Сценарій свята до Дня вчителя

Дійова особа

Слова

Примітки

Оповідач

Давно то було чи недавно, жила на світі маленька дівчинка на ім'я Зоряна. Зростала у люблячій родині, навчалася в початкових класах маленької сонячної школи і з кожним роком все більше захоплювалась своєю вчителькою пані Лілією. Зорянці подобалось в ній все: лагідний голос, вміння зацікавити дітей розповіддю, доброта, почуття справедливості та неосяжна любов до своїх учнів.

На фоні звучить музика

Зоряна (дівчинка)

Учитель - не просто дає знання, це наставник і друг. Пані Лілія робить навчання таким цікавим і захопливим, що всі ми з нетерпінням чекаємо кожного дня в школі. Я буду вчитися і обов’язково стану вчителькою. Такою ж, як пані Лілія.

Замріяно розмірковує

Пісня

«Прагни до мрії» Ірина Кушнір

(кавер-версія пісні Kelly Clarkson «Stronger»

(What Doesn't Kill You))

По завершенні пісні Зоряна разом із солістами йде за куліси.

Співають учениці, у цей час маленька Зоряна продовжує писати, сидячи за столом. З другого куплету солісти залучають головну героїню до пісні.

Оповідач

Час летів. Зоряна все більше переконувалась у правильності свого вибору майбутньої професії. Її мрія була великою, а віра в себе, що вона зможе навчати і виховувати дітей так, як це робила її улюблена вчителька, лише міцніла. Єдине, що засмучувало дівчинку, що рідні намагалися відмовити її від цього вибору.

На фоні звучить музика

Сценка

«Про двох бабусь»

На сцену виходить бабуся 2 – Богданівна, тримається за серце, сідає на стілець, сумно зітхає. Виходить бабуся 1, сідає на сусідній стілець.

Бабуся 1. Як справи Богданівна?
Бабуся 2. Ох,  Дем’янівна, погано все, валер’янку п'ю.

Бабуся 1. І чого б то така біда?

Бабуся 2. Чого? Та моя онука Зорянка хоче вчителькою стати... (сумно зітхає)
Бабуся 1. А хіба погано вчителькою бути? Указочкою собі по дошці водиш та й водиш! Це ж не мішки на горбі тягати.
Бабуся 2. Та що ж хорошого? Діти знаєш, які зараз грамотні! Їм тільки гуляти! Вчитися не хочуть. Нервів не вистачить. А ти про указку. Навчиш таких, ага..
Бабуся 1. Та досить вже, нормальна професія!
Бабуся 2. А де там! Купу зошитів перевіряй, до уроків готуйся. А як заміж вийде, то в хаті голодний чоловік і діти, у школі нервозність…
Бабуся 1. Ну ні, а якщо вона завучем, а потім і директором стане?
Бабуся 2. Ага, та до того часу посивіє. (Ридає) Директором? Онучка? Та ти що, це ж взагалі круглий рік пиши звіти, якісь накази, гороно усю душу витрясе, а молоді вчительки неслухів директором лякатимуть, як тою чупакаброю!..

Бабуся 1. А може, онучка твоя таким вчителем стане, як вчителі з нашої школи, і любити її учні будуть, і поважати?
Зоряна. (Вибігає на сцену, підбігає до своєї бабусі) Так, саме такою і стану! Не хвилюйся бабусю!

Бабуся 2: Ну добре, моя ти розумнице!

(Всі залишають сцену).
 

Два стільці, валеріанка, маленька склянка

Оповідач

Зоряна вступила до педагогічного університету, де опановувала психологію та педагогіку, навчалася робити заняття цікавими та доступними для дітей. Вона працювала над собою, завжди намагаючись бути найкращою. 

На фоні звучить музика.

На сцені – стіл, за столом сидить Зоряна - студентка, багато підручників, зошити, ноутбук. Вона готується до занять.

Вірш

Ліни Костенко «Життя іде і все без коректур»

(читає учениця)

Зоряна слухає вірш.

Зоряна (студентка)

«Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш – то уже навіки».

Кожна дитина - це зірка, якій я повинна допомогти яскраво засяяти. Адже вчитель – це не просто робота, а важлива місія. Я повинна не тільки дати дітям знання, а виховати їх відповідальними і добросовісними, щирими і добрими. І щоб моя мрія здійснилась справді, мені потрібно знайти школу, в якій я зможу втілити в життя всі мої мрії.

Встає зі столу, говорячи, дивиться поверх глядачів.

Притча

«Краща школа»

Батьки обрали для свого сина хорошого вчителя і школу. Зранку дід повів онука на заняття. Коли вони ввійшли на подвір’я, їх оточили діти.

–Який смішний старий, – засміявся один хлопчик.

–Ей, маленький товстуне,- скорчив пику інший.

Діти кричали і бігали навколо діда і онука. Тут вчитель подзвонив у дзвоник, оголошуючи початок занять, і діти порозбігалися.

Дідусь рішуче взяв онука за руку і вийшов у двір.

– Я що, не піду до школи? – спитав хлопчик.

-Підеш, але не в цю, -  сердито відповів дід. – Я сам знайду тобі школу.

Дідусь відвів онука в свій дім, доручив його піклуванням бабусі, а сам пішов шукати кращого вчителя. Побачивши яку-небудь школу, дід заходив у двір і чекав, коли вчитель відпустить дітей на перерву. В деяких школах діти не помічали старого, а в інших – дражнили його. Дід одразу ж йшов геть.

Нарешті він увійшов до крихітного дворика маленької школи і втомлено притулився до огорожі. Задзвенів дзвоник, і діти повибігали на подвір’я.- Дідусю, вам зле, принести води? – почув він дитячий голосочок.

– У нашому дворі є лава, сідайте, будь ласка, - запропонував інший хлопчина.

- Можливо, покликати вчителя? – запитав інший.

Невдовзі у двір вийшов молодий учитель. Дід привітався і сказав:

- Нарешті я знайшов найкращу школу для мого онука.

– Ви помиляєтесь, дідусю, наша школа не найкраща. Вона маленька і тісна.

Старий не став сперечатись. Він про все домовився з вчителем і пішов.

Увечері мама хлопчика запитала діда:

– Батьку, Ви ж неграмотні. Чому ви думаєте, що знайшли найкращого вчителя?

– По учнях судять про вчителя, – відповів дід.

Поки розповідають притчу, виносять ватман, на якому зображена гімназія.

Етюд фортепіано.

(Одразу після притчі починає грати музика)

Зоряна (вчителька)

Великі справи роблять маленькі люди з відкритими серцями та щирими намірами. Ці яскраві особистості, які відчувають велику відповідальність за майбутнє своїх учнів, працюють в одній маленькій школі. Вона стала осередком освіти, добра і гармонії, де діти відчувають свою значимість.

На задньому плані ватман з гімназією

Танець

«Пісня про свято вчителів» автор невідомий

(кавер-версія пісні «Can't Stop the Feeling!» Justin Timberlake

Оповідач

Так закінчується ця казка про дівчинку Зоряну, яка мріяла стати вчителькою і втілила свою мрію у реальність. Її життя було наповнене радістю та задоволенням, а кожен день був для неї новою пригодою. І учні завжди пам'ятали її з теплотою та вдячністю, так само, як вона пам'ятала свою першу вчительку, пані Лілію.

Фінальна пісня

«Любі вчителі» автор слів і музики Наталія Май. 

Співає вокальний ансамбль учнів.