Онлайн-екскурсія "Стежками мандрівного філософа Григорія Сковороди"

Онлайн-Екскурсія«Стежками мандрівного філософа»(До 300-річчя Григорія Савича Сковороди)

Григорій Савич Сковорода — (22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк, Гетьманщина, Російська імперія, нині Полтавська область, Україна — 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина, Російська імперія) — видатний український філософ-містик, богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики. Мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називали «Сократом».

Постать Григорія Сковороди -це драйвер української філософської думки та інтелектуальної самоідентифікаціїВід дня народження Григорія Сковороди минуло 300 років. Останніми роками все більше зростає увага до творів і життя філософа-виходять нові книжки, відкриваються туристичні маршрути. Стежки Г. С. Сковороди-від козацького містечка Чорнухи ,що на Полтавщині,де він народився ,й до місця вічного спочинку на Слобожанщині-у селі Сковородинівка Харківської області поєднано в місця, які пов’язані з його життям і творчістю. Починається подорож саме на Харківщині ,де є багато особливо пам’ятних місць: Харківський духовний колегіум,у якому Г. С. Сковорода декілька років працював викладачем і, полишивши який,став мандрівним філософом:селище Бабаї –де було написано «Байки Харківські»

Садиба Сковороди, відома також як маєток Щербініних. Смт Бабаї,яке знаходится в передмісті Харкова. Тут протягом декількох років проживав Г. С. Сковорода . Там він написав більшу частину збірки «Байки Харківські». В центрі селища знаходиться садиба Щербініних ,в якій міг гостювати філософ. Місцеві називають її будинком Сковороди . За однією з версій, Щербінін прибудував свій маєток до флігеля,де жив священик і учень філософа Яків Правицький. Сковорода товаришував з обома, гостював у будинку,тут створив збірку «Байки Харківські».

Харківський духовний колегіум. Петро Олексійович Щербінін допоміг влаштуватися у Харківський духовний колегіум, в якому Григорій Савич певний час викладав. Працюючи педагогом у Харківському колегіумі, мав власну систему оцінювання. Замість балів він писав справжні вироки:«вельми туп», «справжнє безглуздя », «досить гострий»,тощо.

«Господь в своїй безмежній милості зробив все потрібне простим, а все складне непотрібним». Це джерело назване на честь Григорія Сковороди, який, за легендою, став його першовідкривачем. Сам філософ часто гуляв Бабаївським лісом, це було одне з його улюблених місць.. І ось, згідно з переказами, філософ укотре ходив знайомим йому лісом і вирішив перепочити, спершись на свою палицю. Вона легко увійшла в ґрунт, і на цьому місці почала бити ключем вода. Так і з'явилася Сковородинівська криниця в Бабаях. Сковородинівська криниця

Літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди у селищі Чорнухи. Музей, присвячений життю і творчості видатного українського філософа, просвітителя і поета Григорія Савича Сковороди, розташований на його батьківщині - у смт Чорнухах Полтавської області (нині Лубенський район); до музейного комплексу входить також відтворена меморіальна садиба батьків Григорія Сковороди; значний осередок культури і пам'яті Чорнухинщини, меморіальне місце Григорія Сковороди національного значення. Культурний осередок у смт Чорнухах - один із найвизначніших музеїв Полтавського краю. На його території розташовані погруддя філософа, Сад божественних пісень, де кожну місцину супроводжують крилаті вислови письменника, літературно-меморіальна експозиція

«…Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця…»Усі зали музею розподілені на своєрідні зони, у кожній з них можна полинути у філософські вчення Григорія Сковороди, спробувати екстраполювати його на власне життя. Григорій Сковорода прагнув створити своєрідну модель гармонійного суспільства. Один із залів музею присвячені “сродній праці”. Письменник ділив усіх людей на три найчисленніші групи – воїнів, виробників-землеробів, богословів (учителів). Він стверджував: якщо людина народжена працювати на землі, то має не соромитися цієї професії і гордитися нею, адже насолода від праці має бути більшою від отриманих статків.

Водограй "Нерівна всім рівність"Окрім низки експонатів музею, які прямо чи опосередковано пов’язані з творчістю великого генія, того дня представили гостям і ще одну нову локацію музею – водограй “Нерівна усім рівність”. Його зображення є на банкноті номіналом у 500 гривень з портретом Григорія Сковороди. Центральною фігурою є Бог, а навколишні посудини – люди. На перший погляд може здатися, що всі посудини рівні, бо вони всі вщерть наповнені, але всі вони різні за об’ємом і за вмістом. Цю людську неповторність колись Григорій Сковорода схарактеризував так: “У кожної людини з різними природними нахилами і різний життєвий шлях. Але важливо, щоб поміж нами панували чесність, мир та любов”.

У старовинному місті Лохвиці Миргородського району Полтавської області встановили перший у світі пам’ятник філософу Григорій Савич ще малим бував у Лохвиці з мамою, татом, у церкві і на базарі, для нього це був Город, як для будь-якого жителя повіту, а особливо для малечі – великий Город! Можливо тут і почалося формування майбутнього філософа, адже саме перші дитячі враження найчастіше і впливають на особливості дорослої особистості. …Мандрівний філософ багато подорожував містами і селами України. Його життєві стежини не раз приводили і на лохвицьку землю. Він зупинявся, жив і працював у Лохвиці, вчителював у школі для дітей, за документами «для простих людей», співав у хорі лохвицької церкви Святої Богородиці. Грав на сопілці і сам писав музичні твори».

«Час, друже мій, закінчувати мандрівку. Нехай отут і буде моя остання хата»У селі Сковородинівка розташований один із найвідоміших музеїв Харківської області – музей Григорія Сковороди, У другій половині XVIII століття в селі було розпочато закладання парку та будівництво садибного будинку, в якому якраз незадовго до своєї смерті і оселився Г. С. Сковорода

«З усіх утрат втрата часу найтяжча»Музей було відкрито у 1922 році. В «Національному літературно-меморіальному музеї Г. С. Сковороди» експонуються книги, картини, предмети українського побуту, які яскраво передають дух того часу. Але головне місце посідає експозиція, присвячена саме життю Григорія Савича, його поетичній і педагогічній спадщині.

“Все минає, але любов після всього остається”Поруч із музеєм знаходиться могила великого українця. Як й заповідав філософ, на місці його поховання не встановлювали хреста – тільки камінь із написом: «Світ ловив мене, але не спіймав». За переказами, Сковорода викопав собі могилу сам. За день до смерті він повідомив усім, що помре, переодягнувся в білий одяг, а на ранок відійшов у інший світ.

700-річний Дуб. Величний дуб, під яким полюбляв працювати Сковорода . Співробітники музею кажуть, що в дуплі містився письмовий столик, стілець. І там могли спокійно сидіти і спілкуватися дві людини. Зараз дерево вже мертве, біля нього знаходиться барельєф філософа. Поруч з цим 700-річним дубом росте дуб-син, посаджений Григорієм Савичем.

"Відпустити його в любу Україну, де він дотепер жив і хотів померти". Село вперше згадано 1732 року як хутір, що належав вільшанському сотникові Івану Ковалівському та його брату Якову, деркачівському сотникові. Хутір мав 161 душу підданих. У XVIII — на початку ХХ століть село називалося Пан-Іванівка (Іванівка, Іванівка Ольшанська). Назване за ім'ям свого засновника — Івана Ковалівського. У 1790 та 1794 роках у селі перебував великий український філософ і поет Григорій Сковорода. Тут Сковорода помер 9 листопада 1794 року і був похований на узвишші. У 1814 році прах мислителя перенесли з дідичних земель на церковні, за глибокий яр, де могила Сковороди зберігається й нині.

« Можна знищити дошки та цеглу, але не ідеї. » Після повномасштабного вторгнення росії до україни 7-го травня ворожий метал зруйнував будинок поміщиків Ковалівських,зведений у XVIII ст.,де розміщувалася експозиція і пам’ятник Г. С. Сковороди,меморіальний будинок зазнав непоправних втрат. Приміщення фактично знищено. На щастя,колекція не постраждала ,частину експонатів евакуювали заздалегідь.

«Стати щасливою зможе та людина, яка зрозуміє себе і буде вільною. »Але ніхто не зможе знищити українську ідентичність, ми сподіваємось,що незважаючи на всі перешкоди ,пам’ять про видатного філософа.педагога і письменника Г. С. Сковороду буде збережено ще не на одну сотню років.