Сценарій презентації проекту з літератури та художньої культури "Душа народу"

 Декорація : елементи української  хати, ікона під рушником, стіл, лави, прядка, з лівого боку – плетений тинок, горщики; по центру – екран, встановлений кінопроектор

 

На екрані коротка  довідка  про життя та творчість Марії Чурай,

звучить пісня «Віють вітри, віють буйні»

Вчитель

Славна наша Україна не Коліївщиною,

      Политою кров’ю,

А вірною дівчиною

      Та її любов’ю.

Славна наша Україна

      Не війнами, не битвами,

А піснями дівочими

      Та її молитвами,

Молитвами за коханого,

      Все життя – у ньому…

Матір Божа, збережи його,

     Поверни додому,

Поверни живим, здоровим,

     Хай серце не крає.

Повертайся з війни, Грицю,  

     Маруся чекає…

 

Дівчата співають пісню «Зелененький барвіночку»,з’являється чоловік

Чоловік        Ой, дівчата, а чию це пісню ви так гарно співали?

Дівчина 1     Марусину.

Чоловік         Якої ж це Марусі?

Дівчина 2      Чураївни, доньки старого Чурая

Чоловік         Це того Чурая з Полтави, що вороги стратили?

Дівчина 1      Його.

Чоловік         То в нього така дочка виросла? Гарні пісні складає. А де вона

                       зараз?   

 Дівчина 1      Вдома, чекає на свого Гриця.

Чоловік          Іще з війни не повернувся?

Дівчина 2      Ні, не повернувся. Вже багато козаків удома, а його все немає.

Чоловік          Грицько – її наречений?

Дівчина 2       Так, вони заручилися. Наказав, щоб Маруся чекала на нього, ні

                        за кого заміж не йшла. От вона й чекає…

   Звучить українська мелодія  у виконанні М.Скорик

   З’являється Маруся   

Маруся        Рік пройшов, за ним другий, третій… А Гриця все немає… Чи

                     живий він? Чи не скосила його вража шабля? Чи не скинув кінь?

                     Чи не клює ворон його дуже тіло? Аби могла –полетіла б туди,

                     де він, знайшла б його, хоч краєчком ока подивилася! Любий

                     мій! Єдиний мій!Як болить серденько за тобою! Як поривається

                     за тобою душа!

 

Маруся співає пісню, на екрані відеофільм, знятий учнями (червона калина, мальовничі краєвиди рідного села,)

 

Ой у лузі,

                       ой у лузі стояла,

                                стояла червона калина.

Там на хлопця,

                     там на хлопця чекала,

                                чекала молода дівчина.

А той хлопець,

                     а той хлопець поїхав,

                                поїхав собі на чужину…

Усі сльози,

               сльози виплакала,

                            немає вже сліз у дівчини.

Серце моє,

             як калину побачу,

                         то плаче, то ніжно шепоче…

Хлопче, нащо,

                         нащо зрадив кохання,

                               кохання ти вірне дівоче?

 

Ведучі

1. Козак Іван Іскра повернувся з війни та зустрівся із Марусею.
2. Довгі роки він кохав цю дівчину, але ніколи й жодного слова не сказав їй про свої почуття, бо знав, що Маруся кохає іншого.

 

Входить Іван Іскра

Іван           Здрастуй, Марусю!

Маруся     Здрастуй, Іване!  То ти вже вдома?

Іван           Та ось, повернувся.

Маруся         Живий?

Іван               Живий, як бачиш.

Маруся         Ну, слава Богові! Ти один з козаків повернувся?  Чи ще хтось?

Іван               Наших багато загинуло, а хто вижив – усі вдома…

Маруся         А…

Іван               Ти про Григорія  хочеш спитати ?

Маруся          Про нього…Бачив його?

Іван                Навіть не знаю, чи казати тобі…

Маруся          Ти щось знаєш? Де він? Чи не в полоні? Чи живий?

Іван                Живий.

Маруся          То чому ж не приїде? Я вже четвертий рік чекаю на нього!

Іван                Не приїде, бо…він з іншою…

Маруся          Як це?

Іван                Одружився Григорій.

Маруся          Гриць одружився? І хто вона?

Іван                Дочка Вишняка, Галина.

Маруся          А як же я?

Іван                Маруся, забудь його! Він не гідний тебе! Він не хазяїн своєму

                       слову. І долі своїй не хазяїн. Як мати його скаже – так і буде!

                       Галина з багатих.

Маруся          А я бідна… Спасибі, Іванку, за новину. За правду спасибі.

                       Напевно, всі вже знають, та ніхто не хоче мені казати, тільки

                       сміються за моєю спиною  та шепочуться. Один ти у мене

                       справжній друг.

Іван                Я не хотів казати, краще б ти про це дізналася від когось

                       іншого.  Та не можу спокійно дивитись, як ти марно чекаєш на

                       нього.

Маруся          Чекала, бо люблю… Кохання не обирають, воно обирає нас…

                               Маруся уходить

Іван                 Куди ти, Марусю? Так зблідла, наче життя її покинуло. Ох,

                       Грицько, Грицько! Біс йому! Таку дівчину зрадив! Якби мене

                       вона кохала та чекала так – я б на руках її усе життя носив! Та

                       не любить вона мене, інший у її серці. То і мені мовчати треба.

   Крик за сценою «Ой лишенько! Ой Боже!»

Іван                Що? Що там таке сталося? Що за крик?

                  Вбігає дівчина  

Дівчина 1      Маруся! Маруся втопилася! Із кручі – та в Ворсклу!

    Іван вибігає, потім повертається із непритомною Марусею на руках

Іван                Що ж ти робиш із собою, моє сонечко? Хай Гриць живе собі як  

                       знає, а ти повинна жити і бути щасливою, навіть без нього.

                       Марусю, відкрий свої очі, благаю!

                            Маруся відкриває очі

Маруся            Де я? Що зі мною?

Іван                  Все добре. Все буде добре.

Маруся            Це ти мене врятував?

Іван                  Я.

Маруся             Навіщо? Я ж хотіла померти…

Іван                   Я ж кажу тобі, що все буду добре!

Маруся             Добре? Без Гриця життя мені не потрібне…

   Іван уходить; Маруся стоїть, розплітає косу. Дівчата співають пісню «В кінці греблі шумлять верби»

 

Ведучий 1      Ввечері дівчата і хлопці зібралися на вечорниці.

Ведучий 2      Подруги запросили туди і Марусю, вона спершу не хотіла йти, 

                        але  потім погодилась.

 

   В хаті кілька хлопців і дівчат, одна  дівчина сидить за прядкою, пряде,  а друга  вишиває. Дівчата починають співати пісню «В кінці греблі шумлять верби», дехто з хлопців підспівує. Входить Маруся, з нею дві дівчини.

Дівчина 1        Добрий вечір!

Дівчина 4        Добрий, добрий!

Дівчина 1        А ми оце до вас на вечорниці.

Дівчина 4        Заходьте, ласкаво просимо!

         Починає звучати танцювальна мелодія

Дівчина 3        Пішли танцювати, Марусю!

Маруся            Та чогось не хочеться. Танцюйте, а я ось тут посиджу,

                         подивлюся на вас та послухаю.

                 Дівчата починають танцювати, до них приєднуються хлопці

 

           У світлицю входять Грицько і Галина

Гриць                Доброго вечора всім – гостям і господарям!

Всі                     Доброго вечора!

Дівчина 2          Давно вас не бачили.

Хлопець 2         А ось і Гриць прийшов із своєю Галиною!

Гриць                Давно я не був на вечорницях, забув уже, як і пісні

                          співаються.

Дівчина 3          Нічого, згадаєте. Ми багато пісень знаємо.

Дівчина 4          У нас їх складає Маруся Чурай.

Гриць                 Маруся? А що, вона тут?

Дівчина 4          Еге ж, тут. А де їй ще бути? Та он же вона, біля вікна, сидить,

                           слухає.

             Гриць вклоняється Марусі, Галина пирхає, вони удвох сідають

                       Дівчата й хлопці у парах виходять і співають

 

 

 

Дівчина 5      Ой який ти красень, Грицю!

                       Чорні брови, світлий чуб!

                        Двох кохати не годиться,

                        Хоч усім дівчатам люб.

Гриць             Відкохав уже своє я

                       За козацький довгий вік.

                       Відчепіться всі від мене,

                       Я жонатий чоловік!

 

    Виходить Галина, дивиться у бік Марусі і співає     

Галина     Одна дівчина чекала

                 Із війна на козака –

                 Й тільки облизня спіймала,

                 І на що вона чека?

                 Той козак же забарився

                 І забув її мерщій,

                 Повернувся й одружився,

                 Та на іншій – не на ній,

                 Бідолашній. Вже любитись,

                 Як раніше, не могли.

                 Намагалась утопитись,

                 Та, як щуку, витягли!

      Маруся вибігає з кімнати, Грицько підбігає до дружини

Гриць       Прикуси язика, Галино!

Галина     Чого це? Хіба я брешу? Чи голос у мене поганий?

Гриць       Язик у тебе поганий, як те осине жало!

Галина     Хай знає своє місце! Що вона варта проти мене? Я дочка Вишняків,

                    а вона – якась мавка лісова! Тільки і уміє, що пісні співати!

                   Грицько виходить на вулицю

Дівчина 3    Її пісні й тебе переживуть! Нас не буде на світі, а пісні її 

                     житимуть!

Дівчина 4    Вхопила чужого хлопця – й радієш? Та тільки не з тобою він

                     одружився, а з багатством твоїх батьків!

Галина        Що , заздриш мені? Всі ви пальці собі погризли, що мені  Гриць

                    дістався! А твоя подружка прожогом вибігла, як обпечена курка!

                    Правди боїться! Мій Гриць тепер, тільки мій! – і нікому більше

                    не дістанеться! А якщо взнаю, що знову до своєї Маруськи бігає-

                    то не жити йому на цьому світі!

         Всі розходяться, Маруся сидить біля тину, співає     

Як то жити, коли милий твій з другою?

Називає він її тепер «серденько»

І милується дівочою красою,

А мені лише вклоняється низенько

І при зустрічі ховає свої очі,

Червоніє, як та маківка у полі…

Видно, бачити мене уже не хоче…

Як же вирватись мені з його неволі?

Мене подруги покликали з собою,

Я погодилась, пішла на вечорниці,

А там він з дружиною із молодою.

Вона гарна, чорнобрива, білолиця,

Ще й багата! А я й крихітки не маю,

Я зросла собі без батька, одна мати…

Все, що маю, то стара батьківська хата,

Все, що вмію, то пісні свої співаю…

Як то жити, коли милий твій з другою?

Що покинутій мені тепер робити?

Я не знаю, чи покінчити з собою,

 Чи розлучниці тій вік укоротити.

Моїм серцем Гриць заволодів дівочим,

Що завжди  будемо разом, присягався,

А з війни прийшов – і бачити не хоче.

Ще й потайки із другою обвінчався…

 

Ведучий 1     А що було далі – ніхто не знає. Відомо тільки, що після

                       вечорниць Гриць Бобренко прийшов до Марусі додому.

Ведучий 2     Навіщо він приходив? Можливо, хотів побачити її в останній

                       раз і попрощатися?

Ведучий 1     А можливо, приходив попросити вибачення за свою зраду та

                       повинитися?

Ведучий 2     А може статися, що він зрозумів: не може забути Марусі – і

                       вирішив повернутися до неї, покинувши свою дружину? Хотів,

                       щоб Маруся пробачила його і прийняла?

Ведучий 1      Та Маруся не пробачила. А наступного дня після цієї зустрічі

                        Грицько помер…

 

   Дівчата з зеленими вінками танцюють танок (хореографічна постанова на ремейк пісні «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»), на екрані – відеофільм, знятий учителем на Полтавщині

                            Збігаються дівчата 

Дівчина 1      Ой, дівчата, чули, горе яке? Маруся Грицька вбила!

Дівчина 2      Як це вбила?

Дівчина 1      А так люди кажуть, отруїла його! Зілля якесь заварила,

                      заманила його до себе й отруїла!

Дівчина 3     Заманила?! Та він сам прийшов! Ніхто його не гукав!

Дівчина 1     То як же тоді вона взнала, що він прийде? Вона що, відьма?

Дівчина 4     Не його вона отруїти хотіла, а себе. Собі бідолашна отруту

                      готувала, після тих вечорниць не могла на світ божий дивитися!

                      А він прийшов та й випив!

Дівчина 1     Так вона ж сама зізналася при людях, це я, каже, його вбила!

Дівчина 3     А може… може, це Галина Вишняківна? Може, це Галька

                      чоловіка отруїла? Вона ж того вечора як казала: взнаю, що до

                      Маруськи бігає – вб’ю!

Дівчина 5     Тепер уже і не дізнаєшся, як то насправді було. Одне ясно: 

                      Грицько помер,а Маруся за гратами, вирок винесуть – і все, 

                      немає дівчини! Гриць перед смертю нічого не казав, не знаєте?

                      Може, винив когось?

               Дівчата хитають головами

Дівчина 2      А Іван Іскра у Київ подався, хоче із Хмельницьким 

                       перемовитися.

Дівчина 1      І що це змінить?

Дівчина 2      Вдруге врятувати її намагається. Та чи встигне повернутися

                       до страти – невідомо.  

    Звучить тихенько мелодія пісні «Прилетіла зозуленька»

      З’являється Маруся, позаду неї всё учасники проекту

Маруся         Не лякає мене темниця,

                      Бо несила життя терпіти…

                      Я не знала, що вбити Гриця –

                      Все одно, що себе убити.

                      Помоліться за мене зрання.

                      Матінка хай мене не лає…

                      Я не думала, що кохання,

                      Навіть зраджене, убиває…

Ведучий 1     Встиг Іван, повернувся вчасно

                       І звільнив її із кайданів.

                       Вдруге він врятував нещасну

                       На очах у всього майдану.

Ведучий 2     Чи зраділа вона спасінню?

                       Тільки голову опустила.

                       Світ без Гриця, як дощ осінній,

                       Бачити їй було несила.

Ведучий 1      А потому – говорять люди-

                      ( точно взнати нам не судилось),

                       Що Маруся пішла на прощу,

                        І сліди її загубились.

Ведучий 2      Ще вам скажемо на останнє:

                        Пісня серця не помирає!

                        Хай про силу того кохання

                         ЇЇ пісня вам нагадає.

               Пісня про Марусю Чурай