Сценарій позакласного заходу "Міжнародний день рідної мови"

Сценарій загальношкільного заходу до Міжнародного дня рідної мови

Мета заходу:

• Розкрити значимість свята, переконати, що рідна мова-це безцінний дар, вчити вбачати у рідній мові душу українського народу;
• Розвивати логічне мислення, пам'ять, увагу, уяву, вміння декламувати;
• Виховувати шану й повагу до рідної мови.

Перебіг заходу:

 

Звучить марш запорізьких козаків.

На сцену виходять вчителі:

 Вчитель: Вітаємо всіх присутніх на нашому святі! Зустрічаємо Вас радо з хлібом, любов’ю і миром! Сьогодні ми зібралися в цьому залі з нагоди святкування Міжнародного дня рідної мови, яке відзначають 21 лютого, починаючи з 2002 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на 30 сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. Оскільки з 6000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, то організація прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. ЮНЕСКО вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

 Вчитель: Україна – золота, чарівна сторона. Земля рясно вквітчана врожаями, закосичена лісами й ріками і має чудових людей, що народилися в Україні й живуть тут. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися. Пізнаємо  історію свого народу з книг. Чим більше проходить часу, тим яскравішою ми її уявляємо. Пізнати все нам допомагають книги і самобутня творчість нашого народу, пісні та колядки, думи. Хай же сьогодні, 21 лютого, свято Рідної мови відкриє перед вами розум, мудрість, творчість нашого народу.

 

 

Звучить українська мелодія «Калинонька»

 (звучить під час читання поезій).       

На сцені з’являється дівча в українському одязі (5 кл.), яке молиться, промовляючи такі слова:

«Коли до серця крадеться тривога,-

За долю України я боюсь,-

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей.

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей…

О Боже мій – Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя, в день майбутній

Вкраїні Царство Щастя приготуй.

Коли до серця крадеться тривога, –

За  долю України я боюсь, –

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь»

 

 

 

 

 Земля моя, найкраща і єдина!

      Я спів твій серденьком своїм ловлю!

      Моя найкраща в світі Україна,

     Я щиро й віддано тебе люблю!

 

     Мій край чудовий — Україна!

     Тут народились ти і я.

     Тут над ставком верба й калина,

     Чарівна пісня солов'я.

 

Все найдорожче в цілім світі,

     Бо тут почався наш політ.

      Цвітуть волошки сині в житі,

     Звідсіль ведуть дороги в світ.

 

     А найдорожча рідна мова —

     Джерельцем радісно дзвенить.

     І мила пісня колискова,

     Чумацький Шлях кудись зорить.

 

Усе найкраще і єдине,

      І радощі усі, й жалі...

     Мій рідний краю, Україно

     Найкраще місце на землі!

 

Всіх нас єднає рідна мова,

     Всіх, хто живе у цім краю.

     Вона прекрасна, світанкова,

     Я в ній свою наснагу п'ю.

 

Бо наша рідна мова-мати,

    Снагу і силу нам дає.

     Нам стежку в світ дано топтати,

     Поки в нас рідна мова є!

 

     І як гуртом, не поодинці,

     Почнемо в світ її нести,

      То й доти будем — українці

     Поміж народів сміло йти!

9-й учень

      А знехтуємо рідне слово —

      Земля цього нам не простить,

        То ж сяй над світом, рідна мово!

       тобі в віках судилось жить!

10-й учень

      Цвіти і смійся, рідне слово!

      У серці щирому звучи!

       Моя чарівна, рідна мово,

       Лети над світом не мовчи!

 

Звучить музика. («Калинонька»)

 

               II ведучий. Доброго дня вам, шановні друзі! Вітає­мо вас на святі рідної мови! Віримо, що у цій залі зібралися щирі українці, котрим не байдужа доля рідного слова.

I  ведучий. Спробуємо переконати своїх ровесників, що мова — це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину.

II  ведучий. Ми — українці. Живемо у вільній не­залежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

I  ведучий. Земля українська стародавня, така ж дав­ня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи роз­квіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, пере­казах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

II  ведучий. Для нас рідна мова — це не тільки доро­га спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарб­ницю загальнолюдської культури.

I  ведучий. Весь світ віддає шану великим володарям українського слова —               Тарасові Шевченкові та Івану Франкові, Ле­сі Українці та Михайлу Коцюбинському, Івану Нечуєві-Левицькому та Григорію Сковороді, Івану Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багат­ство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спад­щину, котру треба примножувати та оберігати.

II  ведучий. Я цілком згодна з тобою, бо нещодавно прочитала слова відомого педагога Костянтина Ушинського: «Відберіть мову — і народ уже більше не створить її, нову батьківщину навіть можна створити, а мову — ніколи; вимерла мова в устах народу — вимер і народ».

I  ведучий. А мені спало на думку, що не­даремно стільки літ чужинці старалися заборони­ти нашу мову, нав'язували свою культуру і свою владу.

II  ведучий. Так. Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покір­ним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого. Я пропоную при­гадати той тернистий шлях боротьби української мови за незалежність.

 

Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»

На сцені 12 дівчат в українському вбранні.

Кожна із них зачитує одну із дат в скорботному календарі української мови,

після чого повертається і йде в глибину сцени

• 1720 р. — указ Петра І про заборону книго­друкування українською мовою.
• 1769 р. — видано   розпорядження Російської церкви про вилучення у населення  українських букварів і українських текстів із церковних книг
• 1775 р.— зруйновано Запорозьку Січ та закри­то українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
• 1862 р.— закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували       видатні діячі української  культури.
• 1863 р.— указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
• 1876 р.— указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пі­сень, про заборону друкування  українською мовою оригінальних творів і перекладів
• 1884 р.— заборона театральних вистав українською мовою, закрито всі українські театри.
• 1908 р.— вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкід­ливою і небезпечною.
• 1914 р.— російський цар Микола II забороняє українську пресу – газети і журнали.
• 1938 р.— сталінський  уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, утискаючи українську
• 1983 р.— видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві гру­пи — російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.
• У 1989 р. видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодер­жавну мову.

 

I  ведучий.  Українська мова за 400 років пережила 134 заборони!

 

 

Музика замовкає. Із глибини сцени виходить дівчина із запаленою свічкою, читає «Молитву» Ольги Яворської . Дівчата стоять обличчям до глядачів, тримають сторінки календаря

У кожної в руках горить свічка.

Молитва

Гріховний світ вирує неспроста ,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.

О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.

О  Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке  колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.

 

 

 

 

 

                    IІ ведучий.                                       Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання «Енеїди» Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.
I ведучий.               Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

IІ ведучий. «Наталка Полтавка» — п'єса, написана Іваном Петровичем Котляревським під впливом української вертепної, шкільної драми, інтермедій. Основне джерело для написання твору — життя українського суспільства, лірично-побутові, обрядові, купальські пісні, балади. Основний конфлікт п'єси зумовлений становою та майновою нерівністю у суспільстві. Основна тема твору: розлука дівчини з коханим-бідняком та одруження з немилим багачем.

I ведучий.  П'єса  привертала увагу читачів та глядачів красою зображених народних характерів, пісенністю їхньої мови. Саме шляхом індивідуалізації мови драматургові вдалося чітко окреслити психологічні типи персонажів. Так, мова Возного викликає посмішку своєю перекрученістю, напускною вченістю: суміш канцеляризмів, старослов’янізмів, юридичних термінів, казенно-судової лексики. Комічний ефект образу досягається завдяки тому, що прості думки возний висловлює казенною мовою, яка зовсім незрозуміла для простого люду.

IІ ведучий. Недаремно Сократ казав: «Заговори, щоб я тебе побачив». Мова Наталки передає її багатий внутрішній світ. Це проста, звичайна розмовна українська мова тих часів, пересипана дотепними прислів’ями і приказками, афористичними висловами. Ці мовні засоби Наталка вживає цілком доречно, відповідно до обстановки, і вони допомагають їй краще, ясніше висловити свої почуття. А часом мова героїні виливається в пісню, і тоді в словах героїні чується глибокий ліризм, щира задушевність.

Постановка уривку з п’єси І.Котляревського «Наталка Полтавка»

Відеоролик . Пісня Наталки з опери «Наталка Полтавка»

 

                  I ведучий.    Друзі, чи звернули ви увагу на те, що  Україна мала ще до 2000 року, згідно Програми розвитку української мови та інших національних мов в Україні на період до 2000 року, до­бре засвоїти і навчитись рідної мови, а ми й по сьогодні досконало не володіємо нею.         

II ведучий. Де ж шукати причини? Жодних заборон немає. Вчи мову, спілкуйся на здоров'я, адже на­ша мова неповторна, калинова, солов'їна, лірична та ніжна.

 

 

Відеокліп «21 лютого- День української мови»

                    II ведучий: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, «як проміння ясне», а могутнє, «як хвилі буйні». Коли слова - палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

 

Виходять учні 5 класу (всі у вишиванках),

читають по 1-му рядку поезії Олеся Лупія «Говоріть».

Говоріть, як колись вас навчала матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м’яко так, починайте казати,
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.

Слів у мові мільйони, вибирайте найкращі,
Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –
Мелодійні, дзвінкі, українські слова.
Говоріть про любов і про віру у щастя,
Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
І співайте, хай в пісні слова веселяться,
бо ми, українці, - співоча душа                         

Виконується Гімн українській мові у виконанні учнів 5-х кл.

 

I ведучий:

Говорячи про рідну мову, не можна не зазначити факти про її багатющі можливості. Увага на екран. Уважно перегляньте відеоролик «Цікаві факти про українську мову».

II ведучий:  Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Послухайте поезію. На яку букву починається кожне слово? Чи можна, скажімо, німецькою мовою чи англійською скласти подібне?

Вірш виконує учениця 5 кл. Звучить музика

ЗИМА

Зимонька завила, зразу загула,
Закружила, захазяйнувала,
Завітрила, засніжила, замела,
Землю заметілями заткала.
Задубіла, зажурилася земля,
Змерзла зовсім, змучилась, заснула.
Закрутила завірюха звіддаля,
Захурделила, завіяла, задула.
Заховались зорі зазвичай,
З-за завії, звісно, заглядали.
Зблідли зовсім, затремтіли, знай,
Звисока зоріючи, зітхали.
Засміялась злісно заметіль,
Заскрипіла, злобою завила.
Замела, задула звідусіль,
Задихалася, загрозливо злетіла,
Збудувала замки заметіль,
Засопла, знесилено заснула.
Засвітилась зіронька. Звідтіль
Заясніло. Злість зима забула.
Засміялась зіронька згори —
Здолана зима! Земля зраділа!
Зацвілися зіроньки з землі,
Забриніли звуки, завесніло!
Зачарована, замріяна земля
Заспівала, знадно заквітчалась.
Затепліло, загуло здаля —
Зимонька занила, запручалась...
Затепліло! Здолана зима!

 

ΙІ ведучий – Захоплююча і дивовижна наша мова. Іі краса виходить за межі реальності. І щасливі ми, що живемо на такій чудовій землі – Україні, що ми українці.

Учень 5кл.:     Ой яка чудова українська мова!
                          Де береться це, звідкіля і як?
                          Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,
                          Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак,
                          І така розкішна і гнучка, як мрія...
                          Є в ній хурделиця, віхола,
                          Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль

Учень 5кл.:     Та не в тому справа, що така багата.
                          Помагало слово нам у боротьбі,
                          Кликало на битву проти супостата
                         Та звучало сміхом на полях плаката,
                          І за все це, мово, дякуєм тобі.

 

Ι ведучий – 5 грудня 2001 року в Україні відбувся перший Всеукраїнський перепис населення. Українську мову вважали рідною 67,5 % населення України. Російську мову визначили як рідну 29,6 % населення. Частка інших мов, які були вказані як рідна, за міжпереписний період збільшилася на 0,4 відсоткового пункта і становила 2,9 %.

ΙІ ведучий В Україні близько 31 мільйона осіб зараз вільно може спілкуватися українською мовою.

Ι ведучий – Про популярність, престиж української мови свідчать такі факти:

ΙІ ведучий – Вона була державною мовою у Великому Литовському князівстві,

Ι ведучий – Вона була спільною мовою для українців та білорусів,

IІ ведучий – Активною мовою Молдавського князівства,

Ι ведучий – Дипломати при дворі польських королів користувались, коли не латиною, то українською.

ΙІ ведучий – Цією мовою бахчисарайські хани листувались з турецькими султанами.

Ι ведучий – Хтось із мудрих сказав: «Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна».

ΙΙ ведучий –

Велична, щедра і прекрасна мова,

  Прозора й чиста, як гірська вода, —

  То України мова барвінкова, —

  Така багата й вічно молода.

Ι ведучий – Вона, як ніжна пісня колискова,

 Заходить в серце й душу з ранніх літ,

  Ця мова, наче пташка світанкова,

 Що гордо лине в свій стрімкий політ.

ΙІ ведучий –

Ι ведучий                Людське безсмертне з роду і народу.

Увись росте корінням родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле,

ΙІ ведучий             Хто вміє шанувать сучасне,

Лиш той майбутнє вивершить прекрасне!

Бо мова наша – серце наше,

Яке живе в віках і не погасне!

Ι ведучий

 Здавна відомо, що пісня – душа народу, а національний танок – характер народу. Тож нехай український танок у виконанні учнів ___ класу спробує об’єднати всіх українців, які живуть в Україні і за її межами, які безмежно люблять рідну землю, які шанують і поважають народні звичаї, які пишаються рідною мовою.

ΙІ ведучий                       Танцюють діти — серце завмирає.
                                         Вирує в танці радість вікова.
                                        Нічого кращого у світі не буває,
                                         Як юний танець й пісня запальна…

Виконується український танок

 

 

 

 

                І ведучий

   Мабуть, немає в нашій літературі жодного письменника, який не висловив би від усього серця любові до рідної мови і своєї тривоги за її долю, який би не покладав на неї найбільших надій, бо доля  народу від долі рідної мови невіддільна.

ІІ ведучий

Павло Глазовий – один з найпопулярніших українських гумористів. Його вірші додають людям настрою, допомагають побачити в житті більше світлого, радісного, стати добрішими.  Поет, який любив веселий здоровий сміх, був щасливий від того, що пише простим людям. Іскристий гумор поета часто носив характер народного анекдоту. Але від того він не лише не губив щирої народної любові, а навіть став ще за життя легендою.

І ведучий Вже багато років читачі різних поколінь із захопленням читають гуморески Павла Глазового, кожний знаходячи у його творчості щось своє. Притаманні поету любов до рідної землі, до свого народу, вболівання за українську мову, українське мистецтво донесені до людей в гумористичній формі, вони допомагають їм переосмислити своє буття.

Ще донедавна було, а може і зараз є таке, про що розповідають гуморески Павла Глазового

 

Читець 1. Артист
 

Простий батько сина
Вивчив на артиста.
Мова в того сина
Ідеально чиста.
Як зі сцени скаже
Українське слово,
То аж дух займає —
Просто пречудове!
А в сім’ї артиста
Діти й домочадці
Чешуть по-російськи,
Неначе ленінградці.
Тож невчений батько
Й запитав у сина:
—  Поясни, будь ласка,
В чому тут причина?
У театрі в тебе
Українська мова,
А у хаті в тебе —
Нашого ні слова.
Син великодушно

 Посміхнувсь до тата:                                               
— Ех, освіта в тебе,
Батьку, низькувата.
А тому, хто вчений,
Істина відома,
Що одне на службі,
Зовсім інше — дома.
Дома в мене мова —
Засіб спілкування,
А на службі мова —
Засіб існування.
Як же рідну мову
Я забуду, тату,
Як за неї маю
Непогану плату?

 

 

 

 

 

 

 

 

Читець 2.  Заморські гості

Прилетіли на Вкраїну
Гості із Канади.
Мандруючи по столиці,
Зайшли до райради.
Біля входу запитали
Міліціонера:
—  Чи потрапити ми можем
На прийом до мера? —
Козирнув сержант бадьоро:
—  Голови немає.
Він якраз нові будинки
В Дарниці приймає. —
Здивуванням засвітились
Очі у туриста:
—  Ваша мова бездоганна
І вимова чиста.
А у нас там, у Канаді,
Галасують знову,
Що у Києві забули
Українську мову. —
Козирнув сержант і вдруге:
— Не дивуйтесь, — каже. —
Розбиратися у людях
Перше діло наше.
Я вгадав, що ви культурні,
Благородні люди,
Бо шпана по-українськи
Розмовлять не буде.

 

 

 

 

 

Читець 3. Серед темної ночі

Серед ночі Київ
Криється туманом.
Розмовляє вітер
З бронзовим Богданом.
—  Облітав я, — каже, —
Вулиці всі чисто.
Як змінився Київ,
Це прадавнє місто!
Де вітри гуляли,
Там нові квартали...
А Богдан зітхає:
—   Що там ті квартали…
Нині і кияни
Зовсім інші стали.
Я сто літ на площі
Днюю і ночую,
Але дуже рідко

Рідну мову чую
 

Читець 4.  Гоголь і Шевченко

         Ходив Гоголь по столиці

В циліндрі блискучому.

Прислухався, як дітей ми

І студентів учимо.

А в саду Шевченківськім

До пізнього часу

Про свою екскурсію

     Повідав Тарасу:

• Обійшов незримо я

Всі аудиторії –

Кафедри словесності,

Кафедри історії,

Хімії і фізики,

Етики й естетики,

І цієї, як її? –

Навіть кібернетики.

Учать всіх по-руському,

Часом по-англійському,

І лише подекуди

По-малоросійському.

Поміж професурою

І межи студентами

Щирі малороси

Стали рудиментами.

Прочії вважають,

Що вкраїнській нації

Вчитися по-своєму

     Вже немає рації.

          Микола Васильович

Говорив піднесено,

Сипав афоризмами,

Усміхався весело.

І сказав Шевченко,

Засмучений дуже:

«Ти смієшся, а я плачу,

           Великий мій друже».             

 

 

Читець 5.  Наші хлопці

Іде вуйко Хрещатиком -
Приїжджа людина.
Запитує у зустрічних:
- А котра година?
Перехожі пробiгають,
Позиркують скоса.
Той рукою вiдмахнеться,
Той відверне носа.
А тут раптом двоє негрів
Вийшли з гастроному.
Один глянув на годинник:
- Зараз чверть на сьому.
Вуйко низько поклонився.
- Дякую, шановнi!
Значить, є ще у столиці
Україномовні.

 

Читець 6.  Кухлик

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші - не мина жодної крамниці.
Попросив він:
- Покажіть кухлик той, що з краю.-
Продавщиця:
- Что? Чево? Я нє панімаю.
Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.
- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.-
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
- На Вкраїні живете й не знаєте мови.-
Продавщиця теж була гостра та бідова.
- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.-
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.

 

 

Кліп «Рідна мово»

 

 

             I ведучий: Ось і підходить до кінця  свято Дня української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

II ведучий: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов - твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

 

Мова.

Я – ваша рідна українська мова.

Як путівець між нивами проста.

Барвиста, наче далеч веселкова –

Такою увійшла до вас в уста.

З роси, з проміння, з шуму колосків.

Дарую чисте українське слово,

 Аби з ясних слов’янських берегів

 У світі засвітилося дніпрово.

 

Я - кровинка твоя, Україно,

Твоя крапля у вічному русі.

Піднімайся скоріше з руїни,

Я до тебе всім серцем горнуся.

 Я ще юна та помислом дивним

 Із минулого лину в грядуще.

 Твоя мова – це пам’ять нетлінна,

 Твоя мова – повік невмируща.

Симоненка це слово й Шевченка,

Слово Лесі і слово Олеся,

Моя мова – це Ліна Костенко,

Що лунає в святім піднебессі.

 О мій боже, вклонюся доземно

 Твоїй волі і духу святому.

 В серці солодко, зоряно, щемно...

 Я – дитя українського дому.

 

Звучить пісня «Рідна мова».