Сценарій наукової літературно-музичної конференції "Село моє - душі відрада"

 

          Сценарій   наукової літературно-музичної  конференції

«Село моє – душі відрада»

(Для учнів 5-9 класів )

 

 

 

Автор  сценарію:  Якименко Ніна Олексіївна, учитель української мови та     

                                  літератури  Білухівської гімназії Мартинівської сільської   

                               ради Полтавського району Полтавської області.

                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета проведення:  пізнавальна – ширше ознайомити учасників освітнього процесу з історичним минулим нашого села ; розвивальна – розвивати навички пошукового дослідження; виховна – виховувати любов і шану до найріднішого місця на землі .

Оформлення: різнокольорові капелюхи,  виставка книг,  плакат «Я люблю Білухівку», надувні  кульки (15 штук).

Обладнання:  екран,  акустична  система,   проєктор,  декорації,  стелаж  для  виставки книг,  фарби, кісточки,  музичний інструмент (баян). 

Хід  літературно-музичної  конференції

Звучить перший куплет «Моє рідне село»

На екрані краєвиди Білухівки

Ведучий. Ми запросили вас до нашої гостини на хліб і сіль, на слово тепле й щире, на розмову мудру, на пісню дзвінку, на наукову літературно-музичну  конференцію  «Село моє – душі відрада».

Ведуча. За давнім нашим українським звичаєм

                   Гостей своїх ми щиро тут вітаєм,

                  З любов’ю, миром в рідній школі зустрічаєм.

Муз. та аранж.Володимира Будейчука, сл.Ірини Зінковської, студія звукозапису "BUDEYCHUK music".Музика для капелюхів

На екрані діаманта про капелюхи

   Капелюхи

   Різнокольорові, барвисті

 

 

  «Думкоперетворюючі», розуміючі, переконуючі

 Учений, критик, оптиміст, митець, кріейтор,  мудрець   

 Допомагаючі, запам’ятовуючі, аналізуючі

   Розумні, наполегливі

   Мислення високого рівня

  Великий майстер. Я,  нащадок  білухівського роду,  цікавлюсь витоками історії нашого села. Тож хочу, щоб сьогодні ви стали співучасниками розмови про славне минуле та сучасне Білухівки,  причастилися прекрасним, зачерпнули наснаги від слова  та пісні, що не вмирають і не тьмяніють під плином часу. А допоможуть повести Вас у цікавий світ фактів,  подарувати радість та посмішку від відкриттів мої шість доньок, яких називаю своїми земними скарбами. Кожна з них – це особистість, не схожа на іншу. Тому я подарував їм різнокольорові капелюхи. Ці капелюхи незвичайні, а «думкоперетворюючі». Вони несуть Великий секрет Великого майстра.

Музика. Виходять дівчата в капелюхах. Танцюють

                                           На екрані синквейн

Білий капелюх

Чіткий, послідовний

Вивчає, досліджує, знає

Цікавий світ гіпотез, фактів

Учений  

 

 

Дівчина в  білому капелюсі     

 Я вибрала собі білий капелюх. Він такий витончений і чудовий. Завдяки тому, що  його одягаю, я стала поважною людиною, чіткою, послідовною і незворушною. Тому розповім історію нашого села, перелічуючи факти й події, опускаючи свої переживання.

На екрані синквейн

Чорний капелюх

Обережний, строгий

Спостерігає, порівнює, доводить

Бачить усі проблеми, недоліки

Критик

Дівчина в чорному капелюсі

А я беру чорний капелюх.  У ньому я строга, елегантна. Моя розповідь – про гірку чашу, яку несло не одне покоління моїх односельчан.

На екрані синквейн

Жовтий капелюх

Позитивний, сонячний

Обговорює, складає, розповідає

Шукає переваги, позитивні сторони

Оптиміст

 

 

 

 

Дівчина в жовтому капелюсі

Жовтий капелюх,  хоч і вимагає особливого костюма, але дарує  радість і посмішку. Тому я рада, що одягла жовтий капелюх і подарую вам радість від зустрічі з дітьми, які люблять живлюще соковите слово, чуйне  серце та мрійливу душу, вивчають історію не тільки як історики, а як майбутні народознавці, письменники.

На екрані синквейн

Червоний капелюх

Емоційний, чуттєвий

 Відчуває, оспівує, вражає

Впливає на емоції слухачів

Митець 

 Дівчина в червоному  капелюсі 

    А моїм капелюхом став червоний. Я завжди хотіла виділятися з натовпу, бути емоційною й чутливою, стати знаменитою. Про добрих людей буде моє слово.     

На екрані синквейн

 Зелений капелюх

Креативний, енергійний

Створює, укладає, презентує

До всього – творчий підхід

Кріейтор

 

Дівчина в  зеленому капелюсі   

Мені подобаються оригінальні, несподівані рішення. Тому я обираю зелений капелюх.    

На екрані синквейн

Синій капелюх

Успішний, творчий

 Досягає, оцінює, рекламує

Керує розумовим і творчим процесом

Мудрець 

Дівчина в синьому капелюсі  

Ви розібрали всі капелюхи. Мені залишається тільки взяти синій. Я поклалася на випадок, але одержала те, що вибрала б і  сама.

                                             МУЗИКА

Дівчина в  білому капелюсі 

                                                                                         У долині Орчик-річки

                                                                                         Поселились козаки…

     Я прийшла  сюди не випадково, бо від мого серця снуються тисячі ниточок пам’яті. Я бережу, лелію  Божий гостинець, наш край-рай і пишаюся тим, що  вивчаю і знаю історію білухівського краю. Мій капелюшок допоміг  стати дослідником не тільки мені, а ще й знавцям цікавих фактів. За допомогою  ниточок пам’яті я  проведу вас цікавими стежинками історії,

 

 

світом цікавих фактів, припущень. А допоможуть мені історики, археологи, дослідники-науковці, що люблять розглядати кожне явище, подію, використовуючи точні факти.

  Дослідник. Історія білухівського краю сягає у далекі-далекі часи. Ця територія була заселена людиною доби пізнього палеоліту. Остаточне освоєння цих земель відбувалось за епохи енеоліту бронзи. А основні риси сучасного рельєфу було закладено ще давніше - понад 50 мільйонів років тому в неогеновий період кайнозойської ери після поступового відступу на південь Харківського моря і формування річкової мережі. От тоді й утворилася слабо хвиляста рівнина, яка поступово заселилася древніми людьми.

 Археолог1. На території нашого села є археологічні пам'ятки - кургани - земляні споруди різних епох від енеоліту до середньовіччя, зведені древнім населенням над похованнями людей із своїх племен. Перша група курганів складається із чотирьох розораних насипів і  знаходиться на правому березі річки Орчик за 800 м від села, а друга група - із трьох розорюваних насипів, що знаходяться на підвищеному плату лівого берега річки Орчик. При розорюванні одного із курганів біля села було знайдено погребіння зрубного часу (фрагмент посуду, він зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї). А також у давнину на цьому кургані стояла половецька кам'яна стела. Уламок її також знаходиться у Полтавському краєзнавчому музеї. Історія  вивчення курганів налічує більше ста років.

Археолог 2.   А ще відомо, що на території нашого села колись було селище -неукріплене поселення більш пізньої епохи. Воно  простягається вздовж русла річки з півночі на південь. Це поселення назване селищем Черняхівської культури ІІІ-ІV ст. до н.е. При розкопках знайдені уламки

 

 

кружального посуду, уламок кременю, фрагмент ліпного посуду, уламок стели ХІІ ст. (пісковик). Всі ці експонати зберігаються у Карлівському краєзнавчому музеї.

 Історик. Ознайомившись  з архівними джерелами,  я дізнався, що про наше село в давнину є три згадки, які дають підстави стверджувати, що Білухівка була заснована  в середині 18 століття. Найперша відома згадка відноситься до 1752 року. Це був хутір в складі Перщої полкової сотні Полтавського полку: «В урочище Орчику при хуторі Бєлушенковому проживала 31 сім’я».

       Друга відома згадка відноситься до часів Румянцева опису 1765-1769 років, де майбутнє село Білухівка вже іменується слободою: «Слобода бунчукового товариша Булушенка»  у складі Полтавської Першої сотні.

      Третя згадка, де вона вже отримала повну сучасну назву «село Білухівка» і де на той час проживало 272 душі, відноситься до 1799-1801 років. Слід мати на увазі, що скрізь,  де вказано кількість душ, мається на увазі «чоловіча» стать, яка сплачує податки. А отже фактична кількість населення могла бути вдвічі більшою.

   Дівчина в  білому капелюсі      

       Білухівка сьогодні – це населений пункт, що займає  4 992  гектара  землі. У ньому проживає 982 жителі.

Більше трьохсот літ існує село. Течія історії стрімка і нестримна. Для неї століття – мить, а для нас, нащадків, історія – це загадка. І розгадати її зможуть тільки покоління людей, які пам’ятають не тільки світлі, а й гіркі роки. 

 

 

 

Пісня «Душею я рідне село полюбив»

Діти малюють Сонце. Лелек.  Хату.  Квіти. Пишуть «Я люблю Білухівку»

МУЗИКА

   Дівчина в чорному капелюсі з чашею

                                                                          Історії ж бо пишуть на столі,

                                                                       Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.

                                                                     Ми пишем плугом, шаблею, мечем,

                                                                    Піснями і невільницьким плачем.

                                                                                                       Ліна Костенко

     Наша родовідна пам’ять, наша історія, може, іноді й сумна, але в основі своїй велична і всестверджуюча, це гірка чаша, наповнена слізьми, плачем, сумом. Ми не повинні забувати цих багатостраждальних сторінок. Страшним лихом став голод для білухівців.  Зі страхом згадують старенькі бабусі про те, як до них приходили і забирали навіть клуночки, де були запаси зерна, щоб посіяти. На фронтах Другої світової  війни загинуло 144 жителі села. При відступі в лютому 1942 року фашисти розстріляли 33 жителів (в т. ч. 2 жінки), у вересні 1943 року  двох жінок та одного чоловіка. Білухівка була спалена на 60  відсотків.

    Минають десятиліття... Але  пам’ять, спогади  про ті страшні роки передадуться із покоління в покоління всім, хто залишиться після нас – спогади героїв, спогади матерів та вдів, спогади дівчат і юнаків, спогади дітей війни, спогади захисників рідної  української землі  ...

    

 

 

    Сьогодні ллється кров наших воїнів, що захищають цілісність і суверенітет нашої України. Уже п’ять молодих життів забрала ця  триклята війна.

    Але ми твердо стоятимемо до кінця, не дамо рашистам залишитися на нашій землі. Правда переможе, Перемога така всіма очікувана прийде скоро!

МУЗИКА

Дівчина в жовтому капелюсі

                                            Нам випала доля – не гнутись, до сонця рости!

     А я радію сонцю, новому дню. Люди мене вважають мрійницею, романтиком. Тож нехай легенди, складені мною, оживлять у ваших   душах  цілющі джерельця. Адже зі знання свого родоводу, історії рідного краю починається людина. 

     Як здавна кажуть у наших краях, на роду українців написано любити творчий   спадок своїх пращурів, легенди, безмежні, як український степ, як Чумацький Шлях, чарівні, як бузкова травнева ніч.

 Козак і дівчина

Поведи нас, козаче, отавою,

У долину, де Орчик біжить,

Розкажи всім про  сивую славу,

Про наш край, про село розкажи.

Козак

До вподоби була ця місцина

 

 

Неоглядні  цілинні степи,

Повноводна ріка тихим плином

Обминала гайки та горби.

Тут і я поселився давненько.

На баскому коні прискакав,

Ще покликав козаків славненьких,

Курені збудували гарненькі

Й зажили серед тихої вроди,

Серед рідної серцю природи.

                                                       Танець з кониками

                                                    Музика. На екрані слова

                                                                       Босоніж стежка побіжить

                                                                       Левадою в городи…

                                                                        Як любо тут, як гарно жить –

                                                                        Серед цієї вроди.

                                                                                                 В. Коломієць

МУЗИКА

Дівчина в червоному  капелюсі

    Я  живу в найкращому селі, жителі якого – чудові люди, справжні

 

 

трудівники, люди зі  щирим серцем. Вони відчувають щедрість нашого краю, красу навколишнього світу і  красу людської душі.  Тому я порадила одноліткам зібрати в намистечко усі цікавинки, що стосуються білухівців. 

    Живуть у нашому селі люди, відкриті душею і світлі помислами, працелюбні і щирі. Доля кожного з них – то віддзеркалення історії рідного краю. Мої білухівці наперекір всьому  вперто і сонячно всміхаються, дихають чорнобривцями, висіяними під вікнами, хвилюються  нинішнім життям, сиплють сміхом, блищать зоряною сльозою і злітають  маминою піснею, бо ми – білухівці такі: десь у глибині з цілющим джерельцем.

Пісня «Лише у нас на Україні»

Танець з ромашками

 На екрані  слова

                                                                   Найкраща вулиця на світі,

                                                                   Де народився і зростав,

                                                              

У нашому селі 17 вулиць і два провулки.

Великі вулиці й малі.

Є у нашому селі

Першотравнева вулиця

Біжить собі, не журиться,

 Живуть там люди працьовиті,

 Ентузіазмом   оповиті.

 

На вулиці Садовій

Жителі  бідові,

Дружно якось проживають,

Господарство всі тримають.

Миру вулиця така

І сучасна, й гомінка.

Знаменита  Степова –

На ній живе

 сільський наш голова,

А Кучеренка –  

 це центральна вулиця,

до неї ще багато інших тулиться.

Шкільна іще є вулиця,

До річки стрічкою біжить,

В деревах сонце жмуриться,

Прекрасно  на ній жить.

Є ще і  Кооперативна,

Вона занадто вже активна,

Село із неї починається,

Добро на ній ніколи не кінчається.

                           

                           На екран проектуються книги про Білухівку

Літературознавець.  Про наше село згадували у своїх творах  відомі письменники. У книзі «Завжди, коли повертаюся додому» Анатолій Михайленко змальовує барвисту білухівську гору. Він з любов’ю описує річку Орчик, високі осокори, що стоять на сторожі й зустрічають подорожніх своїм холодочком. Згадує письменник і про білухівську добру глину, з якої колись робили гарну та міцну цеглу. А тривогою огортається його серце, коли бачить покалічені степи, а на них -  нафтові вишки.

      Іван Цюпа у романі «Краяни» розповідає про свого друга Якова Наконечного, з яким навчався у Полтаві в педагогічному інституті.  Щосуботи він їздив у свою  Білухівку, що аж під Красноградом, на купленому в складчину  велосипеді.

     Василь Минко в автобіографічній  повісті «Моя Минківка» пригадував, як він ішов від тітки з Вакулихи через  центр Білухівки.

      Поетеса Віра Куліш-Гальчинська Білухівці  присвятила не одного вірша.

       І Остап Вишня ненадовго

      До річки Орчик завітав.

       Помилувався тут пейзажем,

       А також качку вполював.

                                           Чути звуки - квакання жаб

Остап Вишня.    Колись і я гостював у вас. Ох, i очеретяна ж рiчка Орчик! Ох, i рибна ж вона!   А яка вода в Орчикові!  Лагiдна, ласкава, м'яко-шовкова! У плесі скидаються щуки, як ночви, пускають бульбашки золотавi

 

карасi. Ну, їй-Богу, як лопата, i лини Ох, i лини, ви зроду не повiрите!... Як ночви! Хвостом по водi як урiже, й на дно! Я – смик та  у воду з усiх нiг - лясь! I - по шию! Сушусь оце! Одежа вже трохи висохла, а чоботи й досi он мокрi!

 Дівчина в червоному  капелюсі

     Твори, написані про наше село, своїми добрими хвилями налаштовуюють нас  на творчий лад, збуджують, спонукають, благословляють. Вони мають чудодійну силу, якою заряджають наші душі, живлять корінчики чутливої особистості, пробуджують до мистецької творчості.

Пісня  про село

        Дівчина в  зеленому капелюсі

      До всього, за що б я не бралася, підходжу по-своєму,  творчо. 

       Не один рік вивчаємо історію рідного села. Щоб дізнатися більше, знайти оригінальні рішення того чи іншого питання, ми використовуємо проектну діяльність. Тому й народилися проекти «Збираємо дивинки природи рідного краю», «Усна історія Другої світової війни», «Вишивана душа української оселі», «Минуле стукає у наші серця», «Героями не народжуються, героями – стають», «Карта мого села»,  «Історія нашого села», «Люблю я вулицю свою, від неї кращої не знаю», «Що в імені твоєму». Але особливої подяки заслуговує «Віртуальна подорож  Білухівкою» - проект, який  дорогий для тих, хто далеко від батьківського порога. Запрошуємо і вас  здійснити відео мандрівку.

МУЗИКА

Відеомандрівка на фоні вірша

 

 

 

Люблю тебе, моя Білухівко вишнева,

Люблю, як рідну матір, як життя.

Для мене ти найкраща і єдина,

Для мене ти,  як  сонце, як зоря.

Молюсь до тебе серцем і душею,

Купаюсь в буйноцвітті запашнім,

Милуюсь грою вітру в пишних вербах

І співом пташки в небі золотім.

Білухівка моя – життя колиска

Із трав-отав, веселок і стежин,

З мрійливої біленької хатини

В вінку барвисто-вогняних жоржин.

Гречаним медом вилікую втому,

В долоні сили й ласки зачерпну.

Там, де на світ поглянувши прощально,

Дід-Орчик вже готується до сну.

З доріг далеких повертаюся до тебе,

Де килим житній і хустини хат,

Де журавлі у небі вічно юнім

Несуть тобі ще тисячі років.

                              

      Дівчина в синьому капелюсі

      Мабуть, по всій Україні не знайдеш такого казкового села, помережаного людським щастям і радістю. Моє село – це криниця нашого родоводу, наш дім, наше коріння і доля. Колиска мого дитинства – це розкішні кущі калини, квітучі жоржини, золоточубі чорнобривці і солодка магія вечірньої матіоли. Ось в такому чарівному краї живе  наше дитинство і частинка нашого серця.

Пісня про Білухівку

Викладають піраміду

Підсумовую, оцінюю, дискутую

Уявляю, творю

Досліджую, описую, відчуваю

Вивчаю, розумію,обговорюю, знаю

    Майстер і доньки

     З тих пір минуло багато, а, може, й небагато часу, але різнокольорові думкоперетворюючі капелюхи живуть серед білухівців і дозволяють себе одягати тим, хто любить  рідну  землю – цей казковий світ дитинства і юності, це невичерпне джерело, що все життя живить душу людини добром і світлом, куди б потім не завели її шляхи долі. І в тому дитинстві – рідне село, наша берегиня.               Флешмоб

 Великий Майстер. Я люблю свій край, свою землю, вивчаю історію Білухівки, цікавлюсь її минулим, мрію про її майбутнє.. Бо білухівці такі – десь у глибині з цілющим джерельцем... і так хочеться, щоб на селі, крім затишку й спокою, було ще й хороше життя, гідне нашого білухівського роду.