Сценарій народознавчого свята "Андріївські вечорниці"

          Сценарій   народознавчого свята   « Андріївські  вечорниці»

                                   Дія   перша

    Інтер’єр селянської хати. На сцені з’являється господиня вечорниць. Застеливши скатертиною  стіл,  починає   чепуритися.

Господиня (сівши на лаву, говорить стиха). Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців  немає. (мовчить).Що то молодість, цілу ніч  прогуляли б, тільки музики й пісні. І  то ж споконвіку так ведеться…І ми колись… Як згадаю…Літа, літа!!! Летять, наче орли сизокрилі… (далі починає співати).

                             Ой, верніться, літа мої,

                             Хоч до мене в гості…

   У той час непомітно заходить така ж літня жінка, підхоплює пісню.

                             Не  вернемось, не вернемось,

                             Немає до кого.

                             Було б же нас шанувати,

                             Як здоров’я свого.

Господиня (схоплюється з місця). Ой Маріє, і налякала ж ти мене. А я тут молодість згадала  – і так тужно  стало.

Марія (благально). Не треба, Катре, заспіваймо нашу улюблену.

            Співають   пісню « Брала  вдова льон  дрібненький».

                            Дія друга

               Поволі сходяться   дівчата.

Дівчата (одна за одною). Добривечір, у вашій  хаті!

Жінки. І вам,  вечір добрий. Заходьте, сідайте, будьте  ласкаві,  у нашій хаті  на нашій лаві.

Дівчина. Чи ж нам пристало сідати, нам пристало пісню співати.

             Виконують пісню  «В кінці греблі шумлять верби». Потім роздягаються, чепуряться. Хто витягає свій починок, а хто порається  біля печі.

Одарка. Сядем, сядем, заспіваєм.

Варка. Аж усе, що тільки знаєм.

Катря. Поки підем спати, щоб раненько стати.

Господиня (виходячи з другої кімнати, говорить до дівчат). Співайте, співайте, дівчатонька, поки всі зійдуться. Скоріш би, а то Андріївська ніч заходить – ворожити  треба.

                          Дівчата  із захопленням.

Марія. А й справді, забарились десь наші подруженьки.

Одарка (озирається). Ще й Христини і Марії   нема.

Уляна. І Одарка  забарилась…. Вже, напевно, із Паньком зустрілась…

            Усі сміються, а потім починають співати  «Цвіте  терен».

Господиня  (благально).Дівчатонька - голуб’ятонька, душечки не крайте, веселої   заспівайте.

            Дівчата співать  «Дівка в сінях стояла».

Стукіт у двері. Вбігають захекані Христя і Марія, розмахуючи руками.

Христя. Вибачайте, що спізнилась.

Марія (збентежено).Оце хлопці перестріли нас – ледве  втекли від них.

      Дівчата  одна за одною закінчують роботу і накривають стіл.

          З двору чути    крик   Одарки.

Одарка. Згинь, маро, пропади  і від мене   відійди.

                 Захекана Одарка вбігає  до хати.

Христя. Одарко, на кого це ти?

Одарка (спокійніше). На Панька! Причепився, як смола! (згодом) Добривечір, паніматко! Добрий вечір, подруженьки!

                     Дія  ІІІ

                     Ті   ж самі    виконавці  на сцені.

Господиня ( до дівчат). Час  - бо, дівчата, до ворожби братися, а то ще , чого доброго, хлопці надійдуть.

                 Дівчата  починають   ворожити . Перша ворожба на   балабушках.

Щоб спекти ці балабушки, дівчата носили  з криниці  воду в роті. Хлопці, знаючи про це, вже пильнували біля криниці  дівчат і смішили їх. Дівчата носять воду, а хлопці — хто пугукає, хто квокає, хто гавкає….

 Христя. Ідіть собі геть, хлопці, ми води наберемо!!!

 Хлопці. Макітру  вареників  на стіл — підемо!

Христя (роздратовано). Та вже будуть вам вареники  — їжте, хоч лусніть, тільки води  дайте  набрати.

                 Дівчата  печуть балабушки і співають пісню «Ой, у Львові на риночку».

                 На сцені триває ворожба ( з бабабушками, з перснем, на нитках, з чобітьми…).

Одарка(тримаючи  чобіт у руках).

             Ой Андрію, Андрієчку,

             Даруй нам надієчку.

             Хто з нас із дівчат

             Перша заміж вийде.

Несподівано  стукіт  у двері. Чути пісню «Розпрягайте, хлопці, коней».

                               Дія ІV

Сцена та сама. Дівчата  налякано хапають  чоботи. Шум, гамір.

Хлопці (за сценою). Пустіть до хати!

Дівчата (грайливо).А ви гарненько попросіть!

         Хлопці знову стукають.

Хтось із дівчат. Агов, хто такий?

1 –й хлопець. Пес рябий.

2-ий. Баран  круторогий!

3-тій. Ведмідь клишоногий.

Разом. Пустіть до хати.

Дівчина. Не пустимо в хату, дуже вас багато.

Хлопці. Пустіть ліпше, бо  буде вам гірше.

Одарка (бере рогача). Ми як візьмем рогатини, полатаєм ваші спини.

Хлопці (улесливо).  Дівчатонька - голуб’ятонька, та ми ж прийшли не битися,

та ми ж прийшли миритися. І гостинці принесли, і музики привели.

  Дівчата не пускають, а хлопці за сценою передражнюють їх.

Остап. Ой, на Андрія гадали дівки…

Гордій. Щоб не лишали їх парубки…

Андрій. А ми всі підем в інше село…

Северин. Щоб нашим дівкам   заздро було!!!

Матвій. По інших селах маєм дівчат,

              У наших з-за тину лиш носи  стирчать.

Олексій. Най си шукають в мужі вдівців

                Чи десь по селах інших  хлопців.

 Хлопці (разом). Гайда на інші села.

Христя (налякано). Пускаймо їх, а то справді підуть геть.

Хлопці  заходять до хати. Дівчата їх частують , а потім  починають грати в калиту, веселитися.

                                      Завіса