Сценарій презентації книги Михайла Кріля «Тернавський край»

Сценарій презентації книги Михайла Кріля  «Тернавський край»

І ведуча. (На фоні музики) «Село моє, для мене ти єдине,

Для мене ти найкраще на землі...»

Моє життя, моя любов й родина,

Все зігрівалось у твоїм теплі!

Пізнай свій край… себе, свій рід, свій народ, свою землю – і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриваються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із якої вже рушили у життя твої нащадки.

На Прикарпатській землі благодатній,

Де зорі купаються в річці

Розкинулись у мальвах і любистку

Мальовничі села наші рідні!

І небо тут особливе, і терпко так пахне м’ята,

І мамина пісня ніжна, і рідна батьківська хата.

Тут люди чесні й трудящі. І диво – перли в калини.

Я щиро дякую Богу! За тебе, моя Батьківщино!

Пісня про рідний край (Виконує У.М.)

Презентація про рідний край (під пісню)

Кожна вулиця – доля, кожна родина – книга.

Край, в якому ми живемо, особливий, історія його повчальна, причетний до всіх подій, що відбувалися на землі українській. Історія рідного краю береже багато таємниць, дає цінний матеріал для виховання молоді, для роздумів про майбутнє, поповнює тонким життєдайним струмом наші душі.

Щоб мати майбутнє, треба звертатися до людської памяті – до тієї народної криниці, яка напуває нас неоціненним скарбом минулого. Час досить жорстокий. Іноді він замітає все, присипає попелом, зафарбовує події в інші кольори до непізнаванності.

Наше завдання – не дати зруйнувати часу те, що є надбанням наших дідів-прадідів, не дати перерватися золотій нитці життя. Якою вишивали наші бабусі щасливу долю на квітчастих рушниках нашого краю.

Протиставити пам'ять руйнівнику часу – саме це скерувало автора М. Кріля розпочати таку нелегку історично-краєзнавчу роботу.

Шановне святкове зібрання! Ми раді вітати Вас  в цей святковий день Храмового празника   на теренах Тернавського краю.  У цей Богородичне свято  ми презентуємо народження нової книги відомого краєзнавця, історика, професора….Михайла Кріля «Тернавський край».

Це книга - історія  сіл Тернави, Поляни, Пятниці та Рожевого.

ІІ ведуча. Історія сіл… За цими простими словами таїться невичерпне джерело знань, інформації не тільки про дані села, а й про відомих людей - патріотів, про їхнє нелегке виживання у різні часи.

ІІІ ведуча. Але, на жаль, ще дуже багато  відомостей та фактів нам не відомі, не мають й досі своїх літописів, історичних довідників, лишаються «білими плямами» в історії наших сіл . Цю прогалину та прикру недоречність взявся виправити небайдужий до долі  своїх земляків  Михайло Кріль.

 ІУ ведуча. Книга «Тернавський край»  –це історія народження поселень, які мали  різні назви, але є нашою малою батьківщиною, це пам'ять про всіх, хто своїм життям творив історію сіл, вклав у їхній розвиток свої сили,  свою любов і надію на краще майбутнє.

І ведуча. Довгі  роки  автор вивчав архівні документи, збирав свідчення односельчан, унікальні родинні документи, листи  аби відтворити історичні віхи Тернавського краю. В результаті плідної праці М. Кріля  вийшла книжка тиражем  в кількості  … …….екземплярів та вміщує 446 сторінок  із фотографіями від найдавніших днів до сьогодення.

Виступ автора книги.

До слова запрошується знаний український історик, доктор історичних наук, професор, фахівець з всесвітньої історії Галичини та історичного краєзнавства, що вивчає монархію Габсбургів, Самбірське підгірря, та бойківсько – лемківське пограниччя, автор більше 650 досліджень в тому числі 21 книги про історію і культуру рідного краю Михайло Михайлович Кріль.

ІІ ведуча.  Кожний історичний етап    знайшов відображення у книзі через призму змін, що відбувалися в  навколишніх селах.   Сторінки історії німецької, єврейської та польської громад, що проживали в Тернаві, Поляні, Пятниці  та Рожевому і на їхніх  околицях,   розстріл свідомих українців , «другі совєти», діяльність ОУН-УПА, перша світова війна, воєнні лихоліття 1941-1944 років - про все це можна дізнатись з окремих чотирьох  розділів книги М. Кріля.

Тож давайте разом перегорнемо сторінки цієї унікальної історичної книги.

Історична довідка із презентацією

 (Слайд 1).Тернава й околиця розташовані в північно-західній частині Старосамбірського району Львівської області. Рельєф сформувався після відступу останнього льодовика, котрий на території краю дійшов до межі, осьовими  точками якої є гори Радич (519 м) і Гербурт (556м). Фізико-географічно край охоплює Добромильський ландшафт, що в Передкарпатській рівнині. Гідрогравічно край розміщений на головному європейському вододілі, й увесь водозбір належить до балтійського басейну.

(Слайд 2) Давні люди, котрі освоювали ці землі, займалися збиральництвом, полюванням, риболовлею. Початки їхньої діяльності належать XII-X до Року Христового.

У I-IV ст. край частково колонізували римляни (біля Пятниці), але згодом змушені були відійти. Були тут також і кельтські племена. Вони зробили вагомий внесок у вдосконалення матеріальної культури (гончарний круг, двокамерна піч, жорна, кузня, солеварня). Кристалізувалося тут ядро та формувалися кордони Галицько-Волинської держави.

(слайд 3) Усередині XIV ст. землі краю потрапили під польське панування.

Перші письмові відомості про його населені пункти містяться в грамоті князя Владислава Опольського від 1374 року. Пятниця згадана лише в 1467 р.,  Поляна  -1508 р, а  Тернава -1555р.

Початки Тернави  припадають не раніше, ніж на кінець XV ст., коли край почав зазнавати систематичних татарських нападів. Мешканці залишали домівки і рятувалися в глухих місцевостях, а часто й у непрохідних нетрях.

(Слайд 4). Наприкінці XVII ст. у Тернаві й Пятниці зявилися фільварки, як багатогалузеве панське господарство, що ґрунтувалося  на праці  закріпачених селян. Люди займалися рільництвом, тваринництвом, садівництвом, городництвом, рибальством і бджільництвом. У розробках природних багатств найзначнішим був видобуток солі. Відомості про солеварню в Тернаві існують з XVI ст. Наприкінці XVII ст. вона мала 4 вікна (ями) завглибшки 60 м. Річна продукція становила 3,5 т. В околиці Тернави і Гучка були численні джерела мінеральної води, котрі згодом замулилися. Поклади жовтої глини давали змогу продукувати на місці цеглу. Місцевий промисел був пов'язаний і з обробкою дерева.

Акти Добромильського монастиря засвідчують, що в 1744 р. теслярі з Тернави покрили дах церкви святого Іллі.

(слайд 5) Церковний інтер’єр, ікони дають певне уявлення про тогочасне мистецтво краю. Найдавніші ікони з Полянської церкви, мальовані на дереві і датовані XVI – XVII ст. стали основою національного музею у Львові.

(слайд 6) Унаслідок першого поділу Польщі сусідніми державами 1772 р. Тернава, Поляна та Пятниця відійшли до складу володінь Габсбургів і були включені до складу Добромильського повіту Сяніцького округу. В краї 1783 року зявилися перші колоністи –землероби  римо-католицького віровизнання. На виділених державних маєтках вони заснували поселення Розенбург (тепер С. Рожеве).

(Слайд 6). Про громадсько-культурне життя на важливі політичні події наприкінці XVIII у першій половині XIX ст. є мало відомостей. Певний резонанс мала революція 1848-1849 рр. , коли окремі агітатори у розмові з селянами закликали до збройної боротьби з поляками. У квітні 1848 року відмінена панщина й інші феодальні повинності.

(Слайд 7). Останні чверті XIX- на поч.. XX ст. нестача землі в поєднанні з примарою голоду спричинили масову господарську еміграцію селян до європейських країн. Перші виїзди за океан відомі з поч. XX ст.

Наприкінці XIX ст. у краю поширювався читальняний  рух. Оскільки відразу його підтримували священики, то характер цього руху визначався світоглядом душ пастиря. Початки Тернавської читальні датуються 1910 р. Паралельно активізувалась діяльність «Просвіти».

(Слайд 8) Релігійна ситуація визначалася наявністю вірних греко-католиків, римо-католиків і поодиноких юдеїв. Найбільше вірних мала греко-католицька церква, храми якої діяли в Тернаві, Поляні та П’ятниці. На межі XIX- XX ст. вони перебували у стані руйнації.

(Слайд 9) У габсбурзьких володіннях загальна освіта населення вважалася державною справою і пристосовувалася до назрілих суспільних потреб. У Тернаві першу школу відкрили в 1828 р. У 1885 р. державні однокласні школи функціонували в Тернаві й Пятниці, а в Розенбурзі – філіальна пятницька.

(Слайд 10). Певні зміни в суспільних відносинах спричинила  Перша світова війна. Військовозобовязаних чоловіків мобілізували до війська і практично всіх вивезли воювати на Балкани. Серед них було чимало наших краян. Водночас австрійська адміністрація та військова влада масово заарештовувала всіх запідозрених у проросійських симпатіях, зокрема тернавського священика Г. Полянського. Одночасно війна вплинула на політизацію українського національного життя. Значний суспільний резонанс мало створення в австрійській армії самостійної української військової частини – УСС. До її складу входило багато уродженців краю, на території якого усуси частково дислокувалися і брали участь у боях.

 Листопадовий зрив 1918 р. започаткував у Галичині формування української державності. Склалася ситуація, коли Добромиль контролювали поляки, а Хирів надалі утримували українці. Фактично Тернава і Пятниця опинилися між двох вогнів. Розенбург потрапив у зону впливу українського війська. Українські військовики 14 травня раптовим контрударом через Радич підійшли до Розенбурга і взяли під контроль залізницю. Однак уже ввечері наступного дня поляки прорвали фронт і розгорнули наступ на Самбір. У цих бойових діях брали участь уродженці Тернави (Й. Войтечко, Ф. Дзюбяк , І. Курій), Пятниці (І. Дацько, М. Гельжинський, В. Прокопець, Д. Прокопець, І. Прокопець).

Визвольні змагання українців у 1917-1920 рр. зазнали невдачі. Українське Підгіря опинилося у складі відродженої Польщі. За законом від 3 грудня 1920 р. запроваджено  новий адміністративний поділ на воєводства, повіти і гміни. Тернава й околиця у складі Добромильського повіту опинилася у Львівському воєводстві.  Певні зміни відбулися 1934 р. Якщо за старим, ще австрійським поділом, село становило окрему гміну, то тепер її творило кілька сіл. За розпорядженням міністра внутрішніх справ Польщі 14 липня 1934 р. утворено Добромильську сільську гміну з центром у Добромилі. До неї увійшли тернава, Поляна, Пятниця, Розенбург, а також Арламів, Велике, Губичі, Квасинина, Княжпіль, Кропивник, Ляцко, Мігова, Папоротна.

(Слайд 11). 1вересня 1939 р. нападом нацистської Німеччини на Польщу розпочалася Друга світова війна. Червона армія 17 вересня 1939 р. перейшла кордон і вступила у війну проти Польщі як союзник нацистської Німеччини. Відбулися локальні збройні сутички. Німецькі війська 18 вересня зайняли Добромиль і його околицю. Аж надвечір 27 вересня червоноармійці вступили до Тернави і Пятниці. Усе суспільне життя поступово адаптувалося до радянського режиму. Зявилися призначені сільради, перші вибори до них відбулися 15 грудня 1940 р.

Нетривала більшовицька окупація супроводжувалася тихою, однак нещадною боротьбою проти національно свідомих українців. У числі перших постраждала родина М. Павука з Пятниці (8 осіб), яку в 1940 р. вивезли до Караганди. Заарештували Г. Зварича з Пятниці, що мучився в самбірській в’язниці.

Слайд 11. У вересні 1939 р. відбулися радянсько-німецькі  перемовини про переселення місцевих німців. На початку 1940 р. їхню власність у Розенбурзі викупила держава. Виселенцям дозволили взяти з собою різне майно, яке поміщалося лише на одному возі. Решту кидали напризволяще. Так люди назавжди залишили землю, що понад півтора століття стала для них рідною.

Слайд 12. На даний час у Тернаві і Пятниці функціонують   загальноосвітні школи I-II ст., фельдшерсько-акушерські пункти утримуються в робочому ритмі, мережа закладів культури утримується за державні кошти та частково громадські.

В незалежній Україні нового змісту набули культурні заходи: відзначення Дня Матері, Свята Миколая, пам’яті світочів української суспільної думки і культури. Так традиційними у населених  пунктах стали Дні села. На  початкуXXI ст.. національно свідомі мешканці багато уваги звертали на відновлення історичної справедливості, повернення із забуття імен земляків, воїнів УПА, а також тих, котрих більшовицький режим  репресував. У Тернаві у 2010 р. відкрито і освячено пам’ятний знак «Борцям за Волю України»……….(АТО)

І сьогодні істота у звіриній подобі зазіхає на нашу землю.

Знову хлопці взялися за зброю, знову мати як чайка квиле,

Світе ясний , Господи милий, захисти Батьківщину і сина.

Україна втомилась від крові, Україна втомилась від плачу.

Мати молиться, Господи милий, хай ніколи не пливе кача.

Де Ви безвісти пропавші душі – тільки вітер знає про ваші могили , тільки дощ оплакує Вас.

Нема тобі спокою рідна земле.

А зараз вшануємо пам'ять всіх воїнів різних поколінь які віддали своє життя за волю України.

Любіть людей, любіть свою вулицю, своє рідне село, район, область, Україну. Адже наша держава це Я і Ти, це всі Ми, це наші спільні справи і відповідальність перед майбутнім.

    Шановний Михайле Михайловичу ! Ми вдячні Вам за щиру, цікаву розповідь з якої видно, наскільки міцний у Вас родинний зв'язок і велика любов до рідного краю!

   Ваша книга це зв'язок поколінь. Це книга яка вчить цінувати мить життя. Це бажання шукати істину та передати майбутнім поколінням все про минуле нашої малої батьківщини.

Сьогодні , осмислюючи минуле , ми думаємо про те, що візьмемо з собою у майбутнє і розуміємо : це буде пам'ять.

(с.20)  Сценка про Гербурт, Презентація

ІІ ведуча. Кожної неділі і в дні великих свят люди поспішають до Божого храму, який побудували власними силами в 1994 році.

ІІІ ведуча І дзвенять урочисто дзвони, над селом моїм, ніби нагадуючи про те, що минуле, сьогодення і майбутнє тісно пов'язані між собою. Історія дає нам можливість пізнати самих себе. Це не просто інформація про минуле і не довідник про те, що було, а захоплюючий процес пізнання себе і своїх предків. Історія показує нам, яке глибоке коріння має наше життя.

ІУ ведуча   Незнання минулого неминуче призведе до не розуміння сучасного і майбутнього. А пізнати давнину ми зможемо лише тоді, коли вивчимо історію рідного краю, нашої "малої" батьківщини. Саме з таких історій можна скласти, як із цеглинок, великий будинок історії нашої країни.

І ведуча. Шановний Михайле Михайловичу. Низький Вам уклін і подяка від нас за Вашу клопітку, але таку необхідну працю краєзнавця, роботу в архівах і під час спілкування з односельчанами. Ви внесли нову хвилю в краєзнавство нашого краю.

ІУ ведуча. Тож ми бажаємо вам творчого неспокою, радості від кожного прожитого дня, гордості від здійсненого, втілення задуманого, Божого благословення у всіх ваших добрих починаннях.