Сценарій розробки "Випускний вечір для 11 класів "

 Сценарій випускного вечора.

 

Тема. Випускний квартал

 

Голос за кадром. Директор школи хотіла бачити нас такими (на слайді молодики в ділових костюмах). Учителі хотіли бачити нас такими (на слайді відмінники з книгами). Класний керівник хотів нас бачити такими (на слайді зображення янгола й пухнастого білого зайчика). Батьки хотіли бачити нас такими (на слайді видатні вчені, спортсмени). А насправді ми такі (на слайді фото класу).

Звучить вирізка з пісні «Фейс-контроль ты не пройдешь», до мікрофона підходять два співробітники служби охорони.

Охоронець 1. Vip прибула?

Охоронець 2. Вона завжди останньої миті приїжджає, зайнята.

Охоронець 1. Усе перевірили, нічого підозрілого немає?

Охоронець 2. Намагалася тут одна прослизнути, директором прикидалася.

Охоронець 1. Як вирахували?

Охоронець 2. Елементарно, Ватсоне! Чим відрізняється справжній директор від підробки? Постійною стурбованістю, купою паперів і командним голосом. А ця − у новому костюмі, нікуди не поспішає, голос ласкавий і жодного папірця (навіть поганенького) при собі не має! Довелося затримати до з'ясування особи.

Охоронець 1. Ох і вскочила!!!

Охоронець 2. Ну що, начебто на сцені все гаразд?

Охоронець 1 (вдає, що йому говорять по мікрофону). Усе, йдемо, кажуть, на вході черга утворилася. Не турбуйтеся: наша фірма гарантує веселий настрій!

Звучить музика, з'являються ведучі.

 

Ведучий 1. Доброго вечора, пані та панове!

Ведуча 2. Ми раді вітати вас сьогодні в цій залі   принагідно зичимо святкового настрою і теплих емоцій в колі щирих друзів,батьків,шановних учителів!

Ведучий 1. Нагодою для нашої зустрічі сьогодні  є завершення шкільного етапу в житті випускників школи!

Ведучий 2. Шановні пані та панове в урочистий вечір нагоди отримання атестатів про повну загальну середню освіту випускниками 2018-го року Ведучий 1. Що наше життя? Гра! До такого формування ми вже встигли звикнути що існують й інші думки з цього приводу. Чому б, скажімо не порівняти наше життя з низькою випускних заходів?

Ведучий 2. Судіть самі — на початку життя нас випускають з пологового будинку! Згодом випускні заходи відбуваються у дитячому садочку. Ще пізніше випускним завершуємо навчання у початковій школі, і так далі… Ведучий 1. Міркуючи так, ми вирішили що більш актуальною для випускного вечора теми ніж випускний просто не існує! Отож і зустріч має відбуватися ніде, а саме у випускному кварталі ! Що ж —

Разом: Ласкаво просимо до випускного Вечірнього кварталу!

Ведучий 2. Зустрічайте новонароджених випускників — в нашому випускному кварталі: випускники — сьогодення, випускники — майбутнє, випускники-сила!

                                       ( під музику виходять випускники)

Ведучий 1. Дорогі друзі! Довгі роки кропіткої роботи заслуговують на винагороду. І сьогодні ви станете свідками церемонії вручення нашим зіркам шкільних «Оскарів» − атестатів.

Ведучий 2. Для вручення атестатів про повну загальну середню освіту на сцену запрошуються директор Новогродівського закладу загальної середньої освіти школи І − ІІІ ступенів №10 ім. Тараса Шевченка Людмила Федорівна Самоздра і класного керівника ...

                                        (вручення атестатів)

Звучать фанфари..

Директор. Атестат про повну загальну освіту вручається ...

Випускники одержують атестати.

Директор. Листами подяки нагороджуємо батьків ...

Батьки вітають своїх дітей.

Ведучий 1. Слово надається нашим гостям ...

Гості по черзі виступають. Вибігають охоронці з квітами.

Охоронець 1. Ви пробачте нас! Помилочка вийшла ...

Ведучий 1. А тепер уперед, до нових вершин! Безумовно, нам доведеться пройти безліч випробувань. Однак ані вогонь, ані вода, ані мідні труби не зупинять подорожнього!

В.1-Ну от і все, атестати ми отримали, здається можна вирушати у

дорогу

В.2-Почекай! У нас іще є час. та й не можна нам просто так зникнути і все.

В.1-Чому?

В.1-Як відомо, кожен виходячи з дому ,повинен вимкнути газ, погасити світло, закрити двері…і лишити що небуть на пам'ять.

В.2-Легко сказати. А що ми можемо залишити? Квіти?

В.1- Красиво ,але цього замало, вони зів’януть.

В.2-Хороші слова подяки?

В.1-Вже краще , але вони забудуться.

В.2-Фотографії?

В.1-Але ж вони мовчать!

В.2-Придумала!Тоді ми можемо спробувати влаштувати справжнє свято, а в ньому…

В.1-А в ньому будуть і квіти…

В.2-і найтепліші слова …і пісні…

В.1-і наші обличчя…

Випускник:  Дитинство моє – світанкова пора,

Над шляхом - як мрії – тополі.

Зростала й мужніла отут дітвора,

У рідній Шевченківській школі.

 Випускник: Ми вчилися множити тут і ділить

Із друзями радощі й болі,

Озброїлись мудрістю сивих століть

У рідній Шевченківській школі.

Випускник:  Три тисячі днів, двадцять тисяч дзвінків –

Проста арифметика долі…

Я перше і світле кохання зуcтрів

У рідній Шевченківській школі.

 

 

                                                         (НОМЕР пісня )

1-й куплет:

Разбросали свой пух тополя -

По траве облака полетели...

Тополям свысока не понять,

Как мы быстро с тобой повзрослели.

 

Важный день. Новый шаг. Выпускной.

Мы волненье не скроем на лицах.

Шар воздушный вспорхнёт над Землёй,

Школьный двор в облаках растворится...

 

Припев:

Шарик рвётся в полёт,

Вроде, что тут такого? -

Отпустить навсегда

Беспокойную нить!

До свидания, любимая школа!

Обещаю тебя не забыть!

 

Не забыть никогда

Силу доброго слова,

Как учились мечтать,1

Как мечтали любить.

До свидания, любимая моя школа!

Обещаю тебя не забыть!

 

2-й куплет:

Не забыть этот двор, этот класс,

Где нам парты казались большими...

Знаешь, в доброе детство не раз

Нас захочет вернуть ностальгия.

 

Здесь всё те же гудят тополя,

За собою зовёт тёплый ветер,

И такие родные стоят

Нам с тобой незнакомые дети.

 

Припев:

Шарик рвётся в полёт,

Вроде, что тут такого? -

Отпустить навсегда

Беспокойную нить!

До свидания, любимая моя школа!

Обещаю тебя не забыть!

 

Не забыть никогда

Силу доброго слова,

Как учились мечтать,

Как мечтали любить.

До свидания, любимая школа!

Постарайся и нас не забыть!

 

 

 

Ведучий 2. Ми починаємо свято знань, здобутих у стінах рідної школи.

Ведучий 1. Тріумф батьків, котрі виховали своїх дітей, які сьогодні залишають школу й вирушають підкорювати життєві висоти.

Ведучий 2. Час минув. А здається, нещодавно ми прийшли до школи. Пам'ятаєш, як це було?

Ведучий 1. Ще б пак! Таке хіба забудеш! Шкода тільки, що не винайшли машину часу. Зараз би повернутися на 11 років назад і подивитися, як усе відбувалося...

Ведучий 2. Так, машини часу в нас, звичайно, немає, але є дещо, що допоможе нам згадати все.

Ведучий 1. Що ж це?

Ведучий 2. Телевізор. Сьогодні особливий день, значить, і транслювати повинні щось незвичайне. Ти віриш у дива?

Ведучий 1. Так!

Ведучий 2. Тоді влаштовуйся зручніше й обирай канал.

Блок «ОЛЬГА ФРЕЙМУТ»

Заставка «Ревізора»

Вітаю вас, мої найдорожчі друзі! Ми – в Новогродівці, поряд з відомим навчальним закладом №10 . Сьогодні я, Фроля Еймут, тут, аби перевірити, як готується школа до випуску в доросле життя учнів 11 класу. Цікаво, а чи витримає шкільна громада зустріч із «Ревізором»?  Пішли зі мною перевіряти!

одягає рукавички. Випускники приймають участь

Отже…Я вже одягла свої рукавички…Проходьте, проходьте зі мною. Боже мій, дивіться яка тут краса! Дивіться, скільки навколо зелені…Неймовірної краси квіти Дивіться…Просто неймовірно!...А це шо таке? Давайте зазирнемо! Це  кабінет Дивіться..Дивіться…Рукавички чистенькі..Дивіться…Жодної плями на рукавичках.. Дивіться...

Йдемо  далі…Дивіться…Боже…Дивіться…Так…Проходимо…Кабінет інформатики, класна кімната наших 11класників…Дивіться…Дивіться…Боже…Жодної пилинки…Дивіться..а це кабінет Основ здоров»я Розумієте?...Дивіться…Дошка вимита…Дивіться? Хіба таке буває в травні місяці? Дивіться…Вона вимита…Все таке чепурненьке…Охайненьке…А запах! Ви теж його відчуваєте, цей запах? Так пахнуть чистенькі голівки наших випускників..Дайте я ще раз понюхаю..Відчуваєте? Дивіться…Чисті…Мої рукавички все ще чисті…Неймовірно…Хлопці, виведіть мене, будь ласка, на вулицю…Так….Я вам дякую…Чисті…Дивіться…Дивіться….Все на своїх місцях, красиві кабінети

Отже, друзі, я провела тут час…І мої очі щасливі побачити тут неймовірну красу і чистоту, які панують в цій незвичайній школі....Програма «Ревізор»  та я, її ведуча, Фроля Еймут, рекомендує Новогродівську школу  всім батькам і майбутнім учням цього освітнього округу!

(до директора) Шановна адміністрація цього навчального закладу…Я….Фроля Еймут і програма «Ревізор» Рекомендуємо Ваш заклад…Дивіться…Дивіться…Я Вас вітаю! Я Вас вітаю!

1. Вже позаду залишились уроки

Минуло 11  років

І нам сьогодні хочеться сказати

 

2.Що будемо ми чесно в світі жити

Творити, мислити, як ви учили нас,

3.Свій край безмежно й віддано любити,

Як робить це щодня будь-хто із вас

4. Висловлюємо щиру подяку нашому директору Самоздрі Л. Ф. за турботу і материнську любов

     5. Наш директор схвильована дуже,

       Бо вона до всіх нас не байдужа.

       І на протязі довгих років

       Піклувалась про нас, школярів.

       Ви нам для навчання умови створили,

       Ремонт у школі щороку робили.

       Завжди Ви звертали велику увагу

       На наше навчання, свята,розваги.

       За те, що йшли на зустріч нам

       Ми вдячні, Людмила Федорівна, Вам!

 

6. Висловлюємо щиру подяку нашим завучам: Куріло Н. В. та Федосєєвій Н. П. за душевне багатство і оптимізм

       Ви завучі добрі і справедливі

       Це ж нас ви щоранку зустрічали,

       І проводжали поглядом у клас.

       Пораду завжди щиру нам давали,

Тож дякуємо від усього серця вам!

 

7.Когда простым и нежным взором

Глядят на нас учителя,

Необычайным цветным узором

Вдруг расцветает небо и земля.

 

Мы любим вас и слов не нужно,

Чтоб повторить все это вновь.

А вашу нежность  и вашу дружбу

Мы пронесем сквозь годы, как любовь.

 

                                            Блок «КЛАСНИЙ КЕРІВНИК»

 

Музична заставка передачі «Один за всіх»

 

 

И.В.Мироненко.С.А.Данилова  Справа в тому, що мій випускний клас – найкращий у всій школі. Я про це неодноразово вже заявляла і в передачі «Ключовий момент», і в «Х-факторі»…Куди ми вже тільки не звертались!  Їздили і на «Зважені і щасливі», відвідали передачу «Кохана, ми вбиваємо дітей».. За багато років нашого спільного проживання ми так зріднились,  що ми не знаємо, як відпустити наших дітей в доросле життя.

 

Карпачов.  Ирина Валеревна и Светлана Ахтафовна жизни не представляет без своих детей. И готовы хоть сегодня отправиться вслед за ними в их взрослую жизнь. Почему эти дети не выходят из головы этих женщин? И что из себя представляет сама   Ирина Валеревна и Светлана Ахтафовна несменные классные руководители этого класса, и как смогли эти девушки и юноши завоевать их сердца?

Разобраться в этой истории нам помогут наши местные эксперты: сами ученики выпускного 11-А и 11-Б классов. Внимание на экран.

 

Дорога наша, Ірина Валеріївна!

1.Цей вечір ми чекали довгі роки, і сьогодні він нарешті настав! Хтось чекав його з нетерпінням, хто-то з побоюванням, як би там не було, сьогодні ми всі стоїмо поруч. Сьогодні вечір підведення підсумків. Всі ці одинадцять років кожен з нас періодично переживав і злети, і падіння.

2.У цей вечір в атмосфері відчуваються ноти урочистого і радісного фіналу, але в наших серцях звучить тихий смуток прощання зі школою.

3.Цей фінал, як нам здавалося, ніколи не настане, ми всі були занурені у вир шкільного життя, і не помітили того, як опинилися на порозі нового самостійного життя. Всі випускники школи дарують вам щиру вдячність за мудрість, чуйність і доброту. Бажаємо вам здоров'я, благополуччя, і звичайно ж, подальших успіхів у роботі)

(вітання)

Шановна, Світлана Ахтафівна!

4.Ми пам'ятаємо і радісні моменти, і напади нестримного колективного веселощів, і шкільного гумору. Але все це час і в радості, і в смутку з нами поруч був чоловік, який допомагав кожному з нас, ділився безцінними порадами.

5.Ця людина – Ви, наш улюблений класний керівник! І сьогодні, в цей святковий вечір всі ми дружно і щиро просимо вибачення і від усієї душі дякуємо вам за неповторні уроки, доброту і розуміння!

(ПІСНЯ)

                                                       Блок «БАТЬКИ»

 

Заставка передачі «Жди меня»

Добрый вечер! Вы смотрите передачу «Жди меня». Наш телефон в студии – 31-3-71.   Итак, мы начинаем!

Аплодисменты (мелодия)

Редакция нашей программы получила необычное письмо от родителей выпускников 2018 года. С позволения авторов я прочту фрагмент из него: «Уважаемая передача «Жди меня»! Ми вынуждены обратиться к вам за помощью. Просим помочь встретиться с нашими детьми. В последний год они совсем забыли о родном доме. На первом месте у них была учёба в школе, на втором – учёба на дополнительных, на третьем – подготовка к ЗНО, эти вечные поездки к репетиторам. Уважаемая редакция, пожалуйста, дайте нам возможность увидеть своих детей».

Что ж проблема большая, мы постараемся ее решить, но прежде…..немного воспоминаний

Музичний фон

Сценка 1.

Медсестра: А, татко прийшов! Вітаю, у вас – дівчинка!

Батько: Як дівчинка?

Медсестра: Ну, дівчинка, донечка у вас народилася.

Батько: А що, хлопчиків уже не було?

Медсестра: (сміється) Не було, за ними треба раніше приходити.

Батько: Так я ж іще вчора приїжджав!

Медсестра: Чоловіче, не смішіть людей! Ви маєте доньку. Помічниця вам виросте. Сорочки пратиме, обід варитиме, щебетатиме як синичка.

Батько: Так… Я знаю… А завідуючого не можна побачити?

Медсестра: Навіщо?

Батько: Обміняти б…

Медсестра: Та що ви кажете? Хто ж це свою дитину на чужу міняє?

Батько: То це вже остаточно?

Медсестра: Цілком.

Батько: І тут поблату! Ну нічого. На перший раз нехай, але наступного – вам так не мене! Я до міністра дійду, а сина і мені таки дістане.

(Музика «Топ, топ, топает малыш…)

Сценка 2.

(Батько читає газету, заходить донька)

Дочка: Тату, а чому йде дощ?

Батько: Підеш до школи, дізнаєшся

Дочка: Тату, а в Баби яги є бабенята?

Батько: Звідки я можу знати?

Дочка: Тату, а навіщо коняці коси на плечах?

Батько: Запитай у коняки.

Дочка: Татку, а мотоцикл не любить цукерки?

Батько: Не знаю, я його не запитував.

Дочка: Татку, ти не сердишся, що я тебе про все запитую?

Батько: Що ти, моя дитино? Як можна? Адже чим більше ти    запитуєш, тим більше знатимеш.

(Донька виходить)

Батько: От же непосидюще! Хоч би швидше до школи віддати.

(Музика «Учат в школе»)

1.Сентябрь, осень на крыльце

И солнца луч по лужам пробегает

И с радостной улыбкой на лице

Детей учительница первая встречает.

2.Она ведет ребят в их первый класс,

За парты школьные их бережно сажает,

В волшебный мир чудес им первый раз

Свой ключик знаний от дверей вручает.

 

2.Шановна Світлана  Іванівна!

Вчителіька найперша, рідна,

Ну як же вам не дякувать в цей час

За те, що розум, щедрість, вміння

Все віддавали ви для нас

Зустрінете інших - 

Як ми вже не буде ніколи

Ви душі відкрили , даруючи дітям знання.

Якими смішними й малими колись ми з’явились у школі

Якими розумними йдемо сьогодні в життя 

 

3.

 

(квіти Першому учителю)

 

Сценка «Как отец уроки проверял»

Дорогі наші батьки, а чи пам’ятаєте ви свої улюблені фрази? А ми дуже добре їх запам’ятали за роки навчання у школі.

 

 

Флеш-моб 80-х под фразы

Отбивка

(«Улюблені фрази батьків»)

Скільки можна говорити по телефону?                                                                                                                         Ми тобі зараз це купимо, але це буде на день народження.

Я вже не знаю, як з тобою розмовляти!                                                                                                                       Підростеш - зрозумієш!

Я йому слово, а він мені - десять.

Будемо старими, ти нам  і стакан води не принесеш!

Тобі одному в школі нічого не задають?!

Будуть свої діти – зрозумієш!

Ось у сусідів дитина - золото! Не те, що ти!

Не будеш вчитися – підеш на ферму свиням хвости крутить!                                                                                       Купило-притупило!                                                                                                                                       У 11 щоб була дома! 

 Всі уроки вже за 5 хвилин зробила?!

Болить голова? Це все через твій комп’ютер!.

 

 

Ну что ж, уважаемые родители, мы выполняем вашу просьбу. Встречайте своих детей, выпускников 2018 года!

Вихід випускників

1.Ну от і все.

Останній день і мить,

Остання зустріч, погляди зріднілі,

Душа болить, сльоза в очах тремтить-

Учнівські роки в вирій відлетіли.

 

2.Стараєиось згорнути у клубок

Щасливі зими, осені і весни

А в підсумок: останній наш урок,                                                                                      Що ластівки із вирію принесли.

 

3.Ну от і все, це та остання мить,

Яку ніхто у гості не чекає,

До нас вона розлукою спішить

І нас усіх сьогодні розлучає.

 

4.Ми до батьків звертаєм своє слово

Колись до школи нас ви привели

Навчатись заставляли знову й знову

Любити школу, наших вчителів.

 

5.Бо без батьків чого ми в світі варті?

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту,

Без нашого родинного житла?

 

6.Здоров’я вам ми, любі, всім бажаєм

Завжди до вас ми на пораду йдем

І щастя вам у ріднім нашім краї,

Добробуту з прийдешнім кожним днем.

 

 

Вихід батьків

 1.Дорогі наші діти! Сьогодні ви стоїте на порозі незвіданого майбутнього, прощаєтеся зі своїм дитинством, шкільною юністю. А завтра вирушите в дорогу самостійного життя. Тож нехай завжди супроводжує вас батьківська розсудливість і зігріває безмежна материнська любов.

 

2.Попереду в ціле життя переліт: будуть незгоди і спрага в дорозі…

Як стомишся й очі щипатиме піт, як ти засумуєш, затужиш в тривозі,

Згадай те гніздо, де ти ріс, де мужнів, згадай наші верби, і луки, і трави,

І вічну тривогу своїх матерів, і школу, і друзів своїх нелукавих…

 

3.Хай буде щаслива дорога твоя у раннім і пізнім світанку.

Тебе зігріває тривога моя – від першого подиху і до останку.

                                              (ТАНОК З БАТЬКАМИ)

 

                                      Блок «ВЧИТЕЛІ»

 

Мелодія-заставка «Х-фактор»

 

Оксана Марченко. Сьогодні команду «Х-фактора» гостинно зустрічає мальовниче містечко  на Донеччині. Хто вони, наступні зіркові учасники? В пошуках на це запитання ми і дісталися Новогродівки.

Мелодія-заставка «Х-фактор»

 

Виходить 11 клас (з масками)

Доброго дня! Ласкаво просимо! Ой, як вас багато! Ну, як настрій на виступ? Готові підкорити сцену «Х-фактору»? Тоді прошу на ці сходинки і на сцену, а ми будемо за вас тримати кулачки!

Танець в масках 

 

1.Переглянувши сторінки своїх шкільних років, стоячи тут, ми раптом зрозуміли просту істину: наші вчителі такі, як і ми, тільки за плечима – трішки більше забутої радості.

 

2.Вчителі прощають нас навіть тоді, коли ми не прощаємо. Коли вони кажуть «Я вас люблю», у нас виростають крила .

 

3.Вони пам'ятають про нас те, про що ми давно забули. Вони  відгадують наші мрії  і розповідають нам казки про наше майбутнє.

 

4.Вони не хочуть бути схожими на нас, а ми на них - хочемо. Вони слухають нас, коли ми говоримо їм: «Послухайте!» Вони мовчать, коли ми кричимо.

 

5.Коли ми згадуємо минуле, ми думаємо про них. Коли вони говорять  про майбутнє, то думають про нас. Вони роблять усе, щоб  нами гордилися  всі.

 

6.І  коли ми йдемо, вони залишаються, щоб завтра  зустріти нових учнів. Це вони, наші любі вчителі. 

 

7.Як часто, дуже часто ми хотіли,

щоб раптом всі ви захворіли

і щоб на місяць чи на рік один

оголосили в школі карантин.

8.Щоб математичка забула про урок,

з уроку пролунав швидше б дзвінок.

Анатомічка щоб десь зошити забула.

А українська на уроці щоб заснула.

9.Щоб на фізиці всі прилади зламались,

на хімії всі колби підірвались

і щоб перерва 45 хвилин тривала,

а на урок щоб 10 вистачало.

8.               Щоб наш коханий класний керівник.

Десь на безлюдний острів зник

і прихопив з собою і щоденники й журнал.

9.               Щоб прилетів Горинич змій – 12 глав.

І інформатику з комп’ютером украв

Поніс у замок свій і щоб вона

сиділа там з комп’ютером одна.

10.          А як частенько ми бажали,

щоб завуча чорти украли,

і десь далеко занесли.

Щоб ми без розкладу жили.

11.          Історичка щоб у Спарту десь пішла

й назад дорогу довго не знайшла.

Щоб англічанка загубила словники

нехай у них гніздяться павуки.

12.          Щоб географічна так-сяк,

зібравши карти у рюкзак

пішла в пустелю чи у гори

ну в крайнім випадку на море.

13.          Щоб дощ на фізкультурі йшов

або щоб вчитель не прийшов,

і завалився щоб спортзал…

Але у нас сьогодні бал!

14.          Сьогодні день останній, день прощання

пробачте нас за наші ті бажання.

Ми хочемо, щоб ви були здорові.

(СЛОМАНАЯ РУЧКА)

Дай списати

На сцені треба поставити дві парти боком до глядачів. За обома
партами – учні: на першій відмінник в окулярах. За другою партою (з тієї ж сторони,
яка ближче до глядачів) – ефектна учениця. В класі – контрольна робота. Учитель ходить
по ряду з боку сцени. Всі учні старанно пишуть контрольну. Раптом один
школяр з далекої сторони припиняє писати і заглядає в зошит до сусідки.
Потім з подивом на неї дивиться. Вона також здивовано знизує плечима, показуючи
всім виглядом, що теж не знає нічого. Тоді спритний одинадцятикласник
підводиться, щоб заглянути в зошит свого сусіда з першої парти. Це
рух зауважує вчителька.

• Вчитель: «Васєчкіну, а ну сядь на своє місце! »
• Учень повертається
  на своє місце, дістає листок паперу, робить з нього ком і кидає в
  відмінника-ботаніка. Той повертається до Васєчкіна.
• Васєчкіну: «Дай списати!»
• Відмінник: «Відчепись, я і сам ще нічого не вирішив!»
• Васєчкіну: «Ти завжди говориш! А потім у тебе
  звідки-то одні п’ятірки з’являються!»
• Ботанік повертається до своєї контрольної, а Васєчкіну знову
  кидає в нього паперовий сніжок.
• Відмінник знову повертається: «Ну чого тобі!»
• Васєчкіну : «Списати, кажу тобі, дай, будь людиною!»
• Відмінник: «Думай сам!»
• Ботанік повертається до себе, а Васєчкіна штовхає сусідка
  по парті (ліктем у бік).
• Васєчкіну: «Фенькина, відчепись, хіба не бачиш, ботанік
  списати нам не дасть.»
• Фенькин: «ану, поклич його ще раз!»
• Васєчкіну знову відриває папірець. Робить кульку і кидає в
  ботаніка.
• Відмінник: «Я ж тобі російською мовою сказав – відчепися!»
• Васєчкіну: «Тебе Свєтка Фенькина кличе!»
• Відмінник повертається до Фенькиной. Та очима показує
  йому, що потрібно дивитися вниз, а сама тихенько виставляє ногу вперед і
  повільно піднімає спідницю.
• Відмінник округлює очі і швидко відвертається. Васєчкіну штовхає
  Свєтку і киває головою в бік ботаніка.
• Фенькина: «Без паніки!»
• Відмінник вже спітнів. Він дістав хустку і витирає обличчя, шию,
  розстібає комір сорочки. Потім не витримує і все одно повертається
  до Фенькиной. Вона починає піднімати спідницю вище…ще вище… і тут вже відмінник читає
  напис «Дай списати!!!».

(БЛЕК БАКАРДИ)                                   

                                                       Любі вчителі!

Ми хочем пробачення в вас попросити

За те, що не завжди хотіли вчитися,

Деколи ми пустували,

Бувало ваші напутні слова забували.

 

Але ви вели нас вперед крок за кроком,

З годиною кожною, з кожним уроком.

І ось підросли ваші хлопці й дівчата

Тепер нам в дорогу пора вирушати.

 

Всі знання одержали важливі,                                                                                       вони згодяться потім у житті,

За те, що добрі ви були і терпеливі,

Спасибі, дорогі учителі!

 

За труд важкий, недоспанії ночі,

Вклоняємося низько до землі.

За лагідні, усміхненії очі

Спасибі, дорогі учителі!

 

Ми любим вас і поважаєм щиро,

Хоч допікали, як були малі,

Бажаємо здоров’я вам і миру,

Спасибі, дорогі учителі!

 

Як сонце зійде, ми школу покинем

Розлетимось у світ по всій землі,

Та вас в житті ніколи не забудем

Спасибі, дорогі учителі!

 

 

Дорогі ви наші, вчителі!

З вами нам було цікаво жити

Наш уклін вам, любі, до землі

Й ці прекрасні і яскраві квіти.

 

Дарують квіти вчителям

 

Ми щиро вдячні вам за вашу натхненну працю, за ваше вміння долати життєві труднощі, за ваше невичерпне терпіння у спілкуванні з нами, юними максималістами! Найкращі, наймудріші, найрідніші !

                                             (Пісня Гусєв)

 

 

Блок «ФІНАЛ»

Остання перегорнута глава...

Тепер, відклавши книги старовинні,

Ми скажемо ті головні слова,

 Що їх саме життя диктує нині.

До тих світів, де все прожите – тлін,

 А перший досвід вже не грає ролі,

Нас пожене вітрами перемін,

- Але дитинство ми залишим в школі.

У школі, де немов чудовий сон,

 Роки навчання пролетіли звично,

Ми часом перевірили закон: Життя – мінливе, а освіта – вічна!

І врешті-решт у свій знайомий клас нас приведе дорога пересічна

Щоб повторити у який вже раз: Життя – мінливе, наша школа – вічна!

Пам’ятаймо про те, що ми - випускники Новогродівської школи №10 ім.Тараса Шевченка, а наша школа – найкраща!

Мудрі люди кажуть: якщо не можеш бути сосною на вершині пагорба, будь деревцем у долині; але ж тільки будь найкращим деревцем!

Будь кущиком, якщо ти не можеш бути деревом.

А якщо не можеш бути кущиком, будь травинкою і зроби дорогу щасливішою.

Усе вплелось в прощальнії  хвилини: слова, усмішки, сльози – в добрий час!

Такі збагненні й незбагненнії провини. Пробач нам, школо, вже в останній раз!

Випускники 2018 року ставлять сьогодні останню крапку. Нехай усім нам щастить!

Фінальна пісня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пісня випускників

Випускник:  Сьогодні нам лягли дороги дальні,

І мерехтять зірки, і вабить висота,

І вальс одлунює прощальний,

Над залою окрилено літа.

Випускник:  Цей вечір одцвіте, і ніч пройде,

Устане світанок за обрієм дальнім.

Засвітить веселку проміння ясне

Для тебе й для тебе цей вечір прощальний.

Випускник:  Сьогодні ми із світлою печаллю

Переступаємо дорослості поріг.

Хай буде нам чарівний вальс прощальний

Провісником незвіданих доріг.

Випускник: Прощавай, шкільна скрипуча парто,-

Шхуна у країну добрих знань!

Шкодувати рано ще й не варто,

Бо у серці тисяча бажань.

Випускник:  Ой, куди світанок дня покличе,

Поведе куди він завтра нас ?

І щемить чекання на обличчі,

І звучить шкільний прощальний вальс.

 

Школярі на

стадіоні

На трибунах стадіону група юних фанатів безперервно скандують

гасло: «Спартак – чемпіон!». Раптом включається мікрофон інформатора і звучить голос на весь

стадіон: «до Уваги юних фанатів! На трибунах присутній ваш учитель історії!». Юні вболівальники на мить замовкають, а потім починають періодично

скандувати: «Спартак – римський раб!»

 

 

 

 

В.2-Прекрасно! А назвемо ми його :»Одинадцять зіркових років»(музика )

В.1-ні нічого не вийде!

В.2-Чому? Давай спробуємо!

В.1-А сценарій? А режисура ? А спонсори? Ні , не вийде!
В.2-Все у нас вийде! Що ж ми , даремно вчилися стільки років у школі? Ти забув скільки в нашому класі талановитих учнів?

…… ти твори писати навчилася? Без шпаргалок? Отже і сценарій напишеш! ……….., до вечорів шкільних готувалася? От і режисера знайшли. ………..малювати вчилася? От і декорації намалюєш. ………танцювати вмієш? Будеш відповідати за хореографію.

В.1- А спонсори?

В.2-Та всі ці роки нашими спонсорами були наші батьки. Невже підведуть в таку святкову ніч! Із таким грандіозним проектом!

В.1- А актори?

В.2- Усі ми. Усі ви .Адже, якщо ми –від’їжджаючі, то ви- наші проводжаючі. Це вам ми усміхаємося, обіцяєм повернутися, писати, дзвонити…

В.1- Неодмінно сумувати за вами! Добре! Досить балачок. Час не стоїть! Починаємо!

 

 

Щоб більше не сивіли ваші скроні.

15.          Чекайте завжди від нас вістей

і обіцяйте щиро нас зустріти,

коли у школу приведем своїх дітей.

 

 

Ось так  непомітно минув час.  11 років спливли за водою – і ось стоїмо на цій імпровізованій сцені. Ми вже випускники!

Упродовж  усього шкільного життя нас батьки і вчителі вчили аналізувати, спостерігати, узагальнювати, робити висновки.

 Ми скористалися цими уроками. А тепер прийшов ваш час , шановні наші педагоги і дорогі наші батьки, спостерігати за нами, аналізувати наш сьогоднішній виступ, узагальнювати побачене і робити власні висновки про те, що ми у вас - найкращі!

Отбивка

 Любі наші вчителі! Ось і добігає час прощання з вами. Сумно, звичайно. Але сьогодні все таки потрібно хоча б на коротку мить і нам, і вам відкинути сум і просто радіти веселим хвилинам свята краси і молодості, дивитися на нас, ще таких молодих і юних, і пригадувати свої роки юності і кохання.

 

Завтра стрінем на світанні сонця ясен схід. Ляже в буйнім квітуванні перед вами світ.
Закружляє нас з тобою на прощання вальс. Рідна школа із любов'ю проводжає вас.                                   

 

Травневої ночі світання, вчувається серця стук:

Лине на площі школи вальс прощання, вальс надії і вальс розлук.    

8.

Випускники виходять на фінал

 9. Блок «ФІНАЛ»

Остання перегорнута глава...Тепер, відклавши книги старовинні,

Ми скажемо ті головні слова, Що їх саме життя диктує нині.

До тих світів, де все прожите – тлін, А перший досвід вже не грає ролі,

Нас пожене вітрами перемін,- Але дитинство ми залишим в школі.

У школі, де немов чудовий сон, Роки навчання пролетіли звично,

Ми часом перевірили закон: Життя – мінливе, а освіта – вічна!

І врешті-решт у свій знайомий клас нас приведе дорога пересічна

Щоб повторити у який вже раз: Життя – мінливе, наша школа – вічна!

Пам’ятаймо про те, що ми - випускники Потіцької школи, а наша школа – найкраща!

Мудрі люди кажуть: якщо не можеш бути сосною на вершині пагорба, будь деревцем у долині; але ж тільки будь найкращим деревцем!

Будь кущиком, якщо ти не можеш бути деревом.

А якщо не можеш бути кущиком, будь травинкою і зроби дорогу щасливішою.

Усе вплелось в прощальнії  хвилини: слова, усмішки, сльози – в добрий час!

Такі збагненні й незбагненнії провини. Пробач нам, школо, вже в останній раз!

Випускники 2016 року ставлять сьогодні останню крапку. Нехай усім нам щастить!

Пісня «Выпускной»

Ідіть красиві, сильні, юні, гожі, ідіть в життя, що сповнене чудес.

Ідіть, і хай  Господь вам допоможе, і мамина молитва до небес.

У добру путь!

Хай вам щастить!