Сценарій патріотичного заходу, приурочений до Дня пам’яті та примирення "Не стерти з пам’яті страшні роки"

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ПОЗАШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ «ГОРИЦВІТ» КАМʼЯНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 

 

СЦЕНАРІЙ

патріотичного  заходу, приурочений

до Дня пам’яті та примирення

«Не стерти з пам’яті страшні роки»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                          Автор роботи:

                                                                             керівник гуртка «Загальна            

                                                                             фізична  підготовка», звання     

                                                                             «керівник гуртка – методист»

               Лесечко Світлана Олександрівна

 

 

 

м. Камʼянське

2018

 

 

Сценарій

приурочений до Дня пам’яті та примирення

«Не стерти з пам’яті страшні роки»

 

«Знов білим цвітом вкрилися сади,

      І знов приходить свято Перемоги...»

Мета і завдання:

- забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини;

- виховування у школярів почуття гордості за український народ і його подвиг в роки війни,

- увічнення пам’яті про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни;

- посилення турботи про ветеранів війни, учасників українського визвольного руху цього періоду, жертв нацистських переслідувань;

- підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;

 - налагодження співпраці з військовими формуваннями України як мотивація готовності до вибору військових професій;

- залучення молоді до участі у збереженні і підтримці єдності українського суспільства, у громадському русі задля громадянського миру і злагоди;

 

Обладнання: прапор, плакати на військову тематику, музичний супровід, червоні маки – символ  відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги, грамоти, квіти.

 

Місце проведення – спортивна зала

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Епіграф: «Тільки той, хто пам’ятає                                   

минуле, вартий майбутнього»

 

У фойє закладу демонструється фотовиставка «Вам, ветерани Другої світової», звучать пісні воєнних років. В спортивній залі стоять запрошені гості.

Звучать позивні «День Перемоги».

Виходять до мікрофонів ведуча і два школяра (юнак і дівчина), одягнені в військовий стрій.

Ведуча:    Шановні гості, керівники гуртків, учні! Сьогодні ми зібрались для того, щоб вшанувати пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, увічнити пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни.

 

Керівник гуртка: Парад, рівняйсь, струнко! На вихід кроком, руш!

(Звучить козацький марш)

Виходять школярі урочистим маршем, віддають честь, демонструючи таким чином свою повагу героям війни, героям АТО та почесним гостям.

 

Ведуча:       Дорогі учні!

                      Хай пам’ять буде вічною в народу.

                    Про це говоримо поколінням всім.

                           За перемогу нашу і свободу.

                    Вклонімося і мертвим і живим.

Керівник гуртка:  Струнко! На прапор України, рівнятись!

(Виносять прапор України)

 (Звучить гімн)

Керівник гуртка:    Вільно!

(Звучить фонограма «Шкільний вальс»)

Учень:    Який чудовий, казковий вечір.

Я запам’ятаю його назавжди. 21 червня 1941 р. – іде випускний                       

 вечір…

(пара юнаків та дівчат кружляють у вальсі)

          І вже через кілька годин…

Учениця:  Гула, стогнала і ревла земля,

         Сивіли в горі мати і кохана.

    В огні була Вкраїнонька моя –

          Була війна. Жорстока, Вітчизняна.

(Звучить фонограма мелодії пісні«Журавлі»)

Учениця:   Війна... Коротке і страшне слово, що болем відгукується в серцях людей. Ось вже більше 70 років травень приносить нам день, котрий прийнято називати «святом зі сльозами на очах». І це не просто слова, за ними героїчна та водночас  трагічна  історія нашого народу. Історія, яку ми завжди повинні пам’ятати. Пам'ять! Вона кличе, хвилює, торкає наші серця, не залишаючи нікого байдужим.

Учень:  Пам’ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про іхні бойові подвиги, воєнне життя можемо сьогодні дізнатися тільки з розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури. Багато, як українських, так і митців слова всього світу присвятили свої твори темі війни. Це Андрій Малишко, Олександр Довженко, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Олесь Гончар, Ліна Костенко та багато інших.

Учениця: Минають роки, відлітають у вічність. Сьогодні величезний подвиг захисників і визволителів Вітчизни символізує тріумф справедливості, залишається невичерпним джерелом патріотизму та незалежної віри у свої сили. Це день, що гуртує представників усіх поколінь в їхньому прагненні віддати данину шани й поваги воїнам-фронтовикам. Не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував свого життя, захищаючи Україну. Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах: «Ніхто не забутий, ніщо не забуто».

Ведуча:  До святкового привітання запрошуємо (запрошується керівництво міста).

 (Звучить фонограма мелодії пісні«Эх, дороги»)

 

Учень: Люди старшого покоління пам’ятають: травень того незабутнього 45-го, який був теплим і сонячним. Ніби сама природа своїм таємним єством відчувала радість довгоочікуваного визволення, що прийшло на нашу землю.

 

Учениця:   1945 рік:

           1 травня над рейхстагом піднявся прапор Перемоги.

8 травня в Берліні підписана повна капітуляція фашистської Німеччини.

 9 травня було надано салют Перемоги.

                                       Постають у пам’яті дороги

          Ті, що довелося всім пройти,

          Щоб багряний прапор Перемоги

                                       Над Берліном гордо пронести!

           Ти прийшла, Перемого, слідами війни,

           З-під заліза і попелу – цвітом весни,

           Тим навічним вогнем, що горить – не згоря,

           Обеліском, який увінчала зоря.

 

(Звучить фонограма мелодії пісні «Степом, степом»)

Учень: Це була радість зі сльозами на очах. Україна понесла надзвичайні втрати внаслідок війни. Під час бойових дій та в полоні загинуло 3-4 млн. військових і підпільників, понад 5 млн. цивільних загинуло через окупаційний терор та голод

в тилу, до 5 мільйонів жителів були евакуйовані або примусово вивезені до Росії та Німеччини, значна частина з яких не повернулася. Загалом безповоротні втрати України (українців та інших народів) склали 8-10 млн. осіб. Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 28 тис. сіл, 300 тис. господарств.

 

                                                Чиї б серця забути змогли

                                                Тих, хто у тяжку годину,

                                                 У грізних битвах полягли

                                                За нашу рідну Україну?

Учениця: Сьогодні ми з великою вдячністю і любов'ю вітаємо Вас, дорогі ветерани! Зараз ви, літні і шановані люди. З онуками, а дехто вже з правнуками. Ваші груди вкриті медалями, на скронях – сивина, але серця бережуть пам’ять про тяжкі роки вашої юності, роки воєнних випробувань. Ми раді бачити вас       гостями нашого свята. Ви – його засновники, його головна окраса. Прийміть від нас, ваших онуків, низький уклін і щиру подяку. Що залишила Вам на згадку війна, крім страждань?

Авторський вірш «Ветеранам».

(Читає учень 11 класу)

Молодик на підпитку, нікчемності жах! –

Потім в роки відбудови країни,

Ведуча:    Запрошуємо до слова ветерана війни______________________________

 

Ведуча:    Шановні ветерани! Ми щиро вітаємо Вас зі святом – Днем перемоги! Ми вклоняємося Вам і завжди будемо пам'ятати ваш подвиг!

(Діти дарують квіти ветеранам)

Ведуча:    з квітня 2014 року наша країна знаходиться в стані неоголошеної війни. Сьогодні на Сході України ведуться військові дії, точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Весь народ нашої держави об’єднався нині проти російського агресора. Багато страждань випало на долю народу за цей час, але він проявив свій незламний дух, завдяки воїнам АТО, які намагаються протистояти терористам. Це мужні, сміливі, хоробрі люди. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну.
Ведуча:    Запрошуємо до слова учасників антитерористичної  операції ______________________________________________________________________

(Діти дарують квіти учасникам АТО)

Ведуча: Крізь дощі і сніги, крізь роки і лихоліття говорять з нами ті, хто не дочекався Перемоги. Вклонімося їм низько: ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих.

   

Учениця:                    Мов пісня прощання –

                    Хвилина Мовчання…

    Квіти – на граніті, на броні.

              Сонце усміхається мені.

              Поруч я з героями стою,

              Наче клятву пам’яті даю.

    В пам’ять тих, що не прийшли з війни –

              Просимо хвилину тишини!

 

Ведуча: Давайте вшануємо пам'ять загиблих, які захищали суверенітет та територіальну цілісність України хвилиною мовчання.

(Звучить фонограма ударів метронома)

 

Ведуча: Дорогі діти! Ніколи не проходьте байдуже повз могили, пам’ятники, обеліски. Завжди вклоніться пам’яті тих, хто боровся за нас, за наше життя і пам’ятайте про героїв, які живуть разом із нами.

 

      Учень:       Куди б не йшов, не їхав ти,

                         А при шляху спинись.

                         Могилі тихій, дорогій

                         Всім серцем поклонись.

              Учениця:       Священна пам’ять в спадок нам дана,

                              Вона вогонь незгасний запалила

  Там, де солдатська вирита могила

  Де громом прокотилася війна...

  Нам вашу славу з гордістю нести!

  І вічну пам’ять вдячно берегти!

Ведуча:    Пам'ятайте, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона – запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

 (Виходять хлопчик і дівчинка у національних костюмах)

Дівчинка:

          Я хочу, щоб ми з горем не     зустрічались,  

         Раділи квітам, осені, весні.

         Щоб сонце всім привітно усміхалось,

         Матусі, татку, друзям і мені!

Хлопчик:

           Я хочу, щоб ніколи не лякала,

           Смертельним громом землю цю війна…

           Щоб Україна в квітах потопала,

           Сльозиночка не впала ні одна.

Разом:      

           І посмішка матусі не згасала,

           Щоб мир у злагоді навіки нас єднав!

Виходить дівчина в українському вбранні – символ України, на голові в неї – вінок з довгими різнокольоровими стрічками, які тримають 10 дівчат-українок у національному вбранні та взутті.

(У запису звучить текст України)

Україна: Я – Україна! У мені дзвенять вітрами віки історії, у мені живе пам’ять і проростає зеленими пагінцями майбутнє. Я – Україна. Це я хлюпочу блакитною хвилею в дитячих оченятах, це я стелюся рушниковою дорогою молодим, це я вклоняюся вербовим гіллям стареньким. У мені струменять кришталеві джерела роду й народу, на моїх колисанках виростає майбутнє.

(На тлі цих слів до спортивної зали повільно входять діти з повітряними кульками і квітами)

Україна: Я – Україна. Одвічна мати, яку трепетно люблять і захищають ціною власного життя. Роки… Скільки б їх не минуло, не зітруть у моїй пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за мою свободу і незалежність. Я завжди була з ними на вогневому полі. У буремних днях війни залишалася їх молодість і сила. Неймовірно дорогою ціною заплатили мої сини за Перемогу. Я пишаюся кожним із них, адже саме про таких синів і дочок мріє кожна мати.

Я – Україна. Щороку в ці травневі дні я вбираюся в білий цвіт яблунь і виграю золотим сонцем на орденах та медалях ветеранів, зігріваючи кожного материнським теплом. Уклоняюся кожному, хто приніс мені безцінний дарунок – Мир, Свободу, Перемогу!

(На цих словах Україна зупиняється навпроти почесних гостей. Діти з кульками вишиковуються праворуч та ліворуч від Дівчини-України. Починає звучати фонограма пісні «Україна єдина – Разом і до кінця»)

Учень: Мир тобі, Україно!

Учениця: Щастя родинам!

Учень: Хай у дітях освятиться світла пора.

Керівник гуртка: Струнко! На прапор України, рівнятись! Державний прапор України винести!

(Звучить козацький марш)

(Виносять прапор України)

 

Керівник гуртка: Парад, на вихід кроком, руш!

 

(Звучить фонограма пісні «Як у нас на Україні»,  лунає на повну потужність, поки глядачі не залишать зали)