Сценарій свята "Андріївські вечорниці"

 

 

 

 

 

                                           

Данюк Лариса Костянтинівн

заступник директора з виховної роботи ,
вчитель-методист  зарубіжної літератури
Ірпінського ліцею № 3
Бучанського району 
Київської області

                    Сценарій свята

               « Андріївські вечорниці»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій свята «Андріївські вечорниці»

Форма проведення: театралізована вистава.

Мета:

навчально-розважальна:  

збагатити знання учнів про давні традиції українського народу, ознайомити дітей з традиційним проведенням Андріївських вечорниць та обрядами пов’язаними з ними: обрядами ворожіння й  кусання калити, вчити розуміти значущість того, що створено народом;

виховна:  

виховувати в учнів любов до рідної землі, повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні,народної творчості, до краси і гармонії навколишнього світуінтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди, знати і передавати кращі народні надбання, берегти і шанувати історію своєї держави, свою національну сутність;

розвивальна:

сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, артистичність, викликати бажання берегти свою національну культуру; розвивати комунікативну, інформаційну компетентності та компетентність творчої діяльності.

Обладнання: вишиті рушники, доріжки, серветки; рогачі; глиняний посуд та макітра; декорація стіни української хати, збоку українська піч; посередині стіл, накритий вишиваною скатертиною, українські страви, біля столу – лавки, вкриті килимами; учні в українських народних костюмах, мультмедіа.

Символи свята: Калита.

Звичаї: молодіжні вечорниці (парубоча складка), дівочі гадання, витанцьовування коцюби, кусання калити.

Обрядові страви : калита; вареники.

Дійові особи: ведучі, господиня, господар, гурт дівчат  гурт хлопців. 

 

 

ХІД ЗАХОДУ

На фоні  легкої  музики та відео про Україну

 Ведуча: Україна. Багата і щедра наша  земля своїми полями, лісами, ріками і дібровами. Земля уквітчана квітами, закосичена зеленню. Золота, чарівна сторона. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою палку любов до краю, де народилися і живуть.  Україно, ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт,  співучий, дзвінкоголосий.

Ведучий: З давніх-давен линули по світу слова, про щирий і  працьовитий народ, багатий  на хліб і пісню. Знати, берегти і передавати кращі народні надбання, берегти і шанувати історію своєї держави, свою національну сутність - основне наше завдання. У глибини століть сягає наша  історія. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти  до української спадщини повертається до традицій свого народу.                                                                                                                                                       Ведуча: Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Здавна існувала у нашого народу чудова традиція – вечорниці. Віддаючи шану минулому, беручи усе найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію…

 Ведучий:  Андріївські вечорниці – одна з найцікавіших українських традицій, що крізь віки дійшла до нашого часу. День святого Андрія Первозванного припадає на 13 грудня. За старовинними літописами саме він приніс слов’янським народам християнство, апостола Андрія Первозванного вважають не лише покровителем Української церкви, а й шанують як засновника Києва.

Ведуча: І хоча Андрій Первозванний – християнський святий, але народні звичаї та обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання "калити". Так на честь Андрія Первозванного і з`явилося свято, яке в народі називають Калитою.

Пісня Май «Нічкою темною» https://www.youtube.com/watch?v=5GKjviFF2dc

Ведучий: Це свято вважається парубочим, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Кожного з нас цікавить майбутнє? Коли вийде заміж? Яким буде чоловік? Чи буде шлюб щасливим? Ці питання є улюбленими на дівочих посиденьках. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя

Ведуча: Готувалися до святкових вечорниць гуртом. За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили... Як правило, вечорниці проводилися в оселі шанованої в селі жінки, яка повинна була наглядати за молодими людьми. Ще заздалегідь молодь зносила до однієї господині борошно, крупи, сушені яблука та груші. Господиня ж готувала своїм гостям вечерю.

Ведучий:   Першими, ще до заходу сонця, збиралися дівчата, аби встигнути до приходу хлопців приготувати спільну вечерю і, найголовніше, спекти Калиту (Калету, Короля) – круглу пшеничну паляницю з отвором посередині чи збоку. Кожна з дівчат місила свою невеличку частинку, замовляючи її на коханого, а потім ці шматочки клали до спільної діжі, додавали родзинки, сушені вишні, горіхи і ліпили Калиту.

 Ведуча: Ще у  нашого народу  здавна є традиція така – воду брати з чистої криниці. Муку з ярої пшениці руками добрими замісити і гостей на свято запросити.
Ведучий:  Отже, нехай сьогоднішній вечір ще раз запевнить вас, дорогі друзі, у розумі, мудрості, щедрості, гуморі нашого талановитого народу.
Ведучі: Щиро запрошуємо вас на Андріївські вечорниці.

Відкриваються куліси. Сцену оформлено, як світлицю української хати. Вікно з вишиваними фіранками; біля нього – стіл, застелений  вишитою скатертиною, на столі макітра, свічник, хліб, глечик, лавки, вкриті килимами.  У правому кутку – піч, біля якої стоїть коцюба, рогачі, лопата.

На сцену виходить господиня  з хлібом-сіллю та господар.

Господар:

-Ми всіх вас хочем привітати
У нас, на наших вечорницях,
  На нашім святі, в нашій хаті.

Господиня:

- Прийміть каравай наш із жита, пшениці

Лакаво всіх просимо на вечорниці!

Заходять дівчата.

Дівчина перша:
-Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині,
Чи веселі вечорниці в нашій Україні?
Дівчина  друга :

-Добрий вечір, господине, славна молодице,
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці?

Дівчина третя:
-Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
Господар:
-Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо, просимо.

Господиня:

-Та заходьте, дівчатонька! Я на вас давно уже чекаю.
Дівчата:

-Чи допомогти вам, тітонько?                                                     

 Господиня:

- Ні, дякую, любі, я вже сама впораюсь.
Дівчата:

-Так ми гуртом! Швидше буде!

Господиня:
-Гаразд.Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже вечорниці
Всім нам починати.

Зваримо вареників
Біленьких, смачненьких.
Дівчата:

-Запросимо до нас у гості
Хлопчиків гарненьких,
Щоб вони разом із нами
Пісні українські співали.

А поки їх чекаємо,

Дружно самі заспіваємо

 «Ой не світи місяченько» https://www.youtube.com/watch?v=2yKMTDt2qL8
Господиня:

- Дівчата, годі сумувати, давайте калиту готувати! Які ж вечорниці без калити?

Усі: Давайте!

Господиня: Сипте борошно, цукор. Кладіть мед, яйця, жир. Та не забудьте що кожна з вас повинна взяти участь у приготуванні цього солодкого обрядового коржа   з діркою в середині — калити!

Дівчина перша:

-Ось і тісто готове , а перед тим, як поставити його в піч, оздобимо гарно його. Для цього візьмемо вишні, родзинки, щоб гарний  був корж, що символізує наше сонечко.

Дівчина друга:

-Ось тепер можна і в піч ставити, щоб випеклася, рум’яною стала.

Господиня:

-А ти, Оксано, в печі дрова розкладай навхрест, бо навкісний хрест у нашого народу є символом сонця і вогню.

Дівчина третя:

-Але спочатку промовимо прохання до вогню:

Усі разом:

-Гори, вогонь, ясно.

Спечи нам калиту красно!

Щоб ми її кусали

І горя не знали!

Господиня:

- А перш ніж саджати калиту в піч. Дорогу до неї кроплять водою, промовляючи: «Водице – студенице, окропи калиті дорогу, від печі до порогу, а  від порогу до стелі, щоб ми були гарні та веселі».(Господиня бере калиту і підносить до печі, а дівчина бере горнятко і окроплює господині дорогу. Дівчата утворюють коридор, перша скроплює водою, а господиня саджає калиту в піч).

Господиня:

- Водою, що залишилася вмийте ваші личка, аби були гарні та красиві. Знаєте, дівчата, сьогодні ж ворожать. У ніч на Святого Андрія дівчата вгадують, хто швидше вийде заміж, чи буде в парі, як зватимуть судженого. Найперше старшій дівчині долю вгадаємо. Всі за неї пережи­ваємо, бо хочемо  знати, чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати. (Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть підкладати під тарілки ляльку, квіти, мірту, каблучку паперову. Як тільки їх розклали, то запрошували дівчину „тарілку" вибирати, щоб свою долю вгадати. Дівчина лише одну тарілку вибирала. Якщо під тарілкою буде перстень - скоро заміж вийде; якщо - квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме).

Перша дівчина  обирає тарілку та промовляє:

-   О Святий, добрий Андрію,
   Я лишень на Тебе маю надію! (Витягує тарілочку з обручкою)                                      Дякую, Святий Андрію, справдив ти мою надію: більш не буду дівувати, лишень милого чекати!                                                                                               Друга дівчина:                                                                                                                          -Дівчата, а я  гілки з вишні принесла.

 Господиня:

-Гілки з вишні ми поставим і на них все загадаєм:

Як розпустяться листочки – заміж вийде чиясь дочка,

Якщо пустить пагінець – через рік йде під вінець.

А зів’яне – то погано…Але в нас буде все гарно.

Мерщій гілочки беріть і за мною говоріть.

 Усі разом:

-Ух-ух-ух! Втікай з хати злий дух! (3 рази)

Ставлю гілочку вишневу я нині для щастя свого.

Ух-ух-ух! Хай тут буде добрий дух! (3 рази)

Злий дух уступися! Святий Андрію, заступися!

Дай, Боже, вишні зацвітати, а мені долі дочекати!

(Махають гілочками навколо себе)

 Господиня:

-У воду гілочки мочайте,

До Різдва тепер чекайте!

(Ставлять у глечик з водою гілочки)

 Дівчина перша:

-Ой, а я у чобітках сьогодні на святі, і знаю, що із ними можна погадати.

Чобіточку мій новенький,

Теплий, гарний, червоненький,

Вкажи халявкою дорогу,

Хто посланий мені від Бога.

Дівчина друга:

- Ходи,  ходи , та не порвися.

Із вулицями розберися.

Й минувши вуличку Івана,

Вкажи на вуличку Степана.

Дівчина третя:

-А я свій поставлю гарненько,

Хай розшукує пару рідненьку!

Дівчина четверта:

-І торік я чобіток кидала,

Та щастя свого не впіймала .

То ж хай тепер оцінять люди,

А може й доля не забуде?

Інші дівчата беруть чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляють  і так промовляють:

-молодець, удовець, буду дівувати, - і як вийде, то таку долю я буду мати.

Дівчина п`ята:

-Нема чобіт, то що робити?

У мене валянки підшиті!

Поставлю просто навмання,

Нехай долю поганя!

Дівчина шоста:

-Може пощастить цього року?

О, вийдеш заміж, чуєш?! (Хором)

Господиня :

-Стало в хаті холодати

По дровця б когось послати. 

Дівчина перша:

-Я піду, давайте, тітко,

Наберу дровець верітку. (Виходить з хати)

 Дівчина друга:

- Ой. Я знаю, як гадати!

Треба дрова рахувати.

Парна кількість – буде в парі.

А я к ні – хай зачекає.

(Дівчина повертається).

Дівчина третя:

-Де так довго ти блукала?

Що, коноплі засівала?

Давай дрова порахуєм!

Бути тобі в парі чи ні? (Рахують)

Усі разом: 

-Бути тобі в парі, чуєш!!!

Господиня:

-Дівчатонька, а відгадайте-но загадку:

З квітів його виплітають,

Ним голівки прикрашають,

Щоб дівчиноньку зберіг

Український оберіг.

Усі разом:

-Вінок!

Дівчина перша: Сплели ми із квітів і сонечка вінок.

Мої любі подруженьки, станьмо у танок.

Нехай завжди лунає дівчат веселий сміх,

А наш вінок чарівний єднає в коло всіх!

Господиня:

-Дівчата, віночок прикрашають завжди стрічками. 

Дівчина друга:

-Я прикрашу віночок білою стрічкою – це символ чистоти і вірності.

Дівчинатретя:

-А я -зеленою стрічкою – це символ оновлення та нового життя.

Дівчина четверта:

-Я причеплю синю стрічку – це символ мудрості.

Дівчина п`ята:

-Голуба стрічка – символ мирного неба. Нехай саме таким буде небо над нашою Україною!

Дівчина шоста:

-Зачеплю я золоту стрічку – символ багатства та благополуччя, щоб наша Україна процвітала.

Дівчина перша:

-А я прикрашу наш віночок червоною стрічкою, символом прекрасного почуття, символом кохання, без якого немає життя на Землі.

Танець «Віночок мрій» https://www.youtube.com/watch?v=U1hRHSgYOhM

Господар :

-Дівчата, дякую, так гарно співали й танцювали,що  парубків з усього кутка зачарували!

Дівчина перша:

- А де ж наші хлопці? Може вони зовсім не прийдуть?

Дівчина друга:

- Ой, дівчата, щось за дверима грюкнуло!

Дівчина третя :

-То, мабуть, хлопці бешкетують. (Виходять за двері, заштовхують хлопця).
Дівчина четверта:

- Та це ж Василь! Він хотів двері підперти і віника до стріхи прив’язав!

Дівчина п`ята:

-А давайте його сажею вимажемо!

Парубок:

- Ой, відпустіть мене! Що хочете зроблю!

Дівчина шоста:

- Тоді відгадай  загадку: Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а доїться?
Парубок:

-Коза!
Дівчина перша:

-Добре, а така: стоїть півень над водою з червоною бородою?
Парубок:

- Калина!
Дівчина друга:

-А ще ось : біла, як сорочка, пухнаста, як квочка?
Парубок: (чухає потилицю):

-Не знаю.
Дівчина третя :

- Ех ти, та це ж сніг! (Знову хочуть вимазати його сажею).
Парубок:

-Не карайте мене! Краще відпустіть, а я вам хлопців приведу, повеселимося!

Дівчина четверта:

-Василю,  правду кажеш?
Парубок:

- Їй-богу, не підведу!     (Стукіт і двері)
Хлопець 1-й:

-Добрий вечір, добрим людям!

2-й хлопець:

- Добрий вечір вам, тітонько! 
3-й хлопець:

-Добрий вечір, дівчата! 
4-й хлопець:

-З Калитою золотою, з пресвітлим святом! 
Господиня:

-Спасибі, гості дорогенькі, проходьте в хату. 
(Хлопці вітаються, проходять, викладають на стіл гостинці:  яблука, горіхи, цукерки, пряники.) Господиня: (запрошує хлопців)

-Хоч не знаємо – звідки ви, чи з полудня, чи з півночі – в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати.

Дівчина п`ята:

-А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.
Хлопець:

-Добрий вечір вам, бо дівчата слова не дадуть сказати.
Господиня:

- А ви, дівчата, знаєте приказку, що голодного солов'я піснями не нагодуєш? Пора гостей пригощати.
Дівчина шоста:

- Рідних у гості ми запросили, Щедро столи всі накрили.
Просимо, гості, до столу сідати, Будемо, будемо, вас частувати.

Господиня: (Заглядає в піч, бере калиту і промовляє)

-От і калита вже спеклася, рум’яна та ясна.

Подивіться, яка гарна, кругла, запашна! Засяяла на всю хату!

На весь світ прекрасна!

Будьте здорові!

З калитою золотою,

З пресвітлим святом Андрія.

Прикрашайте, дівчата, калиту, прикрашайте!

Побажання промовляйте.

Дівчина перша:

-У небо наша калита, у небо,

А ти, сонечко, підіймись

Та на нас подивись.

Ми калиту чіпляємо,

Свою долю-радість закликаємо. (Чіпляють калиту до сволока на стрічку)

Співають пісню К. Бужинської « Як у нас на Україні» https://www.youtube.com/watch?v=K0njrV1c3Zg

Господиня:

-Ну й порадували ви мене! Ми ж про калиту забули.

Хлопець:

-О, нарешті, калита,

Наче сонце, золота!

Хто вкусить калиту хоч раз,

Той буде першим серед нас!

 Господиня:

-Ну, ось і настав той час, коли будемо Калиту кусати! Ану, дівчата, знаєте, що треба робить?

(Двоє дівчат беруть два рушники і створюють із них ворота, інші дівчата парами стають по обидві сторони «воріт»).

Дівчина перша: 

-В одне віконце – сходить сонце.

Друга дівчина:  

-У друге віконце – в обіді сонце. 

 Дівчина третя:

У третє віконце – в полудні сонце.

Дівчина четверта:

-А  у четверте віконце – заходить сонце.

(П’ята дівчина проходить крізь рушникові ворота, несучи в руках Калиту на рушнико­ві. Піднімає Калиту над головою і промовляє молитву).

Дівчина п`ята:

-Добридень тобі, сонечко красне!

Ти святе, ти ясне, ти прекрасне!

Ти чисте, величне, прекрасне,

Освіти та нагрій святую землю,

Зроби її родючою та плодючою.

Дай сили людині, тварині й рослині!

Дівчина шоста:

 -Калита, Калита! Із чого ти вилита?

Дівчина п`ята:

-Ой, я з жита сповита, ой, я сонцем налита

Для красного цвіту, по білому світу!

(Дівчата прив’язують червону стрічку до Ка­лити і підв’язують до стелі. Таким чином Кали­та висить десь на висоті людського зросту. Вико­нуючи всю цю дію, дівчата та хлопці проказують певні слова)

Дівчина шоста:

- У небо, наша Калита, у небо! Хлопці (разом). А ти, сонечко, підіймися та на нас подивися!

 Перша та друга:

 -Ми Калиту чіпляємо та на місяць поглядаємо.

Третя та четверта:  

-Свою долю-радість закликаємо!

Господиня:

-Ось і почепили Калиту – наше сонечко. Тепер будемо кусати але спочатку слід писаря, пана Калетинського обрати.

Всі:

- Хто буде писарем?   ( Біля калити стає вартовий - "Пан Калетинський": це повинен бути веселий, жартівливий парубок. Він запрошує "пана Коцюбинського" кусати калиту. Останнім може бути кожен учасник гри. "Пан Коцюбинський" бере коцюбу поміж ноги, ніби сідає верхи на коня, і їде кусати калиту. Завдання Калетинського - розсмішити Коцюбинського, бо тоді не можна кусати калити. А витримавши навіть жарти, дарма підскакуєш, бо Калетинський одразу смикає за нитку. Гра триває до тих пір, поки всі хлопці не скуштують сонячної Калити. Решту вони розламують і роздають дівчатам та всім присутнім).

Розпочинається гра

Хлопець перший:

Нумо, хлопці і дівчата

Хто з нас буде починати?

Хлопець другий:

- Добрий вечір, пані Калитинська!                                                                                      -Добрий вечір пане Коцюбинський

-Ой, громадо, чесні люди,

Я найпершим хочу бути. (Сідає на рогача)

 -Куди їдеш?

 - Їду Калиту кусати.

 - А я буду по писку писати.

 - А я вкушу!

 - А я впишу! 

-Їду, їду я до річки, ой, дайте вкусити калити хоч трішки! (Стрибає- не вкусив. Писар маже сажею).  

Хлопець  третій:                                                                        

•         Ось і я не забарився!                                                     
•         Почекай-но! Ти спізнився!
•         От іще мені біда. Дай вкусити калача.
•         Та вже кусай!

Хлопець четвертий:

-Калито смачна, рум’яна.

Подивлюсь, аж голос в’яне.

Скажи, як тебе дістати?

Як таємницю розгадати? (Підстрибує, кусає, всі  регочуть)

Смачна калита, вкусив.

Аж душа засіяла!

Дівчина перша:

-Ще ні разу не стрибала

Калити не куштувала. (Стрибає, не вкусила)

Хлопець п`ятий:

-Діду, діду! Калиту кусати їду!

-Звідки ти ?

-З калитви.

-Чого хочеш?

-Калити!

-А не боїшся чорноти?

-Ні!

-Тоді присядь. (Присідає, писар маже його сажею)

Дівчина друга:

-Діду, діду! Калиту кусати їду!

-Звідки ти ?

-З калитви.

-Чого хочеш?

-Калити!

-А не боїшся чорноти?

-Ні! Не боюся!!! (Підстрибує, кусає калиту)

Хлопець шостий:

-Що ж, повеселились й досить.

Мій живіт вже їсти просить.

Дівчина третя:

Милі гості, просим сісти,

Варенички будем їсти.

Варенички непогані,

 Музична композиція «Ой, вареники у сметані» https://www.youtube.com/watch?v=RtO-spRRSsQ

 Господар:

-Гарно хлопці й дівчата веселились.

Господиня:

- Щоб ви, діти, усі за м’ясниці одружились!

Господар:  «За вечерею годиться поспівати ще  колядок».

 «Хай Ісус мале дитя..» https://www.youtube.com/watch?v=-dGklYPUGGk

Хлопець:

- Ой мабуть, давайте, люди,

За гостину дякувати будем.

І за те, що гарно приймали

І за те, що гарно частували.

 Дівчина:

-На доброму святі ми побували,

Сміялись, співали та ще й жартували.

Господиня:

-Хоч  настав прощання час, хочу нагадати я дівчатам,

коли будете   лягати спати, зробіть так, щоб мати змогу в сні свого судженого оглядати: під ліжко ставте  миску з водою, а зверху - дощечку (ніби кладку через річку) і так просіть:

 О дай же, Боже, молодій мені,
 Щоб приснився мій суджений вві сні.
І Тебе, Святий Андрію,
Я прошу, як умію:
Святий Андрію, допоможи,
Мене сьогодні не залиши!
Ой ти, місточок, та не хилися,
А ти, Іванку, мені приснися.
Перейди річку - биструю воду,
Й веди до шлюбу мене, молоду.

 

 Господар: 

-От поволі затихають наші вечорниці. Не забудьте ж ви дороги до нашої світлиці!   Дякую, вам за ігри та  забави  нашого народу.

Ведуча :

-Тепер головне, щоб вони не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у ньому пам'ять про минуле.

Ведучий:

Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!

«Старий рік минає»  https://www.youtube.com/watch?v=P3bTjvvmYR4