Сценарій позаурочного предметного заходу з астрономії "Подорожуючи сонячною системою"

Про матеріал

Представлений сценарій предметного заходу покликаний поглибити знання учнів про структуру Сонячної системи, познайомити з міфологічними легендами, за якими називали більшість елементів Сонячної системи, розвивати вміння представляти інформацію одноліткам, говорити на публіку, виховувати відповідальність, самостійність учнів.

Перегляд файлу

Сценарій предметного заходу з астрономії

Подорожуючи Сонячною системою

 

Мета: поглибити знання учнів про структуру Сонячної системи, познайомити з міфологічними легендами, за якими називали більшість елементів Сонячної системи, розвивати вміння представляти інформацію одноліткам, говорити на публіку, виховувати відповідальність, самостійність.

 

Місце проведення: кабінет фізики та астрономії

Облаштування: плакати, презентація

Учасники: учні груп № 9, 14, 17, 18 , в ролях Сонця, планет, комет, астероїдів і метеоритів, екскурсовод Гном-астроном та ведучі.

 

 

Викладач: Доброго дня всім! Сьогодні ми з вами зібралися аби, подорожуючи Сонячною системою, глибше пізнати всі її особливості.  

 

 

1 Ведуча: «Людина навчилася ставити вітрила раніше, ніж сідлати коня. Жердину й весло вона почала використовувати на річці і на морі раніше, ніж колесо — на суші». Справедливі слова! Та ще раніше від винайдення весла і колеса людина подивилася на небо і, вловивши зоряний блиск космосу, пройнялася жагучою мрією проникнути туди. Цим дерзновенним поривом вона живе і сьогодні. Як колись освоювала незвідані острови, архіпелаги і континенти рідної планети, так і зараз, сягнувши за межі Землі і посилаючи у космічні безодні своїх автоматичних розвідників, прагне вивчити інші планети великого дому Геліоса. І на цьому шляху кристал небес їй не перепона. На цьому шляху нам світить Сонця лик.

 

2 Ведуча: Для того, щоб наша подорож була максимально пізнавальною я пропоную запросити нам в екскурсоводи Гнома-астронома.

 

Гном-астроном: Вітаю всіх присутніх. Охоче проведу для вас екскурсію по Сонячній системі. Але перш ніж відправлятись у мандрівку, вважаю за необхідне, спочатку познайомитися з однією з версій виникнення Сонячної системи у всесвітньому просторі. Ну ж бо, ведучі, допомагайте!

 

1 Ведуча: Відповідно до однієї з існуючих гіпотез, в одному з рукавів нашої Галактики чи то внаслідок якось зовнішнього впливу, чи то випадково – спонтанно – виникло ущільнення міжзоряної матерії.

(Подальші слова ведучої учні – складові частини Сонячної системи супроводжують відповідними рухами.)

Під дією гравітації ця речовина почала скупчуватись у центрі утвореної газопилової хмари. Хмара почала стискатись, вбираючи в себе дедалі більшу кількість газу й пилу. При цьому вона оберталась, спочатку досить повільно, однак з ущільненям та зменшенням розміру цієї хмари швидкість її обертання зростала.

Дві різні сили діяли на хмару – по-перше, тяжіння, внаслідок якого рідина, що складала хмару, згущувалась до цетру й ущільнювалась, а по-друге, відцентрові сили, які намагались відкинути її від центру. Тиск і температура зростали, і в певний момент атоми наблизились настільки, що між ними почали відбуватись ядерні реакції.

У центрі хмари засяяла молода зірка. Так народилося Сонце.       

 

 

Сонце:

Я – Сонце, велетень, зоря, світило!

Тримаю всі планети – ось в чім річ.

Я Землю всю проміннячком зігріло,

Й коли свічу – є день, як ні – то ніч.

Без світла і тепла життя б не стало,

Без Сонця – холод, пустка і пітьма.

Хіба, мій хлопчику, тобі замало?

Без Сонечко – цього всього нема!

Усе життя – це казка безкінечна,

Де, як у казці, є добро і зло,

Довкілля чарівне, любов сердечна,

Хіба б без Сонечка це все було?

 

2 Ведуча: Своїм світловим тиском Сонце почало відтісняти легкі гази від центру. Матерія у хмарі, що його оточувала, почала групуватися в грудки, а ті – об'єднуючись, перетворились на планети та супутники планет. Так виникла Сонячна система. А за 4,5 млрд років третя від Сонця планета одержала від своїх мешканців назву  Земля.

                              

Гном-астроном: Завдяки майже круговій формі планетних орбіт і великим відстаням між ними виключена можливість тісних зближень між планетами, коли вони могли б істотно змінювати свій рух внаслідок взаємного тяжіння. Це забезпечує тривале та стійке існування Сонячної системи.

 

Сонце:   Я — Сонце! Я освітлюю і грію,
              Я в Сонячній системі — головне.
              Даю життя, а людям ще й надію.
               Всі люблять і чекають всі мене!

 

2 Ведуча: Усі планети Сонячної системи ділять на дві групи. Менші за розмірами планети земної групи – Меркурій, Венера, Земля, Марс – мають кам'янисту будову і значну щільність. Планети-гіганти – Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун – мають значно більші розміри та невелику густину й складаються переважно з газоподібної речовини.

 Сила всесвітнього тяжіння змушує планети рухатися по орбітах навколо Сонця, а а супутники – по орбітах навколо своїх планет.

 Енергія, яку отримує планета від Сонця, зменшується з віддаленням від світила, тому на поверхні Меркурія температура сягає +3500С, а на Нептуні не піднімається вище – 2130С.

                              

 

1 Ведуча:

На небе есть звёзды, но странные очень.
Гуляют по небу они между прочих
Других, настоящих, мерцающих звёзд.
И звёзды ль они? — Нас волнует вопрос.
По небу блуждающий странник-звезда
- Совсем не звезда, а планета она!
Планеты, в отличье от звёзд, холодны -
Не светят, лишь свет отражают, увы!
И свет этот ярок, но разных оттенков.
Они отличаются чем-то, наверно.
Различны поверхности — вот в чём секрет.
Изучим планеты — поищем ответ.

 

Гном-астроном: Ну що ж , з історією створення та загальними відомостями Сонячної системи познайомилися, час починати мандрівку.

На старт! Приготувалися, рушаймо!

 

2 Ведуча:

В пространстве космическом воздуха нет
И кружат там девять различных планет.
А Солнце — звезда в самом центре системы,
И притяжением связаны все мы.

Солнце-светило клокочет вулканом,
Бурлит, как кипящий котел, непрестанно,
Протуберанцы взлетают фонтаном,
Жизнь и тепло дарит всем неустанно.

Солнце-звезда преогромнейший шар
Свет излучает, как будто пожар.
Ну а планеты тот свет отражают,
Солнце-светило они обожают!

Много планет вокруг Солнца летают.
Может быть, люди на них обитают?
Давай-ка, в ракету мы сядем с тобой,
Помчимся от Солнца во тьме голубой!

Может, Меркурий порадует нас?
 

1 Ведуча: Перша наша зупинка – це планета Меркурій. Знайомтесь!

 

                              

 

Ще в IV столітті до нашої ери, коли відомим планетам давали «божественні» імена, римляни назвали мене Меркурієм, греки — Гермесом. Ці мої імена тотожні. В еллінській міфології Гермес — син Зевса і німфи Майї. Вісник богів, сам бог торгівлі й ремісництва, опікун мандрівників. Своїм чарівним жезлом міг насилати сон на людей і богів чи будити їх зі сну. Супроводив душі померлих в останню путь — до підземного світу. Неперевершений у спритності і красномовності.

Гонець, вістун, кур’єр, дозорець, ординарець самого егідодержавного Зевса, я мав силу-силенну обов’язків і доручень. Саме мною було чудово порятовано легендарного Одіссея, коли той, повертаючись додому, потрапив на острів Ееї, де жила дивна богиня, черівниця Кіркея.

Я, Гермес — найактивніший серед небожителів і… найнещасніший.  Буквально розриваюсь від багатьох навантажень. Ось вам відверте звіряння: «Тільки-но встану ранком, одразу треба йти замітати в їдальні. Ледь устигну навести лад у божих кубельцях… треба йти до Зевса й розносити по землі його повеління, бігаючи до безтями туди й сюди; тільки це закінчиться, я, ще весь у пилюці, мушу вже подавати на стіл амброзію… І найжахливіше те, що я, єдиний з усіх богів, ночами не сплю, а повинен водити до Плутона померлих, маю бути провідником небіжчиків і бути присутнім на підземному суді».

 

2 Ведуча: Отака горопашна доля бога, ім’ям якого назвали першу планету Сонячної системи.

Аналогічна доля і самої планети. Стародавні звіздарі знали, яке ім’я їй дати. Назва безпомильна. Справді, Меркурій, будучи найменшим серед планет земної групи, гасає навколо Сонця, як невтомний стайєр по біговій доріжці стадіону. З усіх планет він найпрудкіший— щосекунди залишає позаду майже півсотні кілометрів.

Маючи таку «кур’єрську» швидкість, космічний корабель подолав би відстань від Землі до Меркурія менше як за місяць, а від Меркурія до Сонця дістався б за тринадцять днів.

Завдяки такій фантастичній швидкості Меркурій здійснює повний оберт навколо Сонця за 88 земних діб, тобто рік на ньому на 272 дні менший від земного. Біг цієї планети такий стрімкий, що її переміщення по небосхилу можна помітити навіть неозброєним оком. Проте Меркурій поволі обертається навколо своєї осі. На ньому довгі дні і довгі ночі.  Тривалість сонячної доби на планеті дорівнює 2 меркуріанським рокам і становить близько 176 земних діб.

1 Ведуча:

Меркурий — ближайшая к Солнцу планета.
Жара нестерпима! Изжарит в котлету!
Повернута к Солнцу одной стороной,
С другой — страшный холод и мертвый покой.
В честь бога торговли имеет названье,
Да нет атмосферы — вот наказанье!
Поверхность избили метеориты,
И жизни там нет — все были убиты!

Что же, дружок, в жизни много дорог!
Летим  на Венеру! Хоть путь наш далек.

 

2 Ведуча: Друга наша зупинка – це планета Венера. Знайомтесь!

                         

Що то значить бути жінкою, та ще й вродливою! Венера, Афродіта, Кіпріда, Іштар, Люцифер, Вельзевул, Азазил — у богині кохання і краси, ім’ям якої за сліпучий блиск назвали  мене - другу планету Сонячної системи, було багато прізвиськ, добромисних і… негативних.

У давньогрецькій міфології Афродіта — дочка Зевса й океаніди Діони. Народилася у шумовинні морських хвиль біля острова Кіпру, звідки й пішло ім’я Кіпріда. Моїм чоловіком був багатотрудний і незугарний бог вогню і ковальства Гефест. Мала багатьох дітей: Гармонію, Ерота, Гермафродіта, достославного Енея та інших.

Образ Афродіти часто надихав античних митців. Фідій, ПраксІтель та інші скульптори давнини зобразили Афродіту як ідеал жіночої вроди. До наших днів збереглося кілька статуй «народженої у хвилях», найуславленіша з яких — Венера Мілосська, що зберігається в паризькому музеї Луврі.

Я - Афродіта була чи не найпопулярнішою богинею Олімпу. Мені звірялися, до ніг, припадаючи, просили допомоги у найсвятішому почутті — коханні. І я, саме втілення краси і кохання, залюбки допомагала страдникам, не дбаючи, правда, про наслідки свого чародійства.

 

1 Ведуча: Ні, недарма назвали стародавні звіздарі другу планету Сонячної системи ім’ям богині краси і вроди. На темному небосхилі вона сяє, як найкоштовніший самоцвіт у короні королеви Всесвіту. Та ось оказія! Виявляється, цей «самоцвіт» став видимим значно пізніше від інших зірок неба. У вавілонських, індійських, китайських рукописах чотирьохтисячолітньої давності про Венеру немає згадок. Звіздарі тих часів її не знали. Були, сяяли на небі Меркурій, Марс, Юпітер, Сатурн… А тієї, що мала бути поблизу, ніхто не бачив, навіть не здогадувався про її існування. Міфологічна Венера вже жила, а її планетна посестра ще десь ховалася у мороці космічної безодні.

З’явилася «найпрекрасніша» на вечірньому небі за кілька століть до нашої ери. З’явилася раптово — у вигляді хвостатої комети. Мешканці стародавньої Мексіки назвали її «зорею, що димить». У китайських літописах вказується, що нова планета затьмарювала своїм блиском Сонце, що було цілком до лиця богині неперевершеної вроди. Інші народи вважали новоз’явлене космічне тіло «зорею зла», уособленням диявола.

Вісь обертання Венери майже перпендикулярна до орбітальної площини тому там відсутні сезони року - один день схожий на інший, має однакову тривалість і однакову погоду. Ця погодна однотипність ще більше посилюється специфічністю венерианских атмосфери - її сильним парниковим ефектом.

 

2 Ведуча:

Венера прекрасна! За тонкой вуалью
Богиню любви различите едва ли!
Закрыта она пеленой облаков.
А что же под ними? Климат каков?
Климат имеет огромный дефект.
Причиной тому парниковый эффект.
Газ ядовит в атмосфере Венеры.
Дышать невозможно! Жарища без меры!
Солнца не видно сквозь облака.
Жизнь невозможна! Но, может, пока?
Мерцает по курсу ракеты Земля!
На ней мы живем. И, как видно, не зря!

 

Земля:

                     

1 Ведуча:

Есть одна планета-сад
В этом космосе холодном.
Только здесь леса шумят,
Птиц скликая перелётных,

Лишь на ней одной цветут
Ландыши в траве зелёной,
И стрекозы только тут
В речку смотрят удивлённо…

Береги свою планету —
Ведь другой, похожей, нету!


Земля:

Я ваша матінка Земля!

Я для землян — колиска.
Несу усіх в космічне майбуття.
І хоч планет круг сонця ціла низка,
Та я одна, що всім дала життя!

2 Ведуча:

 Грізний марс, немов вогонь,

Сяє нам вночі.

З ким ти знову посваривсь,

Що почервонів?

Я секрет твій знаю,

Друже, охолонь.

Це звичайнісінька іржа,

А не страшний вогонь!

 

                                

 

1 Ведуча: І все ж четверту планету Сонячної системи назвали ім’ям саме цього бога — жорстокого, тупоголового і брутального покровителя армій і кривавих побоїщ. Привід той же — зовнішня подоба планети. На своє нещастя Марс з давніх-давен спостерігається на вечірньому небі, як червона, аж кривава зоря. Ось і випало йому ім’я кривавого бога війни!

Що не кажи, хоч і грізне, та все одно невдячне ім’я дісталося сусідові Землі. Здається, з усіх часів глибокої давнини всі прокляття світу впали на голову цього бога, котрий потоками ллє кров людства.

 

Марс: Бог війни, якого римляни називали Марсом, а елліни — Ареєм, був одіозним і нелюбим як на Землі, так і на небі. Це його войовничий дух весь час роздмухував полум’я Троянської війни, яка поглинула множину людей. Дійшло до того, що сама Гера звернулася до громовладного Зевса із скаргою на ненаситного бога війни:

 Невже ти, могутній Зевс, не гніваєшся на лихого Арея, що люто знищив стількох ахейських героїв? Знищив марно, безглуздо, мені на печаль. Тішаться з того твоя Кіпріда і срібнолукий Аполлон, бо самі підбили дурня, що не знає ніяких законів. А мені крається серце від болю. Хіба ти гніватимешся, як ми проженемо шаленого Арея з кривавого побоїща?

Цар богів дає «добро», і Гера виряджає на поле бою безстрашну Афіну Палладу, улюблену доньку Зевса, богиню мудрості, наук, мирної праці і переможної війни. Ставши на колісницю, «віжки й батіг в свої руки вхопила Паллада Афіна і до Арея погналася однокопитними кіньми».

Розпалений боєм, Арей не помітив грізної, як сама помста, богині і вже збирався було згубити непереможного героя Діомеда. Та Афіна відвела його смертоносний удар і сама спрямувала на нього спис Діомеда. Страшно зойкнув бог війни, наче десять тисяч дужих мужів воднораз застогнали, і від того зойку холодний жах пойняв обидва війська.

Розлючений Арей, спливаючи кров’ю, темною хмарою знявся на небо. Діставшись до Олімпу, він сів біля Зевса і показав йому свою рану, з якої цебеніла кров. Зевс йому: «Навіщо ти сів біля мене і ллєш крокодилові сльози, Арею? Найосоружніший серед богів ти мені на усьому Олімпі! Бо полюбляєш ти чвари і війни криваві та битви. Мов твоя мати, ти й сам неприборканий, буйний та грізний. Аби зловмисний такий народивсь ти від іншого бога, Був би давно під землею, і глибше, ніж всі Ураніди…

Але що зробиш? Все-таки син… Жаль рідної крові. І Зевс повелів загоїти Ареєві рани.

 

2 Ведуча

Як бог богів величніший з усіх.

Супутників у нього ціла свита.

Планету знають цю усі

З поважним іменем – Юпітер!

                       
 

 

Юпітер у римлян, Зевс у греків, я правував громами й блискавицями, верховодив серед небожителів і тримав у своїх руках долю простих смертних.

У грецькій міфології резиденція егідодержавного Зевса знаходилася на захмарному Олімпі — нині гора у Фессалії висотою 2917 метрів. На її вершині стояла препишна оселя повелителя світу.

…Ні вітер не зрушить її, не зволожить Повіддю злива, ні сніг не окриє, лиш чисте повітря ллється безхмарно і світле навколо прозориться сяйва.Так цілі дні там боги в утіхах проводять щасливі.

Звідси вінценосний правив небом і землею, обмірковував свої плани і згадував, як прийшов до влади.

 

1 Ведуча:   Юпітер є гігантською газовою кулею, його діаметр у десять разів перевищує діаметр Землі, становлячи одну десяту діаметра Сонця. Маса становить 0,1% маси Сонця, а хімічний склад дуже близький до складу Сонця: близько 90% водню  і 10% гелію. Навколо своєї осі він обертається за 10 годин. Вісь обертання планети майже перпендикулярна орбіті. Отже, на Юпітері немає зміни пір року.  А от температура на Юпітері жахливо низька: -140 С.

 

2 Ведуча: Шосту планету Сонячної системи назвали ім’ям одного з доолімпійських божеств. Крон у греків, Сатурн у римлян, цей бог опікав хліборобів і правив усім світом. Як нам уже відомо, його скинув з царського трону власний син Зевс, так само, як і Крон згубив свого батька Урана. Така вже діалектика злочину і розплати.»

                           

 

В основі легенди про Крона лежить міф, що відображає космогонічний поділ Землі  і Неба. Через подібність імені Крон до грецького слова «хронос», що означає час, батька майбутнього Олімпійця вважали ще і за бога часу. Всепоглинаючий час!

З іменем Крона пов’язана легенда про Золотий вік людства. Це був період, коли люди вели райське життя, не знали ні горя, ні турбот, ні чвар. Земля сама плодоносила, даючи все необхідне людям. Після смерті люди перетворювалися на духів, спасителів людства.

Про Золотий вік на Землі поетично розповідає у своїх «Метаморфозах» римський поет Публій Овідій Назон:

 

1 Ведуча: На честь Сатурна щороку в Римі 17–19 грудня проводилися сатурналії, що ставали святом згоди і рівності. У цей час стихала ворожнеча, припинялися будь-які роботи, раби сідали до столу разом із своїми панами, які їм прислуговували. Чим не «золоті дні» Золотого віку людства!

Таким був бог, ім’ям якого назвали чи не найзагадковішу і найдивовижнішу планету сонячної держави. Він був богом часу, владарював над часом, але не міг втриматись на вістрі часу і канув у міфологічну Лету, залишивши горіти у високості блідим сяйвом небесну кулю з фантастичним обручем кілець, які сьогодні стали об’єктом пильної уваги землян.

 

2 Ведуча: Сатурн, напевно, найбільш красива планета, якщо дивитися на неї в телескоп або вивчати знімки «Вояджер». Казкові кільця Сатурна не можна сплутати ні з якими іншими об'єктами Сонячної системи. За даними «Вояджер», на Сатурні дують найдужчі вітру в Сонячній системі, апарати зареєстрували швидкості повітряних потоків 500 м / с Сатурн має одну цікаву особливість: він - єдина планета в Сонячній системі, чия густина менше щільності води ( 700 кг на кубічний метр). Якби було можливо створити величезний океан, Сатурн зміг би в ньому плавати! 

 

1 Ведуча:

Раз Сатурн об’ївся тортом

 Й вирішив зайнятись спортом.

Крутить кільця без кінця,

Щоб мати вигляд молодця.

А сусід Уран регоче:

"Струнким стати братик хоче!"

 

 

                      

Мене  назвали ім’ям давньогрецького бога неба, першого володаря світу — Урана. Коли Зевс підняв руку на свого батька Крона, він не був у цьому оригінальним. До нього сам Крон, як ми знаємо, згубив свого батька Урана, і той зійшов зі сцени історії богів. Минув час, і хімічний елемент, названий як я, ім’ям бога неба Урана, наробить багато як користі, так і лиха людству, яке необачно, можливо, навіть і передчасно, поставило його на службу своїм благовидним і неблаговидним цілям. Та це вже наше сьогодення, наше неспокійне атомно-космічне  століття.»

 

2 Ведуча: У більшості планет вісь обертання майже перпендикулярна до площини екліптики, але вісь Урана майже рівнобіжна цій площині. Причини "лежачого" звертання Урана точно невідомі. Проте в дійсності існує суперечка: який з полюсів Урана - північний. Те, як же насправді склалася така ситуація з обертанням Урана, дуже багато чого значить у теорії виникнення всієї Сонячної системи. Майже всі гіпотези мають на увазі обертання планет в одну сторону. Якщо Уран утворився, лежачи на боці, то це сильно протирічить гіпотезам про походження нашої планетної системи. Правда, зараз усе більше думають, що таке положення Урана - результат зіткнення з великим небесним тілом ще на ранніх стадіях формування планети. Подібна ж проблема пов'язана і з Венерою, що хоч і не лежить на боці, але так само обертається в зворотну сторону.

 

1 Ведуча:

Кольорову має атмосферу.

Несподівано відкритий цей пустун.

А названий в честь бога океану.

Ви впізнали? Це ж – Нептун!

                           

Посейдон у греків, Нептун у римлян, я є сином Крона і Реї, братом самого егідодержавного Зевса. Античні скульптури зображували мене у вигляді грізного сивобородого велетня з рибальською острогою в руках, якою я здіймав або гамував морські хвилі, викликав бурі і землетруси.

Коли після перемоги над Кроном його сини ділили між собою світ, мені, Посейдону за жеребом випало царство моря.

Правив Посейдон морським царством мудро й розважливо. Своїх підданих не ображав, але тих, хто підіймав на нього руку, карав нещадно. Час від часу він з’являвся на Олімпі, де брав участь у пишних учтах, вів раду з Зевсом, намагаючись ні в чому йому не перечити.

 

2 Ведуча: А що знаємо ми про саму планету, яку нарекли ім’ям такого популярного бога? Гай-гай, похвалитися тут особливо нічим, за винятком хіба що того, як було відкрито це небесне тіло. Виявлення Нептуна є надзвичайним досягненням людського розуму — планета була відкрита на «кінчику пера».

 

Гном-астроном: Як-як?

 

2 Ведуча: Нептун був відкритий 23 вересня 1846 року, і став першою планетою, яка була відкрита завдяки математичним розрахункам, а не шляхом регулярних спостережень. Припущення про наявність планети були пов'язані з непередбаченими змінами в орбіті Урану, гравітаційні сили якої могли призвести до появи цих відхилень. Згодом Нептун був знайдений у межах розрахованого розташування. Незабаром був відкритий і його супутник Тритон, проте інші 12 супутників, які відомі зараз, були відкриті тільки у XX столітті. Повз Нептун пролітав тільки один космічний апарат «Вояджер-2», який пролетів поблизу планети 25 серпня 1989 року.

 

1 Ведуча:

 

Час летить, спішить невпинно.

Надійшла для нас година

Політавши до планет, 

І назустріч до комет,

Почнемо відповідати
 

І знання перевіряти.

 

Часу знову не марнуєм,

Подорож свою цінуєм.

І до нас, як це не дивно,

Завітала вікторина.

 

Ведучі по-черзі зачитують запитання, а відповідають на них всі присутні на святі.

 
 

1.Загадковий сяє Марс

Може, хтось живе там?

Понесе до Марса вас,

Мов стріла …(ракета)

4.Океани й континенти

Гори й ліс, міста й поля

Це, мій друг, твоя планета

Називається…(Земля)


2. Все від нього навкруги

набирається снаги.

Тільки ранок настає

Виглянь у віконце!

Всім життя воно дає – 

Променисте …(Сонце)


5. В небі куля вогняна

Має довгий хвіст вона,

То не зірка, не планета

Здогадалися ….(Комети)

3. Роздивитися мікроб

Допоможе мікроскоп

А вивчати зорі щоб,

Треба мати …(телескоп)

6. Ті-ті-ті. Його сигнали

В морі судно наздогнали

Капітан повинен знати

Звідки шторм йому чекати,

Це цунамі може бути

А пильнує це …(супутник)

 

 

2 Ведуча:

 

Час летить, спішить невпинно

Надійшла для нас година

Назви планет пригадать

Хто що вивчив показать.


Проявіть знання прекрасні

І усі загадки класні 

Повідгадуйте умить

Й приз прекрасний заробіть

Ведучі по-черзі зачитують запитання, а відповідають на них всі присутні на святі.

Эта желтая звезда
Согревает нас всегда,
Все планеты освещает,
От других звезд защищает.

Бегают вкруг огонечка
Шесть сыночков и две дочки,
Промелькнут года и дни,
Но не встретятся они.

Крохотулечка-планета
Первой Солнышком согрета,
И проворна – год на ней
Восемьдесят восемь дней.

Только Солнце и Луна
В небе ярче, чем она.
Да и горячей планеты 
В Солнечной системе нету.

На планете чудеса:
Океаны и леса,
Кислород есть в атмосфере,
Дышат люди им и звери.

То худеет, то полнеет,
Светит с неба, но не греет,
И на Землю лишь одной
Вечно смотрит стороной.

Над планетой красной кружат
Каменюки Страх и Ужас.
Нет горы нигде на свете
Выше, чем на той планете.

Меж Юпитером и Марсом
Не мешало бы прибраться –
Там осколки от планеты,
А вот веника-то нету.

Великан-тяжеловес
Мечет молнии с небес,
Полосат он, словно кошка,
Жаль худеет понемножку. (Юпитер)

Пышный газовый гигант
Брат Юпитера и франт
Любит он, чтоб рядом были
Кольца изо льда и пыли.

Он уже который век
Среди братьев-римлян грек,
И сквозь космоса тоску
Мчится, лежа на боку.

На планете синей-синей
Дует ветер очень сильный.
Год на ней велик весьма -
Длится 40 лет зима.(Нептун)

В чотири рази більший від Землі,

На боці лежачи він крутиться мов пан.

Супутників 15 має ще крім того, А зветься чудо це ... (Уран)

 

Там нема води й повітря,

Тож ні вітру там, ні бурі,

А до Сонця він найближче.

Звуть планету цю ... (Меркурій)

 

Названа в честь богині красоти,

Планета з блискавками та із атмосферою,

Але ніхто на цій планеті не живе.

А зветься ця краса ... (Венерою)

 

Земля:      А я – Земля! Чому ж я не казкова?

Усе життя – це казка чарівна!

Дивись, дитя, ось квіточка чудова,

А тут є інша, ось іще одна.

А ось жучок заліз собі на гілля,

У небіпташка пісеньку співа.

Навколо тебе чарівне довкілля,

Бо я планета гарна і жива.

Це я – Земля! А як без мене жити?

Усе б живе пропало назавжди.

У космосі вам добре всім летіти.

І поки є Земля – нема біди.

1 Ведуча:

Земля – планета голуба й красива,

Для нас, землян – великий дім,

В якому стільки казки, стільки дива,

І ми повинні мирно жити в нім.

 

2 Ведуча:

Земля – космічна чарівна перлина,

Де є життя, це диво-дивина!

Де є рослини, звірі і людина,

Й така планета в Космосі одна.

 

1 Ведуча:

Можливо, є ще й інші, десь далеко,

Нам поки не дізнатися про них.

А на Землі вже осінь, Відліта лелека...

І стільки звуків радісних, живих!

 

2 Ведуча:

У нас краса і стільки казки всюди,

У нас усе квітує і бурлить,

Тут розум є, живуть розумні люди,

А вся планета в Космосі летить.

 

1 Ведуча:

Планета всіх несе в космічні далі.

Куди? Куди? Куди Земля летить? 

Ми космонавти всі, що ж буде далі?

Як же цікаво в цьому світі жить!

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
doc
Пов’язані теми
Астрономія, 11 клас, Сценарії
Додано
26 січня
Переглядів
223
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку