Сценарій "Презентація класного колективу"

                                       Презентація класного колективу 9 класу

В 1 У нас в ліцеї сьогодні свято.
Зібрались в кафе щоб себе показати
Проходьте до нас, друзі шановні,
Вас запрошує юнь невгамовна.

 

1 в Небо…Сине небо…Яке воно безкрає й загадкове. І скільки на ньому яскравих різноманітних зірочок. Ось міниться золотим кольором велика чарівна зірка, а ось – зовсім маленька, але вже теж виблискує своєю неповторністю. Чарівна картина!.. Але що це? На необмежених просторах небосхилу з'явилася нова зірочка?.. Ще одна, ще… Та тут ціле нове сузір'я сяє… Але цього не може бути?

 

2 в Може! Це все насправді. На безкрайньому зоряному небосхилі нашої школи з явилося нове сузір'я – 9-А класу, 24 неповторні, яскраві, зовсім різні ,але такі талановиті зірочки. Послухайте, вони ніби кажуть: ідіть нам назустріч, погляньте на нас, познайомтесь з нами!

  

- Добрий день, шановні гості, вчителі!

- Ми вітаємо вас на презентації класного коллективу «зірки шкільного небосхилу»

- Ми зараз вам розповімо,

Як тут в ліцеї живемо.

 

Навчання в школi

Не пройшло даремно.

Ми клас дуже дружний

І це нам приємно!

 

Життя це сцена, Люди в нiй – актори,

I все життя – фантазiя i гра,

А нас 24 у ліцеї,

Ми креативна і весела дітвора

 

Усi ми в класi рiзнi,

 І прагнемо до знань.

 І всi талановитi:

На кого ти не глянь.

 

Нема у нас не здiбних,

У кожного – талант.

У нас всi – особливi,

Чи футболіст , чи музикант.

 

Хто з нас є хто,  щоб нас могли пізнати

Ми тут зібрались клас свій представляти.

 

В 3 Колись, давним-давно, а точніше 1 вересня 2000 року   11 хлопців і   13 дівчаток переступили  поріг нашого ліцею. Багато випробовувань випало на нашу долю.
В 4 Довгих 9 років  ми вчилися...

В.1 - відрізняти вчителів від старшокласниць, а більшість навіть запам’ятали по іменах.

В 2 - знаходити кабінети, а деякі навіть з закритими очима.

В 3 - вимовляти повну назву свого ліцею, а дехто навіть з першого разу

В 4 - ми зрозуміли, що учителів у ліцеї більше, ніж учнів в класі.

В 1- ми навчилися ховати крейду, щоденники, а деякі навіть своїх батьків.

В. 2 -ми можемо поділити одну мандаринку на цілий клас.

В 3 - ми вже знаємо, що похід в туалет під час уроку можна зробити значно цікавішим, включивши до маршруту зупинку в їдальні, прогулянку коридорами, перегляд відео по телефону.

В 4 - ми вже навчилися користуватися одним зошитом на всіх уроках і вчити домашнє завдання , не відкриваючи підручника.

В 1 - ми навчилися закохуватися, а дехто навіть не один раз.

- ну, а підказувати, підглядати і робити шпаргалки на 12 балів

В 2 Тож зустрічайте наш маленький зоряний колектив:

(вихід - танець) 

 

 

Ведучий 1. Наш рідний край великий і гарний. Великий, бо простягається від величних Карпат аж до річки Дон і від боліт Полісся аж до берегів Чорного моря. Гарний, бо має і високі гори, вкриті зеленими лісами, і бистрі ріки, і широкі урожайні поля, і квітучі луги, і все, чого душа забажає.

Ведучий 2. Гарний наш рідний край ще й тому, що в ньому живуть прекрасні люди, які славляться своїми піснями, танцями, звичаями.

Молоде покоління несе велику відповідальність перед своїми предками за безсмертність української пісні, слова, танцю, звичаїв. Тому сьогодні ви станете свідками того, як ми цінуємо, возвеличуємо, утверджуємо українське слово піснями, віршами, танцями.

 

 Іскорка таланту схована при народженні в душі кожної людини. Від того, як її плекатимуть, який вона отримає розвиток, чим наповнюватимуть, хто оточує, залежатиме чи вона згасне, чи розгориться дивним полум’ям.

 

 Кожна особистість у чомусь неповторна і виразна. Зараз у нас пора дитинства та юності. Це період поєднання грайливих мрій та серйозних задумів. Саме  в юності людина відкриває саму себе. У цих пошуках кожен пізнає свої реальні, досі незнані можливості.

 

 В тобі, мистецтво, у тобі одному

Є захист: у красі незнаних слів,

У музиці, що вроду, всім знайому,

Утілює  в небесний перелив;

В тобі, мистецтво, — у малій картині,

Що більша за увесь безмежний світ!

 

А що ж для мене слово «мистецтво»? Все просто: мистецтво – це життя. Кожного нового дня я намагаюсь навчатися мистецтву співчувати та пробачати, допомагати та не просити нічого у відповідь, але найголовніше – завжди пам’ятати мелодію маминої колискової, створюю у пам’яті картини прекрасних моментів із життя та несу поезію у своєму серці. Приємно коли власні рядочки один за одним линуть із мого серця і рівненько лягають на папері. І хоча я роблю лише перші спроби пера, та все ж не можу не погодитися із  словами  великої поетеси Ліни Костенко:

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

 

Художнику потрібна хвиля,
Емоції та почуття.
Хоч інколи митці не в силі
Намалювати своє життя.

Портрети, образи знайомі,
Сюжетні лінії прості,
Для нас цікаві лиш сьогодні,
Бо завтра будуть вже нові.

 

Пастель — яскравість, блиск моменту,
Гуаш — наповнює серця,
Чорнило, туш — надасть ефекту
Відтінкам рис, їх сприйняття.

Ми аквареллю створимо  диво,
Маслом — напишемо любов.
До світу іншого, красиво,
Де не потрібно зайвих мов

 

Словами не покажеш душу,
Словами не розкажеш суть –
Художні засоби примусять
Всю техніку майстрів збагнуть.

У посмішці є загадковість
Прекрасних, незабутніх днів.
У фарбах — мальовнича повість
Про сенс життя … на полотні.

 

Будь-який твір мистецтва — це розмова художника з глядачем, читачем, слухачем. Художник може відобразити у своєму творі не тільки побачене, але й свої думки, враження, переживання. Багато про що ми не можемо розповісти за допомогою слів. Напевно, ви чули вирази «несказанна краса», «невимовні почуття». Те, що так складно втілити в слово, можна передати мовою мистецтва.Тому одним із улюблених для мене занять є малювання

 

  Для талановитого кухаря рецепт – це лише основа творчості. На мою думку, він повинен готувати страву, привносячи власне бачення і  переосмисливши кулінарну традицію. Можна сказати, що кулінарне мистецтво  тісно взаємопов’язане з образотворчим мистецтвом. Так, у Франції вміння куховарити вважається творчою професії.

  На мою думку, кулінарія є мистецтвом, а кухар — творцем, який не тільки смачно готує страву, але й вміло прикрашає, залишаючи в ній  частинку своєї душі, подає на стіл, так, щоб відвідувач почував себе як вдома і залишив у пам’яті добрі та вдячні спогади. Тому моє захоплення не тільки творче і красиве, а смачне й корисне.

 

Музика... Із давніх-давен наші предки прагнули передати у звуках свій настрій, переживання, радість, сму­ток. Музика теж виникла ще в сиву давнину і вже тоді стала джерелом естетичної насолоди. Вона надихала людей на сміливі вчинки, наснажу­вала відчуттям краси і благородства. Я дуже люблю музику. Із задоволенням вчуся у музичній школі. Теж хочу  продемонструвати вам мову фортепіано, коли звуки говорять замість тисячі слів

 

Гра на фортепіано

 

Чарівну і неповторну красу   ми не тільки чуємо в музиці, а й  бачимо у наших пейзажах.  Хіба можна не милуватися природою рідного краю, її  величною красою, розмаїтістю кольорів, пишним цвітом квітів.

Природа… Хіба вона не вабить кожного з нас? Та сьогодні ми неодноразово чуємо: природу треба оберігати. А древні жителі нашої планети і не думали про це. Вони захоплювалися нею, ніхто тоді й не передбачав, що прийде час, коли доведеться боротися за збереження природних багатств. Фотографія дає нам можливість спинити час, зберегти відтворити і передати красу спійманої миті

Чарівна і неповторна краса квітів!  Я  залюбки милуюся їхньою красою, розмаїтістю, пишним цвітом. Люблю різні квіти. Їх витонченість. Кожну миттєвість їх життя мені хочеться зберегти. Тому серед моїх фотографій можна побачити багато квітів та картин природи

 

Ви бачили хоч раз як квіти плачуть?!..

А як радіють?! - Ніжносте моя!

Для мене квіти так багато значать.

Та чи хоч щось для квітів значу я ?!

  

Конвалії од нас ждуть ніжне слово.

Жоржини прагнуть людської краси.

Півоній синіх доторки шовкові

Як музику у тілі я носив.

 

Дивіться - поміж нами ходять квіти,

І лагідно шепочуть щось про нас...

Учуся в квітів я людей любити.

В людей учусь любити, квіти,вас

 

   Про красу природи можна довго говорити. Але не менш цікавим заняттям для мене є спостереження за тваринами.У я прагну   не лише підкреслити зовнішність тваринки, а й спіймати емоції та передати їх  у своїх фотографіях

 

Як говорив Гете у своєму творі «Фауст»: «Спинися мить, прекрасна ти!».  Фотографія -це не тільки процес, який приносить мені задоволення, але попри все ви завжди можете надати можливість помилуватися своїми досягненнями, показати їх іншим людям, провести аналіз своєї роботи та виявити допущені помилки. Вміння фотографувати – це в першу чергу творчість, а вже після цього копітка повсякденна робота, без якої ви ніколи не зможете створити справжні шедеври, як от наприклад фото наших футболістів

 

Так, наші хлопці дуже захоплюються футболом, тенісом, баскетболом і навіть під час інших уроків вони часто думають про нього й не розлучаються зі своїм найкращим другом - м'ячем. Хто ж вони, майбутні Шевченки й Марадони? Знайомтеся

 

 Спорт для мене - одне з найцікавіших і найкорисніших захоплень, він є засобом вияву фізичної досконалості, мужності і краси. Ця магічна пристрасть полонить людей дедалі більше. У спорті ми пізнаємо радість фізичного самоствердження, хвилювання боротьби за першість, щастя перемоги.

 

Спорт не тільки фізично загартовує людей, він сприяє гармонійному розвитку, допомагає кожному вихо­вувати в собі колективізм, почуття відповідальності, обов'язковість, рішучість та інші прекрасні риси характеру

 

Я дуже люблю футбол, дуже багато знаю про відомих футболістів не тільки України, а й світу, відвідую футбольну секцію, завжди беру участь у спортивних змаганнях. Але чи зможу проявити себе у футболі далі, не знаю. Тому що для цього потрібно дуже багато тренуватися.

 

 Я теж фанат футболу.  Ми щодня  зі своїми друзями збираємось і граємо м’яча. Пам’ятаю, ще зовсім  малими дітьми ми просили у старших дітей пограти з ними, але завжди програвали. Ми знали, що потерпимо поразку, але все одно проявляли ініціативу, тому що азарт цієї гри  заманював. Футбол — дуже цікава гра. Вона розвиває швидкість, кмітливість, точність реакції, витривалість. Щоб не казали, а футбол тренує не тільки ноги, але й тіло в цілому.

 

Знайти свій вид спорту не так-то просто. Хтось отримує задоволення на футбольному полі або в басейні, хтось бігаючи марафони або граючи в шахи. Я ж знайшов себу у тенісі. Під час гри вся моя увага  зосереджена на ракетці та м'ячі. Сфокусованість, а також стратегія і планування допомагають знизити рівень стресу.Тенісист Б'єрн Борг назвав тенісний матч «тисячею крихітних спринтів». Перемикання з високої активності на низьку розвиває здатність мозку швидко приймати та коригувати рішення.Мені подобається взаємодіяти на корті з партнером  , будувати стратегії разом з тренером і спілкуватися з іншими любителями тенісу.

 

Баскетбол - одна з найпопулярніших ігор в нашій країні. Для неї характерні різноманітні рухи: ходьба, біг, зупинки, повороти, стрибки, кидки і ведення м'яча, здійснювані в єдиноборстві із суперниками. Такі різноманітні рухи сприяють поліпшенню обміну речовин, діяльності всіх систем організму, формують координацію.

 

Танок з м’ячами

Пісня завжди була нашим вірним супутником. Нас, українців, не можна уявити без пісні. Адже правду кажуть, що вона нам допомагає жити, а ще – бути здоровими. Хочете довше бути здоровими – співайте у будь-якому зручному випадку. Пісня лікує наші душі, милує наш слух, покращує настрій.

 

Відомий український педагог В. О. Сухомлинський колись сказав: «Музика випрямляє душу так, як гімнастика тіло». А мелодії рідного краю завжди супроводжують людину, куди б не закинула її доля. Щира українська пісня, мамина колискова та рідне слово повертають нас туди, де ми народилися, де наш рідний дім. Багато українських мелодій такі запальні, що нікому не дають всидіти на місці. 

 

Гумор та усмішка завжди допомагали людині пережити будь-які негаразди, піднімали настрій та могли найпохмуріший день зробити сонячним та теплим. І сьогоднішнє свято також неможливе без щирого гумору та посмішок. Тож зараз у цьому залі  вітайте бурхливими оплесками наших гумористів, які подарують вам хвилинку чудового настрою.

 

Танець

   У вільний час маю багато цікавих занять теніс, футбол, програмування, та серед них є одне, якому я приділяю найбільше часу- це заняття музикою.  Без музики важко уявити собі життя людини. Без звуків музики воно було б неповне, глухе, бідне... Людям потрібні всі види музики - від простого наспіву сопілки до звучання великого симфонічного оркестру, від невигадливої популярної пісеньки до бетховенських сонат. І сьогодні   продемонструю  вміння грати на саксофоні.

 

Гра на саксофоні

Серед багатьох захоплень особливе місце в  моєму житті займає вишивання. Майже кожна область, кожен район, а часто й окремі села з покоління в покоління, від матері до дочки, передавали таємниці цього виду мистецтва. У нашій сім’ї  всі ми любимо вишивати.                 В українському орнаменті, його лініях, в улюблених мотивах промовляє душа народу, його історія, природа, в оточенні якої він живе. З орнаментом пов’язані образи добра, краси, оберегу. Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків

 

Вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, передати це  диво наступним поколінням.  Своїми уміннями я можу поділитися з однокласниками.     Це захоплення піднімає мій настрій і допомагає відволіктися від неприємностей, робить мене кращою

Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки

Пісні ще весільної, веселої.

Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!

 

    Мистецтво виготовлення прикрас із бісеру, як і вишивка та інше жіноче рукоділля, прийшло до нас із глибини історії. Вироби  майстринь, створені понад 100 років тому, і сьогодні чарують своєю красою, вражають оригінальністю форм та кольорових поєднань: чудово пасують до сучасного одягу. Бісер - це універсальний матеріал. Їм можна прикрашати одяг, робити з нього кулони, плести пояси, брошки, браслети, шпильки і навіть сумочки. Вироби з бісеру можуть служити відмінним рішенням при плануванні дизайну і декору Вашої квартири. Крім того, речі, зроблені своїми руками - це один з кращих подарунків для рідних і близьких. Більшість людей вміють  не тільки бачити красу , а й  відтворювати її власними руками, власними словами, власною мелодією, танцем тощо.А як пасує українська вишивка нашим артистам! 

 

    Є така східна притча: прийшов якось чоловік до мудреця і сказав йому: "Мудрець, навчи мене відрізняти істину від брехні, красу від неподобства. Навчи мене радості життя". Подумав мудрець і навчив людину танцювати.

 

   Хореографічне мистецтво- це синкретичне мистецтво. Тут злились в єдиному потоці танець і пантоміма, музика і поезія, скульптурні пози, пластика рухів і драматургія літературного твору. Саме  тому в майбутньому я хочу стати хореографом, адже  – це особливий вид мистецтва, який захоплює не тільки тіло, а й душу і сердце. Із кожним звуком мелодії тіло створює особливий ритм, який відображається у танці.  Саме в цій сфері я можу дарувати  всю красу танцю й приблизити оточуючих до прекрасного. 

 

   Заняття хореографією стимулює мене бути сильним, пластичним і постійно рухатись вперед. Найважче- це самодисципліна. Треба змусити себе і своє тіло виконувати складні па  і отримувати від цього задоволення.

   Танець – це те, що мене заохочує і приваблює, дає мені радість. Наше життя подібне танцю. Все це тому, що наш характер тісно переплітається з мовою тіла. Як і в танцях, так і в житті з’являються нові ідеї, плани, а також щось нове, після чого хочеться реалізовувати це в житті.

 

   Як сказав Жак д'Амбуаз, танець — це твій пульс, биття твого серця, твоє дихання; це ритм твого життя; це вираження в часі і русі, в щасті, радості, смутку і заздрості…

 

   Танцююча людина вкладає всю свою душу і емоції в рух. Від наших емоцій залежить те, як ми передамо іншим те, що відчуваємо. В житті, на жаль, буває не все так гарно і ритмічно, як в танці.

 

   Танець – це вічний рух. Танці іноді лікують душу краще, ніж слова. В кожної людини є свій власний танець, який живе у її душі і в серці! 

 

   Українці – не тільки співочий народ. Запальні українські танці викликають захоплення у всьому світі. А чого вартий  наш «Гопак»! А чи знаєте ви, що цей танець у запорізьких  козаків був одним із видів боротьби? А вже пізніше  цей вид боротьби перетворився у танок, який є візитівкою українців.

Український танець

 МИ дууууже старалися, показати себе з кращого боку, але всим тим , що ми вміємо ми завдячуємо Вам, дорогі наші наставники!

 

   Діти, потрапивши до вчителя з великої букви, починають думати, мріяти, проявляти неабиякий талант. Доказом цього є виступ учнів нашого класу.

 

Нас всіх обєднує лише одно:

Мріємо, щоб в душах розквітло добро.

Прагнемо дружно і весело жити,

Добре навчатись і край свій любити.

 

Ми для вас, дорогі вчителі,

Будем вічними учнями в школі,

Хоч підемо по цілій землі

І своєї шукатимем долі.

Хтось садитиме сад і гаї,

Хліб, як золото, сяяти буде,

Всі розкриють таланти свої,

І ліцей наш ніхто не забуде!

 

 Ось і познайомились ви з нашим класом!

 

Ми впевнені у собі,  хоча  іноді жахаємось від натиску формул і теорем, і ніяковіємо на сцені, бо таких іспитів нам ще не доводилося здавати.

 

Коротко про себе можемо додати: намагаємося не тонути в морі інформації, всі сили і творчі здібності віддаємо боротьбі з лінощами і неорганізованістю.

 

Любимо й поважаємо своїх учителів та рідний ліцей.

 Ділимось з ближнім по парті не тільки їстівними запасами, а й розумною думкою. А у разі необхідності – і виконаним домашнім завданням.

 

Не п’ємо, не палимо, не б’ємо вікон, не пишемо загальновідомих істин на стінах ліцею

 Не виявляємо інтересу до протилежної статі під час уроків, а робимо це тільки в позаурочний час.

 

Хоча нам важко, але робимо все, щоб нами пишалися батьки і вчителі, а кожен першокласник мріяв бути схожим на нас!

Фінальна пісня