Сценарій "Міжнародний день рідної мови"

Сценарій свята до Міжнародного дня рідної мови

Звучить пісня «Сонячне коло» (на 3 мовах :англійська, німецька, українська)

Ведуча І: Вітаємо всіх присутніх на нашому святі! Зустрічаємо Вас радо з любов’ю і миром! Сьогодні ми зібралися в цьому залі з нагоди святкування Міжнародного дня рідної мови, яке відзначають 21 лютого, починаючи з 2002 року. Про « підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності » було оголошено на 30 сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. Оскільки з 6000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, то організація прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. ЮНЕСКО вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

 Що  значить  для  людини   рідна  мова?

Це квітка  з  надр  священної  землі,

Це найніжніша  пісня  колискова,

Яку  так  люблять  діточки малі.

Як  можна не любити  свою мову?!

Не кане із роками  в  небуття

Те  найдорожче  в  світі перше  слово,

З яким  пройдеш  ти крізь  усе  життя.

І як одна в  людини Батьківщина,

Де  родове зернятко  проросло,

Так  рідна мова лиш одна – єдина,

Хоч  скільки б мов  у  світі  не  було.

Ведучий: У світі налічується приблизно 6 тисяч мов. Для кожного народу своя мова найдорожча, найкраща, наймиліша. Рідна мова-це мова,що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом,з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Ведуча: Кожен народ розмовляє своєю мовою, створює наукові, культурні, мистецькі цінності. На сучасному етапі розвитку людства є велика кількість відмінних одна від одної мов, які належать різним націям, народностям, племенам.

Мова кожного народу
неповторна і — своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші — трелі солов’я.
На своїй природній мові
і потоки гомонять;
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
колосисту — на віки —
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас, —
бо ж єдина — так, як мати, —
мова в кожного із нас!

Ведучий: 21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти

урядової заборони на використання бенгальської мови. Відтоді в Бангладеші цей день став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато часу. Аж у 1999 році на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було прийнято Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.

 Ведуча :   «Україна – золота, чарівна сторона. Земля рясно вквітчана врожаями, закосичена лісами й ріками і має чудових людей, що народилися в Україні й живуть тут. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися. Чим більше проходить часу, тим яскравішою ми її уявляємо. Пізнати все нам допомагають книги і самобутня творчість нашого народу, пісні та колядки, думи, хай же сьогодні свято відкриє перед вами розум, мудрість, творчість нашого народу.»

Не говори: в нас мова солов'їна,
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці - доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає,
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б'є.
Все заберуть, а залишилось слово.
Знов до життя повернемося ми,
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
Без мови - не створити нам держави,
Доріг тернистих не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві -
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов'їна,
Бо мова глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці - доля України,
Космічна нерозгаданість віків.

Ведучий : Кожна людина має завжди пам’ятати хто вона, звідки родом, де її

коріння, кожна людина повинна знати свою мову, любити її, цінувати,

збагачувати, берегти.

Звучить мелодія

1 учень                                                                                                 Земля моя, найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю!

 Моя найкраща в світі Україна,

Я щиро й віддано тебе люблю!

2 учень                                                                                                                   Мій край чудовий — Україна!

 Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов'я.

3 учень                                                                                                Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

 Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль ведуть дороги в світ.

Усе найкраще і єдине,

4 учень                                                                                                              І радощі усі, й жалі...

Мій рідний краю, Україно

Найкраще місце на землі!

5учень                                                                                    Всіх нас єднає рідна мова,

 Всіх, хто живе у цім краю.

 Вона прекрасна, світанкова,

Я в ній свою наснагу п'ю.

6 учень                                                                                                     Бо наша рідна мова-мати,

Снагу і силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

 Поки в нас рідна мова є!

1-й учень

Цвіти і смійся, рідне слово!

У серці щирому звучи!

Моя чарівна, рідна мово,

Лети над світом не мовчи!

  Ведуча. Ми — українці. Живемо у вільній не­залежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

Ведучий . Спробуємо переконати своїх ровесників, що мова — це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину..

(На сцені стіл,на якому вставлено макет вікна поїзда;за столом четверо пасажирів,за трибуною оповідач)

Оповідач. Було це давно,ще за старої Австрії,у далекому 1916 р. У купе вагона 1-го класу швидкого поїзда «Львів – Відень» їхали 4 пасажири: англієць,італієць,німець та українець. Розмови велися навколо різних проблем,нарешті заговорили про мови:чия моя краща й котрій із них належить світове майбутнє.

Англієць. Англія – країна завойовників,мандрівників і мореплавців. Англійська мова – це мова Шекспіра,Байрона Ньютона. Безумовно їй належить світове майбутнє.

Німець. Ні в якім разі!Німецька мова – це мова двох великих імперій:Німеччини й Австрії ,які займають більше половини Європи. Це мова філософії,техніки,армії,медицини,це мова Гете,Шиллера,Канта. І тому ,саме вона претендує на світове панування.

Італієць. Панове,ви обидва не маєте рації. Італійська мова – це мова сонячної Італії ,мова музики й кохання. Нею написані нетлінні твори Данте,Петрарки,опери Верді,Россіні. Тому італійська мова має бути провідною у світі.

Українець. Я також міг би сказати,що моя мова – це мова незрівняного сміхотворця Котляревського ,мова геніального Тараса Шевченка. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу,проте вашим шляхом не піду. Ви ж,по суті , нічого не сказали про багатство й можливості своїх мов. Ну могли б ви своїми мовами написати вірш,в якому б усі слова починалися з однакової літери?

Усі. Ні,ні,ні!Це неможливо!

Українець. Це у вас неможливо, а нашою мовою це зовсім неважко. Просто  назвіть якусь букву.

Німець. Нехай буде буква С.

Українець.

Самотній сад

Сипле,стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад солодкий спокій снить,

Сонно сиплються сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни,стихли співи,

Срібні співи серенад,

Срібно стеляться сніжинки –

Спить самотній сад.

Усі. Геніально!Незрівнянно!

Оповідач. Говорити вже не було потреби.

Ведучий : Земля українська стародавня, така ж дав­ня і українська  мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи роз­квіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, пере­казах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Ведуча. Для нас рідна мова — це не тільки доро­га спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарб­ницю загальнолюдської культури.

Ведучий . Весь світ віддає шану великим володарям українського слова —Т. Шевченкові та Франкові, Ле­сі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багат­ство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спад­щину, котру треба примножувати та оберігати.

Ведуча. Не­даремно стільки літ чужинці старалися заборони­ти нашу мову, нав'язували свою культуру і свою владу.

Ведучий .Так. Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покір­ним рабом без мови, без усної народної творчості. Я пропоную при­гадати той тернистий шлях боротьби української мови за незалежність.

Звучить українська мелодія

(на слайдах показані історичні відомості)

*         1720 р. —указ Петра І про заборону книго­друкування українською мовою.

*      1769 р. — видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.

*      1775 р.— зруйновано Запорозьку Січ та закри­то українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

*         1862 р.— закрито українські недільні школи.

*      1863 р.— указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

*      1876 р.— указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пі­сень.

*         1884 р.— закрито всі українські театри.

*      1908 р.— вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкід­ливою.

*      1914 р.— російський цар Микола II ліквідує українську пресу.

*      1938 р.— сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

*      1983 р.— видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві гру­пи — російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.

У 1989 р. видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодер­жавну мову.

У 1991 р. прийнята державна програма реаліза­ції української мови та мов національних меншин до 2000 року.

Ведуча: Друзі, а чи звернули ви увагу на те, що вся Україна мала ще до 2000 року до­бре засвоїти і навчитись рідної мови, а ми й по сьогодні досконало не володіємо нею.

Ведучий : Де ж шукати причини? Жодних заборон немає. Вчи мову, спілкуйся на здоров'я, адже українська  мова неповторна, калинова, солов'їна, лірична та ніжна.

Ведуча: Приємно слухати ніжну, з душею скомпоновану гру слів. Тут і мовне багатство, і з граматикою все гаразд. Але, на жаль, не завжди буває так. Дехто забуває, що чистота мови, її  багатство – така ж необхідна  річ, як і чистота тіла, охайність одягу. А недбале ставлення до власного мовлення викликає не лише зневагу, але й огиду.

Ведучий : Так буває, що, хто нехтує культурою рідної мови,  потрапляє в жалюгідне становище, хоч, на жаль, сам цього не  усвідомлює.

Ведуча: Чому ж так трапляється все-таки? А тому, що й досі  тліє у душах багатьох отой комплекс меншовартості, насаджуваний віками неволі! Мовляв,  українською говорити не престижно, бо це мова сільська, та й не модна.

Манкуртами називають таких людей – тих, що втратили історичну пам’ять, а з нею і почуття національної гідності.

 (В. Шовкошитний  «Я — украинец» ).

Я — украинец до седьмых колен.
Прапрадед мой шелками шит на Сечи.
И ни чужбина, ни турецкий плен
Его козацкой не лишили речи.
Мне этот клад передавал отец,
И мама с молоком передавала.
И пил я нежность их родных сердец,
И их любовь стихом во мне звучала.
Но закружило. На моей щеке
Густой щетиной прорастали годы.
И стих на украинском языке
Я не пою, и не в угоду моде.
Я растерял, как воду из горсти,
Тот клад, что сохранил в неволе прадед, —
Не знаю языка, сказать по правде...
Простите, сыновья, и дочь, прости.
Прости мене, прапрадіде-козаче,
Прости мене, мій споконвічний краю,
За те, що на російській мові плачу
Об тім, що мови рідної не знаю...

Ведучий:Як чудово,коли народ зберігає свою мову. Адже мова – це показник існування нації. Поки існує мова,існує народ. І як боляче усвідомлювати ,що ми, живучи на своїй,Богом даній земл, зрікаємося мови наших пращурів, а значить і свого національного коріння. Нерідко ще зустрічаються такі люди,як у гуморесці Павла Глазового.

Дійові особи: автор, дід, продавець.

Автор.

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці.

Має гроші – не мина

Жодної крамниці.

Просить він...

Дід.

А покажіть

Кухлик той,

що скраю.

Продавець.

Што? Чєво?

Я не понімаю.

Дід.

Кухлик, люба, покажіть,

Той, що збоку смужка.

Продавець.

Да какой же кухлік здєсь,

Єслі ето кружка!

Автор.

Дід у руки кухлик взяв

і насупив брови.

Дід.

В Україні живите

Й не знаєте мови...

Автор.

Продавщиця теж була гостра

та бідова.

Продавець.

У мєня єсть свой язик.

Да к чєму мнє мова...

Автор.

І сказав їй мудрий дід.

Дід.

Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда

В моєї корови:

Має бідна язика

І не знає мови.

Ведуча: Ми можемо багато говорити про мову та її красу, але думаю, що переконливіше будуть звучати поезії. Пропонуємо вашій увазі по­етичні перлини про мову.

1 учень

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

2 учень

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

3 учень

В ній стільки слів,що й не збагнути!

І приказок ,і порівнянь.

А мову знаючи ,здобути.

Ти зможеш просто безліч знань.

4 учень

То ж мову вчи і прислухайся

До того,як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить.

5 учень

Вона ж у нас така багата,

Така чарівна,як весна!

І нею можна все сказати,

І найрідніша нам вона.

Ведучий : Ось і підходить до кінця наше свято  « Міжнародний день рідної мови».  Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Звучить пісня  «Українська мова» (Муз.В. Климюка, сл. Н. Янчук) співають усі.

.