Сценарій свята до Дня фізичної культури та спорту.7 клас

Спортивні змагання

Веселы спортсмени

Інструктаж з ТБ про правила поведінки учнів на 

спортивному майданчику.

Мета: Розвинути фізичні, морально-вольові, якості дітей, взаємодопомоги,  колективізму, співпереживання.

Обладнання: Скакалки, Канати різної довжини, набивні м’ячі, фішки, обручі та звичайні м’ячі, магнітофон.

               Сценарій:

                  Переплетинки

Станьте парами та подайте один одному руки так, щоб вони переплелися. А тепер спробуйте пробігти 30—50 м. Перемагає пара, яка добігла до фінішу першою.

                                   Перегони зі скакалками

Стрибати через скакалку можна не тільки одному, але й парами. При цьому можна не стояти на місці, а бігти вперед.

Проведіть таке змагання: хто швидше пробіжить 20—30 м, постійно стрибаючи через скакалку.

                                               «Януси»

Давнє римське божество Янус зображувалося з двома обличчями, оберненими у протилежні сторони. Станьте спинами один до одного,

переплетіть руки та влаштуйте забіг на 20—25 м. Спочатку один біжить попереду, а інший позаду, а потім міняються ролями та біжать назад. Перемагає та пара, яка швидше пробігла вперед і назад.

                                              «Аякси»

Аякси — давньогрецькі герої, які ніколи не розлучалися. Станьте обличчями один до одного і влаштуйте забіг на 20—25 м. Вперед і стільки ж назад. Хто ско­ріше повернеться на фініш, той і перемагає.

                                               Триноги

Триноги — це такі змагання в забігах, де у кожної пари бігунів ноги зав'язані шарфом або ременем. Виходить, що у кожної пари бігунів нібито три ноги, а не чотири.

Влаштуйте і ви таке змагання, тільки на дистанцію 20—25 м. Перемагає пара, яка прийде до фінішу першою.

                                             Пас-зигзаг

Таку гру люблять хлопчаки, тому що вона нагадує футбол.

Розставте на доріжці кеглі, 8—10 штук, для кожної пари гравців. Потім ганяйте м'яч ногами, стараючись провести його між кеглями. Пропускати кеглі не можна. Якщо в грі бере участь багато пар, то можна відмічати час, щоб знати, яка пара перемогла.

Якщо учасників розділити на команди, то можна провести естафету. Кеглі потрібно розставити в два ряди. Та команда, яка прийде швидше, перемагає.

                                               На спині

У цій грі хлопчаки по черзі катають один одного на спині, стараючись пройти з партнером 10 м. Потім вони міняються ролями. Переможе та команда, яка першою пройде від старту до фінішу і назад.

Перегони з парасолями

Ця гра хороша тим, що її можна проводи­ти і в спекотну днину, і в дощову. В забігах беруть участь пари, і замість палички-естафети вони передають другій парі парасолю. Перемагає та команда, учасники якої пробігли з парасолями всю дистанцію швидше.

                                                 Пас-бол

У таких іграх, як баскетбол, гандбол, регбі, потрібно вміти перекинути м'яч один одному руками. Ось і потренуйтеся парами, перекидаючи м'яч один одному; при цьому кожен має право робити не більше трьох кроків, підкидаючи м'яч угору і не ударяю­чи ним об землю. Затримувати м'яч у руках не дозволяється.

Виграє команда, яка швидше добіжить до фінішу та повернеться назад, дотримуючись правил гри.

                                              Пас-волан

Пасувати можна не тільки м'ячем, а й воланом. Між двома стовпами натягніть стрічку або мотузку завдовжки 2—3 м. Ударяючи ракетками для бадмінтону по волану, потрібно пройти вздовж мотузки вперед і назад так, щоб зробити 5 ударів, рухаючись назад. При цьому волан не повинен падати на землю.

                                           Парна чехарда

Всі діти знають гру в чехарду: один нахиляється, а інші стрибають через нього. Можна грати в чехарду й парами.

Для розгону дозволяється робити не більше трьох кроків. Перестрибнув через товариша, зроби три кроки вперед, щоб той міг розігнатися й стрибнути через тебе.

Дистанція 40—50 м. Перемагає та пара, яка прийде до фінішу першою.

                                              Крізь обруч

Для цієї гри потрібні обручі. Один гравець котить обруч від старту до фінішу, а другий повинен у цей час спритно перестрибнути крізь нього.

Перемагає та пара, яка ні разу не загубила обруч на маршруті та більшу кількість разів перестрибнула через обруч. Кожний вдалий перехід через обруч дає виграш 5 балів. Хто набрав більше балів, той і переміг.

                                             Гра з кулькою

У цій грі беруть участь четверо — двоє на двох. Замість воріт на стійку ставиться кільце, одне синє, друге червоне. Задача кожної пари — щиглем перепасувати кульку так, щоб вона влетіла в кільце суперників. Якщо кулька впаде на землю, право першого удара по ньому отримує суперник. Грають два тайми по 3 хв. Перемагає та пара, яка набрала найбільшу кількість балів.

                                             Не впусти м'яча

На лінії старту кожний учасник гри отримує дві палички. Потім гравці стають парами і палицями затискують м'ячик, щоб він не впав. Кожна пара повинна пробігти швидше від своїх суперників, не впустивши м'яча. Якщо ж м'ячик упав, потрібно зупинитися, підняти його, покласти на палиці і знову бігти. Дистанція для бігу— 15—20 м.

Дуетне серсо

Зазвичай грають у серсо так: один із гравців підкидає кільце, а другий повинен встигнути піймати його на свою шпагу. Обручі можна зробити з дроту, а шпаги — із паличок завдовжки до 80 см. Щоб обруч не опускався на руку, кожна шпага повинна мати перекладину.

Можна грати в серсо і двоє на двоє, як у волейбол. Той, хто подає кільце, виграє очко, якщо кільце впаде на майданчик суперників і ті не встигнуть його відкинути. При помилці вони втрачають подачу.

                                           Лебідь, рак і щука

У цій грі беруть участь три команди або три хлопчики. Потрібні три канати, зв'язані в центрі вузлом або закріплені на одному кільці. Кільце або вузол, від якого ідуть кінці каната, кладуть у центрі кола, намальованого крейдою на майданчику. Діаметр такого кола повинен бути не більший від трьох метрів. Біля кожного кінця каната на майданчику ставляться емблеми, що позначають назви команд. Одна емблема лебідь, друга —рак, третя —щука.

Учасники гри діляться на три групи або команди і стають уздовж свого каната, міцно взявши його в руки. За сигналом судді «раз» всі повинні приготуватися, «два» — міцніше взятися, «три» — тягнути. Кожна група дружно тягне кінець каната в свою сторону, стараючись перетягнути вузол або кільце, що скріплюють канати. Тільки-но кільце або вузол переходять через лінію кола, суддя зупиняє гру та називає переможця.

У цю гру можна внести різноманітні ускладнення. Наприклад, біля кожної командної емблеми ставлять гімнастичну булаву на відстані метра від кінця каната. Гравці тягнуть канат на себе, і останній в команді повинен змогти дотягнутися, схопити булаву, що стоїть біля його знака. Хто зумів це зробити, перемагає.

Аркан-тартиш

Аркан-тартиш — гра з перетягуванням каната. Поєдинок відбувається між двома учасниками. Правда, під час свята на спортивний майданчик виходить багато пар, проводяться справжні змагання. Переможці у перших парах змагаються між собою, потім змагаються переможці другого туру, третього, і так до тих пір, поки не буде виявлений чемпіон свята.

Перед початком гри на майданчику креслять рівну лінію. Учасники змагання одягають на себе мотузкові кільця. Кільця одягаються так, щоб мотузка лягла на шию під потилицю, потім її потрібно вивести на плечі і пропустити під руками. Під потилицю потрібно покласти товсту м'яку тканину, щоб не натирати мотузкою. Отже, гравці стають спинами один до одного, з'єднавшись одним кінцем. Це кільце й називається «Аркан-тартиш». Приготувавшись, пари стають на накреслену лінію. За сигналом судді починаються змагання. Якщо змагаються кілька пар, вони стають на лінію, на відстані одна від одної не менше, ніж на 2 м.

Тільки-но один із борців перетягне суперника за лінію, суддя зупиняє боротьбу та називає переможця. Переможці в парах ведуть поєдинки у другому турі, з'єднуючись у пари за черговістю своїх перемог. Боротьба за цими ж правилами проходить у третьому і четвертому турах до виявлення чемпіона.

Норвезька боротьба

Це ще одна гра, де можна помірятися силою. В одній книзі, де описується життя норвезьких школярів, можна прочитати:

«У Норвегії кожний школяр носить із собою дві палички (завтовшки 2—2,5 см, завдовжки 17—20 см). Під час зустрічі хтось із хлопчиків дістає палички і постукує ними одна об одну. Це означає виклик супернику. Якщо виклик прийнятий, у відповідь хлопчик виймає свої палички і теж постукує ними. Потім вони вибирають будь-яку пару паличок, обхоплюють кожну рукою і за взаємним сигналом починають виривати палички один у одного, не застосовуючи у боротьбі ноги.

Після   боротьби   вони   знову  постукують паличками та розходяться».

Отже,   поєдинок   завершився,   суперники розійшлися.

Є ще схожа гра у хлопців з Естонії, тільки змагаються вони однією паличкою і вона трохи довша. Умова боротьби проста. Кожний суперник тримає в руках свій кінець палки. Хлопчики повертають палку вліво і вправо і раптово рвуть її на себе. Хто відніме палку, той і переміг.

У цій грі є й більш складні правила. На землі креслять коло діаметром приблизно в 1,5—2 м. Обидва суперники стають у це коло, взявшись руками за палицю, і стараються так її повернути, щоб змусити суперника або відпустити палицю, або виступити за межі кола. Переможеним вважається той, хто ступив за межі кола хоча б однією ногою.

Штовхання жердини

На майданчику малюється коло діаметром не менше 3-х м. Гравці діляться на пари, рівні за зростом, вагою та силою. Для гри потрібна жердина, міцна, гладка, завдовжки 2 м. Середина жердини відмічена червоним або голубим кольором. Суперники можуть триматися тільки за свою половину жердини.

Коло накреслене, жердина покладена в коло. Пари готові. Гра починається за свистком судді. Його вибирають перед змаганням самі діти.

Перший свисток судді — пари входять у коло. Суперники вітають один одного. Кожний бореться за свою половину жердини. Другий свисток — починається поєдинок. Мета кожного гравця — витіснити суперника за межі кола.

За умовами боротьби гравці мають право перехопити жердину ближче до кінця, далі, не тільки на своїй половині. Якщо рука пересунулася, торкнулася половини суперника, суддя фіксує програш. Програє і той, хто випустив жердину. Основна задача боротьби — добитися, щоб суперник хоча б однією ногою виступив за межі накресленого кола.

Той, хто переміг, залишається в колі. Він може викликати в коло для боротьби будь-якого добровольця. Той, хто тричі отримав перемогу, отримує звання чемпіона дня. Йому одягають стрічку переможця або вручають приз.

Кенгуру

Кенгуру — жартівлива гра зі стрибками. Стрибати у цій грі потрібно, відштовхуючись обома ногами, як стрибають австралійські кенгуру. Ось чому гра ця так і називається.

У кожного учасника гри повинен бути легкий м'яч великого розміру, всі учасники гри шикуються на лінії старту і затискують свої м'ячі колінами або кісточками ніг.

Дистанція для стрибків 10—15 м. За сигналом усі гравці починають одночасно стрибати в напрямку фінішної лінії, стараючись не впустити м'яча. Хто не впустив м'яча, повинен його підняти, затиснути ногами і тільки після цього продовжувати свої стрибки до фінішу.

Гру цю можна проводити і в порядку естафети: розділитися на дві команди по 5—6 чоловік, вручити кожній команді один м'яч. Дистанція для етапу в цій естафеті 10—15 м.

Гравець, який досягнув лінії фінішу, повертається назад, передає м'яч-естафету наступному гравцеві. Перемагає та команда, гравці якої першими закінчать перегони.

Перестрибни

Гру можна затіяти на лісовій галявині, де ви знайдете пеньок. На такий пеньок діти кладуть свої шапки одна на одну. Перший стрибає той, чия шапка опинилася зверху. Тому, коли починається гра, кожний намагається швидше покласти на пеньку свою шапку.

Задача гравців — розбігтися, стрибнути через пеньок, схопити свою шапку, не скинувши всі інші. За ним буде стрибати наступний учасник гри, чия шапка опинилася тепер зверху. Якщо ж під час стрибка шапки розваляться, то гравець повинен всі шапки поскладати заново та свою покласти в самий низ. Він знову стрибатиме, але тепер уже останнім.

Переможцями вважаються ті гравці, - які жодного разу не розвалили складені шапки. А ті, які змушені були свої шапки покласти вниз, без сумніву переможені.

Підведення підсумків, нагородження переможців.