Сценарій на тему: "Зазирнемо в минуле, згадавши Тараса Шевченка"

 

Сценарій шкільного свята до Дня народження Тараса Шевченка

Тема. Зазирнемо в минуле, згадавши життя Тараса Шевченка

 

Учениця під музичний супровід виконує пісню: «Добрий день, матусю Україно»

Слова пісні:

Добрий день, матусю Україно!

Сходить сонце радості й добра.

Україно, я - твоя дитина,

Крапелька великого Дніпра.

 

Приспів:

Україно моя, золоті твої поля,

Небо ніжно-голубе,

Що під ним усе цвіте.

Яблуневі сади і смерекові ліси,

Ніжна пісня солов'я -

Рідна матінка Земля.

 

Не дивись, що я така маленька,

Час мине - я швидко підросту

І усю любов свого серденька

Я тобі в дарунок принесу.

Приспів (2)

 

На сцену виходять перші ведучі (учні початкових класів)

Ведуча1:

Щоразу в березні до нас

Значний приходить день.

Це ж народився наш Тарас –

Творець палких пісень.

 

 

 

Ведуча2:

В мальовничім нашім краї;

Де цвіте калина,

Народивсь поет й художник,

Син твій, Україно.

 

Ведуча1:

Про Тараса, про Шевченка,

Нам розказувала ненька.

Про Тарасових батьків,

Про сестер і про братів.

 

Ведуча2:

Народивсь малий Тарас

У скрутний непевний час.

Батько й мати – кріпаки.

Ой, надовго, на роки.

 

Ведуча1:

В минуле з вами зазирнемо,

Згадаємо епоху й час.

Ми день з дитиною проживемо,

Імення їй – малий Тарас.

 

Ведуча2:

Сестра Яринка душу гріла

Оберігала і жаліла.

Оксанка, дівчинка мала,

Сусідкою Тарасику була.

 

 

 

 

 

Ведуча1:

Про дитинство і родину

Про сім’ю його єдину.

Як малим ягнята пас

Ми розкажемо для вас!

 

 

Сценка Тарасик і Оксанка

(Картина 1)

 

Ведуча2:

Були і вдачі, і невдачі,

І рідне – в затишку – село,

Були і витівки дитячі,

Та щастя у дитинстві теж було.

 

Заходять Тарас і Оксана

 

Оксана. Ку-ку! Хто я?

Тарас. Оксана? Оксана! Ти у вінку — найкраща за всіх панянок на світі. А я тобі ще й чобітки справлю із срібними підківками. Оксана. Із срібними?

Тарас. І золотими дзвіночками в закаблуках.

Оксана. Золотими? Щоб ні в кого таких не було!

Тарас. А в тебе будуть! І по дзвіночках зразу вгадаю, що ти йдеш! Оксана. Я без тебе нікуди!

Тарас. І я тебе нікому не оддам… (Діти беруться за руки).

 

 

 

 

 

Тарас. Ми вкупочці колись росли

Маленькими собі любились.

Оксана. А матері на нас дивились Та говорили, що колись Одружимо їх. Не вгадали.

Тарас. Старі зарані повмирали, А ми малими розійшлись

Та вже й не сходились ніколи… (Оксана виходить)

Сценка Тарасик і мама

(Картина 2)

 

Тарасик бере свічку зі столу і підходить до образу. Звучить пісня «Я краплинка твоя, Господи».

Тарас:

Там матір добрую мою,

Ще молодою — у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми,

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!..

А ми розлізлися межи людьми,

Мов мишенята.

(Тарас втирає сльозу і виходить)

 

Ведуча1:

Малим, ви побачили, був цей хлопчина.

А виріс, великий дав дар.

Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,

Цю книгу, що зветься «Кобзар»!

 

 

 

 

Ведуча2:

І книгу святу цю бережем ми завзято.

З собою забрали у світ.

І слово Тараса: завжди зберігаймо!

Великий усім заповіт.

 

Пісня «Відкриваю «Кобзар»» у виконанні учнів 7 класу під фонограму

Слова пісні:

Відкриваю Кобзар,і душею радію,

Кожне слово твоє оберіг золотий.

І у серці моїм оживає надія

Уклоняюсь тобі, мій Кобзарю святий.

 

Приспів:

За любов до рідної землі,

За пісні твої пророчі,

За калину білу навесні,

Чорні брови, карі очі.

 

 

2. Відкриваю Кобзар,цю священную книгу,

І молюся і вірю у пророчі слова,

Відкриваю Кобзар і на серці утіха.

Доки мова живе - Україна жива.

 

Приспів:

І любов до рідної землі,

І пісні твої пророчі,

І калину білу навесні,

Чорні брови, карі очі.

 

 

 

 

 

На сцену виходять ведучі-старшокласники:

Ведучий 1:

Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк.

Ведучий 2:

А яким поета бачили сучасники?

Ведучий 1:

У молодості Тарас Григорович вдягався дуже модно. Про зачіску не вельми дбав. Голив вуса, але залишав негусті бакенбарди.

Ведучий 2:

Був середнього росту, але міцної тілесної будови.

Ведучий 1:

Русявий. На перший погляд, обличчя його видавалося звичайним, але кожного, хто хоч трохи приглядався до нього, чарували невеликі, але виразні сірі очі, що світилися надзвичайним розумом і добротою.

Ведучий 2:

А ще веселий…, добрий…, любив пити китайський  чай і перебувати у  теплій, дружній компанії.

На сцену виходять за руку старшокласниця із першокласником

Вірш «Хто то, хлопче, був Тарас?»

Учениця-старшокласниця:

Хто  то,  хлопче,  був  Тарас?

 

 

 

 

 

 

 

Першокласник:
—  Це  поет,
Це  співець  і  наш  Кобзар,
В  серці  мав  любові  жар.

 

 

Старшокласниця:

Що  такого  він  зробив?

 

Першокласник:

—  Україну  полюбив!
І  за  це  пішов  в  кайдани,
Щоб  терпіти  муки  й  рани.
 

Старшокласниця:

Що  за  це  йому  дамо?

 

Першокласник:

—  Сердець  маленьких  все  тепло!

Ум  розважний,  пильні  руки,
Що  так  прагнуть  до  науки,
І  до  праці  для  народу  —
Це  найкраща  нагорода!

 

Ведучий 1:

Тарас Шевченко створив себе сам…

Ведучий 2:

Він – людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.

Ведучий 1:

Та доля Тараса схожа на легенду. Вона не лукавила, не брехала Тарасу.

 

 

 

 

Ведучий 2:

Прийшла слава і воля. Та як важко вони далися.

 

 

На сцену виходить дорослий Тарас, дівчата у ролі Долі, Музи, Надії

Сценка Тарас і Доля

Тарас:

Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, − 
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати!
Благословить дітей своїх
Твердими руками,
І діточок  поцілує
Вольними устами!
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній,
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!

 

Доля:

Я не лукавила з тобою

Я другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Я взяла

Тебе, маленького, за руку

І в школу вранці одвела

До п’яного дяка в науку.

 

— Учися, серденько, колись

З нас будуть люди, — я сказала.

А ти й послухав, і учивсь,

І вивчився. А я збрехала.

Які з нас люди? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава — заповідь моя.

І доля твоя.

 

Муза:

А я, пречистая, святая,
Я, сестра Феба молодая!
Тебе я в пелену взяла
І геть у поле однесла.
І на могилі серед поля,
Як тую волю на роздоллі,
Туманом сивим сповила.
І колихала, і співала,
І чари діяла... І ти...
Тобі  я  всюди помагала,
Тебе  я всюди доглядала.
В степу, безлюдному степу,
В далекій неволі,
Я сіяла, пишалася,
Як квіточка в полі!

Надія:

Минули літа твої молодії,

Холодним вітром від мене надії.

Уже повіяло. Зима!

Зима в душі твоїй.

Ти все надієшся на мене,

Усе ще зміниться у світі.

 

 

 

 

Що знову як в поезіях твоїх:

Садок вишневий коло хати,

А люди щирі, нелукаві,

Додому будуть поспішати

І Україну прославляти,

Молитися і переживати

За долю власної держави.

Ти мав надію, з нею жив,

А я тебе не підвела,

Надія сповнилась твоя.

І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син і буде мати

І будуть люди на землі!

Тарас:

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
 

 

 

 

Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.

 

Ведучий 1:

 Шевченко був великим правдолюбом, не терпів гніту, поневолення, насильства, будь-якого людського приниження.

Ведучий 2:

Справедливість для нього була понад усе. Ніколи не брехав.

 

 

Ведучий 1:

 Цінував дружбу і ненавидів підступність, зраду, нікому цього не пробачав, розривав з такими всі зв’язки і відвертався при зустрічі.

 

Ведучий 2:

 В усьому категоричний і принциповий, і знову категоричний. Середини не мав, не було в нього обережності, хитрості, підлабузництва.

 

Ведучий 1:

Багато творів сучасних майстрів слова присвячені Кобзареві. В них поети та письменники висловлюють свою вдячність, доводять актуальність Його слова.

 

Ведучий 2:

Всім відома сучасна поетеса Ліна Костенко у своєму творі веде діалог із Тарасом, проводячи паралель між минулим та сьогоденням.

 

 

 

На сцену виходять старшокласники: дівчина і хлопець. Ведуть діалог:

Дівчина:

Кобзарю, знов я до тебе приходжу,
бо ти для мене – совість і закон.
Прости, що я дрібницями тривожу
твій вічний, твій глибокий сон.

А може, це не зовсім і дрібниця,
Ти ж бачиш сам, які складні часи:
Великі струси. Перелом традицій.
Переосмислення краси.

І вічний рух – у всесвіті, у світі.
Лише могила з місця – ані руш…
О скільки стало в нашому столітті
скалічених і безнадійних душ!

Кобзарю мій! Поете мій високий!
А як же ти поезії писав?

Хлопець:

– Я не писав.

Я плакав і сміявся.
Благословив,

співав і проклинав.
Сказати правду –

мало турбувався,
як я при цьому збоку виглядав…

 

Дівчина:

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха
оцей двадцятий невгомонний вік.

А як же ми?
 

 

 

 

 

 

 

Чи голоси у нас не заслабі?
Чи не потонуть у вітрах простору?
Чи сприймуть велич нової краси?..

 

Хлопець:

– А ви гартуйте ваші голоси!
Не пустослів’ям, пишним та барвистим,
не скаргами, не белькотом надій,
не криком, не переспівом на місці,
а заспівом в дорозі нелегкій.

 

Ведучий 1:

Тільки задумайтесь – скільки років минуло, як народився Тарас Григорович.

Ведучий 2:

А ми і сьогодні по-новому трактуємо його творчість, «накладаємо» його слова на події в сучасній Україні.

Ведучий 1:

Він як  невидимий янгол-охоронець нашого народу. Завжди підтримує, оберігає, допомагає…

Ведучий 2:

І взимку 2013 року, слово Кобзаря стало могутньою зброєю на всіх барикадах Київського Майдану.

Перегляд відеозапису «Cергій Нігоян – наш Шевченко»

 

 

 

 

 

Ведучий 1:

Слова Тараса Шевченка додають духу нашим воїнам, віри в Україну і силу українського народу.

Ведучий 2:

Ще одним прикладом є пісня сучасного львівського гурту Хочу ЩЕ! «Тополя».

Ведучий 1:

Написана на основі однойменного вірша Шевченка та присвячена загиблим в АТО на Сході України.

Перегляд відеозапису  «Тополя»

Ведучий 1:

Понад два століття незгасним вогнем усеперемагаючого патріотизму палахкотить могутня та ніжна Шевченкова поезія.

Ведучий 2:

Шевченко – це наша душа, наша мудрість, наша сила.  Нехай «Заповіт» великого Кобзаря стане заповітом для всіх нас: берегти мову, звичаї, пісні нашого народу й пронести це все через віки.

Ведучий 1:

Нехай вогонь його душі запалить у наших серцях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі свого народу.

 

Перегляд відеозапису «Заповіт»

 

 

 

 

Ведучий 1:

Шевченко – це Україна у найкращому, найчистішому порівнянні.

Ведучий 2:

Його слово кличе до дії, воно співзвучне з прагненнями нинішніх нащадків.

Ведучий 1:

Пишаймося. Бо ми нащадки славного Тараса.

Ведучий 2:

Єднаймося, бо ми — українці.

Дівчата виконують пісню «Вільна Україна»

Слова пісні:

І кожен день минає мов життя:
Емоцій купа… в більшості жахливих…
Не можу стримать болі відчуття,
Не можу бачити війни очей щасливих.

Минають дні, а я стою сама…
Минають ночі, де сини вмирають…
На допомогу кличу, та дарма,
Надії подихи останні тихо тають…

Приспів:
Я вже давно не сплю і не німа,
Я вже давно не змарена руїна!
Мене скорити хочете дарма,
Бо не скорюсь, я - вільна Україна!!!

Я ж не жебрачка, просто я одна,
Мої ж бо діти - то моя вся сила.
Вони вже горя випили до дна –
Героїв я багато схоронила…

 

 

Та чи не в праві я з колін повстать?!!!
Чи ж я не можу бути не рабою?!!!
Почуй, весь світе!!! Ти повинен знать,
Що більш не похилюсь перед тобою…

Приспів:
Я вже давно не сплю і не німа,
Я вже давно не змарена руїна!
Мене скорити хочете дарма,
Бо не скорюсь, я - вільна Україна!!!

 

Виходять всі учасники свята

1 - Я – українець. Я знаю, хто мої герої. 

2 - Я – українка. Я обираю героїв серед найкращих представників моєї нації.

3 - Я пишаюся тим, що є українцем.

4  --  Мої герої – Тарас Шевченко, Василь Стус, Іван Мазепа.

5 – Мої герої –  Леся Українка, В’ячеслав Чорновіл, Ліна Костенко.

6 – Я пишаюся тим, що я українка і гордо носитиму це ім’я.

7 – Ми – українці. І хочемо, аби Україна змінилася.

9 -Україно!Люблю тебе – рідну, ніжну, калинову, солов’їну і неповторну!

10-Україно! Ми віримо в тебе, в твій волелюбний, працьовитий і талановитий народ, у твій розум, у твоє прекрасне завтра.

11-Україно!Ми надіємось на твою мудрість, стійкість, непорушність й гордість.