Конкурс «Вчительська десятка». Розробки додавай – подарунки вигравай!
Ви додали 0 з 10 розробок у період з 21 по 30 серпня для участі у розіграші, який відбудеться 31 серпня.

Сценарій свята "Андріївські вечорниці"

Про матеріал

Пропоную до вашої уваги сценарій Андріївських вечорниць. Сценарій написано для вчителів суспільно - гуманітарної кафедри Хмельницької загальноосвітньої санаторної школи - інтернату І-ІІІ ст. № 2.

Перегляд файлу

1

 

Андріївські вечорниці

Дійові особи: Ведуча

Соломія

Оксана

Мати

Батько –

Кума

Кайдашиха 

Проня

Господиня

Донька

1 дівчина-

2 дівчина-

3 дівчина-

1 хлопець-

2 хлопець-

3 хлопець-

Ведуча:

    Добрий вечір, люди добрі,

Ми раді вас вітати.

Здоровя, щастя побажати!

Все будемо робити ,

Щоб вас розвеселити

На нашому святі!

А свято  це особливе, 13 грудня величаємо і вшановуємо Андрія Первозвонного.  Це свято дуже важливе для молоді.  Дівчата намагались дізнатись про імена майбутніх чоловіків, наблизити одруження , передбачити місце проживання майбутнього жениха. Таємничі ритуальні дійства: записки з іменами хлопців під подушку, замовляння , ворожіння із свічкою біля дзеркала, звернення до Бога: «Боже , дай мені пару!»

Для хлопців – Калита. Медовий солодкий корж підвішували до стелі поверх голів і кожний хлопець повинен підстрибнути і вкусити шматочок коржа. Це був знак того, що вже можна одружуватись. Це все пережовувалось піснями, легендами , переказами, веселощами.

Ми запрошуємо усіх розважитись , повеселитись від душі.

Отож  ласкаво просимо до нашої світлиці.

 

(Звучить музика на сцену виходить Соломія)

І дія

    
        
Соломія: -(монолог) Ох! Як же ж хочеться мені на вечорниці. Сьогодні усі дівчата і хлопці збираються у тітки  Мотрі . Весело напевно ж буде?А чи пустить мене мати? (кличе сестру)Оксано! Оксано!
Оксана: - Що тобі, Соломіє?
Соломія: - А як гадаєш, чи пустить мати сьогодні на вечорниці? Дівчата будуть і хлопці мають прийти, буде весело.
Оксана: - Не знаю, Соломіє, мати зрозуміє, відпустить, сама ж колись дівувати любила. А от батько!

Соломія: А що батько? Батько вже своє відгуляли. От нехай лізуть на піч та, носом свистять.

Мати: А про що це, ви голубоньки, балакаєте? Невже оце вже все переробили, що я вам загадала.

Соломія: На вербі грушки, а на осиці – кислиці. Вам, мало, як до роботи, то  хисту не займають, а про вечорниці вдаєте, що зовсім забули. До роботи, то велика. А на часок погуляти – то й мала. (Туп ногою).

Мати: Ох і бриклива ж ти на язик, Соломіє! Важко колись тобі із свекрухою прийдеться!

Соломія співає пісню «Ой била мене мати»

(Чути стук у двері . Заходить кума.)

Кума :Доброго вечора , кумонько!Дозвольте зайти.

Мати:Доброго!Заходьте.

Кума :А що це за галас у вашій хаті?

Мати:А ось, дівки мої виросли, на вечорниці просяться.

Кума:Ярино, то відпусти їх. Вони уже дорослі.  Ти що не памятаєш,як ми молодими були? Ох тоді і вечорниці були…І вареників ліпити три сотні, і пиріжків пекли на два села, а хлопці які були…

Мати: (задумливо)Та було , кумцю, було

                                      (  Чути рип дверей,заходить батько)
Батько: Ох і мороз, Ярино! До вечора і клуні не відкриваємо! Але я дякувати Богу, коней напоїв, і корівчину підгодував, можна й одпочити!
                                                 (звертає увагу на стіл)
Батько: Стара, а де ж це вечеря? Чому ще й досі на столі не парує? Чого це ви тут розбалакалися?

Мати: Ой, Семене, не до вечері тут! Дочекався дівок, то й вирішуй, чи пустити на вечорниці, чи ні!
Батько: А що, Оксано, Соломіє, не пускає вас стара мати? Та пусти вже їх, Ярино? Чи ти не пам’ятаєш, як була молодою? Виморгувала очима на всі боки і таки мене не оминула! Вразили мене тії оченята в саме серце. Після тих перших вечорниць протоптав я стежину до твоєї хати, і таки посватав я тебе, Ярино!

Мати: Раз таак, Семене, згадаю і я тобі твої грішки: чи це не ти, голубчику, мою козу Бирку прив’язав до Груньчиної яблуні. Га?!

Батько: Ой було! Було всього. Але ми все пережили, нівроку  вже дівчата, вже й старостів чекати можна.
(Тихо): Йдіть, дітки, йдіть, не баріться, гуляйте та розум майте!

Мати: Ой ти, старий бісе, забалакав мене, а вишкварків на твою сивину. Оксано, Соломіє-є? Не баріться там, діти. (Здихнула).

Кума: Кумцю, а може й ми сходимо до куми Мотрі, це у неї сьогодні вечорниці збираються. Може  чимось допоможемо їх?

Мати: А чому б і ні.Ти старий порайся по господарству , а ми підемо до Мотрі…

(Усі виходять зі сцени)

грає музика.

Дія ІІ

Автор: А тим часом в хаті однієї молодиці…

(Звучить музика із кінофільму за двома зайцями. Виходить Проня. Потім чути стукіт у двері.)

Кайдашиха: Доброго вечора, Проню! Куди це ти збираєшся? 

Проня: Зачекайте, сідайте. О, Господи, чи все в мене на своєму місці? Чи по-модньому? Ой, мамо моя, браслету забула надіти, не знаю, що мені більш до лиця! Чи мано? Чи манто? А книжки нема? Коли треба, то як на злість десь дівається. 

Кайдашиха: Для кого ж так чепуришся, краля пансіонська? 

Проня: А це моє дєло. Що вам до цього? 

Кайдашиха: По якому це ти балакаєш? Забула, якого я роду? Ой,-якби-ти була моєю невісткою, я б тобі прочухана дала! 

Проня: Фі, какі ви не образовані! Понятіянікакого не іме-єте о прілічіях. Я в пансіоні всі науки пройшла. Чула, сьогод­ні в одному місці збираються інтересні люди. 

Кайдашиха: Чи не на вечорницях часом? 

Проня. Ага, на вечорницях. Як там занятно. А які кра­сиві мужчини... Я було, як стріну їх, то так стривожуся, що цілу ніч не сплю. 

Кайдашиха: (зітхаючи). Ох, ті ще вечорниці. 

Проня: Це хорошеєдєло. Здавна на Україні вечорниці гуляли. Колись давно-давно, да так давно, що вже мало хто пам'ятає, коли з'явився цей обичай в українців: збиратися ве­чорами, гуляти, пісень співати. 

Кайдашиха: Я теж люблю співати! Особливо «Ой на горі два дубки...»: 

Українська народна пісня «Ой на горі два дубки…»

Проня:  Голосу нікакого, а все туда же! Хлопці на вечор­ницях дуже красиві були, а ужкак вечорами гуляли... Я ему: «Ваша люлька шкварчить!» А він до мене: «Єто в грудях моїх шкварчить от любові. У мене такаястремітєльность до вас образовалася ». 

Кайдашиха: А дівчата ж які на вечорницях? 

Проня: Теж мені кралечки! Звісно, не такі, як я, але гарні трапляються. А чого б інакше до них вечорами хлоп­ці бігали? 

Кайдашиха: То, може, вже підемо на вечорниці?

Проня: А как же! 

(Звучить музика із кінофільму.) Кайдашиха і Проня виходять із зали.


 

Дія ІІІ

Ведуча: Настав час Вечорниць…

(Українська світлиця прикрашена вишитими рушниками, домотканими килимами, Іконою з рушником. Збоку — піч, посередині — стіл, застелений вишиваною скатертиною, лавки, вкриті килимами. Дівчата й хлопці одягнені в український національний одяг.)

Грає українська полька . Виходить Господиня.

Господиня. Доброго вечора, шановні добродії! Рада вітати у своїй оселі. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає! Коли ще ми дівували, то як зачуєш вечорниці, біжиш, аж тини трі­щать, а тепер... Он скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ні, що не кажіть, а світ перемінився...

(Стук у двері . Заходять кума та мати )

Кума: Добрий вечір в вашій хаті!

Мати : Добрий вечір!

Господиня: Доброго здоровя, кумоньки!

Мати: Чули, що у вашій хаті сьогодні вечорниці будуть:

Господиня: Так! Але щось довго ні дівчат, ні хлопців немає.
Мати : То нічого, скоро прийдуть.

Кума: А щоб час не марнувати ,давайте, кумонько, будемо пиріжки пекти.

(забігає донька)
Дочка:. Мамо! Мамо!. Прислухайтеся, чуєте: он уже дівчата йдуть... Зараз буде ве­село нам усім! 

         (Чутно сміх, стук у двері. Господиня схоплюється з місця, за­прошує

дівчат у хату. )

Господиня. Прошу! Прошу! Заходьте будь ласка! 

    (Заходять дівчата (Оксана, Соломія, Кайдашиха, Проня)Усі одягнені у святкове українське вбрання, несуть миски з пампушками, млинчиками, яблуками, вергунами, горіхами. )



Соломія: (кланяється господині). 
Добрий вечір у вашій хаті! '
Чули, будуть вечорниці і в оцій хатині! 

Господиня. 
Добрий вечір, любі гості! 
Щиро просимо у хату, 
І привітну, і багату. . 
Від зірниці до зірниці 
Хай лунають вечорниці! 
Оксана: Гей, на наших вечорницях 
І сумний розвеселиться! 

 І, танці, небилиці — 
Гарні будуть вечорниці! 

Соломія: Стрічайте нас пирогами 
Білими, смачними, 
Бо прийшли ми із піснями 
Дзвінко-голосними. 

Дочка. Мамо! Гості вже в хаті, і дівчата прийшли. Тож заспіваймо вашу улюблену «Зеленеє жито, зелене...». 

                                 Пісня «Зеленеє жито, зелене...». 

      (Господиня тим часом сідає за прялку, а за нею дівчата, по­чинають вишивати)

 

Оксана. Дівчата, що я вам скажу – і не повірите.

Соломія. Та що там вже, говори.

Оксана. Я вчора Михайла – тітки Орисі, що біля ферми живе, внука з міста бачила так близько, як оце зараз вас бачу.

Соломія. Та що там бачила. Я з ним навіть говорила, як оце зараз із вами говорю.

Проня. А я з ним навіть цілувалася, як оце зараз із вами…. Ні, це було зовсім інакше. (Всі сміються)

Оксана. Брешеш, не цілувалася.

Проня . Це я брешу? ! Та ти мені просто заздриш!!!

Оксана . Це я заздрю?

Соломія . Дівчата, перестаньте сперечатися. Ви знаєте, якщо мені Петро сьогодні не освідчиться, то я собі щось зроблю.

Проня . Нічого ти собі не зробиш.

Соломія . Це я не зроблю?! Та я собі знаєш що зроблю!!! Я собі нову зачіску зроблю!!! Я на потилиці його імя вистрижу!

Оксана . А мій Степан, якщо до мене не підійде, то я на себе руки накладу.

Соломія . Як накладеш?!

Оксана . Як – як, ось так. (кладе руки собі на голову) (Всі сміються)

Кайдашиха. Та вистачить, дівчата, вже про хлопців говорити. Давайте ліпше заспіваємо.

 

Співають пісню «Цвіте терен»

 

Проня . Слухайте, дівчатонька, а може, щоб Михайло звернув на мене свій погляд, мені пластичну операцію зробити?

Соломія . Та на твою операцію в усій Україні пластилину не вистачить..(сміються)

Кума . А давайте затанцюємо, щось моїм чобіткам сумно стало.

 

(Дівчата танцюють)

 

Донька . І де ж це наші хлопці поділися? Чому їх так довго немає?

 

(Стукіт. Входять хлопці під укр.. нар пісню «Їхав , їхав козак містом»)

 

1 хлопець. Дівчата, пустіть до хати.

1 дівчина. Гарненько попросіть.

2 хлопець. Пустіть, кажемо, до хати. (стукає)

3 хлопець.  Пустіть до хати.

2 дівчина. Не пустимо у хату, дуже вже вас багато.

1 хлопець. Пустіть ліпше, бо буде гірше.

2 дівчина. Ми як візьмемо рогатини, поламаємо ваші спини.

2 хлопець. (Злякано). Дівчатонька, голубятонька, ми прийшли не битися, ми прийшли миритися.

3 хлопець. І гостинці принесли, і нові способи гадання вивідали у старих людей.

2 дівчина . Ну, тоді просимо до хати.

1-хлопець :А чим будете нас пригощати?

1 дівчина :Бач, що захотіли!Не встигли прийти , а вже хочуть щоб їх пригощали

2-й хлопець: АААА! Напевно ви не вмієте нічого робити?

3-й  хлопець: І вареників не вмієте ліпити!

Дівчата разом : Це ми не вміємо?

 

 

Звучить пісня «А мій милий вареничків хоче»

(Дівчата роздають вареники глядачам)

 

 

1 дівчина.Їжте вареники обережно, бо всередині вас чекає сюрприз.

 

(Пригощає хлопців варениками)

 

2 дівчина. Ой, а у моєму варенику в середині гроші. Напевно , багатою буду.

3 дівчина. А у мене – вареник із сіллю – смачна начинка. (Сміється)

 

Господиня. Дівчата, почастуйте варениками хлопців!

 

(Бере вареник  і підходить до хлопця)

1-а дівчина :Зїж, Андрійку вареник,

Він дуже смачненький,

А у нього всередині

Сирочок дрібненький.

 

1-й Хлопець :  (Кусає вареник і кривиться)

Чи ти, дівчино, зроду-віку

Вареників не їла,

Що ти свої вареники

Клоччям начинила?

Нехай тебе лихий знає

З цими варениками,

Ти би краще розкидала їх помежи  псами.

2-й хлопець: А у мене з перцем вареник, але вже смачненький, гостренький, в саме серце запік, як твої очі, Уляно.

2-а дівчина : Чи то й справді мої очі тобі так допікають?

2-й хлопець : Ні, але я без них жити не можу. Все б дивився, як у криницю бездонну і глибоку.

 

1-й хлопець:А чим же ще будуте нас пригощати, невже тільки варениками?

 

 

1 дівчина. Та ні , чому ж, ми ще пекли калиту!   Які ж вечорниці без поїдання калити?

Господиня. Так де ж калита?

2 дівчина.  Ось вона. (Калита підвішена на довгій палиці)

Кайдашиха розповідає про обряд кусання калити.

( Коли хлопці скачуть звучить легенька музика.)

Охоронятиме її «Пан Калитинський». Бажаючі  «сідають верхи» на коцюбу та «їдуть» кусати калиту.

Мета «Пана Калитинського»- розсмішити «пана Коцюбинського»

Мета «Пана Коцюбинського» - не розсміятися. Якщо він хоча б посміхнеться – то «пан Калитинський » помаже його сажею.

1 хлопець. Доброго здоров,я, пане Калитинський!

2 хлопець. Добрий вечір, пане Коцюбинський! Куди ви прямуєте?

1 хлопець. Та калиту ж їду кусати!

2 хлопець. А я буду по обличчю писати!

1 хлопець. А я таки вкушу!

2 хлопець. А я таки впишу!

 

Пан «Калитинський » може ставити запитання:

1.Чому багато води у морі?

2. На що борошно у млині падає?

3. Як поділить 5 бараболь на трьох?

4. Що у хаті цілують?

5.Коли воша подібна до квочки?

6. це чорна? – Ні, червона. – А чому біла? – Тому що зелена.

7. Не дід, а з бородою, не корова, а доїться.

 

«Пан Калитинський» може також дати яке – небудь кумедне завдання «панові Коцюбинському»

Наприклад:

  1.                          Затанцювати догори ногами.
  2.                          Прокукарікати тричі.
  3.                          Пробігти, гавкаючи.

Залишки калити поділити між учасниками.

 

Господиня. А де оті хлопці, що вивідали у старих людей нове гадання.

1 хлопець.  Та бабця Одарка розповіла, що вона, як була дівкою, кинула на Андрія чобіт за тин, так собака його поцупив і заніс прямо у двір де вона зараз живе.

Господиня. Я знаю, куди чобіт носком поверне, то туди і заміж підеш. Ану давайте спробуємо. (Дівчата кидають валянки)

1 дівчина. Ой, а в кого це я влучила?

1 хлопець. Та в кого ще, як не в мою маму.

1 дівчина. Ого, прямо в свекруху попала. Скоро заміж вийду, та не скоро улюбленою невісткою стану.

Господиня. Є у мене ворожба і для хлопців. Ось вам тарілки з водою, а оце персні. Хлопцям треба спробувати дістати ротом перстень. Хто швидше?

 

(Хлопці ворожать. Дівчата сміються)

Господиня. Так гарно хлопці ворожили, що я пропоную їм позмагатися.

 

(Хлопці поїдають пиріжки на швидкість)

 

2 дівчина. На сьогоднішні вечорниці я сплела віночок з різного зілля.

  •                 Дівчатка, станьте гуртом! Треба підкинути віночок вгору.  На кого він впаде, та й заміж першою вийде!

 

Господиня. Дівчата, а як будете додому йти не забудьте «паркан» порахувати. Розказую як : підходите до паркана і якнайширше розставляєте руки. Чи більше дощечок обхватите тим багатшими будете у майбутньому. Тільки будьте уважні, бо хлопці можуть паркан вимазати варенням – це щоб дівчину до себе приклеїти.

1 хлопець. Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий. Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

1 дівчина. Ми гуляли, веселились,

                  Усім весело було.

                 Вечорниці завершились

                 І здається все пройшло.

2 хлопець. Ні, так просто не проходить,

                   В серці струночка бринить.

                   Про шкільні ці вечорниці

                   Спомин в серці буде жить.

Ведучий. Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому память про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пом,яті!

Пісня «Хай в нас і в вас все буде гаразд»

 

 

1

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
doc
Пов’язані теми
Музичне мистецтво, Сценарії
Додано
16 січня
Переглядів
401
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку