Сценарій "Рідна мова калинова"

Про матеріал
За даним сценарієм свято рідної мови можна проводити з учнями усіх початкових класів. А також залучати і старших учнів.
Перегляд файлу

Свято «Рідна мова калинова»

(Під мелодію пісні Т. Петриненка «Україна» до зали заходять ведучі та діти в українських  костюмах)

Українець. Шановні наші гості, запрошуємо всіх вас до нашої господи на хліб-сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на наше свято рідної мови.

(виходить Козак та зачитує наказ)

Наказ

Вельмишановна громадо та гості нашої шкільної держави! Сьогодні світле свято зібрало нас у цьому залі. І прославимо в цей день мову. Нехай же у віках живе творіння славне – українське слово. По цьому бути!

Українка. Щасливі ми, що народилися і живемо в такій чудовій, багатій, мальовничій землі – у нашій славній Україні. Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки – тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово.

1-й ведучий

І йшли віки, і були українці,

І створилося слово українське.

 

2-й ведучий

І як сталося так,

То сказало собі слово по-своєму

І благословилося.

 

1-й ведучий

І прилетіли птиці, і вродилася калина,

І було солодко, і було гірко.

 

Козак

І стало все називатися:

І земля, і матір,

І Вітчизна по-вкраїнському.

 

                                          Танець «Дивна квітка»

Мова наша ,мова –

Пісня стоголоса,

Нею мріють весни,

Нею плаче осінь,

Нею марять зими,

Нею кличе літо.

В ній криваві рими

Й сльози «Заповіту».

 

Українка. Рідна мово!

 

Українець. Мудра Берегине!

 

Українка.     Пресвятая Богородице!

 

Українець. Судилася тобі терниста доля.

 

Козак. Ти, як і Україна , дивишся у душу кожного з нас очима рідної мами, батьковим словом промовляєш до нашого серця.

 

Українка. Слово рідної мови, увінчане терновим вінком страждання, не раз топтане і зневажене, заборонене і зраджене.

 

Українець. Щоразу воскресало, аби відродитися в терновому вінку страждання, краси і слави.

 

Козак.  1996-й рік – Верховною радою України прийнято Конституцію України, у якій українській мові надано законодавчої конституційної сили у 10 статті.

 

 Українка.  1998рік – Указом Президента України 9 листопада проголошено Днем української писемності та мови. А 21 лютого відзначається Всесвітній день рідної мови.

 

Українець. Мова… вона існує, живе. Бореться незалежно від того, думаємо ми про неї чи ні. Турбуємося чи забуваємо, шануємо чи зраджуємо.

 

Козак.  Слово безсмертне. Адже ніхто не заперечить давню біблійну істину:

 

Разом.  «Спочатку було Слово , і  Слово було Бог»

 

Пісня «Гімн українській мові»

 

(заходять молодші школярі)

Що за диво  - наша мова!

Слово тягнеться до слова!

Речення сплітається,

Думка розцвітається.

 

Велична, щедра і прекрасна мова!

Прозора й чиста, як гірська вода,-

То України диво барвінкове,

Багата мова й вічно молода.

 

Вона, як тиха пісня колискова,

Приходить в серце нам із ранніх літ!

Та мова – ніби пташка світанкова,

Що гордо лине у стрімкий політ!

 

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній.

Вона барвиста і чудова

І нищити її не смій!

 

Сьогодні я ще в школі вчусь:

Добром світитись завше буду.

Я слову рідному клянусь –

Його ніколи не забуду.

То ж мову вчи і прислухайся

До того, як вона звучить!

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить.

 

Мова! Українська мова…

Вона співуча, лагідна, дзвінка.

Мова! Українська мова!

Єдина, рідна й дорога така!

 

Пісня «Рідна мова»

 

Українка. Мова наша! Уся з гомону полів, лісів і морів отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця, зірок, і переткана калиною, барвінком та вишневим цвітом. Кожне слово твоє бринить у наших серцях неповторною мелодією.

 

Українець. Українському слову з часів його виникнення на всіх історичних шляхах доводилося нелегко.

 

Козак. На його гордо піднесену голову сипалися процеси, циркуляри, укази про обмеження, навіть заборону.

 

Тебе зачиняли в клітку,

Заковували в кайдани,

Топтали, як топчуть квітку,

Гонили з міського майдану.

Вогнем, залізом холодним

Тобі язика виривали.

Неначе вовки голодні,

Жертву свою шматували.

Тобі закривали дорогу укази і циркуляри.

Стогнала, в журбі вмирала,

Вже ледь живою була,

Та силу життєву дістала

Ти з вічного джерела…

 

Недовго п’янка свобода

Бентежила душу нам.

Ярлик «вороги народу»

Вчепили твоїм синам…

Трагічні прийшли тридцяті,

Посіяли смерть і злість.

Назвав хтось Вкраїну – мати,

 У відповідь – «націоналіст»!

А потім сини-бюрократи

Втоптали тебе в багно,

Послужливо і завзято

Гонили зі школи, з кіно…

Та свіжий повіяв вітер

Квітневим весняним днем.

Тугу твою розвіяв,

Умив тебе теплим дощем.

 

Цвіти, розвивайся, мово,

Слова-пелюстки розкривай.

І в душах людей веселково,

Повноголосно, мов пісня, лунай!

 

Українка.  Рідна мова – це наша гордість. Бережімо її, гордо заявляймо:

 

Всі разом:  Ми – українці, сини і доньки цієї землі. Ми пишаємося цим. Ми любимо свій народ, свою землю, свою мову!

 

Багатий український народ на перлини народної творчості – казки, прислів ‘я, пісні.

 

Любов до Батьківщини починається з любові до маленької батьківщини – до місця, де ви народилися, до пам ‘яті про рідний поріг, стежки дитинства, до мудрої народної казки.

 

Немає у світі людини, яка б не любила, або не чула казок. Ви, діти знаєте багато з них, але чи зможете відгадати деякі?

 

 

  1. «За три копи куплена,

У півбока луплена.

Тупу-тупу ногами,

сколю тебе рогами.

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі й смерть…»

 

  1. «Гуси, гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

Та понесіть до батенька.

А в батенька їсти й пити,

Ще й хороше походити.»

 

  1. «Мій котику, мій братику!

Несе мене Лиска за кленові ліси,

За крутії гори, порятуй мене!»

 

  1. Що за хатка на узліссі?

Вся ворушиться, дрижить.

     Де не взявсь Кабан біжить,

Тут і Вовк іде, й Ведмідь,

Кожен в хатці хоче жить.

Так же тісно їм усім –

Ось-ось розірветься дім.

 

  1. Далі казка ось така:

Знайшов Півник колосок,

Змолов борошна мішок,

Спік негайно у печі

Пиріжки і калачі,

Мишенят не пригощав,

Бо жоден з них не працював.

 

(заходить Чарівниця)

Чарівниця.  Молодці, дітки, ви вже дуже багато знаєте. Я – Чарівниця, берегиня рідної мови. Не даю їй пропасти в лиху годину і хочу, щоб ви теж берегли і знали українську мову. Я прийшла до вас з глибини віків і дуже хочу почути, як ви розмовляєте, тому що мова – це найбільше багатство народу, а ви, українці, - славні нащадки нашого народу.

Хочу до вас звернутися, діти:

Можна людині без мови прожити?

Можна без пісні, без загадки й казки?

Хто відповість? Поміркуйте, будь ласка!

 

Дитина. Як же людині без казки і слова,

Без задушевної пісні й розмови?

Думаю я, що таке неможливо.

Мова людини – це щастя, це – диво!

 

Чарівниця. Правильно думаєш. Мова -це диво.

З нею людина розумна й щаслива.

знаючи мову, спілкуються люди.

Мова загине – й людини не буде.

 

Дитина. Як же без мови? Не уявляю!

Я щохвилини про щось тай питаю.

А коли мови не будемо знати,

Як же ми зможемо світ пізнавати?

 

Чарівниця. В світі ми – люди і правильно, діти,

Людям без мови не можна прожити.

Ще повідомити хочу  вам я :

В кожній країні є мова своя.

Кожна людина свою мову знає,

Любить безмежно її, поважає.

Рідна одним мова східна – японська,

Іншим найкраща – китайська, естонська.

Мова у світі панує англійська,

Нам наймиліша своя, українська.

 

Я – україночка, хоч зовсім ще маленька,

Але ходжу до школи в перший клас!

Читати мрію я навчитися легенько,

Бо дуже гарна рідна мова в нас.

Ця українська мова промениста,

Доступна й лагідна, весела і дзвінка.

Багата, як земля, джерельно чиста

І тепла, наче мамина рука.

Я вчуся нею гарно розмовляти,

Читаю вірші і пишу слова,

Бо рідну мову треба добре знати.

Вона чудова, ніжна і жива.

 

Моя чарівна мова промениста,

Вона у пісні й казочці звучить.

Найкраща в світі , рідна і барвиста,

А як без неї на Землі прожить?

 

Пісня «Котику»

 

Чарівниця. Молодці, діти, гарно ви говорите про мову. А чи знаєте ви, що у нашій рідній мові є «чарівні» слова?

 

Діти. Так, знаємо!

 

Є в нашій мові слова пречудові:

Гарні звертання, слова-привітання.

Треба їх добре нам запам’ятати

І повсякденно у мові вживати.

Доброго ранку! Доброго дня! –

Не забувай говорити щодня.

А як збираєшся спати лягати,

Не забувай «На добраніч!» сказати!

 

Ще коли, навіть, дитятко в колибі,

Мама навчає казати «Спасибі!»

Слово подяки завжди пам’ятай,

«Дякую!» - слово частіше вживай!

 

До гарного слова нам треба звикати.

Щоб мова була, як дзвінке джерело.

Подумай сім раз, перед тим, як сказати,

Щоб слово твоє людям радість несло.

Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,

Напоєне ласкою завжди було.

З добром і любов’ю від серця летіло

Й до іншого серця зі щирістю йшло.

 

Пісня «Дівчинка русява»

 

Чарівниця. А тепер настав час усім разом вірші складати. Останнє слово другого рядочка будете добирати за змістом в риму.

Щоб розумним й мудрим стати,

Треба рідну мову… (знати).

А щоб вміти говорити,

Треба рідну мову… (вчити).

Знає кожен з нас чудово –

Не прожити нам без… (мови).

Рідна ж мова пелюсткова,

Мудра, світла,… (світанкова).

І дзвенить щодня і в свято,

Бо вона така… (багата).

І така джерельно-чиста

Наша мова … (промениста).

Чарівна і калинова

Наша мова… (веселкова).

В ній такі слова чудові,

Хліб і сіль на … (рушникові).

В ній в віках батьки і діти,

Як без мови в світі жити?

Понад світом хай лунає,

Хай ніхто не … (забуває)

Рідну мову українську,

Мудру, щедру, …(материнську).

 

Зневажати мову мамину – біда,

Котра пустими зробить наші душі.

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що корені калини сушить.

 

Зневажати мову – зрадити себе,

А зрадників хто може поважати?

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме у муках рідна мати.

 

О, не згуби свого народу,

Безсмертна мово, рідна і терпка.

Ти є душа співучого народу,

Що був і є, і буде у віках.

 

Не цурайтесь мови – мови тата й мами.

Мови діда й баби, предків наших всіх,

Бо її цуратись – сором непошани,

Бо її цуратись – перед Богом гріх!

 

На Землі народів Бог створив багато

І подарував їм скарб усяких мов,

І у кожну мову, гарну і багату,

Вклав свою небесну ніжність і любов.

 

Всі народи світу – то Господні діти,

Всіх народів мова – то Господній дар.

Але мова мами – найрідніша в світі,

В ній є все: і святість, і краса, і чар.

 

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить.

Усе розкаже і покаже,

Як правильно у світі жить.

 

То ж мову вчи і прислухайся

До того, як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім хотілось її вчить.

 

Разом:  Ми з нею відомі усюди,

Усе в ній, що треба, там є.

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє!

 

Пісня про мову

 

Молитва до мови

Українка. Рідна мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, з м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народжена.

 

Українець. Мово наша! Мудра берегине, що не давала погаснути волелюбності, славі й гордому духу.

 

Козак. Мово наша! Ти зцілювала втомлених духом, давала їм силу, здоров’я, довгий вік і навіть безсмерття тим, що пили Тебе, цілющу джерельцю. Забуяй вічним і віщим словом від лісів – до моря, від гір – до степів.

 

Разом. Прости! Воскресни! Повернися! Возродися!

 

Я – українка! Горджусь і радію,

Що рідною мовою я володію.

Шевченкове слово умію читати,

Слова мелодійні і вірші писати.

 

Я теж українка! Живу в Україні,

На вільній, єдиній моїй Батьківщині.

Де все мені в радість: ліси і садки,

Озера й річки і глибокі ставки.

Лани неосяжні, і гори, й долини,

Цвіт білосніжний у лузі калини.

В душі моїй солодко грає сопілка.

Бо я – з України! Бо я – українка!

 

І я українець, малий козачок.

Дивіться, танцюю для вас гопачок!

 

Танець «Гопачок»

 

Ми – українці – велика родина,

Мова і пісня у нас – солов’їна.

Квітне в садочках червона калина.

Рідна земля для нас всіх – Україна!

 

Привітний і світлий наш сонячний дім,

Як радісно й весело жити у нім.

Тут мамина пісня і усмішка тата.

В любові й добрі тут зростають малята.

Дзвінка наша пісня до сонечка лине:

«Мій сонячний дім – це моя Україна!»

 

Люблю тебе, рідний краю, земленько рідненька,

І вас люблю, хмарки сиві, сонечко ясненьке.

Люблю тебе, рідний краю, і в дощ , і в погоду.

Люблю сонце, яке сяє для мого народу.

 

Пісня «Дощику»

 

Я – маленька українка,

Маю коси по коліна.

Я таку натуру маю,

Що танцюю ще й співаю.

 

Пісня «Василечки»

 

Моя Україна – це пісенька мами,

Розлогі лани колосяться хлібами.

Вишневі садочки, лелеки на хаті,

Купають ставочки хмарки пелехаті.

 

Моя Україна – то мамина ласка,

Червона калина, бабусина казка.

Це соняхи в цвіті, горобчиків зграя…

Я кращої в світі країни не знаю!

 

Вчитель. Ось і завершується наше свято. Хочеться, щоб від сьогоднішнього дня у серці кожного з вас  залишилася хоч краплинка любові до рідної мови, до нашої Батьківщини.

 

Пісня «Рідна серцю Україна»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
19 січня 2022
Переглядів
872
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку