Вчити дітей виразно декламувати вірші, формувати інтерес до читання. Розвивати акторські здібності, уяву, вміння фантазувати. Виховувати у дітей любов до книги, дружні стосунки, родинні почуття.
Підготувала:
Нікітенко Інга Владиславівна
вчитель початкових класів
Старицької ЗОШI ступеня
Яворівського району
Слово вчителя
Любі діти, батьки,бабусі, дідусі,всі присутні. Сьогодні у нас перша святкова зустріч нашого спільного чотирирічного життя. У цьому залі нове покликання дітей – першокласники. Радість і хвилювання охоплюють їхні серця, бо вони прощаються з буквариком. Великий крок зробили малюки сідаючи за парти,це їх перший крок у самостійне життя. І від того як дитина переступить його,залежатимуть її успіхи і невдачі. Складний процес перетворення маленької людини в індивідуальність. Адже вони такі різні: мрійливі і балакучі, сумні та радісні,пасивні й жартівливі, допитливі й щедрі. Дітям потрібний ідеал. І цим ідеалом для дітей є ви батьки і ми вчителі. Ми виховуємо дітей такими, якими хочемо бачити їх в майбутньому. Дорогі мої учні! Наша школа засіває, немов ниву, ваші голівки житом, щоб зростали ви у школі, сповнені зернами знань! Отож, бажаю вам успіхів у навчанні, батькам любові, доброти, мудрості, терпіння, поваги, вміння спілкуватись,бажання спуститися на рівень дитини. Здоров’я і щастя вам!
В першім класі – урочистий День прощання з Букварем.
Пригадай, що ти колись – то, був маленьким школярем!
Літера перша і перше слово,
з книгою перша серйозна розмова,
Перша сторінка і друга сторінка
Перша тривога і перша оцінка.
Навчився читати наш дружний клас.
Ви можете всіх привітати нас.
Буквар взяли ми перший раз,
Як зайшли у перший клас.
І як нам радісно сказати:
Тепер вже вміємо читати!
Ми всі були смішними малюками,
За парту сіли самий перший раз.
Сьогодні веселий і радісний день.
Зібрались ми всі в цьому залі.
Читаємо вірші, співаєм пісень.
Ми зовсім дорослі вже стали.
Книгу я знайшла чарівну,
В господарстві так потрібну.
По ній буду чаклувати,
Ягляточок навчати.
Яглику! Ти де сховався?!
Подивись – но , вами цяця!
Ото капосний малюк!
Геть відбився вже від рук!
Зараз мамця почаклує,
Вітерцем тебе придує.
Що ж це, матінко моя,
Невже Чорна магія!
Якісь знаки та карлючки
Мабуть, це Нація Штучки. А це що?
Це буква О.
О? Отрута! Не бери!
Мерщій викинь, поклади!
Яглику,ти не торбуйся,
Заспокойся, угамуйся!
Справді,книга чари має,
Бо дітей читать навчає,
Будь – який малий школяр
Зна, що книга ця – Буквар,
Ось і ти навчись читати,
Досить вже байдикувати
600 років лише й знаєш,
Що гуляєш та гасаєш.
Я читати ?! Ти жартуєш!
Ти мене погано чуєш?
Букви вчи, не йди нікуди,
А то гірше тобі буде.
Ось тобі секундомір –
Потім себе перевір.
А прийде Кощій,наш тато,
Будеш йому звітувати!
Я ж лечу в ліс на нараду
І даю тобі пораду:
Швидше справою займися,
Часу не марнуй, учися!
Це мій Буквар, моя мама його перша знайшла!
А от і ні! Це мій Буквар, бо я його перша загубила!
А чого ви всі тут зібралися? Вам не ліньки?
Краще б удома,на ліжку лежали.
От морока!
Треба вам оті уроки?
Краще грайтесь, розважайтесь
І нічим не переймайтесь.
Літери! Це просто дивно!
І чому вони потрібні?
У – горбате, А- нерівне
Цю не треба і вивчати.
А цією – футбола грати.
Я без них не знаю лиха
І гуляю у дворі!
Краще б літери сиділи
У своєму Букварі!
З мене приклад всі беріть
І уроків не учіть!
Ну що сказать? Ну що сказать?
Жила б і не тужила,
Якби ж от дітям розум дать,
Щоб уроки не учили.
Ну що сказать,іще сказать?
Хай добре знають всюди:
Кому потрібні Букварі?!
Та викиньти їх. Люди!
Ой, дивися, що то там?
Обдурила! Не відам!
Не сваріться,не дражніться,
Витріть сльози,помиріться,
Бо сьогодні свято гарне,
І сумуєте ви марно!
Свято буде?Що ж,я вам
Цього Букварика віддам!
Я кинула ляльку. Сиджу і мовчу.
Ой, ніколи гратись,бо літери вчу!
А ви знаєте, скільки ми літер вже вивчили?
Ой, як багато! Аж 33!
(Буквар танцює і співає «Коломийки»)
Ой, веселий я Букварик
Весело співаю,
Бо веселе свято в школі
Я сьогодні маю.
Так (-2 р) весело співаю,
Бо веселе свято в школі
Я сьогодні маю.
Ой, щасливий я Букварик
І тому радію,
Що всі діти в першім класі
Вже читати вміють
Так (-2 р) весело співаю,
Бо веселе свято в школі
Я сьогодні маю.
Я – Букварик, вам відомий,
Дуже гарний, малюнковий.
Залюбки всіх вчу читати,
Нема часу спочивати!
Кожен рік мене гортають
Ніжні пальчики нові…
Хай же розум здобувають
Любі, дітоньки, малі!
Ти,Букварику, у нас найголовніший . Ми будемо звітувати тобі,
Як навчилися читати і писати.
До здачі урочистого рапорту стояти струнко!
Любий наш Букварику! На свято з тобою зібрались усі учні 1 класу! Прийми рапорт!
-Ой –ой – ой ! Оце навчив! Оце дожився!
Букварику, не журися! Це ми навмисне!
Ми тебе розсмішити хотіли, щоб веселіше було.
Так це неправда?
Звичайно! А коли і правда, то тільки трішечки! Зовсім небагато.
Обіцяємо старанно вчитися,не гулять.
А якщо поставлять двійку
Будем класом страйкувать!
Оберемо депутата і дамо такий наказ!
Щоб перерв було багато, а урок на тиждень раз!
подяки для тебе.
А про ваші перші кроки
І круті стежинки
Нагадають нам сьогодні
Веселі смішинки!
Я оце згадала,як погано я читала.
Приголосні й голосні, навіть снилися мені!
Навіть падали сльозинки на Букварика сторінки!
Та старалась я не марно, бо тепер читаю гарно!
Учень
Перший раз малий Микола
Став збиратися до школи.
Олівця поклав у сумку,
Книги,ручку, зошит, гумку,
М’яч, перо,граблі, подушку,
НА обід м’яку пампушку,
Два ведмедики, лопатку,
Білочку руду, хвостату,
Лук і стріли, і рушницю,
Ще й пухкеньку паляницю.
Ще стільця, стола і парту,
Ще й географічну карту,трактора, машину,
Й мить вже на дворі звечоріло,
Сів Микола дума думку:
,,Чи все поклав у сумку?”
Сьогоднішнє наше свято - це наша перша сходинка в шкільному житті, яку ви подолали власною працею. Зі словами подяки я зараз звертаюся до мам. Це вони приклали багато зусиль для того,щоб ви читали, Вони разом з вами раділи, нашим маленьким перемогам. Це дякуючи їм ми разом подолали першу сходинку в шкільному житті.
Ну ж бо, М, дай руку А.
Ну ж бо МА дай руку МА.
Мама, матінко,матусю –
Тихо ручкою скриплю.
Подивись, швиденько, мамо –
Ось як я тебе люблю!
На світі добрих слів живе чимало,
Та всіх добріше і ніжніш одне –
Із двох складів простеньке слово МАМА
Й нема слів рідніших,ніж оце!
Моя хороша,добра, ніжна,
А також лагідна й привітна.
Ти любиш донечку і сина.
У всіх дітей одна – єдина,
Світи мені,як сонце ясне,
Я щиро зичу тобі щастя.
Мамо моя люба, рідна моя мати,
Ти про дітей, як про квіти,дуже вмієш дбати.
Я тебе сердечно всюди споминаю,
Про твоє щастя й долю Господа благаю.
Як зі сну я рано встану, кличу матінку кохану.
Мати вмиє, нагодує, і вбере, і поцілує.
Ввечері, як ляжу спати, біля мене знову мати.
І прикриє, і погладить, поцілує і розрадить.
Ще й добрячою рукою хрестик зробить наді мною.
Хто ж зуміє так кохати? Рідна мати!
Матусю, дай руки твої поцілую, за шийку тебе обійму і щічки погладжу.
Ти знаєш,матусю, як дуже тебе я люблю!
І ти мене любиш, хоч я неслухняна, частенько і шкоду роблю.
Та ти все пробачиш, мене поцілуєш, і я тебе дуже люблю.
Хто любить тебе від усіх найміцніше,
Хто перші кроки твої пильнував,
Хто в світі для тебе з усіх найщиріший,
Хто другом тобі найвірнішим став?
Хто вчив тебе поважати людину,
Підтримав тебе у тяжку годину,
Хто вчив тебе завжди по – чесному жити?
Хто силу й здоров’я для тебе відав,
А в тебе за все нічого не взяв?
Усе це вона – найдорожча, кохана,
Найкраща, найближча,ріднесенька мама.
Мені було з вами чудово!
Літера перша і перше слово,
Перша тривога і перша оцінка,
З книгою перша серйозна розмова.
Читати навчився ваш дружній клас,
Настала пора залишити вас.
Зачекай Букварику! Любі діти давайте попрощаємося з Букварем,
Бо йому пора поспішати, щоб навчити читати і писати ще багатьох дітей.
В житті все починається з малого,
З зернини – хліб, з промінчика – зоря.
І вчитель сам свою дорогу
Теж починав з малого Букваря.
Добрий Букварику, перша книжко!
Хочеться навіть поплакати трішки…
Жаль розлучатися,хоч і треба,
Ми не забудем ніколи про тебе.
Прощай Букварику!
В школі перший друже,
Ми тобі, Букварику,дякуємо дуже!
Спасибі тобі за добру науку,
За паличку першу і першу букву,
За перше слово і першу казку,
За першої вчительки щиру ласку.
Ми будем пам’ятати довгі роки
Мудрі й повчальні уроки твої
Позаду - нелегкий перший рік навчання.
І на порозі другого ласу естафету від Букварика приймають
Підручники, які навчатимуть вас далі.
Читанка добра, бери естафету,
Веди школярів шляхами планети.
Я – читанка нечитана,навчатиму ваш клас.
Я з вами говоритиму, про ваш чарівний час.
Букварику, мій братику, розумна голова,
Твої веселі літери складуть мої слова.
А ти спочинь до вересня, чи просто - погуляй.
Букварику, мій братику,спасибі! Прощавай!
1,2,3,4,5 – вміють діти рахувать,
Але хто мене не знає, хай даремно не гуляє,
Щоби весело гулять, всі уроки треба знать!
Дуже точна я наука, вчіть мене лише на 10, 11 і 12!
Я не з лісу,я не з поля,нелегка у мене доля.
Через радість та біду, я з віків до вас іду.
Я дитину колисала,Батьківщину захищала.
І від роду і до роду,зберігала свою вроду.
Всі народи мову мають,всі пісень своїх співають,
Бо хто має мову рідну, той багатий, а не бідний.
Перший раз в перший клас!
Рік тому зустрів він нас.
Потім підем в клас наступний –
вітер хай нам дме попутний.
Вам, шановні батьки, СПАСИБІ хочу я сказати
Із щирим вчительським теплом
За допомогу у навчанні,
За те, що вчились рахувати,старанно букви всі писали.
Та гарно – гарно малювали.
Це – перший крок попереду ще 10 років.
Отож. навчайтеся батьки і кожен день робіть уроки.