Сценарій " Рідна мова - диво барвінкове"

         

 

 

 

 

 

                      Свято рідної мови

              «Рідна мово, диво барвінкове»

 

 

 

 

 

 

Мета: Вчити любити і шанувати українську мову.

 Розвивати творчий потенціал дітей, їх артистичні здібності.

Виховувати почуття гордості за красу і багатство рідної мови.

 

 

 

 

                                                                

 

 

 

 

 

 

 

                                                                        Підготувала:

                                                                                          Цех Руслана Ярославівна,

                                                                                       вчитель початкових класів

                                                                                                        ЛЗШ № 43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Добрий день вам, люди, добрі!

Щиро просим до господи!

Раді вас у нас вітати,

щастя і добра бажати.

 

      Ми сьогодні з вами

поведемо мову

про чудову мову-

українську мову.

 

Любі друзі! Хоч маленькі,

Ми вже добре знаєм,

Що зовемось українці

Й українських предків маєм.

 

Батько, мати, брат, сестричка

І всі інші члени роду,

всі належать до одного

українського  народу.

 

Бо родитись українцем –

Це велика честь і слава,

Рідний край свій полюбити –

Найважніша з усіх справа.

 

В нім пливуть глибокі ріки,

І шумлять степи безкраї,

Стрункі гори пнуться в хмари,

Синьооке море грає.

 

Буйне збіжжя колосисте

На врожайних росте ріллях,

Є у надрах сіль і нафта,

Віск, залізо і вугілля.

 

Українці й українки

Всі кохають до загину

Славну землю батьків своїх –

Свою рідну Україну.

 

Але, щоб цю землю свою

Міцно, щиро покохати,

Треба все її минуле

Добре вивчити, пізнати.

 

Треба знати те, як предки

На землі цій колись жили,

Як її грудьми своїми

Заступали – боронили,

 

Як за волю і за долю

Йшли у бій, як на забаву,

Здобували собі рани,

Україні своїй славу;

 

Як невпинно працювали,

І боролись всі завзято,

Щоб їх люба Україна

Була дужа і багата.

 

Хай не буде ні одної

Української дитини,

Що не вміла б розказати

Про минуле України.

        

          Танець «Дударики»

 

1. Довго була в нарузі

історія наша багата.

Шикуймося в лави, друзі!

Сестро, стань ближче до брата!

 

2. Будемо разом радіти,

Що дочекалися свята.

Візьміться за руки, діти!

Будемо пісню співати.

 

3. Пісню слави полеглим,

живим – відродження пісню,

хоч і було нам нелегко,

та ми народились не пізно.

 

4. Довго нас недоля жерла,

досі нас наруга жре,

та ми крикнім: «Ще не вмерла Україна,

ще не вмерла і не вмре!»

 

5. Єднаймось, брати – галичани,

не час на роздори, не час!

Бо нам ще Великдень настане,

І доля всміхнеться до нас!

 

6. Від Чорного моря до синіх Карпат

Одна нероздільна родина.

Без панства, без рабства,

Насильства і зрад

Одна самостійна Вкраїна.

 

                              Пісня «Від краю, де гори Карпати»

 

 

 

7.  Живи, Україно, живи для краси,

  І сили, і слави, і волі.

  Шуми, Україно, як рідні ліси,

  Як вітер в широкому полі.

 

     11.Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина

Не вмре повік. І світ – зоря,

Твоя зоря засяє.

 

     12.Ні, не вмре ніколи мова,

Якою син співає твій

Якою люд скликав Підкова

Богдан славетний і Палій.

 

     13.Якою Січ буйна пишала,

Якою наш Кобзар співав

Яка степи опанувала,

І мільйони об’єднала

Людей – братів!

 

За свій народ, за незалежність,

За неба і ланів безмежність,

За Прапор наш жовто-блакитний!

УПА – стояла непохитно!

У полум’ї війни ізнову
Моя згорьована земля.
Ми хочем миру, а над нами
Нависла третя світова.
Наші діди заповідали,
Що мир — завжди понад усе.
На жаль (і це усі відчули),
Війна нам дивиться в лице.
Це «старший брат», який у другій
Із нами разом воював,
Усе забув, усе спотворив
І кров’ю все переписав.
Скільки землі Росії треба?
Чи є в загарбників межа?
Спитайте там, де гинуть люди,
І прощення цьому нема.
Спитайте в тих, хто залишився
Навік калікою, чи тих,
Хто втратив найдорожче — сина,
Чи в кого дім в руїнах зник.
Тому ж, хто в зраді буде жити
Й подалі совість заховав,
Нехай насняться всі, хто вбитий,
Бо він накази віддавав.
Герої наші не вмирають
І далі житимуть в раю.
Хто житиме за них, хай знають,
Як землю берегти свою.

Оксана Дзьоба.
 

 

За волю та за долю України
Боролися століття і віки,
Душею боліли за нею батьки.
Тепер прийшла і наша черга
Усьому світу довести:
Хто такі є українці,
І як свободу ми умієм берегти!

 

 

Ми всі діти українські,

Український славний рід,

Дбаймо, щоб про нас маленьких

Добра слава йшла у світ.

Дбаймо, щоб той скарб любові,

Що нам Бог в серця вселив,

Рідну землю й рідний нарід

Прикрасив і збагатив.

 

Свої здібності і сили

Розвиваймо раз-у-раз,

Щоб народу була втіха

І щоб користь була з нас.

 

Будьмо пильні у науці,

Будьмо чесні у ділах,

Будьмо смілі та відважні,

І не думаймо про страх!

 

В своїх починах змагаймо

До добра і до краси,

Будьмо чисті тілом, духом,

Ще чистіші від роси.

 

Все, що рідне, хай нам буде

Найдорожче і святе,

Рідна віра, рідна мова,

Рідний край наш над усе!

 

Щоб про це ми не забули

Ні на хвилю, ні на мить,

Хай Господь Святий із неба

Нас малих благословить!

 

 

Ми є діти українські,

Хлопці та дівчата,

Рідний край наш – Україна,

Красна та багата.

Рідне небо: ясне сонце,

Місяць, зорі срібні.

Рідний нарід: українці,

Всі до нас подібні.

 

Рідна віра: Свята Трійця

І пречиста Мати.

Рідна мова: нею вчились

Бога прославляти.

 

Присягаєм наш край рідний

Над усе любити,

Рідний нарід шанувати

і для нього жити.

 

Присягаєм рідну віру

Завжди визнавати,-

По – вкраїнськи говорити,

Молитись, співати.

 

Як ріка вгору не піде,

Як сонце не згасне,

Так ми того не забудем,

Що рідне, що власне.

 

Що нам рідне, те нам буде

І краснее, і гоже, -

Присягаєм, що так буде!

Поможи нам, Боже!

 

 

     16.Не вмирає наша слава,

Не вмирає наша честь!

Бо живе в нас сила жвава,

Бо трудівники в нас є!

 

     17.Боже, Отче Милостивий!

Ти нам дав ту землю рідну,

Де родились ми й живемо

Пишну, милу, слави гідну!

 

 

 

     18.Боже, Отче Милостивий!

Ти нам дав ту мову красну

Поміж мовами найкращу

Нашу рідну, нашу власну.

 

     19. Яка ж багата рідна мова!

           Який чарівний світ у ній!
           Вона барвиста і чудова,
           І нищити її не смій.

     20. Вона про все тобі розкаже,
          Чарівних слів тебе навчить,
          Усе розкаже і покаже.
          Як правильно у світі жить.

     21. В ній стільки слів, що й не збагнути,
           І приказок, і порівнянь
          А мову знаючи, здобути
          Ти можеш просто безліч знань.

     14.Хто не чував пісень

По селах вечорами

І жартівливих і сумних?

То долю рідними словами

Народ виспівує у їх.

 

    15.О, ні, Вкраїна не загине!

Коли народний океан 

Співа неначе той орган!

Є сила в нім – душа єдина!

 

     22. То ж мову вчи і прислухайся.
          До того, як вона звучить.
           І розмовляти так старайся,
           Щоб всім хотілось її вчить.

     23. Вона ж у нас така багата,
           Така чарівна, як весна
           І нею можна все сказати
           І найрідніша нам вона.
 

    24.Тою мовою співала

Нам маленьким наша мати,

Тою мовою навчила

Тебе, Боже, прославляти.

 

     25.За препишні тії скарби,

Що в тій рідній мові скриті

Зволь від нас, Могутній Творче,

Вдяку щирую прийняти.

 

     26.І прийми сердечну просьбу,

Що до тебе шлемо, Боже –

Хай ніхто вже тої мови

Відібрати в нас не зможе.

 

    27. Поможи, Небес Владико,
          Хай буде по Твоїй Волі,
          Щоб та мова гомоніла
          Вільно в хаті, в церкві, в школі.
 

     28.Дай діждати пошанівку

Рідного святого слова

Щоб цвіла на славу Божу

Наша українська мова.

 

 

      Пісня «Тепла, як сонячна днина»

 

Мово рідна, слово рідне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має
Як ту мову можна забути
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
От тому плекайте, діти,
Рідненькую мову
І учіться говорити
Своїм рідним словом

 

     26.Любіть Україну у сні й наяву

Вишневу свою Україну

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.

 

     23.Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть,

Як степу красу малинову,

Як рідного неба блакить.

 

     24.Вивчайте мову українську –

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

Прекрасну, милу і чудову

Як материнську пісню колискову.

 

 

 

 

    25.Ой, яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкіля і як?

В ній лісочок, пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак…

 

     26.Красивий, щедрий рідний край.

І мова наша солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься Україна.

 

Пісня «Мово рідна, слово рідне»

 

 

     27.Мова наша, мова –

Мова кольорова

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.

 

     28.Мова наша, мова –

Літ минулих повість,

Вічно юна мудрість,

Сива наша совість.

 

      29.Її незміряно багату

Дзвінку, і ніжну і завзяту,

як день сьогоднішній чудовий

люблю, люблю вкраїнську мову!

 

 

      30.Рідна мова материнська!

Ти – душа мого народу.

Будь від роду і до роду,

Рідна мово – материнська.

 

      31.Відродим мову Лесі Українки,

Шевченка – сина вільного Дніпра,

Щоб, як тендітна пісня солов’їна

Звучала й квітла на увесь наш край.

 

     32.Земле Шевченкова,

Земле Франкова,

Ниво, засіяна щастям, добром,

Вічна твоя соловейкова мова,

Вічна розмова

Дніпра із Дністром.

          Присягаєм: рідну віру завжди визнавати, -

Говорити по – вкраїнськи, молитись, співати.

Як ріка в гору не піде, як сонце не згасне,

Так ми того не забудем, що рідне, що власне.

Що нам рідне, те нам буде і красне і гоже –

Присягаєм, що так буде! Поможи нам, Боже!

 

То ж вивчайте рідну мову
Вже тепер з маленьких літ.
Українське наше слово
Хай звучить на цілий світ!
 

 

 

      Пісня «Наша мова – кетяг калиновий»