Сценарій "Пекучий біль - Афганістан..."

Пекучий біль -  Афганістан…

Звучить повільна музика. За сценою ведуча читає вірш

Очі туманить ядуча сльоза.

Руки скувала утома,

Палить їй душу Афганська гроза –

Син не вернувся додому.

В неї він був ясночолий, як світ,

Сонячно так усміхався,

Ще й двадцяти не було йому літ...

Юним навік і зостався.

Ясеночки! Синочки! Сини!

Колосочки вкраїнського поля,

Скільки ж вас не вернулось з війни?

Скільки гибне ще у неволі?

...Роки летітимуть, мов журавлі,

Та не полегшає їх втрата,

Доки ходитиме по цій землі

Мати солдата.

Відкривається завіса. На сцену виходять ведучі.

  Ведучий 1 :  Минуле  назавжди  лишається  з  нами.  Тому  жодна  війна  не  

                        може  бути  забутою,  навіть  та,  яку  було  засуджено

                        суспільством.  Рядові  солдати  воєн  не  починають  -  вони 

                        гинуть  на  цих  війнах,  виконуючи  свій  військовий  обов’язок  

                        до  кінця.

  Ведучий 2 :     15 лютого  -  30  років, як  закінчилася   десятирічна  війна  в         

                          Афганістані.  Подія,    яка зіграла  істотну   роль  в  історії нашої  Батьківщини. 

Ведучий   І. Сьогодні ми зібралися тут, щоб вшанувати пам’ять тих,  хто поліг у афганських ущелинах, на афганській землі. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями,  свято вірячи, що виконують інтернаціональний обов’язок.

(Гімн)

Ведучий 2 :   На нашому святі присутні шановні гості

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ведучий 2. Афганська війна тривала 10 років. Солдати вірили, що , йдучи у те пекло,  несуть визволення приниженим та поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя.

Ведучий 1.     27  грудня 1979  року за рішенням Політбюро ЦК КПРС,  очолюваного Леонідом Брежнєвим,  війська СРСР увійшли до Афганістану для підтримки прокомуністичного режиму Народно-демократичної партії Афганістану.  Спочатку радянські війська розташувалися гарнізонами у великих містах країни, а згодом поступово втягнулися в бойові дії по всій території Афганістану. 

Читець.

Вся вулиця на службу проводжала

Улюбленця свого — Василя,

А парубчак потрапив до Афгану.

А там уже не служба. Там — війна!

А там стріляють, звісно ж, із-за рогу.

А там ані фронтів, ані тилів.

А там уже покладено, їй-богу,

Багато наших Василів!

В країні досить виплавлено цинку —

Всім Василям убитим по труні.

Хто зможе дати правильно оцінку

Оцій такій неправильній війні?

Чи той, хто із найближчої трибуни,

Одягнутий в кольчугу орденів

Послав на смерть довірливих і юних

В патріотизмі зрощених синів?

Чи той, хто у районнім виконкомі

Від імені народу засіда

І відмовляє батькові в прийомі,

Коли у домі — цинкова біда ?

Нам не прикрити рани орденами

І квітами — жахливої труни

Гріхом найтяжчим нависа над нами

Свинцева тайна «хитрої» війни.

Ведучий 2. Одним з перших засудив цю війну відомий академік, Нобелівський лауреат Андрій Сахаров, за що був позбавлений всіх державних нагород і висланий в закрите місто Горький. 

Ведучий 1.  Нове керівництво СРСР на чолі з Михайлом Горбачовим визнало помилковим рішення попередників,  і з кінця 1986  року пішло на поетапне виведення військ з Афганістану. Однак воєнні дії не припинялися.

Ведучий 2. Восени 1988 року за наказом з Москви розпочалася операція  «Тайфун». Радянська авіація завдала нищівного бомбоштурмового удару по кишлаках уздовж траси Кабул-Саланг, якою мали виводити війська.

15. лютого 1989  року останній радянський солдат залишив афганську землю.

_--____________________ Пісня «Чужа  війна»________________________

Ведучий 1. Сьогодні минає 30  років  від коли закінчилася ця страшна війна в Афганістані для тисяч солдат і офіцерів, їхніх рідних та близьких. 

Ведучий 2. Через цю війну пройшли майже 700 тисяч чоловік. І серед них 30% були українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них — 12 українцям. 15 тисяч вояків загинуло у радянсько-афганській війні. .

Ведучий 1. Вони  просто виконували свою військову  повинність, свій безвихідний обов’язок...

Але чесно і героїчно. До останнього подиху... Вічна їм пам’ять! 

(Інсценізація вірша. Ліворуч сцени диктор читає вірш. На сцену виходить дівчина-мати, в руках тримає квіти.)

Диктор Старенька мати йде до свого сина,

                     Гранітні плити плачуть під ногами,

     Стукоче серце в грудях, ниє спина:

Мати        Синочку, рідний, йди в обійми мами!

                Тече сльоза і падає на плечі.

Із стелі очі дивляться хлоп'ячі,

їм тільки жити, жити і творити,

Вони ж навіки залишаються дитячі.

Диктор  Стоїть старенька й плаче. Ні, ридає...

Перед очима в неї похоронка,

І бій, що котрий день вже не згасає,

І у землі пекуча та воронка.

Син (голос з-за куліс)

- Я чую, мамо, чую, як співають

Мені над Україною пісні.

Ти не журись, я крила розпростаю

І прилечу до тебе уві сні.

Вкраїнським рушником зітру сльозину

 І поцілую в сивіє чоло...

Мама  -О, синку рідний, мій єдиний сину,

          Як хороше б мені тоді    було!

Диктор  Стоїть старенька мати на могилі,

 І навіть квіти плачуть мовчазні.

 Від сина погляд відвести не в силі,

 А син довічно житиме у сні.

 (Звучить пісня «Журавка». Мати сходить зі сцени)

Ведучий 2.

Знову цвітуть білим цвітом 

Пишно-зелені сади.

Жаль, що краси неземної

Вже не побачать вони. 

Смерть їх безжально забрала, 

В землі сховала сирій. 

Голови низько схиляєм 

Памяті їхній святій.

Ведучий 1. Схилімо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

Читець.

Пливе, наче вічність, здобута в бою,

Хвилина мовчання. 

Натягнуті нерви, немов тятива, 

Пронизує пам’ять скорбота прощання.

І сумно згасає, і тяжко сплива 

Хвилина мовчання. 

Хвилина мовчання

Ведучий 1. Події в  Афганістані залишаються живим болем для багатьох колишніх солдатів та офіцерів, що воювали на цій війні.

Ведучий 2.  Вони живуть серед нас,  ці ще молоді чоловіки,  сповнені енергії та сил їм  виповнилось по 40-55 літ. Але у їхніх душах все ще живе війна.

Читець.

Я знаю: повзе десь у горах душман,

У прорізі мушки мене він шукає

Немовби чалма — на вершині туман,

І — постріл, луна не змовкає.

Нагрівся приклад — треба ж так! — від щоки,

Напруживши зір, оглядаю скелі,

Жену я подалі від себе думки,

Звичайно, думки невеселі...

Прокинувсь. Відлуння тієї війни

Стихають, як сполох в кімнаті.

Сини мої дивляться радісні сни,

Не треба їм сни мої знати...

Ведучий 1. А уявіть відчуття  жінки-вдови, матері посивілої завчасно, дітей, які виростають сиротами. Майже 10 років в постійній тривозі жили вони, і Бога благали, щоб їхні рідні повернулися додому.

--____________________ Пісня «Прошу в неба»________________________

Ведучий 2.

Пам’ять крутить старе кіно,

Нам забути б усе це давно!

Тільки кулі свистять коло скронь —

І випалює пам’ять вогонь.

Ниють рани — авжеж, на грозу.

Батько змахує скупо сльозу,

Матері спересердя зітхнуть:

їм синів — не вернуть.

Ах, солодке яке забуття!

Та живемо по два ми життя.

Поклялися в пожежах нічних:

Жити гідно — за себе й за них.

Ведучий 1.

Вже не дійти до рідних берегів.

Ридали друзі, впавши на коліна,

Він помирав серед чужих пісків,

І разом з ним вмирала Україна.

А вдалині сірів чужий кишлак,

І БТР димів опісля бою.

Погасло сонце у його очах,

Аж гори похитнулися від болю.

В оселю рідну — цинкова труна

Страшенна кара, за яку провину?

І божеволіла  матуся молода,

А разом з нею — Україна.

Ведучий 2. Над головами солдат свистіли кулі. Кожна хвилина  їхнього життя могла стати  останньою. Але багатьом  випало щастя вижити і повернутись до рідної домівки. Вистояти і віднайти сили жити. Вони для нас герої. Мужні і безстрашні, сильні і вірні сини України.  

--_________________ Пісня «Ти – солдат України»___________________

Ведучий 1. Ми не повинні забувати жертв Афганістану,  як і всіх інших жертв,  які поніс наш народ тільки через те, що не сам керував долею своїх громадян, а ними розпоряджався хтось інший.

Ведучий 2. Це потрібно для того, щоб нові Афганістани не виникли на нашій землі, щоб вони не повторялися для наших людей ніколи.

Ведучий 1.  Ми – майбутнє України.  Нам  піднімати стяг Пам’яті, щоб ніхто в світі не зміг зробити вигляду, ніби він забув, як втрачали найдорожчих людей, забув, як чекали першого дня без війни.  Саме нам – молодому поколінню неодмінно потрібно боротися за мир та спокій в рідній країні!

--_____________ ____ Пісня «Кольорова птаха»_________________

Ведучий 2.

Стільки років щасливої тиші,

Та вривається голос в ефір,

Що благає, нагадує, кличе:

Захистіть, збережіть, люди мир! 

Ведучий 1.

Кожен день, кожен час пам’ятайте,

Скільки жертв нам війна принесла.

Все, що можна, для миру віддайте!

Збережіть для нащадків життя!

Виконується пісня «Пам’ять».

Ведучий 2.   На цьому наш виховний захід закінчується. Дякуємо за увагу!