденно о 10.00 рухається автобус Кривий Ріг – Херсон. Поблизу школи знаходиться внутрішня зупинка. Щоденно о 7.15 прибуває рейсовий автобус Воскресенівка - Нововоронцовка. Неділя вихідний. Також   щоденно вранці об 6.30 і ввечері 07.30 прибуває автобус Високопілля – Херсон.

 

У 2013 році біля меморіального комплексу за благодійні  кошти односельців і  ініціативи  сільського голови було відкрито новий постамент. «Пам’ятник воїнам-односельцям, які воювали за наше село». Імена яких закарбовані на довгу пам'ять для наступних поколінь.

 

Хочеться з гордістю розповісти і про те що наше село процвітає дякуючи ентузіазму і завзятості директора ПДГД «Піонер» Белову В´ячеславу Олеговичу, який став керівником й 2011році.

За час керування  року він придбав у 2012 році  ігровий майданчик в парку, і тепер діти мають змогу його відвідувати.  Такі ж гойдалки і гірки закупили і окремо для дитячого садка.

 

Окрім того у 2015 році було відкрито спортивний клуб для заняття настільним тенісом та грою в шахи.

У 2016 році В´ячеслав Олегович на чолі зі своїм колективом відкрили спортивний комплекс для жителів села. Заняття фінтесом для жінок, та тренажерним залом для чоловіків. Відвідування для всіх безкоштовне.

У 2016 році відкрили літній басейн з ігровим комплексом: волейбол, бадмінтон, міні-футбол, а також розпочав будівництво літнього караоке майданчику. На місці де раніше були атракціони.

Уже цього літа всі бажаючі могли відвідувати літній кінотеатр для дітей та дорослих щовечора показували мультики та фільми, проводилася дискотека, конкурси з призами. І все це дозвілля організовувати допомагали односельці.

У приміщенні кантори радгоспу відкрили масажний та манікюрний кабінет.

 

Тому ми запрошуємо усіх бажаючих до нас у гості. Займатися спортом, розважатися, відпочивати.

 

Закликаємо усіх односельців шанобливо ставитися до всього що нам придбали, слідкувати за порядком, не забруднювати, не ламати, не викрадати.

Нажаль такі випадки теж трапляються.

 

Дякуємо за увагу, Чекаємо до нас у гостину!