Сценарій розваги для дітей старшої групи «Андріївські вечорниці»

Сценарій розваги для дітей старшої групи

«Андріївські вечорниці»

 

 

Мета: ознайомити дітей з традиціями українського народу, пробуджувати пізнавальні інтереси до історії нації, її культури і побуту; виховувати глибокі почуття любові та поваги  до народних звичаїв та традицій, безпосередньо взявши в них участь; сприяти відродженню обрядів нашого народу,розвитку творчих здібностей дітей.      

 
Дійові особи:

Дорослі: ведуча, господиня, пан Калитинський, пан Коцюбинський.

Діти: хлопчики і дівчатка, Гриць.

Обладнання: декорації української хати.

 

Кімната прибрана по святковому, на стінах рушники (вид сільської хати).

Вечоріє, тиша навкруги.

Діти сидять на лавах.

Господиня: Гостей дорогих ми вітаємо щиро, стрічаємо всіх вас любов’ю і миром.(вклоняється)

 Сьогодні, 13 грудня, в Україні відзначається чудове свято — день святого Андрія Первозванного. За старовинними літописами він був одним із дванадцяти апостолів Христа і приніс слов'янським народам християнство. Крім того, святий Андрій передбачив, що на Дніпровських кручах, там, де він установив хрест, згодом з'явиться славетне місто, що стане осередком православної віри.

Так і справдилося. На священному місці постав Київ. З тих пір наша церква вшановує цього святого — першого посланника Божого на слов'янську землю.

А на Дніпровських кручах збудовано храм Андрія Первозванного.

Але на 13 грудня припадає й інше свято — народне свято Калити, тобто зимового сонця. Свій початок воно бере ще з дохристиянських часів і славиться надзвичайно веселими вечорницями, красивими й цікавими обрядами.

  За довгі віки народні традиції міцно переплелися з релігійними та отак і дійшли до наших днів. Церковне свято Андрія відтоді зветься в народі Калитою, а молодіжні зібрання, що влаштовувалися ще за часів язичництва, набули назву «Андріївських вечорниць».

Ведуча.  Готувалися до святкових вечорниць гуртом. Ще заздалегідь молодь зносила до однієї господині борошно, крупи, сушені яблука та груші. Господиня ж готувала своїм гостям пісну вечерю.

Молодь цієї ночі спати не лягала, – адже це була своєрідна українська карнавальна ніч. Це була ота єдина ніч протягом року, коли дозволялися різні парубочі жарти та витівки.

 

Господиня: Дивовижно вечоріє…

Пора починати

Андріївські вечорниці

Весело стрічати.

Чули ви  про вечорниці,

Готувались до них зранку…

(прислухається)

Хоч вірте, хоч не вірте,

Хтось іде до хвіртки.

Тож дівчата білолиці…

Почалися вечорниці!

(шум,галас, вбігають дівчата )

 

Дівчинка 1.  Доброго вечора всім ! А чи можна завітати до вас на вечорниці?

Господиня: Ласкаво прошу, заходьте, любі гості.

Всіх вас вітаю в гостинній хаті,

Будьте щасливі, веселі, багаті.

 

Дівчинка 2. А де ж наші хлопці?

Дівчинка 3.  Може не пустила мати? (сміються)

Дівчинка 4. А може полягали спати?

(з’являються хлопці з кошиком із сніжками)

Хлопчик 1. А ось і ми, дівчаточка!

 

Дівчинка 1.  Українські вечорниці

Починаймо, бо  вже час,

Хай і сміх і пісня ллється

В серці кожного із нас.

 

Дівчинка 2.   Обійдіть весь світ безмірний

І скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб безцінний,

Як у нас, на Україні?

 

Хлопчик 2.  Просимо усіх на  свято,

Превелике, пребагате,

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці.

 

Дівчинка 3.  Добрий вечір тому,
Хто у домі цьому!
Всім гостям оселі
І хазяйці веселій!

Хлопчик 3.  А чому такі сумні, дівчата?

                         Гей, на наших вечорницях
Хто сумний — розвеселися!
Співи й танці, небилиці —
Гарні будуть вечорниці.
 

Хлопчик 4.  Дівчата, може, затанцюєте?
 

Дівчинка 4.  А чому ж не затанцювати?

Гоп, скок, руки в боки,

Прилетіли три сороки,

Сіли вони на тинок,

Починається танок.

(Дівчата танцюють український народний танець «Черевички»)

(по закінченню хлопчик кинув сніжку в дівчинку, а дівчинка – в хлопчика)

 

«Гра в сніжки» (під музику кидають сніжки один на одного)

Господиня.(каже під час гри) Із доріжки до доріжки

Полетіли влучні сніжки,

І почався білий бій,

Закрутився у сувій,

Закрутився, накотився,

Під горою зупинився.

Зверху сніг

І знизу сніг.

І ніхто пізнать не міг,

Де чиї стирчали ніжки,

Ой весела гра у сніжки!

Господиня. Потомились? Час спочити. Оголошую змагання:

Ведуча. Найголовнішою особливістю андріївських вечорниць є обряд  «кусання калити». Калита — пісний обрядовий корж — головний  атрибут свята. Для його виготовлення дівчата ще вдосвіта збиралися в одній із світлиць, йшли по воду до кількох криниць, набирали води і замішували тісто. Виліпивши круглого плаского коржа з отвором посередині, дівчата прикрашали його ягідками  калини, родзинками, притрушували маком та змащували медом  і випікали. Увечері, коли збиралася молодь, калиту підв’язували червоною стрічкою до сволока стелі.

Господиня. Ось погляньте, яку ми калиту виробили. Треба її в піч посадити, щоб випеклась.

 (Говорячи, робить це, і садить калиту в піч.)

Дивлюсь на вас, діти, такі ви всі гарні і до роботи охочі. І згадую, як розповідали мої бабусі і мама, що коли вони були молодими, також збиралися на вечорни­ці. Вони вишивали, пряли, дерли пір’я на подушки й обо­в’язково співали. Бо без пісні немає діла. Пісня, як душа народу, завжди з ним — і в горі, і в радості.

Сьогодні в нас свято, тож заспівайте жартівливої.

Дівчинка 1.  Чи до пісні, чи до танцю

В нас охота здавна,

Наша славна Україна

Гарними піснями славна.

 

Дівчинка 2.  Хай квітне наш рідний край!

Гей, годі журитися!

Грай, музико, дужче грай –

Будемо веселитися!

(Виконується композиція «Віночок українських пісень»)

Господиня: Ну й дівчата, так дівчата!

Не дівчата, а пісні!

Та таких дівчат завзятих

Не побачиш і вві сні!

Дівчина: А давайте ворожити!

Дівчата: Давайте! Давайте!

 Ці ворожіння добрі, вони не несуть у собі нічого лихого: ніяких наговорів, ніяких чар, вони чисті, адже люди у природи просять кращої долі і прагнуть дізнатися, що ж їх чекає у майбутньому.  

Дівчина: Я зламала до схід - сонця

Гілочку в садочку,

Гілку вишні я поставлю

В воду на віконце.

Господиня: Як до Різдва розів’ється, то добрий знак:

Доля з радістю зав’ється. Ось так!

(Ставить гілочку в воду.)

Дівчина 1. Щось для себе загадаємо:

Щоб були ми всі щасливі

І здорові, і красиві.

                  Ух,ух,ух,ух! Хай тут буде добрий дух.

(вдає ніби холодно)

 

Дівчинка 2.  Стало в хаті холодати,

По дрова б когось послати.

Хлопець: А давайте я піду,

Сухих дровець наберу.

(заносить в’язку дров- 8шт.)

Дівчинка 2. Ой, я знаю як гадати:

Треба дрова рахувати.

Парна кількість – буде радість,

А непарна – рік чекай.

                (Рахують скільки полін)

Дівчинка 3.   А моя бабуся по іншому ворожила:

Будівельник, інженер, фермер, вчений, президент.

                                                (дівчата гадають)

Дівчинка 4.   Ну, дівчатоньки, з майбутніми чоловіками ми якось розібрались, а хто ж перший з нас заміж піде?

Пісня «Ой,у лузі калина»

 

Господиня. Скільки народних пісень знають наші дівчата із хлопцями! Це, майбуть їх батьки навчили.

                     Зараз ми перевіримо, скільки пісень вони знають.

Гра з батьками «Хто кого переспіває» - батьки(мами проти тат співають пісень, на кому зупинились, той і переможець!

Господиня:  Щось наші хлопчики знудились.

Нумо хлопці, хто із вас

Втримається на колоді.

Позмагаєтесь, хто спритніший!

Гра «Тримаємо рівновагу»

(два хлопчика намагаються однією рукою зіштовхнути один одного з колоди, хто зіскочив - той програв).

Гра  «Стрибки у мішках»

Господиня. Закінчились ігри і гадання, час чекати здійснення бажання! Адже від святого Андрія хай здійсняться ваші мрії.

(Звучить музика)

Господиня.  Скоріше дивуйтесь, але не баріться,

Краса то яка! Підійдіть подивіться!

Яка то робота, які то узори

В цих вишиванках лани неозорі,

Садів щебетання, весняні світанки,

Квітковий розмай і калини зітхання.

Показ вишиванок

(виходять дівчатка у вишиванках)

Гриць вештається біля дверей. Дівчинка придивляється, як він  мотузкою намагається щось зв’язати.

Дівчинка 1: Що ти робиш, Грицю?

Гриць: Та вийти з хати хочу…

Дівчинка 2: Навіщо ж мотузка?

(Гриць мовчки знизує плечима.)

Дівчинка: Як по лобі лусну!

Ти хотів нам шкоди наробить! Покараємо тебе

Д.. Давай кинемо його у воду!

Гриць. Відпустіть, я більше не буду!

 Дівчатка: Як відгадаєш наші загадки, тоді відпустимо.

«Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий» (небо, зорі, місяць)

У нашої бабусі

Сидить дід в кожусі,
Проти печі гріється,

Без води умиється.(Кіт)

 

Сопе, хропе, часом чхає, 

Сюди-туди зазирає;

На морозі замерзає, 

Бо одежини не має.(Ніс)

 

Народився із землі,

Зарум’янивсь на вогні і з’явився на столі

До борщу тобі й мені.(Хліб)

Дівчата відпускають Гриця

Пісня «Грицю, Грицю, до роботи»

Ведуча. Веселощі по хатах лунають.

Спритні хлопці та дівчата – чарівниці.

Усі один одного розважають.

Печуть «калиту» геть усі дівчата,

Щоб смачненький корж кусали хлоп’ята.

Всіх розважає жартами «Калитинський»

На коцюбі верхи скаче «Коцюбинський».

Господиня: А ось калита наша готова.

(тримає калиту в руках)

Хлопчик. Калита в нас духовита,

З хрустом корочки смачним,

Ох і гарна мов налита

Щедрим сонцем золотим!

(господиня прив’язує калиту стрічкою до палки)

Господиня. У небо, наша калита, у небо,
                     А ти, сонечко, підіймись
                     Та на нас подивись:
                     Ми калиту чіпляємо,
                     На місяць поглядаємо,
                     Свою долю-радість закликаємо!

Хлопчик. Хлопці, а що ж ми сидимо? Нумо, калиту кусати!

                  Ой, калита, калита, із чого вилита?

Господиня Ой, я з жита вилита та й сонцем налита.

             Для прекрасного цвіту, по білому світу,

             Щоб ви мене смакували і горя не знали.

 До Калити стає вартовий – веселий і дотепний пан Калитинський.

Гра «Пан Калитинський і пан Коцюбинський»

Пан Калитинський: А чи хтось хоче калиту кусати?

Хлопець: Я хочу!

Пан Калитинський: А ти хто?

Хлопець: Я пан Коцюбинський.

Пан Калитинський: А я — пан Калитинський. Куди їдеш?

Хлопець: Калиту кусати!

Пан Калитинський: А я буду по писку писати!

Хлопець: А я вкушу!

Пан Калитинський: А я впишу!

Хлопець: А я вкушу!

Пан Калитинський: Ну спробуй!

Хлопчик бере коцюбу і, мов на коні, під'їжджає до пана Калитинського, який намагається розсмішити його. Діти допомагають пану Калитинському —гуморескою, веселою піснею і кумедним інсценуванням. Якщо пан Коцюбинський за всю гру не посміхнеться, він має право підстрибнути і вкусити калиту. Та вартовий пильнує і вчасно смикає за стрічку. Калита підлітає вгору, а пан Коцюбинський повертається  з намальованими вусами. Гра повторюється.

 

Дівчинка 1.   Щось так швидко вечоріє,

У світлиці вже темніє.

Треба свічку запалити.

В гості нічку запросити.

(господиня запалює свічку на столі).

 

Дівчинка 2 (бере зі столу  в руки свічку і читає молитву)

 

Ісусе любий, Ісусе милий,

Вже ангели в небі зірку засвітили,

Ніч темна надходить, і всі ми в поклоні

До Тебе підносимо маленькі долоні.

І молимось щиро за маму, за тата,

За діда, бабусю, сестричку і брата.

За всіх, кого любим,

За всіх, хто нас любить,

Що нам помагають і ніжно голублять.

Дозволь нам щасливо цю ніч переспати,

Набратися сили, здоровими стати.

 

Хлопчик. То ж, мабуть, давайте, люди,

За гостину дякувати будем.

І за те, що нас приймали

І за те, що частували.

 

Дівчинка 1.   А тепер хочемо вам побажати,

Щоб була багата ваша хата

І ділами, й пирогами,

І друзями, і гостями.

 

Хлопчик.  Ще бажаємо вам сили,

Щоб ніколи не хворіли.

Хай стежки встеляються квітом-рястом,

Зичимо здоров’я, миру, щастя!

 

Дівчинка 1.  Наше слово щире, щире без прикрас:

 Спасибі, Андрію, за свято для нас.

Хлопчик.  Обряди  і звичаї хай оживають

 І душу народу завжди звеселяють.

 Дівчинка 1.   Хай Ганни, і Сави, і Варвари

Знаходять, шукаючи, пари.

Хлопчик. Хай завжди і всюди в народу – творця

Праця і свято ідуть без кінця.

 

Господиня. Так чи інакше, наша Вкраїна

Віддавна святкує свято Андрія.

Ми показали, як колись жило

За народними звичаями українське село.

Питай, цікався, пізнавай,

Яким же був колись твій край!

Бо хоче рідна Україна,

Аби росла достойна зміна.

 

Пісня «Хай у нас і у вас все буде гаразд»