Сценарій поетичного перформансу "Кавказ.Світло крізь камінь"

Сценарій поетичного перформансу: «Кавказ. Світло крізь камінь»

Загальна концепція

• Сценографія: Мінімалізм. На сцені — кілька великих білих полотен, що звисають зі стелі (символи гір і водночас саванів). Центр сцени порожній, на підлозі — розсипане каміння або сіль.
• Звук: Жива перкусія (барабани, що імітують серцебиття або вибухи) та ембієнт (шум вітру, крик орла).
• Дійові особи: Три Читці (Голос Пророка, Голос Народу, Голос Гнобителя) та Перформер (пластична роль — Прометей).

Пролог: «Вічний камінь»

(Повна темрява. Чути лише важкий подих. Прожектор вихоплює Перформера, який прикутий ланцюгами до металевої стійки або завмер у напруженій позі посеред сцени.)

Перформер (Прометей): Робить повільні, болісні рухи, ніби намагається розірвати пута.

Голос Пророка (за сценою):

«За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Отам-то милостиві ми Ненагодовану і голу Застукали сердешну волю Та й цькуємо...»

Дія І: Прометей і Орел

(Звук барабанів стає інтенсивнішим. Читці виходять на сцену з різних боків. Вони тримають у руках червоні стрічки, які символізують кров і пута.)

Читець 1 (Голос Пророка): Вигукує рядки про орла, що «день добрий довбає ребра». Читець 2 (Голос Народу): На кожному слові «Не вмирає душа наша, не вмирає воля» — робить крок до глядача, б'ючи каменем об камінь.

Синхронне промовляння:

«...Не вип’є живущої крові, Воно знову оживає І сміється знову...»

(Перформер-Прометей різко випрямляється. Світло змінюється з холодного синього на тепле жовте.)

Дія ІІ: «Чурек і Сакля» (Іронія та Сарказм)

(Зміна ритму. Звучить тривожна, але енергійна музика. Голос Гнобителя виходить на передній план. Його тон — солодкавий, маніпулятивний.)

Читець 3 (Голос Гнобителя): (Звертається до залу, ніби до завойованих народів)

«Ми християне; храми, школи, Усе добро, сам бог у нас! Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас?..»

Дія: Читці починають обмотувати Перформера білими стрічками, намагаючись його «цивілізувати» (замурувати). На екрані позаду з’являються кадри сучасних та історичних руйнувань.

Читець 1 (Пророк): Перебиває, майже кричить:

«Ви любите на братові Шкуру, а не душу!»

Дія ІІІ: Монолог до Бога

(Музика затихає. Залишається лише низький гул. Читці стають на коліна, крім Перформера, який стоїть з піднятими руками.)

Всі разом (пошепки, що переходить у крик):

«Коли вона прокинеться? Коли одпочинеш, Боже, утомлений нами?»

Фінал: «Мій друже добрий

(Світло фокусується на одному Читцеві. Він тримає в руках свічку або ліхтар.)

Читець 1: (Тихо, з глибоким сумом)

«І тебе загнали, мій друже єдиний, Мій Якове добрий! Не за Україну, А за її ката довелось пролить Кров добру, не чорну...»

Фінальна дія: Перформер розриває паперові пута або скидає стрічки. Усі учасники стають в одну лінію, дивлячись прямо в очі глядачам.

Голос Пророка (останній акорд):«Борітеся — поборете! Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!»