Сценарій патріотичного заходу "В єдності наша сила"

МІНІ-СЦЕНАРІЙ ПАТРІОТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

«У ЄДНОСТІ НАША СИЛА»

 

Звучить музика. На фоні музики звучить молитва.

      Ведучий 1:

Боже, Творцю і Отче всіх людей, Ти закликаєш до себе всі народи світу. Просвіти їх, щоб серед суєти нашого часу вони дізналися про те, що може принести їм мир. Збуди в них щире прагнення до порозуміння і єдності. Очисти їхні серця від усякої образи і ненависті.

          Хай усі народи усвідомлять свій обов’язок піклуватися про мир і рішуче стануть на шлях єдності, з любов’ю співпрацюючи один з одним.

         Поблагослови, Боже, тих, хто присвячує себе великій справі творення миру. Нехай буде завжди благословенне Твоє святе Ім’я і нехай прийде в наші душі і на наші землі Твоє Царство справедливості, миру та злагоди.

Ведучий 2:

Ми щасливі, що народилися й живемо на чудовій, мальовничій землі. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі.

 

ЗВУЧИТЬ ГІМН УКРАЇНИ

      Ведучий 1:

Від серця до серця  добро летить,
Подібне пташці.
Стукає в серця,  щоб розбудити
І повернутись.
Щоб  повернутись і дарувати
Всім людям  радість,

 

Ведучий 2:

Україна не раз піднімалась з колін. Побита і ціла, і в ранах, та нездолана для ворогів своїх. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

Ведучий 1:

Але, нажаль,  боротьба за незалежність України продовжується і зараз. В нашій країні війна.

ЗВУЧИТЬ ПІСНЯ «Українська лють»

Ведучий 2:

         Сьогодні нам треба гартуватися, допомагати один одному та нашому війську і державі. Не піддаватися провокаціям та чуткам, що розповсюджуються, із-за яких сіється злість, зневіра та брехня про нашу країну.

Ведучий 1:

         Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Ведучий 2:

                    Ви знаєте, війна

  Таки скінчиться…

  І скоро відбудуються міста.

  Але на жаль ніколи не вернуться

  Всі ті, кого забрали небеса.

Ведучий 1:

 Я прошу всіх хвилиною мовчання вшанувати пам'ять загиблих.

                            (СТУКІТ МЕТРОНОМА)

Ведучий 1:

Пам’ятайте про тих, хто безвісти пропав,

Пам’ятайте про тих, хто не встали, як впали,

Пам’ятайте про тих, хто згоріли, мов зорі,-

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали.

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні

Хай відомими стануть всі герої відомі й безвісні…

Світла пам'ять загиблим.

Ведучий 2:

         Але життя продовжується.  І окреслюючи перспективи майбутнього, ми повинні вдивлятись в минуле, черпати з нього той безцінний скарб, який не дасть загубити головне, розчинитися серед дрібних проблем.

Ведучий 1: 

      І хоч зараз важко нам,  не спокійно у нашому домі, але вже не раз доведено, що наша дружня сім’я – український народ, здолає всі перешкоди.

До вашої уваги флешмоб «ЧЕРВОНА КАЛИНА»

 

Ведучий 2: 

 (під легку музику саксофона)

      Давня легенда говорить нам... Колись, дуже-дуже давно Господь створив на Землі народи та почав, роздавати їм землі. Багато зібралося люду біля Божого порогу. І кожна держава сподівалася отримати найкращу часточку на планеті. Отримавши бажане, народи розходилися господарювати на своїх, Богом даних, землях. До загальної черги не встигла Україна.

Важко працювала, втомлена, ледве прийшла до Бога.

Стала осторонь і не сміла очей підняти. Господь побачив заквітчану красуню і запитав (голос за кулісами):

 

- Ти спізнилася, Україно, поглянь - усі розійшлися зі своїми наділами. Де ти була?

- Працювала, -

опустила очі, з яких рясно посипалися сльози-перли, -

пробач, Господи, піду я...

Поглянув Господь на дівчину-Україну, на її втомлене, але таке гарне обличчя і відповів:

 - Знаю тебе, Україно. Знаю серце твоє вразливе та ніжне, душу твою співочу і просту. Знаю, як плачеш і радієш. Як працюєш важко. Як співаєш щиро. Знаю, як любиш простір і небо, волю і життя. Знаю, бо Сам сотворив тебе такою. Не йди, зачекай...

 А Україна йому відповідає:

- Якщо немає в Тебе, Господи, землі для мене, піду я. Не забирай ні в кого, щоб мені віддати. Мені чужого не потрібно...

Господь погладив схилену голову заплаканої дівчини-України і відповів:

- Не журися, Україно. Є у Мене земля! Моя земля. Віддам я куточок понад Дніпром, що залишив собі на земний рай. То незвичайний куточок. Земля там пахне медом, вода - як молоко, а з неба в душу людей ллється пісня. Пануй, господарюй, працюй і радій!

 

- Це земля, де перегукуються степи з небом, а зоряний простір вкриває собою тишу дерев, де гори шепочуться з ріками, а у небі співає жайвір. І сонце там особливе, і люди надзвичайні.

 

 - Твої люди, Україно! Живи і втішайся! А Я з цього часу буду з тобою назавжди. Бо ти та земля, той край, що в Моєму серці...

 

 

Звучить саксофон

Ведучий 1: 

Десь там, де версти згадок і жалю,

Де білий світ чомусь на чорних крилах,

Ти ніби кров, течеш мені по жилах

Сто тисяч раз немовленим "люблю"...

Десь там, де вже ні згадок, ані сил,

Де ми такі, немов забута спрага

Стає судьбою сивий небосхил

І тих три слова як найдовша сага...

 

ЗВУЧИТЬ ПІСНЯ «Над землею тумани»

 

Ведучий 2: 

Чекай мене, як не чекав ніхто,

З походу, з далечі, з молитви або з притчі,

Нехай вертаються лише один на сто,

Чекай мене при сплаканім обличчі...

І всі світи, що не чекали нас,

Задивляться у свій празнечний подив,

Ти доспіваєш той сумний романс

В котрий я довго-довго не приходив...

І буде ніч як проводи жалю,

Вікно у сад залишиться відкритим...

Сто тисяч раз немовленим "люблю"

Ми будемо до ранку говорити

 

ЗВУЧИТЬ ПІСНЯ  «Буде весна»

 

Ведучий 1: 

Ніхто не зрушить історії хід

Будує свій дім Україна

І стверджує нині і Захід і Схід

Що ми є велика родина!

 

 

ЗВУЧИТЬ ПІСНЯ  «Молитва за Україну»

 

Ведучий 1: 

 

Життя спливає не в годинах,

Життя триває не в роках...

Не у секундах, чи хвилинах...

У митях, що живуть в серцях!

Життя триває у моментах,

В які на крилах летимо!

Воно складається з фрагментів,

Якими дійсно живемо!

Життя складається зі слова,

Яким зціляємо людей...

З приємних пахощів розмови,

З раптових спалахів ідей...

Життя складається з сніданків

У колі рідних та близьких...

Із помаранчевих світанків,

З обіймів ніжних і м'яких...

З книжок осінніх з теплим чаєм,

Коли так пахне чебрецем...

З того, що часто не вбачаєм

І надто рідко бережем...

З моментів дурощів і сміху,

З раптових рішень і подій...

Коли навчає щастю лихо

Коли пірнаєш в світ надій...

З того, чому ми так нечасто

Належну цінність віддаєм...

Даєм турботам миті вкрасти,

Життя минає день за днем...

Воно стікає не в хвилинах,

А в теплих спогадах сердець...

Життя складається з людини...

Вона сама його творець...

Вона малює власну долю

З дрібних деталей та думок...

Наперекір спокусі й болю,

Крізь темні терни до зірок...

Малює пензликом невпинно

Свій кольоровий дивний шлях...

Сама вигадує картину,

Усе лежить в її руках...

Спинити пензель завжди вільна

На митях щастя і добра...

Промалювати все повільно,

Додати світла і тепла...

Повести пензлик далі й далі,

Забувши все, що йшло не так...

Промалювати всі деталі...

Життя триває не в роках...

Воно спливає не в годинах...

Життя це більше аніж час...

Спинись, оглянь свою картину

Вона залежить лиш від нас...

Цінуй моменти, світлі миті ,

Обійми рідних, щирий сміх...

Бо справжня цінність не у світі,

Вона насправді в нас самих!

            

       Це уривок з вірша Інелли Огневої, молодої поетеси, якої вже, нажаль, немає, але є ми, які зможемо розказати всім про таких як Інелла та донести до Вас віру в те, що ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА.