Сценарій на міський театралізований конкурс «З Кобзарем у серці»

Сценарій на міський театралізований конкурс

«З Кобзарем у серці»

                                                             Місце проведення: НВО№31 школа

                                                                 Дата проведення: 1 березня 2017 року

                                      Час проведення: 13:30

Музично літературна композиція:

 «Як гірко, як нестерпно жаль…»

Мати:  Гейтанова Катерина

Син: Литвин Максим

Мавка 1:

Мавка 2:

Мавка 3:

Лілея: Вавіліна Владислава

Бандура: Каширна Марія

Лунає музика, на сцену виходять Мати і Син.

МАТИ: Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не маєм радісної днини,

Нам вік доводиться терпіть.

Не розгинать своєї спини.

Промовиш слово -і нагай

Над головою люто свисне,

І так усюди- з краю в край

 Панує рабство ненависне.

Росте неправда на землі

Згорьованій сльозами злитій.

О любі діточки малі,

Одні залишитесь на світі!

Ну хто замінить вам мене,

Рожеві квіти не щасливі,

Коли безжальна смерть зітне

Мене на довгій панській ниві?

СИН: мамо, мамо, мамо, мамо, мамо…..

Музика змінюється, танок мавок

Вихід Лілеї

Вірш «Лілея»

«За що мене, як росла я,

Люде не любили?

За що мене, як виросла,

Молодую вбили?

За що вони тепер мене

В палатах вітають,

Царівною називають,

Очей не спускають

З мого цвіту? Дивуються,

Не знають, де діти!

Скажи мені, мій братику,

Королевий Цвіте!»

Син «Я не знаю, моя сестро».

Мавка І Цвіт Королевий

Схилив свою головоньку

Червоно-рожеву

До білого пониклого

Личенька Лілеї.

І заплакала Лілея

Росою-сльозою...

Заплакала і сказала:

Лілея «Брате мій, з тобою

Ми давно вже кохаємось,

А я й не сказала,

Як була я людиною,

Як я мордувалась.

Моя мати... чого вона,

Вона все журилась

І на мене, на дитину,

Дивилась, дивилась

І плакала? Я не знаю,

Мій брате єдиний!

Хто їй лихо заподіяв?

Я була дитина,

Я гралася, забавлялась,

А вона все в’яла,

Та нашого злого пана

Кляла-проклинала.

Та й умерла. А мене пан

Взяв догодувати.

Я виросла, викохалась

У білих палатах.

Я не знала, що байстря я,

Що його дитина.

Пан поїхав десь далеко,

А мене покинув.

І прокляли його люде,

Будинок спалили...

А мене, не знаю за що,

Убити не вбили,

Тілько мої довгі коси

Остригли, накрили

Острижену ганчіркою.

Та ще й реготались.

Жиди навіть нечистії

На мене плювали.

Отаке-то, мій братику,

Було мені в світі.

Молодого, короткого

Не дали дожити

Люде віку. Я умерла

Зимою під тином,

А весною процвіла я

Цвітом при долині,

Цвітом білим, як сніг, білим!

Аж гай звеселила.

Зимою люде... Боже мій!

В хату не пустили.

А весною, мов на диво,

На мене дивились.

А дівчата заквітчались

І почали звати

Лілеєю-снігоцвітом;

І я процвітати

Стала в гаї, і в теплиці,

І в білих палатах.

Скажи ж мені, мій братику,

Королевий Цвіте,

Нащо мене Бог поставив

Цвітом на сім світі?

Щоб людей я веселила,

Тих самих, що вбили

Мене й матір?.. Милосердий

Святий Боже милий!»

Мавка І заплакала Лілея,

А Цвіт Королевий

Схилив свою головоньку

Червоно-рожеву

На білеє пониклеє

Личенько Лілеї.

 

 

 

Всі виходять на сцену, поклін.