Сценарій «Посвята в першокласники»

Сценарій проведення свята  «Посвята в першокласники»

Під музику до залу забігають Дзвіночок і Перерва

 

Дзвінок: Шановні гості, ми вітаєм всіх!

                 Запрошуєм до залу вас на свято!

 

Перерва: Чекають вас пісні, веселий сміх,

                  Щасливі усмішки дітей наших маляток!

 

Дзвінок: Сьогодні особливий день! У нашу велику дружню шкільну родину ми прийма-

                 ємо поповнення — дванадцять веселих, допитливих, непосидючих першокла-

                 сників!

 

Перерва: Наш ліцей один із найкращих у районі: гарний, затишний, із усіма зручностя-

                  ми, навчають нас найкращі вчителі — розумні, добрі, творчі і веселі! Я з нете-

                   рпінням чекаю зустрічі зі своїми добрими друзями!

 

Дзвінок: І мені дуже приємно бачити всіх усміхненими і привітними! Зустрічайте опле-

                 сками наших першокласників!

 

Музичне дефіле першокласників

 

Учень1: Тато й мама мені кажуть: зайченятко наше ти!

                Ти маленька наша радість, дуже любим тебе ми!

 

Учень2: А я — сонечко веселе, ручками всіх обійму!

                Поцілую тата й маму, дуже-дуже їх люблю!

 

Учень3: Пташенятко я в сім’ї, щебетушка мила!

                Я у книжечці вірші сама всі повчила!

 

Учень4: Мене дуже ніжно люблять і я дуже всіх люблю!

                Квіточкою називають, я для вас у сім’ї цвіту!

 

Учень5: Я — маленьке хлопченятко, мама каже — котенятко!

                І як котик підлащуся, до батьків я пригорнуся!

 

Учень6: Я сіяю вся від ласки у сім’ї я золотко!

                Мама й тато, ви — найкращі, цілую вас солодко!

 

Учень7: Веселинка в мами я, завжди я всміхаюся!

                Дорога моя матуся, вами я пишаюся!

 

Учень8: Мама горнеться, синочку, обніме міцненько!

                Тато — сина-молодчина, підростай швиденько!

 

Учень9:  Мамі й татові завжди я допомагаю!

                 Бджілкою золотою мене величають!

 

Учень10: Я до лапочки вже звикла, тільки звуть, на ручки — скік!

                  Обнімають і цілують, свою любов мені дарують!

 

Учень11:  Я до ніжних слів тягнуся і голубчиком  я звуся!

                   Приголублять, обцілують, ще й до серденька притулять!

 

Учень12:  Мене ніжно називають, зіронька ти наша!

                   Обнімають та цілують, ти у нас найкраща!

 

Перерва:  Школярики малі прочитали букварі,

                   Учіться, діти, залюбки, гартуйтесь і міцнійте,

                   Читайте з захопленням книжки і про майбутнє мрійте!

 

Дзвінок:  Шкільна дружба — це святе, можна сказати — на все життя!

 

Перерва:  Будьте у класі справжніми друзями-однокласниками!

 

Забігає Лінь

 

Лінь: Ой! Заждіть! Хвалити не спішіть!

           Ці малята не читають, нічогісінько не знають,

            Краще я їх заберу, в ліс дрімучий відведу!

 

Дзвінок: Лінь, маляток не чіпай, тут нікого не лякай!

                 Вміють вже вони читати, рахувати і писати,

                  Гарну пісню заспівати, весело затанцювати!

 

Перерва:  Ти чого сюди прийшла?

 

Лінь:  Я не вірю в дружбу! Люди спілкуються між собою тільки тому, що комусь від ко-

            гось щось потрібно!

 

Учні разом:  А ми віримо в дружбу — справжню, щиру, вірну!

 

Лінь:  Я не відступлю і стоятиму на своєму до кінця!

             Підемо всі дорогою життя, крізь часоплин, крізь перепони грізні,

             Раз докази у кожного залізні, накрий усіх густий туман!

              Що вас чекає там, надія, віра чи обман?

 

Лінь чаклує,вибігаючи,залишає торбинку з шапочкою собачки та записка

 

Учень1:  Що сталося? Де ми опинилися?

Учень3:  Дивіться, он якась торбинка (піднімає, віддає вчителю), а у ній записка!

 

Вчитель: (зачитує) Діти, ви на безлюдному чарівному острові. Вас чекають випробу-

                  вання. Ідіть по стежині, що веде до скелястих гір. Там знайдете палац Справе-

                  дливості. У тому палаці живуть і правлять світом три чарівниці: Справедли-

                  вість, Доброта і Дружба. Знайдете їх — повернетеся щасливі і здорові! Для то-

                  го, щоб знайти стежину, один із вас перетвориться на песика і за гострим ню-

                  хом знайде стежину!

                  Діти, хто пожертвує собою і перетвориться на песика?

 

Учень2:   Я стану песиком! Я серед вас усіх найспритніший! Я дуже хочу вам допомо-

                  гти! (одягає шапочку собачки і нюхає).Ось вона стежина, чую-чую, вона пахне

                  грибами!

 

Звуки сильного вітру, діти присідають

 

Учень4:  Який сильний вітер!

 

Учень5:  Він збиває нас з дороги!

 

Учень6:  Мені страшно, можна відстати і заблукати!

 

Песик:  Не бійтеся, рушайте за мною!

 

Під музику діти рухаються ланцюжком,

 назустріч виходять Нетерплячість і Терплячість

 

Нетерплячість:  Дивися, ці мандрівники не злякалися вітру, з дороги не збилися! Давай

                              добре їх налякаємо!

 

Терплячість:  Потерпи трішки!

 

Нетерплячість:  Ну давай, давай! Дуже вже нетерпиться. Ну хоч разочок гукнемо-хрюк-

                              немо! Уявляєш, навтьоки через болота, а ми за ними!

 

Терплячість:  Потерпи, давай краще поговоримо з цими дітьми. Може вони заблукали?

                          Діти, куди бредете- мандруєте?

 

Учень7:  Ми ідемо до палацу Справедливості, шукаємо Дружбу!

 

Учень 8:  Хто тебе за язик тягне? Може вони розбійники! От зв’яжуть нас у цьому місці,

                  а вночі вовки голодні прийдуть!

 

Нетерплячість:  Ну давай я його сама зараз вкушу, нащо вовків дожидати?

 

Песик:  Навіть і не думай! Я теж умію добре кусатися!

 

Терплячість:  Діти вірять у добро, справедливість і дружбу. Бачите, он попереду озеро.

                          Це озеро Невиправлених помилок. Вам потрібно перейти його вбрід. Але

                           це озеро чарівне! Коли допустите хоча б одну помилку, воно збільшиться

                           вглиб і вшир! І не буде  у вас рятунку! Чуєте? Не припустіться помилки!

 

Нетерплячість:  Треба було таке хрюкнути!

 

Терплячість:  А хіба я їх не налякала? Самі знаєте, який сильний страх помилитися!

 

Вибігають, розтеляючи матерію-озеро, діти підходять до краю озера

 

Учень9:  Це озеро і справді незвичайне.

 

Учень10:  Нас попередили, що не можна допустити жодної помилки!

 

Учень11:  Що тут допускати! Ви шукайте броду з цієї сторони, а ви -  із тієї! (шукають)

 

Учень 12:  Дивіться, озеро починає хвилюватися, воно збільшується.

 

Учень1;  Ми зробили помилку!

 

Учень2:  Щось не так, я так і знав!

 

Учень3:  Треба допомагати один одному перейти воду.

 

Учень4:  Дивіться, тут росте біле латаття, а всередині — літери!

 

Вчитель:  Мабуть, треба скласти слово із латаття на воді. І тоді ми перейдемо озеро.

 

Діти викладають слово Батьківщина, переходять на інший бік озера

 

Учень1:  Із чого починається Батьківщина? З порога батьківської хати,

                 З пісень отих колискових, яких нам співала мати.

 

Учень2:  А кажуть вона починається з пісень, що так щиро лунають.

 

Учень3:  Та з тих рядочків віршованих, що діти змалку вивчають.

 

Учень4:   А може, вона починається із цього маленького свята,

                  Коли у святковому залі сидять наші мами і тата.

 

Учень5:  Яке найкраще слово в світі? Я запитаю у людей.

 

Учень6:  Здоров’я — відповість недужий, ні, молодість — скаже старий.

 

Учень7:  Найкраще хліб — жебрак промовить.

 

Учень8:  Перемога — відповість солдат.

 

Учень9:  Найкраще — воля!

 

Учень10:  Ні, правда — вигукнув мудрець.

 

Учень11:  Аж тут озвались несміливо іще маленькі діточки.

 

Учень12:  Найкраще в світі  - мама і тато! І всі сказали:

 

Учні разом: Так!

Забігає Лінь

 

Лінь:  Як вам вдалося перейти  це озеро? Я стільки не старалася не змогла його перейти!

 

Учень5: Рідну мову легко розпізнати в колисковій ніжності верби,

                В українській білій тиші хати, в барвах стяга жовто-голубих.

 

Учень6:  Всі букви старанно вивчали, складали чарівні слова.

                 І в мову свою ми вплітали духмяність і спів солов’я.

 

Учень7:  Коли серце дружбою горить, чари Ліні всі зникають вмить!

 

Лінь:  Чари стають безсилі, бо діти розумні та милі!

             Зроблю все можливе, щоб Дружбу нізащо не знайшли ви!

             Ось лісок, а в нім озерце, що тішило душу й серце,

              Із глибин води, щось страшне лізе сюди!

              Розбігайтесь, хто куди! Бо потвора ця страшна з’їсть ще не одне маля!

 

Під музику Лінь вибігає, а Потвора на четвереньках вилазить до дітей

 

Потвора:  Хто мене тут не боїться?

                   Скоро тут таких як я, буде цілая сім’я!

 

Учні разом:  Ми тебе не боїмося!

 

Потвора: А ви хто тут такі? Кого першого з’їсти?

 

Учень8:  Ми — школярики-школярі, дітки ми вже не малі,

                 Прочитали весь буквар, бачим, що ти не школяр.

 

Учень9:  У тебе одяг весь брудний, нечистюля ти страшний!

                 І портфелика нема, та радієш ти дарма!

 

Учень10:  Ми ще багато чого вмієм, у школі справ у нас було,

                   Читали, писали, рахунки робили, зростали, ставали людьми.

 

Учень11:  Букварика дуже любили, для нас він порадник і друг,

                   А ти, здоровенне страшило, захотіло нас проковтнуть!

 

Учень12:  Ти б краще відмив свої руки, а потім відкрив букваря,

                   Повчився б мугикати звуки, складав би ті звуки в слова!

 

Учень1:  Навчився б читати, писати, освідченим, мудрим би став!

 

Учень2:  Відкрив гарний бізнес, курорти, не був одиноким і злим,

                 Всі діти землі уквітчали б, цей острів краси й доброти!

 

Потвора:  Що ж тепер мені робити? Як я буду далі жити?

                   Стало соромно мені, жив в болоті, у багні.

 

Учні разом:  Допоможемо тобі, не покинемо в біді!

 

Учень3:  Шановний директор, просимо Вас прийняти Потворика до першого класу і по-

                 дарувати йому буквар!

 

Директор:  Так діти, приймемо, давайте подаруємо йому букваря!

 

Діти вручають Потворику буквар

 

Учень4:  Рідний наш букварику, ми тебе любили,

                 Ми з тобою весело й радісно дружили.

 

Учень5:  Та прийшла пора прощатись,

                 Час з тобою розлучатись!

 

Учень6:  Букварику, найперший друже, ми не забудемо тебе!

 

Учень7:  Віднині будеш серед книг на місці першому стояти!

 

Учень8:  Ти — найдорожчий від усіх, бо навчив усіх читати!

 

Потвора:  Дякую, мої малята, я почну буквар вивчати! (вибігає)

 

Муз.Л.Дмитраша, сл.В.Паронової “ Букварик”

 

Заходять Справедливість і Доброта

 

Справедливість:  Хто ви? Чому прийшли до палацу Справедливості?

 

Учні разом:  Ми — першокласники!

 

Учень9:  Ми посварилися із Лінню, доводячи їй, що віримо у справедливість, добро та

                 дружбу.

 

Ученб10:  Це Лінь нас перекинула на цей острів, створила нам випробування, лякала нас,

                   та ми не боїмося!

 

Учень11:  Якщо будуть у нас невдачі — ми не журимось, не плачем!

 

Учень12:  Вмієм труднощі здолати, вмієм добре працювати!

 

Справедливість:  Там де я, там справедливість!

                                 Вмить зникає брехня та підлість!

 

Доброта:  Доброта завжди із вами, душі ваші зігріває,

                   І якщо вона як сонце світить, то радіють і дорослі, й діти!

 

Справедливість:  Багато доброго, нового життя відкриє ще для вас,

                                 Як перша сходинка до нього для всіх вас був цей перший клас.

 

Доброта: Учіться, діти, залюбки, гартуйтесь і міцнійте,

                  Читайте із захопленням книжки і про майбутнє мрійте!

 

Справедливість і Доброта разом:  Ми щиро вам бажаємо доріг щасливих і дзвінких!

 

Виходить Лінь, тягне зв’язану Дружбу

 

Лінь:  Що не чекали? Хотіли бачити Дружбу? Ось вона, ваша Дружба! Просто так я її

            не віддам! Ану, відгадуйте!

 

1. Кожен учень і щоденно на урок бере?... (щоденник)

 

2. Для письма, сказати прошу, що потрібно взяти?...(зошит)

 

3. Вдягли форму, кеди взули, бо в вас буде?...(фізкультура)

 

4. Малювать в альбомі цім допоможуть?...(олівці)

 

5. Коли хочеш щось сказати, треба?...(руку підіймати)

 

6. Якщо cat and dog and teacher?...(то англійську ти вже вивчив)

 

7. До, ре, мі, фа, соль, ля, сі?...(музику ми любим всі)

 

Лінь:  Знову все відгадали! Але коли я вам віддам Дружбу, то залишуся одна однісінька!

            Ніхто мене не любить, всі проганяють! Справедливосте, так ставитися до мене це

            справедливо?

 

Справедливість:  Думаю, що з будь-якої ситуації є вихід!

 

Доброта:  Мені її трішки жаль, дійсно, нікому не потрібна, ніхто на неї уваги не звертає,

                  доброго слова не скаже. Здичавіє на цьому безлюдному острові!

 

Вчитель:  У мене є пропозиція. Діти, а давайте запрошувати Лінь, коли у нас із вами

                   канікули настають. Хай приходить, грається із вами, мультики дивиться,

                   іграшками бавиться, солодощі та смаколики посмакує, полежить на диван-

                   чику, помріє, на гойдалці погойдається, на велосипеді покатається. Лінь, ти

                    згодна?

 

Лінь:  (плескає в долоні) Згодна, дуже згодна! За це я віддаю вам Дружбу! (розв’язує)

             Хай вона із вами дружить і мене не забуває. Дякую, вчителю, що виручили мене

             з біди. Тепер я стану зовсім іншою, повірю і буду слухати поради Справедливо-

             сті, Доброти і Дружби! Дружити із школяриками!

             Один, два, три — поверніться з чарівного острова туди, де були! ( дує мильні

             бульбашки)

 

Учень1:  Шановна наша вчителько, за нас Ви будьте певні!

 

Учень2:  Хоч ми рухливі і шумні, зате слухняні й чемні!

 

Учень3:  Ви навчали багатьох і синочків, і дочок!

 

Учень4:  Та таких, як ми розумних, не було в Вас діточок!

 

Учень5:  Нами будете пишатись Ви завжди обов’язково!

 

Учень6:  Всі ми будем гарно вчитися і поводитися зразково!

 

Учень7:  Початкова наша школо, процвітай і будь здорова!

 

Учень8:  Нас маленьких полюби, уму-розуму навчи!

 

Учень9:  Побажайте нам тепла, щастя, сили й світла!

 

Учень10:  Щоб любов між нас була, дружба, щоб розквітла!

 

Учень11:  У свою сім’ю прийміть, нас дванадцять в класі!

 

Учень12:  Все про школу розкажіть і захищайте часом!

 

Справедливість:  Давайте побажаємо добра і щирості для всіх наших людей!

 

Лінь:  Щоб їхні серця наповнилися радістю!

 

Доброта:  Бажаю усім українцям жити в добрі, в здоров’ї, мати вірних друзів!

 

Дружба:  Бажаю, щоб шкільна дружба залишалася у наших серцях на все життя!

 

Лінь:  Першокласники! Увага! Рівняйся! Струнко!

             

    До слова запрошуємо директора ліцею (прізвище, ім’я, по батькові).

 

Привітальне слово директора ліцею.

 Звучить урочиста музика, вручення шевронів першокласникам.

Привітальне слово батьків, вручення подарунків дітям

 

Учні разом:  За подарунки та добрі слова, хай таночок наш вас зігріва!

 

Танець першокласників

 

Дзвіночок:  Хай вас Бог благословить, Матір Божа додає вам сили!

 

Перерва: Для України ви, діти, ростіть, хай міцніють щодня ваші крила!

 

Вчитель:  Всім у цьому залі ми бажаємо щастя, міцного здоров’я, добра, злагоди,

                   а нашій рідній Україні?

 

Учні разом: Перемоги! Миру! Процвітання!

 

Вчитель:  До нових зустрічей!

 

Вихід під музику