Бринить-співає наша мова,

          чарує, тішить і п’янить…

 

 

Підготувала

вчитель української мови та літератури

Садковицької СЗШ І-ІІ ст.

Штокайло Н.М.

 

Мета. Поглибити знання учнів про виникнення писемності, про історію та розвиток рідної мови; показати її красу і багатство. Розвивати   почуття національної гідності. Виховувати любов і повагу до рідного слова, прагнення  передати  нащадкам наш скарб – українську мову.

Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, портрет Т. Г. Шевченка, вислови видатних людей про українську мову, відеопрезентація.

(На сцену виходять ведучі – 2 хлопчики і 2 дівчинки в українських костюмах)

   1-й ведучий.

Синiв і дочок багатъох народiв

Я зустрiчав, якi перетинали

Гiрські й морськi кордони i, на подив,

Багато бачили, багато знали,

Я їх питав із щирою душею:

- Яку ви любите найбiльше мову? —

І всi відповiдали: — Ту, що нею

Спiвала мати колискову.

Учитель. Сьогодні в нас чудове Свято мови та писемностi. Прислухайтесь уважно до цих звукiв.

(Звучить у запису гавкіт собак, нявчання котика, мукання корови).

Ці звуки нас зачаровують, милують наш слух, і ми iз задоволенням їх слухали б і слухали. А тепер послухаймо дивовижну музику, яка створена людиною.

(Звучить етюд П.І. Чайковського).

2-й ведучий.

Звукiв дуже є багато,

У природi все звучить:

Свище вiтер, грiм завзято

В темнiм небi гуркотить.

 

3-й ведучий.

Навеснi спiває пташка,

І струмочок жебонить.

Джмiль гуде, дзвенить комашка,

Все по-своєму звучить!

4-й ведучий.

Звуки всi пiзнати можна,

Хоч багато в свiтi їх.

Розбере дитина кожна,

Де тривога, сум чи сміх.

1-й ведучий.

Але звуки цi — немовнi:

Стукiт, грюкiт, шелест, свист.

Хоч приблизно та умовно

Ними скаже щось артист.

2-й ведучий. А чи завжди люди вмiли розмовляти? Чи спiлкувалися вони між собою за допомогою мови?

3-й ведучий. Про це можна довiдатись, заглянувши у наше далеке-далеке минуле.

(Iнсценiзація легенди про виникнення писемності).

4-й ведучий. Жило на землi плем’я розумних людей. Вмiли вони полювати, готувати їжу на вогнищi. А всi ці знання зберiгали в пам’ятi, а дiтки вчились у батькiв, спостерiгаючи за ними.

1-й ведучий. I жила в цьому племенi сiм’я: мама, тато i донька Ая. Одного разу пiшли тато з Аєю до лiсу i вистежили здоровенного ведмедя. Тато хотiв вполювати звiра, та списа забув удома. Взяв тодi вiн шматок кори i намалював листа дружинi (писати тодi вмiли тiльки так).

. Мама «прочитала» листа i закричала. Збiглися всi родичі племенi.  А жiнка їм пояснила, що її чоловiка хоче ведмь з’їсти, i показала кожному листа.

2-й ведучий. Всi схопили зброю i кинулись на допомогу. А мисливець, побачивши озброєних родичiв, подумав, що його хочуть убити, i почав утiкати. Бiгав, доки не натрапив по дорозi на старця-мудреця. Почав просити у нього захисту.

3-й ведучий.: Коли все з’ясувалося, то люди племенi ще довго смiялися. Та старiйшини задумались i, щоб не було плутанини, вирiшили придумати iнше письмо, щоб легше було тлумачити написане. І придумали лiтери.

4-й ведучий. Не знали, як же назвати всi цi лiтери, а тут перед ними дiвчинка гралася на iм’я Ая. Отож вирішили, що першу літеру назвуть А, а остання буде Я. Згодом були названi всi лiтери.

1-й ведучий. Так виникло письмо. З того часу люди почали користуватися не лише усним, а й писемним мовленням.

Учитель. Зараз вам може бути смiшно, але одного разу до моїх рук потрапили рукописи грецького iсторика Геродота, який жив ще у V столiттi. Вiн писав, що скiфи направили персам «лист», який складався з жаби, мишi, птаха та п’яти справжнiх стрiл. Як на вашу думку, що б вiн мiг означати?

(Вiдповіді глядачiв).

Цей лист означав: «Якщо ви, перси, не навчитеся стрибати по болотах, як жаба, ховатися в норах, як миша, i лiтати, як птах, то ви будете засипанi нашими стрiлами, як тiльки ступите на нашу землю.

1-й учень.

Знайте всi, мої шановнi,

Не забудьте це, бува:

У людей є звуки мовнi,

Що складаються в слова.

2-й учень.

Звуки зiбранi у слово,

Ще в далеку давнину

Утворили рiдну мову,

Українську, чарiвну.

3-й учень.

А щоб ми все розумiли,

Щоб могли багато знать,

Знаки-букви нам створили,

Щоб писати i читать.

4-й учень.

Їх взяли, пошикували,

Щоб нiкого не згубить.

Та Абеткою назвали —

Ось її нам треба вчить!

  (Звучить пiсня «Рідна мова»)

 2-й ведучий. Багато столiть пройшло, доки люди звикли до письма, доки запам’ятали, що як називається.

3-й ведучий. Наше слов’янське письмо — знайомі і звичайнi лiтери абетки — пройшло довжелезний шлях, поки дiйшло до нас.

На нашу землю ця азбука прийшла тисячу рокiв тому. Увесь час вона змiнювалась, аж поки не стала такою, якою ми сьогоднi й користуємося. Важко навiть сказати, скільки людей протягом столiть доклали зусиль, щоб сьогоднi ми з вами могли читати і писати.

 

ПЕРЕГЛЯД ВІДЕО  «СВІТЛИЦЯ СЛОВА У БЕЗМЕЖЖІ ЧАСУ»

 

4-й ведучий. Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання “Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

 

1-й ведучий. Так Котляревський у щасливий час

 Вкраїнським словом розпочав співати,

 І спів той виглядав на жарт не раз,

 Та був у нім завдаток сил багатий.

 І огник, ним засвічений, не згас,

 А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

 

2-й ведучий. А зараз до вашої уваги інсценізація уривку з п’єси Івана Котляревського “Наталка Полтавка”

(Постановка уривку

з п’єси І.Котляревського “Наталка Полтавка”)

5-й учень.

 Ми з нею відомі усюди,

 Усе в ній, що треба, там є,

 А хто свою мову забуде,

 Той серце забуде своє.

6-й учень.

 Вона, як зоря пурпурова,

 Що сяє з небесних висот.

 І там, де звучить рідна мова,

 Живе український народ.

 

Пісня «Звучи, рідна мово»   Слова Андрія Демиденка, музика Олексія Семенова

 

3-й ведучий.   Любов українського народу до своєї мови знайшла відображення у загадках, прислів'ях, приказках про рідну мову.

Пропонуємо вам відгадати загадки про мову.

 

 Маленька, менша від мачини,

 Ні з ким не стану на борню.

 А при читанні, коли треба,

 Й людини мову я спиню

 Що це таке?

                                (КРАПКА)

 

 

 Злита з хвостиком ця крапка,

 Невелика, власне, лапка.

 Робить паузу, всім знайома.

 Як вона зоветься?

                                    (КОМА)

 Він після речення, цитати

 Вмостився, схожий на гачок

 Всіх нас примушує питати

 А сам ні пари з вуст — мовчок.

                            (ЗНАК ПИТАННЯ)

 Що за знак - стрункий як спис.

 Він над крапкою завис.

 Спонука до поклику,

 Хто ж бо він?

                               (ЗНАК ОКЛИКУ)

Вони для речення багато важать:

турботливо обнімуть, як дружки,

і вставлені слова й цитату вкажуть,

Давайте ж назовем їх. Це -

                                        (ДУЖКИ)

Я такий же, як знак розділовий,

і відомий шкільній дітворі.

Та в словах української мови

я пишусь не внизу, а вгорі.

Спробуй лиш написати ім'я -

зразу стану потрібним і я.

                                        (АПОСТРОФ)

 

 

 

 

4-й ведучий. А тепер пригадайте прислів'я та приказки.

 

 1) Птицю пізнають по пір'ю, а людину по мові.

 2) Без мови немає народу.

 3) Пуста мова не варта доброго слова.

 4) Хто своєї мови цурається, хай сам себе стидається.

5) Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.

6) Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.

7) Шабля ранить тіло, а слово — душу.

8) Слово може врятувати людину, слово може і вбити.

 

1-й ведучий.  Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери “Б”. “Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла”.

 

2-й ведучий. А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові “хенд” – це просто рука і нічого більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які слова можна добрати до слова “мама” – неня, матуся, мамуся, мамочко, матінко.

 

 7-й учень.

Яка ж багата рідна мова!

 Який чарівний світ у ній!

 Вона барвиста і чудова,

 І нищити її не смій.

8-й учень.

 Вона про все тобі розкаже,

 Чарівних слів тебе навчить,

 Усе розкаже і покаже.

 Як правильно у світі жить.

 

 

 

9-й учень.

 В ній стільки слів, що й не збагнути,

 І приказок, і порівнянь

 А мову знаючи, здобути

 Ти можеш просто безліч знань.

10-й учень.

 То ж мову вчи і прислухайся.

 До того, як вона звучить.

 І розмовляти так старайся,

 Щоб всім хотілось її вчить.

11-й учень.

 Вона ж у нас така багата,

 Така чарівна, як весна

 І нею можна все сказати

 І найрідніша нам вона.

12-й учень.

Багато слів сказали ми про мову,

 Чудову нашу, материнську, калинову,

 Яка для нас - життєвий старт...

 Адже ж у нас сьогодні свято,

 Тож доречний тут і жарт...

13-й учень.

Гумореска Павла Глазового «Кухлик»

Дід приїхав із села, ходить по столиці.

 Має гроші — не мина жодної крамниці.

 Попросив він:

 — Покажіть кухлик той, що з краю. —

 Продавщиця:

 — Что? Чево? Я нє понімаю.

 — Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.

 — Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —

 Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:

 — На Вкраїні живете й не знаєте мови. —

 Продавщиця теж була гостра та бідова.

 — У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —

 І сказав їй мудрий дід:

 — Цим пишатися не слід,

 Бо якраз така біда в моєї корови:

 Має, бідна, язика і не знає мови.

14-й учень.

«Заморські гості», Павло Глазовий

Прилетіли на Вкраїну

Гості із Канади.

Мандруючи по столиці,

Зайшли до райради.

Біля входу запитали

Міліціонера:

— Чи потрапити ми можем

На прийом до мера? —

Козирнув сержант бадьоро.

— Голови немає.

Він якраз нові будинки

В Дарниці приймає.

Здивуванням засвітились

Очі у туриста.

— Ваша мова бездоганна

І вимова чиста.

А у нас там, у Канаді,

Галасують знову,

Що у Києві забули

Українську мову.

Козирнув сержант і вдруге.

Не дивуйтесь, — каже.

Розбиратися у людях

Перше діло наше.

Я вгадав, що ви культурні,

Благородні люди,

Бо шпана по-українськи

Розмовлять не буде.

 

Звучить пісня «Із сиром пироги».

 

 3-й ведучий.  Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народна.

4-й ведучий.  Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

 15-й учень.

Мово рідна, слово рідне!

 Хто вас забуває,

 Той у грудях не серденько,

 А лиш камінь має

 Як ту мову можна забути

 Котрою учила

 Нас всіх ненька говорити,

 Ненька наша мила?

 От тому плекайте, діти,

 Рідненькую мову

 І учіться говорити

 Своїм рідним словом.

 

Всі виходять на сцену

 

1-й ведучий.   Ось і підійшло до кінця наше свято. Хотілося б, щоб від сьогоднішнього дня ви залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови, щоб ви завжди пам'ятали, про те багатство, яке є у кожного з нас, і багатство це - наша рідна мова.

2-й ведучий.

 То ж вивчайте рідну мову

 Вже тепер з маленьких літ.

 Українське наше слово

 Хай звучить на цілий світ!

 Хай лунає мова в світі

 Повна сили і тепла,

 Не цурайтесь мови, діти,

 Не замутьте джерела

3-й ведучий.

 Вже закінчилося свято

 І прощатись нам пора.

 Ми бажаємо Вітчизні

 Разом

 Щастя, миру і добра!

                    (Пісня «Україна-вишиванка»)