Сценарій свята "Андріївські вечорниці"

Дівчина 1: Добрий день дорогі друзі. Ми раді вітати Вас в нашій господі.

Дівчина 2: Наближається одне з найулюбленіших зимових свят молоді, свято Андрія.

Дівчина    1:    В    цей    день    молодь    збиралася    на

вечорниці, щоб повеселитись, потанцювати, співати

Дівчина 2: а дівчата пов'язати, повишивати, а ще поворожити на свою долю.

Дівчина 1: Українські вечорниці! Починаєм у цей час! Хай веселий сміх іскриться. В серці кожного із нас!

Дівчина 2: Хай дзвінке вкраїнське слово. Пружно рветься в небеса! Наша пісня пречудова. Хай ніколи не згаса!

Дівчина 1 : Обійдіть весь світ безмежний І скажіть, в якій країні

Дівчина 2: Так зберігся скарб пісенний, як у нас в Україні!

Дівчина 1 : От і ми з вами ненадовго повернемося в минуле

Дівчина 2: та завітаємо на андріївські вечорниці, щоб відчути  красу         та поезію       стародавніх       українських обрядів

Дівчина 1 : Тож пропонуємо Вам побувати на

Разом: наших вечорницях.

На сцену виходить господиня

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли ми ще дівували, зачуєш денебудь вечорниці, то аж тини тріщать…Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой –Ой – йой! Куди все поділося?

Чути         сміх…        господиня схоплюється.    Заходять дівчата

Разом: Добрий вечір вашій хаті

Дівчина 1: уклін господині, чи веселі вечорниці в нашій Україні.

Дівчина    2:      Добрий     вечір,         господине,         славна молодице. Чули, що в цій хаті будуть вечорниці.

Дівчина 1: Аби щастя було в хаті, щоб усі були багаті,

Дівчина 2:         Аби  було любо,        мило,         аби   всі     були щасливі.

Дівчина 1: Будем з вами добрі, щирі, то і будем жити в мирі.

Дівчина 2: Тоді всім нам допоможе Матір світу – Мати Божа.

Господиня: Добрий вечір, добрий вечір, любі гості! Прошу, прошу. Поспішайте, дівчатонька, все приготувати, бо пора вже вечорниці всім нам починати.

Дівчина 1:         Гей   на      наших        вечорницях.       І        сумний розвеселиться!

Дівчина 2:         Співи,        танці,         небилиці   -        гарні будуть вечорниці!

Дівчина 1: Стрічайте нас пирогами, смачними,

Дівчина 2:         Бо     прийшли   ми     із       піснями     дзвінко      – голосними

Звучить фонова музика. На сцену господиня та дівчата виносять їжу та накривають стіл.

Дівчина 1: А які пахощі!

Дівчина 2: Напевно, щось смачне

Господиня: Звісно, любі, я чекала, Вам вечерю готувала. Як добре, що ви прийшли, бо я вже зачекалася на вас. Адже сьогодні Андріївський вечір! Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?

Дівчата: Так, звичайно!

Господиня: Бач, які швидкі й розумні. Гаразд! Хай буде по вашому. А ви знаєте, колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата, спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Молодець Іванка, ти здається перша заміж вийде.

Дівчата,   сміючись,  переставляють          чоботи     до самого порога,          поки вітають   першу        і        другу

«відданиць»

Хлопці: Ой дівчино відчини (тричі стукають). Ой дівчино відчини (тричі стукають). Своє й моє серденько ти розвесели

Дівчата: Ой не буду, відчинять (тричі стукають). Ой не буду відчинять (тричі стукають), бо ти будеш, серденько, жартувать.

Хлопці: Ой не буду, я не буду (тричі стукають), ой не буду я не буду (тричі стукають). Пожартую трішечки та й піду

Дівчата: Не пустимо вас в хату, бо дуже вас багато.

Хлопець 1: Не пустите то підемо до інших дівчат. (Пауза. Дівчата злякалися)

Господиня: Хлопці та куди ж ви, заходьте до хати (хлопці вертаються).

Хлопці: Ох, а брехали

Хлопець 1: казали що на цих вечорницях дівчата гарні

Хлопець 2: а вони бач які злі.

Дівчина 1: В тебе очі як у рака, сам ти злий як та собака.

Господиня: Та годі вам дівчата. Просимо хлопці сідайте. Дівчата наші хоч і язикаті та за те вони завзяті.

Дівчина 1: О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт? Прошу віддати, а то в ноги зимно.

Хлопець 1: Може, ще й взути?

Дівчина 1: Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!

Хлопець 2. А давайте, хлопці, небилиць розкажемо, тільки не перебивати і не казати «брешеш».

Хлопець 1: Чур я перший, в раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче – рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану – бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив я і собі пристати до них.

Підходжу до крайнього – таке розпалось, що й дихати йому важко, питаюсь: «Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?» а він – луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався?» Та звісно, хлібороб. А він як визвірився на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать!»

Хлопець 2: Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло! Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: крізь темно і смола ніс забиває. Дивлюся – сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі табак курив і полюбляв сміятися».

Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою варяться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить. «За що вам така кара? – питаю. «А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали.» Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріше до вас, на вечорниці.

Хлопець 3: Ой ви мою краще послухайте, як був я маленький, іду та й іду. Коли чую у вербі пищать печені каченята. Я руку — не влізу, ногу — не влізу. Тоді я весь скрутивсь і вліз, поїв ті каченята, став вилазить — не вилізу. Так я сходив додому, взяв сокиру, прорубав більшу дірку та й виліз. Узяв сокиру за пояс та й іду.

Коли дивлюсь пасеться кобилка. Я сів на неї та й їду. Кобилка тюк-тюк, а сокирка цюк-цюк, та й перерубала кобилку надвоє .Я взяв гілочку з верби та й збив кобилку. Сів та й їду, а з тієї гілочки виросла верба аж до неба. Я по тій вербі поліз на небо. Поки з богом побалакав, то кобилка пішла і вербичку понесла…

Хлопець 4: Де це бачено, де це чувано, щоб курочка бичка народила, поросятко яєчко зніс так на поличку забрав. А поличка обломилася, а яєчко то розбилося. Овечка расквохталась, кобилка розкудкудакалась:

- Ой, куди-куди-кудах! Чи не бувало у нас так, щоб безрукий нашу кліть обікрав, голопузий за пазуху поклал, а сліпий-то підглядав, а глухий-то підслуховував, а безногий водогін побіг, без'язикий «караул» закричав!

Хлопець 3: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чогось з'їсти?

Господиня: Ну, ось і настав той час, коли будемо Калиту кусати! Ану, дівчата, знаєте, що треба робить?

Дівчина 1: В одне віконце – ісходе сонце Дівчина 2: У друге віконце – в обіді сонце.

Дівчина 1: У третє віконце – в полудні сонце.

Дівчина 2: А й у четверте віконце – заходе сонце.

Господиня: Добридень тобі, сонечко красне! Ти святе, ти ясне, ти прекрасне!

Хлопець 1: Ти чисте, величне, прекрасне, освіти та нагрій святую землю,

Дівчина 1: Зроби її родючою та плодючою.

Дівчина 2: Дай сили людині, тварині й рослині!

Хлопець 1: Калита, Калита! Із чого ти вилита?

Господиня: Ой, я з жита сповита, ой, я сонцем налита. Для красного цвіту, по білому світу!

Дівчата: У небо, наша Калита, у небо!

Хлопці: А ти, сонечко, підіймися та на нас подивися!

Дівчина 1:         Ми    Калиту      чіпляємо   та      на      місяць поглядаємо.

Дівчина 2: Свою долю-радість закликаємо!

Господиня: Ось і почепили Калиту – наше сонечко. Тепер будемо кусати, але спочатку треба вибрати пана Калитинського.

Разом: Нехай Ян буде! У нього найкраще виходить Дівчина 1: Гей, козаче, а де ж ти своє сідло подів? Хлопець 1: Та й батога немає, мабуть, миші з’їли!

Хлопець 2: Та він взагалі не так коня осідлав – голову з хвостом сплутав!

Дівчина 1:         Та не швиди так, бо ще Калиту проскачеш.

Пан Калитинський пригає за калитою. Кусає калиту

Господиня знімає калиту

Господиня: А тепер розділимо калиту серед усіх.

Роздає калиту

Дівчина 1: Калита, калита, солодка була, як ми її з’їли, то до сонця полетіли.

Дівчина 2: Смачна калита – як вкусила, аж душа сонцем засяяла.

Господиня: Ну, усі скуштували нашої Калити? На Андрія обов’язково треба відкусити шматок від сонячної Калити, щоб на той рік стати здоровішими та сильнішими.

Господиня: От поволі затихають наші вечорниці, не забудьте ви дорогу у наші світлиці. Хай любов і щире слово душу вам зігріє, пам’ятайте вечорниці в ніч на Андрія.

Хлопець 1: дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий.

Хлопець 2: нехай на свята у вашій хаті завжди буде гостей багато.

Дівчина 1: Ми гуляли, веселились, усім весело було.Вечорниці завершились. І здається все пройшло.

Хлопець 3: Ні, так просто не проходить, в серці струночка бринить. Про шкільні ці вечорниці спомин в серці буде жить.

Хлопець 4: Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу.

Хлопець 1: Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття.

Хлопець 2: Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле.

Хлопець 3: Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю.

Дівчина 1: У ній розум, сміливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня.

Господиня:       Хай   у       вас    завжди      живим       вогником світяться обереги пам’яті!