Стаття "Самореалізація особистості учня в позаурочний чам"

Самореалізація – це здатність людини пізнати себе і здійснити своє покликання. Кожна людина має потребу у самореалізації, однак не всі усвідомлюють ї ї значення. Автор теорії потреб А. Маслоу вважав, що люди часто відмовляються від можливостей самореалізації й тому не такі щасливі, якими могли б бути, адже якість нашого життя безпосередньо пов'язана із задоволенням вищих потреб, у тому числі й потреби у самореалізації.

Мистецтво самореалізації – це здатність усвідомити і реалізувати свій особистий потенціал, спроможність жити динамічно і натхненно, рости, розвиватись, удосконалюватися, рухатись уперед, ставити перед собою амбітні цілі й досягати їх, долаючи перепони, знаходячи оптимальні рішення для себе й оточення.

Самореалізація можлива, коли людина визначила її стратегію – шляхи особистісного розвитку і самовдосконалення. Стратегія самореалізації має п'ять складових: 

1. Самопізнання і самооцінка.
2. Самовизначення.
3. Саморегуляція.
4. Самоосвіта.
5. Самовиховання. 

Самопізнання у підлітковому віці зосереджено на пошуку відповідей на запитання про себе самого: «Хто я?», «Який я?», «Для чого прийшов у цей світ?». Пошук власної ідентичності в чомусь подібний до складання пазла, на часточках якого зображено:

• ваші інтереси; 
• ваші цілі і плани; 
• ваші уподобання (що ви любите і чого не любите); 
• ваші таланти і здібності; 
• ваші можливості і обмеження; 
• те, що ви цінуєте, у що вірите; 
• ваші досягнення і життєвий досвід. 

 Одним зі стратегічних завдань реформування освіти в Україні – є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування загально-людських цінностей, розвиток самостійності та допитливості. У сучасному житті людині просто необхідно уміти приймати нестандартні рішення та творчо мислити. Це вимагає оновлення методик організації навчально-виховного процесу.

Основний напрямок модернізації школи – осучаснені педагогічні технології(особистістно-орієнтовна та парацентрична технології, технології розвивального та проектного навчання) у процесі яких особистість, може реалізувати свої здібності, створювати нові об’єкти, схеми поведінки, робити власні «відкриття».

Програма розвитку – інструмент переорієнтації від шаблонності у навчанні до компетентісно-орієнтованої парадигми як єдності цінностей, шляхів, засобів, способів, які націлені на забезпечення саморозвитку особистості в процесі її безперервної освіти, самовизначення, самореалізації в різних інформаційно-предметних і соціально-комунікативних сферах.

В програму розвитку закладів освіти покладено:

- створення оптимальних умов, які забезпечать кожного здобувача освіти доступною якісною освітою;

- розвиток цінних орієнтацій у формуванні провідних компетентностей;

- успішну соціалізацію через фундаментальні знання;

- узгодження діяльності вчителя та учнів, діяльнісно-рефлексивні форми організації навчання і виховання;

- психолого-педагогічну підтримку.

Ключові компетентності формуються не тільки під час навчання та в позаурочний час у освітньому закладі, а й під впливом родини, друзів, засобів масової інформації тощо. В зв’язку з цим реалізація компетентнісного підходу у розвитку творчих здібностей залежить від освітньо-культурних ситуацій в яких живе і розвивається учень . Ключовим завданням вихователя , вчителя є не тільки інформувати, а й навчити орієнтуватися у житті (у взаєминах з людьми, оцінюванні власних вчинків, виконанні соціальної ролі громадянина, самовизначенні, вибору професії, стилю і способу життя, етичних норм, вирішення конфліктних ситуацій тощо). Саме таким повинен бути здобувач освіти відповідно до вимог нового Державного стандарту.

Сучасне освітнє середовище є сутністю культурологічного розвитку через навчально-виховний процес. Дитина в шкільні роки стикається з різноманітними проявами культури – традиційної та новітньої, академічної та масової, культурою особистості й культурою суспільства в цілому.Передумовами успіху – є розвирток творчих здібностей. Творчість — це ключик до розкриття потенціалу особистості..

Поняття «творчість» широко використовується у повсякденному житті та у науковій літературі — це створення якісно нових культурних та матеріальних цінностей, інтелектуальної діяльності:

Поряд із поняттям «творчість» вживається й «креативність». Креативність –це творчий потенціал. рівень обдарованості,оволодіння високим рівнем знань, потягом до нового, оригінального, відкидання шаблонів». Це напружена робота, якій передує тривалий період накопичення вражень про наволишній світ, сприйняття, аналізу явищ, подій, усвідомлення власного ставлення до них.

Як відомо , людина творить людину, творчість породжує творчість.  Для Київського обласного ліцею- інтернату фізичної культури і спорту дуже важливо, щоб у потоці щоденних турбот не втратити  своїх Вихованців. Ми повинні піднятися до розуміння, що кожна дитина, кожен учень – це Особистість, яку ми повинні зрозуміти, відчути серцем, підтримати в разі необхідності, вселити в них надію на те, що саме вони покликані будувати наш завтрашній день, нашу Державу.

Кожен ліцеїст – це особистість, яка по своєму неповторна, яка приходить до нашого закладу, щоб творити своє життя, знайти себе: всі вони обдаровані у спорті, але деякі з них мають здібності до музики, науки, хтось пише вірші, хтось малює. Скільки ліцеїстів – стільки і здібностей.

Хлопці та дівчата, які мешкають у гуртожитку, не тільки вчаться творити власне життя, вони цікаво і змістовно проводять свій вільний час, розвиваючи свої здібності.

Дозвілля у гуртожитку є важливою сферою соціалізації ліцеїстів. Вони набувають ціннісних орієнтацій, знань досвіду не лише за умов систематичного навчання, а й у процесі спілкування, відпочинку, розважально-ігрової діяльності. Усі ці особливості враховуються вихователями навчальних груп при плануванні роботи на навчальний рік. З метою згуртування колективу, зайнятості ліцеїстів у позаурочний час, розвитку їх творчих здібностей, в гуртожитку організовано роботу Клубу вихідного дня, де проводяться ігрові, конкурсно-розважальні програми, Дні іменинника, тематичні бесіди, лекції, турніри з тенісу, шахів, тощо.

Спираючись на здібності, обдарування кожного учня, неповторне в кожному з них, вихователі розвивають у них здатність до творчості. В ліцеї-інтернаті ліцеїсти не тільки займаються спортом, а й захоплюються різними видами творчості, займаючись в гуртках за інтересами – це гурток вишивки «Вишиванка», театральний гурток «Театральними стежками України» де вихованці проявляють та реалізовують свої творчі здібності, презентують себе з найкращої сторони.

Під час занять в гуртках, ліцеїсти мають можливість розвивати свій естетичний смак, через мистецтво вчаться робити вибір, осягають значимість людини у всесвіті, відповідальність людини перед людством. Все це дає стимул для подальшої роботи в гуртках, де відбувається вдалий старт невимушеного, піднесеного, цікавого, і головне, веселого життя в ліцеї.