Сценарій "Одвічний біль Афганістану"

Сценарій заходу з нагоди  Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

«Одвічний біль Афганістану»

       Підготувала:

художній керівник - методист та педагог-організатор навчально-виховного комплексу Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні  Руслана Шацька

                                                             2021

 

 

Дата: 15.02

Час:  15.00

Місце проведення: актова зала.

 

1.Шикування ліцеїстів в залі по взводам.

2.Доповідь начальника курсу про готовність до проведення заходу з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав - воїнів- інтернаціоналістів.

 

ВЕДУЧА 1. Захід присвячений Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав оголошується відкритим.

                               Звучить гімн

ВЕДУЧА 2.

                  Ти – вічний біль, Афганістан,

Ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій.

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей…

ВЕДУЧА 1.  Сьогодні ми зібралися, аби вшанувати пам’ять воїнів-інтернаціоналістів афганської війни.

ВЕДУЧА 2.Офіційно афганська війна тривала з 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року.

ВЕДУЧА 1. Афганська війна належить до тих подій 20-го століття, які ще не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою» новітньої історії.

ВЕДУЧА 2. 15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів.

ВЕДУЧА 1. Правда про Афганську війну… Вона різна. Нерідко хвороблива й гірка. Більше 25 років, що пройшли, об'єднали колишніх бійців-інтернаціоналістів у одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям.

ВЕДУЧА 2. Афганська війна… Брудна, неоголошена.… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна несе смерть, інвалідність, одягає в жалість тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі… У війни свій рахунок, своя безжалісна арифметика…

ВЕДУЧА 1. Цей день -- данина пам'яті всім, хто причетний до героїчної й трагічної афганської війни, яка тривала у два рази довше, ніж Друга Світова.

ВЕДУЧА 2. Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими гробами.Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 залишились у полоні або пропали безвісті.

 

 

 

 

ВЕДУЧА 1.

 Там серце розривається од болю,

Там сонце тіло жалить і пече,

І зникли з голови: надія, сила, воля,

А кров рікою іще більше лиш тече.

Там діти народившись, бачуть горе,

Вони ростуть з ненавистю в очах,

Вся жалість висохла в душі, як море,

Невинні йдуть зі зброєю в руках.

Там мати проливає свої сльози,

Людей щось полонило, мов дурман,

Куточок раю – наші Сірогози,

А проклята земля – Афганістан.

 

ВЕДУЧА 2. Встаньмо, постіймо хвилину, нехай у нас  защемлять серця за тих, кого нема серед нас, хто лежить у землі, хто світить нам із небес.

 

Хвилина мовчання.

 

ВЕДУЧА 1. Інколи, в хвилини затишшя юнаки писали листи своїм матерям, які навіть не знали, куди направились їхні сини.

 

ВЕДУЧА 2. Довго замовчували афганську війну. Дозували правду про героїв і втрати. Навіть плакати над могилами не дозволяли. Скупилися на ордена.

ВЕДУЧА 1. Потім ця війна прорвалася віршами й піснями - трагічними, світлими й мужніми. Не професіоналізмом вони коштовні, а насамперед, щирістю й проникливістю.

ВЕДУЧА 2. АФГАНІСТАН…Не відболить це горе, не виплачеться і не відпечалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти підступно винищених у горах Афганістану синів України. Вони б були добрими майстрами, вчителями, лікарями, юристами, науковцями…Але чужа війна відібрала у них таку можливість.. Не повернулися вони додому…

ВЕДУЧА 1.

 Заплакало небо дощами…

Біль і туга зійшлися клином.

Свистіли кулі над Афганістаном,

Прощалася мати із сином.

 

ВЕДУЧА 2. Котилися сльози рікою.

Ще б жити – та віку немає.

лишилась невістка вдовою

Й онука за батька питає.

ВЕДУЧА 1. Прощається мати із сином…

Прощаються гори й долини,

І більшого горя немає –

Як жити тепер без дитини?

Лиш чорна хустина.

Німа домовина…

«Прости» – ледь шепоче вустами.

Лиш чорна хустина – то туга за сином.

Заплакало небо дощами…

 

Пісня «Батькова сорочка»

виконує дует «Гармонія»

 

«БАЛАДА ПРО АФГАНЦЯ»

читає Каріна Тимошук

 

Диміли гори, дощик плакав…

На скронях вже заплівся сніг.

І він шепнув: « Пробачте, мамо,

Я повернутися не зміг…»

Здіймалось тихо вранці сонце,

І сірий дощ побрів у вись.

А ненька дивиться в віконце –

Вночі синочок їй приснивсь.

…Розплющив очі, глянув – небо.

Додому тихо попросивсь…

…А біль у серці материнськім –

Вже вкотре їй синок наснивсь.

Тендітний, наче колосок…

Вона кричить, зірвала голос:

«Побережися, ой! Синок!.. »

…Над сопками дими куріли,

В його волосся уплелись.

І він шепнув: «Пробачте, тату…»

Без ніг в ущелину скотивсь.

А в горах гуркіт бетеерів,

А в горах знову бій гримів.

Гарчали звіром батареї,

Осколок свіжий ще димів…

… А у селі вже хліб збирали,

Комбайна друг Сашко повів.

… Його ж з ущелини забрали,

Не дихав він… він занімів.

«Тюльпан» із скреготом зірвався

З «афганцем» юним у труні.

На тій чужій, страшній війні.

Навіщо ви, чини бездумні,

Синка у пекло віддали?

Забрали в матері кровинку –

Труну із цинку привезли.

Чому ж своїх не відправляли

Дітей в розпечені піски?

… Чужого болю не буває,

Байдужий гріх ваш – на віки.

ВЕДУЧА 2. За майже 10 років бойових дій, на цвинтарях України з’явилося понад три тисячі свіжих могил з юними обличчями на фотографіях.

Навіть на могильних плитах довго забороняли писати справжню причину загибелі, байдуже посилаючись на інтернаціональний обов’язок, від чого вмить посивілим батькам було вдвічі важче.

ВЕДУЧА 1.Через цю безглузду війну пройшли майже 700 тисяч чоловік. І серед них 30% були українці.

ВЕДУЧА 2. Але Афганістан ще довго буде щеміти в грудях багатьох із нас, бо загиблих не повернути. Наша пам’ять до цього часу, свято зберігаючи подвиг батьків і дідів у Другий Світовій війні, назавжди ввібрала в себе і новий біль афганських втрат.

          

ВЕДУЧА 1.  Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять.

 Слово надається учаснику бойових дій в Афганістані підполковнику Токару Олександру Сергійовичу

 

ВЕДУЧА 1.Закінчилася десятилітня ніким і нікому не оголошена трагічна війна. Але в людській пам’яті вона буде жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдат і сльозами жінок та матерів, обелісками з залізними зірочками та піснями, які увірвалися в наше життя фронтовим вітром.

ВЕДУЧА 2. Летять, відлітають у вічність роки і скільки б їх не минуло, не зітруть у нашій пам’яті імена воїнів-афганців.

ВЕДУЧА 1. Давайте ж і ми з вами будемо пам’ятати воїнів-ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі. У спогадах, у снах, у думках. Вони цього заслуговують.

ВЕДУЧА 2. Захід присвячений Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав оголошується закритим.

 

4.Звучить гімн.

5.Проходження урочистим маршем.