Сценарій свята до дня матері: "Мамо рідна, хай святиться ім'я твоє"

Сцена 1,  4 чол.

Мама, мати, матуся! Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо ним ми звертаємось до найближчої.

Найдорожчої.

Найріднішої.

Найдобрішої.

Наймилішої для нас людини, людини з прекрасним і гордим іменем — Мати! Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах. Материнська ласка гріє нас крізь усе життя. Любов до матері — це святе почуття. Немає вищої любові за материнську. Там, де ступає матуся, здається, стає тепліше, піднімаються трави, розцвітають квіти, радісно щебечуть пташки. По-особливому дерева там ростуть, опустивши свої віти до матінки-землі, віддаючи данину шани і поваги. А інші здіймають віти до сонця, ніби прославляючи ім’я Матері!

Можна у світі чимало зробити: 

Зиму на літо перетворити. 
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти. 

Можна пройти крізь пустелі і хащі, 
Тільки без мами не можна нізащо, 
Бо найдорожче стоїть за словами — 
В світі усе починається з МАМИ!

Мати — тільки вона нічого не пожалкує для своєї дитини, це вона в хвилини небезпеки ніколи не згадає про себе, все віддасть для того, щоб захистити свою дитину, зазнає будь-яких труднощів, щоб жилось їй краще. Віддасть всю свою мудрість душі, тепло свого серця, своє здоров’я. Материнська любов не знає страху, сумнівів розрахунків. Вона очищає нас, зігріває, зупиняє перед безоднею. Мати — захист і притулок для дитини, вона її опора і совість. Все, що є в нас найкращого, все від неї, від рідної неньки. Тож будьмо гідні материнської любові і пронесімо через усе своє життя це ніжне і прекрасне слово "Мама".

Мужнієм ми, всьому приходить час, 
Та з юних літ і до самого скону 
Із биттям серця вічно б’ється в нас 
Народжене любов’ю слово "Мама"!

Твоє, матусю дорога, 
Святкуєм нині свято. 
Зібралась разом дітвора, 
Пісень і радощів багато

Що те сонечко на небі, 
В лузі квітка красна, 
Це ж матуся в нашій хаті: 
Така добра й ясна.

Мати, матінка, матуся, 
Мама, мамочка, мамуся. 
Називаю тебе я, 
Рідна ненечко моя.

Мамо, зоря наша ясна, 
Нині Ваше свято. 
Цілий рік у вас, матусю, 
Праці так багато.

Вічно ви про нас в турботі: 
В білий день і в ночі. 
Бережуть нас від тривоги 
Материні очі.

Наша мама стіл накрила, 
Напекла і наварила, 
Скільки страв смачних, 
Що не з’їсти їх усіх.

Залишилося ще й на ранок, 
Із вечері на сніданок. 
Ми сказали коротко: 
“Наша мама золото”.

Ми до маминого свята 
Готувалися завзято. 
Ми малюнки малювали, 
Ми дарунки готували 
Власними руками. 
Кожен сам для мами.

Малюнки дітей для мами

(на мотузці вздовж сцени)

Сьогодні щасливі діти 
Вручають дарунки і квіти, 
І кажуть вам щире слово:

Разом: Матусі! Будьте здорові!

Пісня

Асоль «Моя мама лучшая на свете» (+ відеопрезентація)

Відеопрезентація з фото матусь

Сцена 2, 3 чол.

Якби ви тільки знали, як мало потрібно матері для щастя. Щоб ви були здорові, щоб не скупилися на добрі, ніжні слова, щоб цілували матусю не тільки в дні свят, а завжди, коли зустрічаєтесь з нею. Пам’ятайте, скільки б людині не було — 5 чи 50, їй завжди потрібна мама. І як би не склалася ваша доля, знайте, материнське серце завжди болить за вами.

Є в мене найкраща на світі матуся. 
За неї до тебе, Пречиста, молюся. 
Молюся устами, молюся серденьком 
До тебе, небесна Ісусова ненька. 
    Благаю у тебе дрібними словами 
    Опіки та ласки у рідної мами. 
    Пошли їй не скарби, а щастя і долю, 
    Щоб дні їй минали без смутку, без болю. 
Рятуй від недуги матусеньку милу, 
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу, 
Щоб вивела діток у світ той, у люди, 
Щоб ними раділа, пишалась усюди. 
    За це я складаю в молитві долоні 
    До тебе, царице, на сонячнім троні.

Як би ви далеко чи близько не були, ви завжди повинні відчувати серце матері, бачити її очі, які не досипали ночей, руки, які пестили нас у дитинстві, чиї кроки і душа завжди ідуть з нами, підтримують нас у години радості і печалі. Тож цінуйте матерів своїх. Оберігайте їх від злих очей, необдуманих вчинків. Будьте з ними завжди.

Пірнаю в глибини, як в пам’ять життя, 
І згадую руки матусині милі, 
Бо мама — найвищі святі почуття, 
    Яких вже ніхто замінити не в силі. 
   Життя перед нею схиляє чоло, 
    Вона передчасно сивіє. 
    Матуся — це тепле, чарівне крило, 
Що в холод шалений зігріє.
Дарує дитині літа молоді, 
Черпає від нього собі насолоду, 
Бо мама незрадна в добрі і біді, 
Продовження нашого щастя і роду!

Мамо! Хай буде світлим кожен твій день. Кожна хвилина. Бо ти не тільки нас породила. Своєю безмежною любов’ю ти навчила нас бути відданими, працелюбними, добрими, милосердними. І не зникне благородство, людяність, поки на світі є матері.

На щастя, на здоров’я, на довгий вік дарувала мати вишиту сорочку. Дарувала не будь-кому, а дитині, братові, чоловікові. Коли син вирушав у далекі мандри, просив свою неньку вишити сорочку. Вона нагадувала йому про рідну домівку, теплі мамині руки, захищала і оберігала від лиха.

Мама вишила мені

Квітами сорочку. 
Квіти гарні весняні — 
На! Вдягай, синочку. 
В нитці сонце золоте. 
Пелюстки багряні, 
Ласка мамина цвіте 
В тому вишиванні. 
Вишиваночку візьму, 
Швидко одягнуся, 
Підійду і обійму 
Я свою матусю.

У вишиванці

Худ номер

Муз інстурменти

Денис Г., Карина З.

Сцена 3, 5 чол.

Сьогодні на нашому святі присутні дуже почесні гості. Це молоді, красиві, любі наші бабусі. Яке ніжне, лагідне пестливе це слово. І ми, онуки, мабуть, удвічі дорожчі за дітей. Бо правду кажуть в народі: діти — це діти, а онуки — це справжні діти. Тож, любі, дорогі наші, милі бабусі, щиро вітаємо Вас із цим світлим материнським святом. Добра Вам, щастя, довгих років життя, терпіння та любові до своїх дітей та онуків. І хай ця любов повернеться до Вас сторицею.

Сьогодні ми вітаємо бабусь, 
Без них нелегко жити, 
Я всім бабусям поклонюсь, 
Всім подарую квіти.

Дай бабусю поцілую 
Сивину твого волосся. 
Теплим диханням зігрію 
Снігом вибілені коси.

Над усе, над все на світі 
Я бабусеньку кохаю. 
А в оце велике свято 
Гараздом вітаю.

Без журби та у здоров’ї 
Жити, дай Вам Боже. 
А віддячити бабусі 
Бог мені поможе.

Пісня

Пісня «Для Бабушки»

Сцена 4, 3 чол.

Дорогі наші матері, ми ще і ще раз від усього серця вітаємо Вас з цим прекрасним весняним святом — Днем Матері.

Бажаємо Вам добра і здійснення сонячних материнських мрій і надій. Радості Вам безмеж, вдячності від дітей, синівської любові і тепла. Хай Бог Вам дає сили та спокою, щасливої долі на рідній землі, здоров’я на довгі літа.

Любі матусі, хай сива зозуля 
Ще років багато Вам накує.
Щастя, здоров’я усім ми бажаєм, 
Хай не старіє серденько твоє.

Хай в житі Вам радість буде, 
Процвітайте, як той цвіт, 
Дай же, Боже, нашим ненькам 
Многих, довгих і щасливих літ.

Мати, мама, матуся, неня — такими високими словами величаємо жінку — матір. Скільки спогадів і тепла таїть у собі це магічне слово. Цим словом ми називаємо найдорожчу, найдобрішу, найкращу, наймилішу нам людину.
І кожного, від немовляти і до глибокої старості, образ матері супроводжує через ціле життя. Мати навчила нас бути мудрими, добрими, навчила жити, вірити, любити і надіятися.

— Яке найкраще слово в світі?, — раз мудрий хтось питав людей.
— “Здоров’я”, — відповів так хворий.
— Ні, “молодість”! — ставав старий...
— Найкраще “хліб”! — жебрак говорить.
— “Побіда”, — відповів стрілець.
— Найкраще “воля”! — рік невільник. 
— Ні, “правда”! — обстоював мудрець.
Аж тут з куточка обізвавсь сирітка, ще малий хлопчак:
— Найкраще слово в світі: “Мама!” 
І всі сказали: “Мама”...! Так...!”

“Мама”! Найдорожче слово в світі! Де б не був ти, що б ти не робив, назавжди вона твій шлях освітить ніжним серцем, відданим тобі.

П’єса  5

Найдорожча в світі людина
Картина І

(Кімната будинку. Сидить хлопець, який недбало читає книжку. Збоку сидить дівчина, також читає).

Тарас: (кидаючи книжку) Ненавиджу книжки! І хто придумав те навчання?!

Марійка: (подаючи книжку) Тарасе, ну чому ти ніяк не можеш зосередитись, щоб почитати?

Тарас: (знову кидає книжку) Ненавиджу!

Мама: (здалеку) Діти! Тарасику, Марійка, вже пізно, ідіть спати, бо завтра раненько до школи.

Марійка: Добре мамо, ми вже йдем.

Тарас: Я не хочу спати, я вже великий, щоб так рано лягати!

Мама: (вийшовши на сцену) Ти завжди мені перечиш, сину. Ніколи не допоможеш мені. Та й в науці добряче відстаєш. А я, Тарасику, хочу для тебе тільки добра. Ох, якби був живий ваш тато, щоб він сказав? (починає плакати).

Марійка: Не треба мамо. (обнімає маму, обоє помалу виходять)

Тарас: А я не збираюся бути в майбутньому великим ученим… щоб зробити якесь відкриття. Для цього є інші. А я читати-писати вмію, рахувати теж — проживу якось, навіть якби прийшлось самому — без вас, мамо, та ваших настанов. (Витягує з-за себе рогатку і починає майструвати. Через деякий час засинає. Під час сну підходять до нього два нечистих).

І до ІІ: Ну він і молодець. Завжди говорить точно тільки те, що ми йому підказуємо на вухо.

ІІ:Так, так, вже скоро він буде підкорятися нам і нашим наказам.(прокидаєтьс)

Тарас: Ой що це? Хто ви такі?!

І: Ми твої друзі. Хочемо завжди так робити, щоб тобі було добре, Тарасику.

ІІ: Так, так, добре. Це ми тобі порадили, щоб ти не слухав мами.

І: Ти вже великий і сам знаєш, що робити, якщо хочеш — можеш навіть попробувати закурити (подає цигарки).

ІІ: В твому віці вже багато хто палить цигарки і це приємно…

Тарас: (спочатку бере… вагається, потім кидає на землю). 
Ні! Моя мама каже, що це погано і шкодить здоров’ю.

І: Твоя мама не знає. А ти ж не хочеш бути маминим синком.

Тарас: Ні. Забирайтеся геть, ой мамо! (з протилежної сторони сцени виходить ангел та відганяє нечистих). Дякую тобі. А ти хто є?

Ангел: Кожна людина має свого ангела Хоронителя. Я є якраз твоїм, Тарасе, і завжди охороняю тебе від злого.

Тарас: Але я є поганий і ніколи не молюся до тебе.

Ангел: Ти забуваєш, що за тебе щодня і навіть щогодини молиться твоя мама, яка тебе дуже любить.

Тарас: Моя мама… я її так ображаю… я вже цього ніколи не буду робити.

Ангел: Мусиш її перепросити за це.

Тарас: Так, обов’язково… Придумав, завтра є її свято, тому я піду зараз вночі у ліс та принесу їй гарний букет квітів.

Ангел: Якщо ти твердо вирішив і не боїшся, то я буду оберігати тебе, Тарасе.(Виходять. До кімнати заходить мама).

Мама: Тарасе, ти вже спиш? Ой де він…?! І куртки немає, а кругом нашої хати ліс…

Марійка: (вбігає) Мамо, що сталось, а де Тарас?

Мама: Не знаю. Він напевне образивсь дуже і сам пішов кудись у ліс… Я йду його шукати.

Марійка: Я з вами.

Мама: Добре, ходім, обом не так страшно буде. (виходять)

Картина ІІ

(Події відбуваються в лісі. Темно, того ж характеру музика. Виходить Тарас дуже обережно. За ним ангел, який, побачивши нечистих, відганяє їх. На галявині сидить хлопець з букетом квітів.)

Тарас: Страшно тут. (побачивши хлопця) А ти що тут робиш? Також за квітами для своєї мами на свято?

Юнак: Ні, я не маю мами, я сирота. А квіти, я так, сам собі назбирав.

Тарас: Дивно, а я думав ти також свою маму образив і хочеш її перепросити.

Юнак: О ні! Якби я мав маму, я їй ніколи-ніколи не зробив би нічого поганого. Я б її любив понад усе на світі. Завжди б її слухав у всьому, але якби я мав маму… Я її не маю. (плаче).

Тарас: Ну чого ти? Знаєш, моя мама часто мені казала, що кожен з нас має ще одну маму, яка нас також дуже любить. Є завжди біля нас та нам допомагає.

Юнак: Правда! А де вона? Як вона називається? Як виглядає?

Тарас: Вона називається Марія і є Божою Матір’ю. Ось я маю її образок (показує). Бачиш?

Юнак: Так, яка вона гарна, але… вона вже когось має на руках. Чи захоче вона мене?

Тарас: Захоче! Бо вона є Матір’ю усіх на землі.

Юнак: Я знаю, де вона є! У церкві! Я бачив! Я йду туди, щоб привітати її зі святом. Занесу їй квітів, але половину букету я даю тобі для твоєї мами. Привітай її.

Тарас: Дякую.

Юнак: (виходячи) Я маю маму, яке щастя!

Тарас: Ну от і добре, я вже маю квіти. Тепер і мені треба повертатися додому.(З протилежної сторони сцени виходить мама з Марійкою.)

Мама: (Побачивши) Тарасе, синку, от ти де!

Тарас: Мамо, дорогенька, пробачте мені за всі прикрості. Я вже більше ніколи-ніколи не буду, бо зрозумів, хто є найдорожчою в світі людиною, яку потрібно шанувати і любити… Ці квіти я приніс для вас, ненько.

Мама: Дякую, але найкращим дарунком для мене є ви, Тарасику і Марійко. Чи ви слухняні, чи ні, та я завжди буду вас любити.

Марійка: Я так і знала, що все скінчиться добре, бо по дорозі ми молилися вервичку до Божої Матері.

Тарас: Так, це її заслуга і нашої мами.

Сцена 6,

3 хл + 2 дів

У кожній країні свято Матері відзначають давно. Щасливі ми, що воно прийшло, нарешті, і на нашу землю. Хай вічно живуть наші мами, а ми, діти, завжди залишатимемося перед ними в боргу.
Мама — основа всіх основ. Вона народжує і виховує дитину, плекає, оберігає від біди і горя. Мама турбується увесь вік за дитину, проймається її болем на відстані.

Слово “мама” росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить по голівці рідна рука. Зі звуку-сльозинки народжується на світ святе слово “мама”, яке вимовляє дитина. Але цю мить не вловити, як і не вловити того дня, коли вперше над колискою нахилилась мати. Це мить і це вічність, бо мама живе з нами вічно.

Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти.

Можна пройти крізь пустелі і хащі...
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами:
В світі усе починається з мами!

І коли згрубіла ваша мова,
Їй здобудьте ласку із грудей,
Бережіть її від злого слова,
Бо найглибші рани від дітей.

Мати піде, в серці лишить рану
— Всохне корінь твій і верховіть.
— Заклинаю: бережіте маму! 
Діти світу, матір бережіть!

Мама — всьому початок. Мама — берегиня роду людського. Незмірну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям, оберігаючи їх і дім. її святою завжди називали. Мама народжувала дитину, співала їй пісень, вчила добру і любові, навчала охайності, працьовитості.
Недаремно в народі кажуть: “Яка мама, така й доня”.

Мама наказувала доні:

“Тримай хаточку, як у віночку, і рушнички вишиті на кілочку.

Тримай відерця чистенькі і водиці повненькі”.

Споконвіку славились українські дівчата і жінки — чепурні, роботящі, добрі й привітні.

Все прекрасне в людині — від променів сонця і від молока матері.
У всіх піснях і заклинаннях бачимо матір — на зорях. І сама вона давно стала зорею незгасною, що світить звідусіль. Адже тільки мама залишиться символом рідного дому.
Недаремно найсвятіші на землі слова жіночого роду: земля, Україна, Вітчизна.

Пісня лунає по всій Україні —
Матусине свято прийшло до нас нині.
Щиру подяку ми неньці складаєм,
Здоров’я і щастя рідненькій бажаєм.

Рідна мати, Матір Божа, 
Мати Батьківщина —
Три цілющих вічних слова — 
Вся моя родина.

Перша мати — то рідненька,
Що на світ зродила,
Що пестила, доглядала,
Добра-правди вчила.

Друга мати — Україна,
Рідная землиця!
Третя мати — це Марія,
Небесна цариця.

Моя люба мати, 
Калиновий цвіт.
В тобі, рідна мати,
Весь мій любий світ.

В тобі моє щастя,
В тобі моя ціль.
Моїм є твоє горе,
Моїм є твій біль.

Твоя світла радість
Радує й мене,
А твій жаль проймає
Й серденько моє.

Бо ж я, моя мамо,
Твоя кість і кров,
Ти мене родила,
Ти є мій покров!

Ти мене борониш
Від усіх тривог,
Най благословить тебе
З неба Господь Бог!

А ось як у прислів’я увійшов образ мами:
Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
Нема того краму, щоб купити маму.
Матері ні купити, ні заслужити.
Добре й неньці, як дитина в славі.
Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як мати дитині.

У всіх квіток є своя мати. Тільки в сон-трави нерідна мама, а зла мачуха. От ще тільки сніги почали танути, а вона вже прийшла, розбудила його: “Вставай, сонливий та дрімливий, уже всі квітки цвітуть, один ти спиш!” От він схопився і відцвів раніш за всіх, ніхто його краси й не побачив.
Багато народних назв рослин пов’язано зі словом “мама”: материнка, мати-й-мачуха, материні сльози.

Немає любові сильнішої від материнської, немає ніжності ніжнішої від ласки і клопотів материнських, немає тривоги тривожнішої від безсонних ночей і незімкнутих очей материнських. Людство існує тільки тому, що існує материнська любов.
Немає нічого святішого і безкорисливішого, ніж любов матері.

Пісня

Пісня І. Федишин «Долоньки»

(вихід дітей з долоньками-іменами мам)

Долоньки з іменами мам

Сцена 7,

10 чол.

по черзі

В одній легенді розповідається, як Ісуса Христа запитали, що є найбільшим Божим шедевром або творивом, то Він, звівши догори очі, відповів: “Це серце! Це перш за все серце матері, переповнене любов’ю до всіх”.

От і ми сьогодні хочемо наповнити Ваші серця радістю,

та щоб Ваші обличчя сяяли морем усмішок.

                                         МАМА ВТОМИЛАСЬ
Мама втомилась, лягла відпочити, 
Маю я тихо в кімнаті сидіти.

Сонечка промінь хотів пострибати, 
Я попросила його зачекати.

Я свою маму люблю і жалію, 
Бо вже доросла і все розумію.
                                                О. Роговенко

                                         НІЧ НАД МІСТОМ
Ніч над містом засвітила 
Зоряну доріжку, 
Мама стомлена присіла 
Коло мого ліжка.

Ти, матусю, не хвилюйся, 
Я вже підростаю. 
Місяць в небі усміхнувся: 
Зірочку вітає.

Завтра вранці вийде сонце, 
Щоб весну зустріти, 
А у вазі на віконці — 
Для матусі квіти.

 О. Роговенко

                                                   ТІЛЬКИ МАМА
Де шкарпетки татуся, 
Окуляри дідуся, 
Де сестрички рукавичка 
І моя нова скарбничка,

Де комп’ютерна дискета, 
Де з програмою газета, 
Хто сказав кому, коли, 
Як йому відповіли,

Всі маршрути і адреси, 
Всі сенсації із преси, 
Ціни, модні кольори, 
Телефонні номери,

Як робити, як питати, 
Пробачати, їсти, спати, 
Торт пекти і прати плями 
Знають мами, тільки мами!

— От за це їм, — каже тато, 
Люди влаштували свято.

Б. Квашньов

                                ***

Коли б з’явився в мене
Чарівний килимок,
На тому килимкові
Злетів би до зірок.
            Щоб зірку найяснішу
            За хмарами дістати
            І дорогій матусі
            Її подарувати.
                                          О. Плавенчук

                                     МАМИНЕ СВЯТО
Мама встала дуже рано 
І прибрала все старанно. 
Поспішала — збилась з ніг, 
Бо пекла торти й пиріг,

Страви різні готувала, 
Стіл святковий накривала. 
На столі смачний обід 
І в квартирі все як слід!

Бо сьогодні маму з святом 
Ми вітатимемо з татом —
Подаруємо букет 
І влаштуємо бенкет!
                                            Л. Цілик

                                       ЗАГАДКА БЕЗ КІНЦЯ
                                                      (про маму)
Який струмочок повсякчас
Співає ніжно коло нас?
Мамин голос.
А що солодке знаєш ти,
Чого в крамниці не знайти?
Мамині вуста.
Яке колосся золоте
Униз вершечками росте?
Мамині руки.
Які сніги постійно йдуть,
Які сніги не розтають?
Мамина сивина.
Які дві зірки, знаєш ти,
Завжди нам сяють з висоти?
Мамині очі. 
Які поля з кінця в кінець
Зорали сльози навпростець?
Мамине лице.
А що широке, як земля,
Та не займа чужі поля?
Мамина душа.

                                                       Драбина
Михайлик прибіг до матері й каже:
— Мамо, я перекинув драбину.
— Драбину? Швидше скажи про це татові!
— Тато вже знає. Він висить на люстрі.

                                            Мрія про море
У Пилипа жінка гарна,
Ще й молодша вдвічі.
Раз вона йому сказала,
Дивлячись у вічі

І поклавши кучеряву
На плече голівку:
— Купи мені, Пилипчику,
На курорт путівку. —

Пилип губу закопилив
І сказав суворо:
— Та ти ж знаєш, що відпустка
У мене не скоро!

Такі речі, їй же прово,
Аж слухати чудно.
Тобі ж буде там без мене
І скучно, і нудно!

— А я, — каже йому жінка —
Щоб нудьгу розвіять,
Буду сидіть біля моря
І про тебе мріять. —

Пилип її приголубив:
— Ах ти ж моя зоре!
Сиди краще біля мене
І думай про море.

                             Йшов автобус на Полтаву
По білету і по праву
Кожен зручно в крісло сів.
Проти ночі на Полтаву
Курс узяв автобус “Львів”

І висловлює бабуся
Водію тривогу-страх:
— Я Лубни проспать боюся,
Розбуди мене в Лубнах!

Не забудь лише синочку!
— Добре, добре! — той прорік.
Сіла бабка у куточку
І схилилася набік.

Та водій аж за Лубнами
Спохвативсь, що винуват.
Розвернув машину з нами
І везе стару назад!

Чортихається, не в дусі,
Хоч із власної вини!
Врешті став — і до бабусі:
— Вигружайтеся! Лубни!

А бабуся із куточка:
— Їдь, синок! — Рукою мах.—
То казала мені дочка:
«З’їж таблетку у Лубнах!»

                                          Жартівливий  ВІРШ ПРО МАМУ
Я про маму вірша знаю, 
Тільки от не пригадаю 
Як спочатку... Щось про свято... 
І чогось іще багато.

Дуже смішно про кота, 
Ніби він задер хвоста... 
Я згадаю трохи згодом, 
Що пронявкав він з нагоди.

Там всередині про тата. 
Тато хоче привітати, 
Подарунок він тримає... 
А який — не пригадаю.

Дуже гарний вірш про маму. 
Там в кінці було, що саме 
Мама всьому голова... 
Тільки я забув слова.
                                   Б. Квашньов

Сцена 8    

Так, і справді віршів про маму не злічити і не переказати.

А чи хотіли б Ви, наші любі матусі відчути себе на місці дітей?

Ми пропонуємо Вам спробувати свою вдачу і пограти з нами в ігри.

№ 1

«Вгадай мелодію»

№ 2

«Вікторина»

№ 3

«Впізнай своє чадо із заплющеними очима»

№ 4

«Чи знаєте Ви своїх дітей?»

(З’єднати парами дітей: улюблена квітка, овоч, фрукт, колір, страва)

№ 5

«Як Ви ніжно називаєте свою матусю» (скрутити стрічку до мами, до дитини)

№ 6

«Намалювати квітку в окулярах командою»

Сцена 9,4 вед.

У багатьох країнах світу відзначають День матері 13 травня. В Україні - цей день відзначається в другу неділю травня відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99.

Заставка

«День Матері»

Історія свята така: у 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів.

Її старання увінчалися успіхом - в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це - свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама - найголовніша людина для своїх дітей.

Безумовно, День матері - це одне з самих зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.

Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково - від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.

В цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих мам з їх святом.

Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість. В 2017 році День матері в Україні припадає на 14 травня.

Бажаємо щастя й даруємо квіти,
Щоб сонце і зорі плекали тепло,
Щоб завжди здоров’я у тебе було,
Щоб смутку не знала! Ми просимо долі,
Добра тобі й радості, рідна, доволі.
Хай доля боронить від лиха й біди,
Лишайся ж ти, мамо, такою завжди! 

Пісня

 Пісня «Материнська вірність» (у виконання Олександра Клименка)

відео