Презентація " І рушник вишиваний на щастя, на долю дала..."

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала…На допомогу вчителю до Дня рушника. МАНУСЕНКО ОЛЕНА ОЛЕКСІЇВНА, вчитель української мови та літератури

Українські рушники. З давніх-давен наші бабусі та прабабусі вишивали українські рушники. Цей процес увінчувався особливим таїнством, бо наші предки ніколи не сідали вишивати, хворі або з поганим настроєм. Вони віддавали нитці всю свою любов, позитивні емоції, світлі думки, заряджаючи тканину на добре служіння людям. Часто вишиті рушники називали оберегом родини, їх вішали над іконами, це був невід'ємний атрибут на різноманітних святах та народних гуляннях, ним зустрічали родичів та гостей.

РІЗНОВИДИ УКРАЇНСЬКИХ РУШНИКІВНайпоширенішими та найпопулярнішими рушниками є весільні. Їх вишивають за особливою технологією, оскільки кожен з них має своє значення і символіку: Головний рушник. На нього стають наречені під час весільної церемонії.Іконний. Ним обрамляють ікони, якими благословляють молодих. Союзний. Цим рушником зв’язують руки нареченим. Гостинний. Ним батьки зустрічають своїх дітей після розпису. Вишитий рушник раніше увінчували різноманітною символікою – восьмикутною зіркою, як символ Сонця, пуп’янками квітів, як символ продовження роду, калиною та виноградом, що символізувало красу та благополуччя. В сучасності на рушниках часто можна побачити вишитий напис На щастя, на долю, що означає побажання молодим щасливого подружнього життя.

РІЗНОВИДИ УКРАЇНСЬКИХ РУШНИКІВЩе вишивали рушники для: Хрещення (без жодного чорного стібка). Великодні рушники оздоблювали хрестами, квітами та птахами). у далеку дорогу (мати вишивала для сина, коли той покидав рідний поріг). Будівництва (по закінченню будівництва його дарували майстру). Для хліба (на ньому завжди стояла хлібина). Для довгоочікуваних гостей (на ньому підносили гостям хліб та сіль). На смерть (на таких рушниках труну опускали тіло людини в могилу). Раніше рушники були в кожному домі, їх поважали, берегли як дуже цінну річ для всієї родини. Дитину ще змалку вчили поважати вишиті рушники, а дівчатка часто спостерігали, як мами та бабусі займалися рукоділлям довгими вечорами.

РЕГІОНИ УКРАЇНСЬКИХ ВИШИТИХ РУШНИКІВУ кожному з них була переважно свої палітра кольорів, на що впливали різні умови життя, побут та традиції. А також на вибір кольору впливав вік жінок, молодим дівчатам вишивали червоними нитками, а літнім жінкам – синіми. Умови для вишивання рушника повинні були сприятливим для рукоділля жінок , в цілковитій тиші, наодинці, щоб ніхто їм не заважав. Перед роботою вони заспокоювалися, молилися, поринали в світлі думки, заряджаючи майбутній рушник позитивним настроєм. Адже вважалось, що якщо жінка вишиє рушник з добрими помислами, то він обов'язково принесе власнику щастя і удачу. Чим більше у дівчат було рушників – тим вони вважалися кращими господинями. Тому у таких рукодільниць було багато женихів. Купити вишиті рушники в сучасності можна як на спеціальних ринках, сайтах, так і замовити у досвідчених рукодільниць. Для цього потрібно повідомити вишивальницю, з якою метою потрібен рушник, і вона зробить вишивку якісно і правильно, дотримуючись всіх звичаїв та правил. Адже правильність виконання такої роботи надзвичайно важлива саме тому категорично забороняється вишивати навмання. Слід пам'ятати, що український вишитий рушник – це святиня нашого народу, наш родовід і пам'ять, символ добра та любові. Тому слід обережно відноситися до вишивки з любов’ю та повагою.

Рушники — це символ України. Вишитий рушник в Україні посідає особливе місце. Рушники — це символ України, відбиття культурної пам’яті народу, в їх узорах збереглися прадавні магічні знаки, образи «дерева життя», символіка червоного кольору. З літописів відомо, що під час весняних заклинальних обрядів дерева обвішувались «убрусами». Вишиті на них орнаментальні символи відповідали заклинальній символіці родючості. Рушник у давнину відігравав важливу роль, на ньому вишивалися священні язичницькі зображення. Це були «язичницькі іконостаси», сповнені глибокої архаїки.

Образно-символічне значення рушника. Впродовж віків рушникам надавалося важливе образно-символічне значення. Рушник — у свідомості українського народу наділявся широким спектром знакових властивостей і саме тому він являє собою значне непересічне явище духовної культури, будучи етнічним культурним символом України. Рушники є неодмінними атрибутами народного побуту, весільної обрядовості, вони застосовуються як традиційна окраса житла. Важливі події в житті народу ніколи не обходилися без рушників. Мабуть у всьому декоративному мистецтві немає іншої такої речі, яка концентрувала б у собі стільки різноманітних символічних значень. У вишивці рушників знайшли відображення орнаменти, пов’язані з образами добра, краси, захисту від усього злого на землі. Орнаменти вишивки рушників — це народна пам’ять про життєдайні сили землі та сонця.

Образно-символічне значення рушника. Не випадково Леся Українка, вперше відвідавши в Каневі могилу Великого Кобзаря — Тараса Шевченка, поклала йому на могилу власноруч вишитий рушник. Рушник супроводжував селянина протягом усього життя — і в радості, і в горі. Він завжди був символом гостинності — на ньому підносили дорогим гостям хліб-сіль. Хліб завжди мав глибоку образну символіку. Коли в Євангелії від Івана читаємо: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене — не голодуватиме; хто в мене вірує — не матиме спраги ніколи» (Євангелія від Івана, 6:34), то маємо складне символічне значення й самої речі і слова, що її означає. Очевидно, символіка хліба як Бога потребувала шанобливого ставлення до нього й вимагала, щоб він ніколи не лежав на «голому», не покритому рушником столі. Саме тому рушником вкривають паски, несучи їх святити до церкви на Великдень.

Подарунок матері в дорогу. Рушник був найдорожчим подарунком матері в дорогу синові як пам’ять про дім, побажання щасливого майбутнього в новому житті. Рідна мати моя, ти мене на зорі проводжала,І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Так писав про рушник видатний український поет Андрій Малишко. Рушники дарувались у дорогу не випадково. За дослідженнями етнографів, семантика рушника (полотна) розкривалась у значенні дороги, пов’язаної із світлим радісним життєвим початком, з одного боку, і переходу в інший світ — з другого.

Рушники на пам’ятьІснували подарункові рушники, які дарували на пам’ять, зокрема їх використовували під час проводів рекрутів, обвішуючи ними новобранців з голови до ніг на знак побажання щасливої дороги й найскорішого повернення. Під час будівництва хати рушниками підіймали сволоки, потім ці рушники дарували майстрам.

ПОХОРОННІ РУШНИКИВажлива роль рушника в похоронному обряді пояснюється медіативною роллю, пов’язаною з поєднанням сфер життя і смерті, адже похоронний обряд сприймався як сполучна ланка між ними. Рушник — дорога життя, початок — народження, кінець — завершення життєвого шляху. Часто перев’язували рушниками корогви, хрести під час походу, процесії чи похорону.Існував звичай перев’язувати рушником придорожні хрести. За етичними нормами поведінки, їх не займали й лише після того, як вони зовсім були знищені дощем або вітром, прив’язували новий рушник. Уживалися рушники під час похорону. Іноді ними накривали тіло небіжчика, або клали під ноги; віз, на якому везли домовину, встеляли рушником або килимом. Домовину також прикривали рушником, на який клали хліб. На знак жалоби вивішували на воротах або у вікні рушник. Домовину спускали на рушниках у яму й надмогильний хрест, особливо на похованні хлопця, також перев’язували рушником. Учасників процесії пов’язували хусточками або рушниками.Існував звичай виготовлення похоронних рушників однією майстринею на все село.

Народження дитини. Рушники широко застосовувалися під час народження дитини. На Закарпатті рушник, що слугував для загортання немовлят і перенесення на далеку відстань, звався «гайтка». Перекидаючи через плече, одним кінцем обгортали дитину, а другий закріпляли спереду.

Рушник у весільній обрядовостіОсобливу роль відігравав рушник у весільній обрядовості як один з найважливіших атрибутів. З малечку дівчата вчилися вишивати і прясти, згодом старанно готували собі посаг, ретельно заповнюючи весільні скрині, де серед сорочок, тканих виробів містилося багато вишитих рушників. Кожна дівчина на посаг вишивала не менше 12—14 рушників, а іноді навіть і більше. А в коморі сволок,На ньому рушників сорок,Бежіте, внесіте. Та буярів прикрасіте. Кількість приготованих дівчиною рушників була ознакою її працелюбності. Якщо про дівчину казали, що вона «рушників не придбала», то йшлося про ледащицю, а якщо «скриня повна рушників», — це свідчило про хазяйновитість нареченої, її заможність, багатство.

Рушник у весільній обрядовостіДовгими зимовими вечорами збиралася молодь на вечорниці. Дівчата, співаючи, вишивали. Ось як співається у весільних піснях: Ой ластівонька купалася,Край бережка сушилася,Край бережка сушилася. Дівка Маруся журилася,Ой ще рушничків не надбала,А вже Івана сподобала. Ой ще рушничків не зробила,А вже Івана полюбила. У народних піснях, легендах і переказах опоетизовано готування дівчиною рушників до весілля. У вишитих орнаментах вона відтворювала свої думки й почуття, надії і сподівання на щасливу долю.

Рушник у весільній обрядовостіРушники дарували старостам, перев’язували через плече, якщо на заручинах доходили згоди. Такі рушники називалися «плечовими». Та спасибі тобі, моя ненько,Що будила мене раненько,А я слухала, вставала. Та рушнички напряла,По тихому Дунаю білила,На сухому бережечку сушила,Своїх старостів дарила. Або: Дожинай, доню, та йди додому,Де є у,тебе аж троє гостей,Аж троє гостей, всі три старости. Ой одні стали аж за садами,А другі стали під воротами,А треті стали під сіньми кіньми. Що за садами — тим відказали,За воротами — тим слово дали,Під сіньми — рушнички дали. Коли сватали дівчину, то будучи згодною, вона подавала рушники сватам, які перев’язували їх собі через плече попід ліву руку. За існуючими морально-етичними нормами — це було законним зобов’язанням щодо майбутнього шлюбу. Якщо ж інший парубок відбив дівчину, свати й батько скривдженого молодого мали право йти до суду. В такому разі суддя наказував батькові молодої заплатити скривдженим відшкодування.

Рушник у весільній обрядовостіУ весільних піснях так співається про сватання: Старостам по рушничку, молодому хусточку. А вже ж тоді от того не ввиляти,Щоб старостам рушнички не подавати. Ой перві прийшли, вона тим одказала,А других почастувала,А треті прийшли — тим рушнички дала. А мій батенько, та як голубонько,Все мною молодою. Та рушники крає,Старостам дає —Мене заручає. Або: Ой ти, мати, пораднице в хаті,Порадь мені, що людям казати?А чи мені рушники давати,А чи мені іншого чекати?

Рушник у весільній обрядовостіСтароста під час заручин брав рушник, накривав ним хліб, клав руки наречених і перев’язував рушником. Після розв’язування наречена перев’язувала рушниками старостів. Це супроводжувалося обрядовими піснями: Рушнички ж мої, рушнички ж мої,Тонкі та біленькі,Я ж вас пряла, я ж вас пряла —Ніченькі не доспала,Я ж вас робила, я ж вас робила —Всіх ткачів обносила,Я ж вас білила, я ж вас білила —Всі береги обстелила,Я ж вас дарила, я ж вас дарила —Всю родину звеселила. Або: Ой, ходіть до мене, дружечки,Подала я за милого рушнички. В деяких місцевостях України, коли молода йшла просити на весілля, вона перев’язувалася в поясі рушником, іноді з перев’язаним рушником йшла до шлюбу. На Гуцульщині дівчина, на знак згоди, перев’язувала старшого старосту рушниками через груди навхрест. Вішали старостам на шию калач, прив’язаний до рушника. У всіх важливих подіях у житті народу використовувалися рушники.

Рушник у весільній обрядовостіОсь чому виникли такі вислови, як «рушники подати» (означає заручитися) або «на рушнику стати» (обвінчатися). Саме на рушнику вінчалися в церкві: Коли б мені, Боже, неділі діждати,Неділі діждати, на рушничку стати,Тоді не розлучать батько ні мати,Ні суд, ні фомада, —Хіба вже розлучать. Заступ та лопата. В іншій народній пісні так співається: Лети, лети, соколоньку, поперед нас,Неси, неси вістоньку батеньку од нас: Що вже єго діточки звінчали,На білому рушничку стояли,Золотим перстенечком міняли. Полети, соколоньку, поперед нас,Занеси вістоньку од нас: Нехай виходить матінка з калачем,Зв’язали її доненьку з паничем. Чи з паничем, чи не з паничем,Звінчали її з мужиком,Зв’язали її ручки рушником.

Рушник у весільній обрядовостіРушниками зв’язували руки молодим під час вінчання, бажаючи щасливого подружнього життя: Почуєм, побачим, що нам скажуть,Біленьким рушничком рученьки зв’яжуть. Викуп молодої теж не обходився без рушника. На дівич-вечір, коли відбувався обряд прощання з дівуванням, молода й подружки обв’язувались рушником. На картині Ф. Кричевського «Наречена» відображено саме цей момент, коли дружка тримає рушник, щоб обв’язати наречену. Обв’язування молодої рушником мало обрядово-магічний захист від злих сил. Після запросин гостей молода з дружками повертається до своєї хати, де в сінях стоїть «гільце» — невелике деревце, прикрашене стрічками та квітами. Його заносять до хати і ставлять на рушник. Батьки благословляють молодих хлібом на рушникові.

Рушник у весільній обрядовостіПід час весілля молоді обдаровують одне одного. За традицією, наречена дарує молодому власноруч вишиту сорочку, хустину, рушники. Молодий відповідно обдаровує її чоботами, хустиною та іншими подарунками. Обов’язком нареченої є обдарування дружбів рушниками. Цей звичай знайшов відображення в народних піснях: Мати Марусеньку родила. Місяцем обгородила,Сонечком підперезала,До свекора проводжала. Та сказала: Марусенька — не пряха,А матінка Марусина — не ткаха,Аж вона раненько вставала,Тонкі рушники напряла,У тихого Дніпра білила,Молодих дружків дарила.

Рушник у долі Тараса Шевченка. Тарас Шевченко глибоко знав народні звичаї, що знайшло відображення в його поезії. Сватання він описує такими словами: «Я все виглядала — чи не шле за рушниками», «А у мене, як на теє, й рушники вже ткались», «Одній найкращій скажіть тихенько, щоб на своєму огороді гарбузів не сажала», «Вернулись люди з рушниками». Існує легенда про те, що коли Тарас Шевченко готувався до свого весілля, він замовив у Кролевці рушники з птахами та, на жаль, не дочекався. Коли перевозили домовину Шевченка з Петербурга до Канева та проїздили через Кролевець, замовлені весільні рушники кролевчани поклали на труну.

Декоративне оздоблення інтер’єру хати. Широко використовувалися рушники в декоративному оздобленні інтер’єру хати. В минулому їх вішали над іконами й називали рушник — «покутний», «божниковий», «божник», «наобразник», «іконний». Довжина божників досягала трьох метрів і більше. На Галичині рушники, якими прикрашали образи, були невеликі, їх посередині збирали і зв’язували стрічкою. Кінці рушника не звисали по боках ікон.

Декоративне оздоблення інтер’єру хати. Рушниками прикрашали вельми популярні в сільському побуті народні картини «Козак Мамай» й портрети Тараса Шевченка. Рушники вішали на кілок, від чого вони дістали назву «кілкові». Держи хату, як у віночку,Рушнички на кілочку. Завдяки своїй яскравій орнаментації вони виконували функції своєрідних прикрас, декоративних акцентів в оздобленні селянської хати. їх вішали між вікон, дверей. На Буковині широко використовувалися для оздоблення оселі так звані «бурунчукові» рушники. Вони жовтаво-білого кольору, виткані з тонкої лляної пряжі (бурунчук) та білої бавовняної нитки (бамбак). На Закарпатті узорноткані рушники («отиральники») вивішувалися на жердці (грядці), прибитій над ліжком, навпроти вікна, утворюючи цілий ряд декоративних прикрас. Орнаментувалися вони лише з одного боку, того, що вивішувався на хату й відповідно звались «отиральник на грядку».

СЮЖЕТНІ ЗОБРАЖЕННЯ НА РУШНИКАХЗображення жіночої постаті з двома птахами в руках — мотив, що зберігся в найдавніших рушниках Поділля та Полтавщини. На подільському рушникові — по боках фантастичні птахи, на полтавському — фантастичні істоти, що нагадують оленів. Можливо, це зображення рожаницького божества родючості, культ якого сягає давніх міфологічних уявлень про небесних володарок світу.

Техніка вишивання рушників«Качалочки», або ж «качалкова гладь» —це опуклі видовжені прямокутники, виконані лише паралельними стібками. Орнаменти побудовані на контрастних поєднаннях червоного, зеленого, жовтого, чорного. «Качалочками» вишивають переважно рушники. Закріпивши робочу нитку, виконуємо паралельні стібки через одну горизонтальну нитку. Таким чином утворюємо «качалочку», наступні стібки «качалкової гладі» кладемо також паралельно попереднім. Вишитий узор обшиваємо нитками чорного кольору. На Київському та Чернігівському Поліссі рушники оздоблювали горизонтальними смугами в техніці «лиштва», «вирізування», «занизування». Вишивальниці Марія Шевчук, Євгенія Ємельянова, що нині активно працюють на Рівненщині, по-новому підійшли до розробки традиційних узорів поліського краю. Їхній пошук спрямований на відродження давнього шитва білими нитками, виявлення виразності вишивки червоним «занизуванням». На Волині сучасні майстрині активно впроваджують у , вишивці рушників прадавню техніку «занизування».

Техніка вишивання рушників«Занизування» — техніка подібна до узорного перебірного ткацтва. Характерною особливістю є те, що вишивальна нитка протягується через усю довжину орнаменту, аналогічно шву «уперед голку». Вишивка найчастіше виконується червоними нитками, іноді вводять як додаткові чорні й сині. Узори — геометричні: ромби, квадрати, розетки. «Занизування» добре поєднується з ажурними техніками.

Техніка вишивання рушників«Рушниковий шов» належить до техніки вільного малюнка гладь. Головним у цій техніці є художня виразність контурної лінії. Контур вишивається «стебловим швом», а площини, які формують малюнок (квіти, листя, птахи), вишиваються рушниковим заповненням, тобто різноманітними ромбами, квадратиками, прямокутниками, чергуванням вертикальних смуг, хвилястих ліній. Приступаючи до вишивання, на тканину слід нанести малюнок — орнамент рослинного характеру. Закріпивши вишивальну нитку на лінії малюнка на кількох вертикальних нитках тканини за допомогою петлі, вколюємо голку вправо від першого проколу. Утворюється перший стібок. Набравши зліва направо на голку певну кількість ниток, уводимо її поверх середини першого стібка. Вишиваючи зліва направо, вколюємо голкою з вишивальною ниткою таку ж кількість ниток тканини, як і першим стібком, уводимо голку й вишиваємо з вивороту у зворотному напрямку (справа наліво), виколюємо її на лицьовий бік у місці першого проколу першого стібка. Таким чином, усі лицьові стібки йдуть праворуч, а стібки з вивороту — ліворуч, причому довжина останніх удвоє менша. На тканині утворюється наче маленький шнурочок, нашитий по контуру малюнка. Потім заповнюємо середину гладьовими швами.

Техніка вишивання рушників. Наприкінці XIX — на початку XX століття в Україні, особливо на Сумщині, Полтавщині, Черкащині, популярною стала «тамбурна» техніка. Вона була поширена у вишивці Вірменії, в арабських країнах. Її назва прийшла до нас із Франції (tambour — барабан). 

ВІРШІ про рушник Г. Мовчан. НА МОЄМУ РУШНИЧКУНа моєму рушничку. Квіти, як у квітничку: Ружі, сон, лілея біла,А на мак ще й бджілка сіла. Бджілка-бджілонька мала. Мед для мами принесла. Юлія Забіяка  Бабусин рушник. Рушник бабуся вишивала. Я також їй допомагала:"Ось квіточка, а ось листок... Гарненький вийшов рушничок!"Мене бабуся похвалила:"Ти — вишивальниця уміла!

ВІРШІ про рушник Дмитро Мегелик      РУШНИЧОКЯ біленький рушничок Шовком вишивала. Візерунки з ниточок Гарно гаптувала. Щоб вони, немов живі, Квітнули на ньому, Ніби роси на траві Після зливи й грому. Милу пташку — солов'я Вишию малого. Десь йому позичу я Голосу дзвінкого.І повішу на стініРушничок біленький,Заспіває хай меніСоловей маленький. Галина Онацька   РУШНИЧОКМальви усміхнулися З рушничка мені,В сонечко вдягнулися Вже на полотні. Квіточка до квіточки – Сила вікова,То і мама й діточки, То любов жива. Дрібно помережаний З льону рушничок,Він із долі межами – В полі колосок. Він – стежина росяна, Там, де маків цвіт,Де ногами босими Ходим стільки літ. Стежечка барвистая – Мамин оберіг. До хатини рідноїРушничок проліг.

ВІРШІ про рушник. Марія Яновська           Весільний рушник    Весільний рушник вишивала для доні,Бо, звісно, – студентка і часу нема. На тім полотні вишивала я долю,Хоч доня її вибирала сама. Рушник – на любов, на нім ружі червоні,Калинові грона, як символ краси,Ще вишила двох павичів, щоби доніУ парі довіку життя перейти. Квітки берегині. В них – мати-природа,Родина у вишивці тій чарівній,А маки, пташки – це продовження роду... Усі візерунки вдавались мені. Я вишила щастя на тім рушникові,Початок у ньому з легкої руки. Щоб кращою доля, щоб мила розмова,Мир, злагода в домі на довгі роки.(зі збірки поезій "Стежина до щастя")

ВІРШІ про рушник. Ната Гончаренко    Великодній рушник    Свято українське ВеликоднєВишию на білім полотні,Все візьму для цього і сьогодніРозкажу на нім про світлі дні,Про зерно, яке з землі зростає,Про черешні, вишні, про грушки,Про Лелек, що обрієм злітають,Про бабусі гарні подушки,Про корову, що паслась у лузі,Про парне найкраще молоко,Розкажу йому я як подрузіВсе, що є, що буде і було.

 Андрій Малишко        ПІСНЯ ПРО РУШНИК    (З кінофільму «Літа молодії»)Рідна мати моя, ти ночей не доспала І водила мене у поля край села,І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,І рушник вишиваний на щастя дала.І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,І зелені луги, й солов’їні гаї,І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,І засмучені очі хороші твої.І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші, блакитні твої. Я візьму той рушник, простелю, наче долю,В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:І дитинство, й розлука, і вірна любов.І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Джерела*https://vzhe-vzhe.com/blog/ukrajinskyj-vyshytyj-rushnyk-relikvija-nashogo-narodu/?fbclid=Iw. AR2 XYhp2yuhm. Vn4l. Oz5 HSp. YB2 MVu25 Ulax. KKTNL9d. S0 Bul1_hm. OWz. DKI8-w *http://about-ukraine.com/ukrainskiy-rushnik/?fbclid=Iw. AR190 Pbx. Phz. V-a. YGDAPd96 Vapx. I5ok. KCRpvu. Uiy. DYT8 OC7tdw. PKUy77w. SV4 *https://mala.storinka.org/%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96-%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8 C%D0%BA%D1%83-%D1%81%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%BA%D1%83-%D0%B2%D0%B8%D1%88%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%83-%D1%82%D0%B0-%D0%B2%D0%B8%D1%88%D0%B8%D1%82%D1%96-%D1%80%D1%83%D1%88%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8.html?fbclid=Iw. AR2 Hlz. K_Oxwinfz. WPMj6hwch0 CCmc. Es. Nsa. T2p. Rnw. T-m7o0wf. QT6mh. Zl. UP5 U