Сценарій свята до Міжнародного дня рідної мови

Сценарій свята до Міжнародного дня рідної мови

«ОЙ ЯКА ЧУДОВА УКРАЇНСЬКА МОВА»

Найбільше і найдорожче добро

в кожного народу –

це його мова

Панас Мирний

Мета: поглибити знання учнів про виникнення писемності, історію та розвиток української мови; показати її красу та багатство, розкрити необхідність мови в житті людини. Розвивати комунікативну компетнетність учнів, уміння та навички виразного читання творів різних жанрів. Виховувати почуття національної гідності, поваги до народу, його історії, любові до рідної української мови.

Обладнання: мультимедійний проектор, презентація, записи пісень, плакати з висловами про мову.

Ведуча 1. Добрий день вам, милі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Ведуча 2. Починаймо наше свято!

Людей зібралося багато,

Щоб веселитись і співати,

І рідну мову прославляти!

В1. Яка багата на свята наша планета! Яких тільки свят не відзначає наше людство! Тож дуже приємно, що не залишилася без уваги і мова .

21 лютого 2000 року в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі вперше відзначили Міжнародний день рідної мови, аби привернути увагу світової спільноти до того факту, що з 6000 мов, які зараз існують, більшість перебуває під загрозою зникнення у найближчому десятилітті. В Україні свято рідної мови запровадили у 2002 році.

В2. Скільки на землі мов? Скільки народів — стільки й мов.

Найбільше людей розмовляє китайською мовою, друге місце посідає англійська мова, третє — російська, далі — мова хінді (Індія) та іспанська. Українська мова посідає почесне 14 місце, оскільки нею говорять близько 50 мільйонів людей.

Для кожного народу своя мова — найкраща, але ніхто не заперечуватиме, що українська мова за милозвучністю і співучістю — одна з найкращих.

Ще 1928 року в Парижі на конкурсі мов визнали, що італійська та українська мови наймилозвучніші. Ми, українці, пишаємося своєю мовою, її мелодійністю, чистотою та багатством звуків.

1. Гімн українській мові (відеопрезентація)

В1.Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови – 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Для нас рідна мова – це не тільки дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

В2. Весь світ віддає шану великим володарям українського слова - Т. Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та оберігати. Неповторною рідною мовою пишуть свої твори й сучасні відомі письменники та поети —Ліна Костенко та Ганна Чубач, Дмитро Білоус і Марія Познанська та багато інших.

Послухаймо найкращі вірші українських поетів про нашу рідну мову (у виконанні учнів).

Учень 1. Все в тобі з'єдналося, злилося –

Як і поміститися в одній! —

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,

Що підносять правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в'януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі — великого народу

Ніжна і замріяна душа.

Учень 2. Любіть красу своєї мови,

Звучання слів і запах слів:

Це квітка ніжна і чудова

З широких батьківських степів.

Всі каравани знайдуть воду

В краю пустель і злих негод:

Як річка, з роду і до роду,

Там мова з’єднує народ.

Учень 3. Велична, щедра і прекрасна мова.

Прозора й чиста, як гірська вода,

Це України мова барвінкова,

Така багата й вічно молода.

Рідна мова, мов гірська вода,

Рідна мова вічно молода,

Рідна мова, в серці з ранніх літ

Гордо лине мова у політ!

Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й думи з ранніх літ,

Це мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине у політ!

Учень4. Не цурайтесь мови, люди,

Рідного джерельця,

Хай вона струмочком буде,

Хай дійде до серця.

Хай вона в піснях лунає

Кожен день і в свято,

Соловейком хай співає

В українській хаті.

Бо ж така вона багата,

Українська мова,

Неповторна і крилата,

І така чудова...

Не цурайтесь, люди, мови,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово –

Не буде народу.

Учень 5. Мова наша, мова —

Мова кольорова,

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.

Мова наша, мова —

Літ минулих повість,

Вічно юна мудрість,

Сива наша совість.

Я без тебе, мово,

Без зерна полова,

Соняшник без сонця,

Без птахів діброва.

Як вогонь у серці

Я несу в майбутнє

Невгасиму мову,

Слово незабутнє.

Учень 6.

Як не любить ту мову нашу?

Мені вона найкраща в світі,

Гарніша, ніж весняні квіти...

І, як найпершої любові,

Не заміню тієї мови!

Її ніколи не віддам В поталу недругам.

Не дам над нею кпити і сміятись,

Щоб легкодухим не страхатись,

Скажу за тебе гнівне слово,

Моя ти рідна, горда мово!

Учень 7.

Мені вона найкраща в світі,

Гарніша, ніж весняні квіти...

І, як найпершої любові,

Не заміню тієї мови!

Її ніколи не віддам

В поталу недругам.

Не дам над нею кпити і сміятись,

Щоб легкодухим не страхатись,

Скажу за тебе гнівне слово,

Моя ти рідна, горда мово!

Ведуча1. Ми переконалися, що поетичною мовою можна все змалювати й охарактеризувати: чарівні картини природи і людські почуття, гармонію людських стосунків. Про багатство української мови є у мене цікава історія.

Було це давно, ще у далекому 1916 р. У купе вагона 1-го класу швидкого поїзда «Львів – Відень» їхали 4 пасажири: англієць, італієць, німець та українець. Розмови велися навколо різних проблем, нарешті заговорили про мови: чия моя краща й котрій із них належить світове майбутнє.

Англієць. Англія – країна завойовників, мандрівників і мореплавців. Англійська мова – це мова Шекспіра, Байрона Ньютона. Безумовно їй належить світове майбутнє.

Німець. Ні в якім разі! Німецька мова – це мова двох великих імперій: Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, це мова Гете, Шиллера, Канта. І тому, саме вона претендує на світове панування.

Італієць. Панове, ви обидва не маєте рації. Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання. Нею написані нетлінні твори Данте, Петрарки, опери Верді, Росині. Тому італійська мова має бути провідною у світі.

Українець. Я також міг би сказати, що моя мова – це мова незрівняного сміхотворця Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті ,нічого не сказали про багатство й можливості своїх мов. Ну могли б ви своїми мовами написати вірш, в якому б усі слова починалися з однакової літери?

Усі. Ні, ні, ні! Це неможливо!

Українець. Це у вас неможливо, а нашою мовою це зовсім неважко. Просто  назвіть якусь букву.

Німець. Нехай буде буква С.

Українець.

Самотній сад

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад солодкий спокій снить,

Сонно сиплються сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад,

Срібно стеляться сніжинки –

Спить самотній сад.

Усі. Геніально! Незрівнянно!

Ведуча1. Говорити вже не було потреби.

Якщо ніжність, багатство української мови зачарували іноземців багато років, то чи втратила наша мова свої чари, чи стали гірше ми розмовляти? Одноголосно скажемо – ні! Тепер наша мова тільки удосконалилась, стала більш відшліфованою, багатшою, красивішою.

Ведуча2. І я вважаю, що подальша доля нашої мови залежить від нас! Від того як буде рідне слово бриніти в нашій душі, як воно буде жити в ній. Але чому при такому багатстві рідної мови чимало українців, ніжинців розмовляють суржиком? Чому наша повсякденна мова така бідна та засмічена? Що з цим робити? Пропоную вам подивитися сценку про зустріч друзів та зробити висновки.

Інсценізація «Зустріч друзів»

Ведуча2. Прибігає одного разу Василько до Михайлика і каже:

Василько: Пашлі надвір. Там такі класні сорєвнованія.

Ведуча2. Михайликові хотілося виправити товариша, але побоявся, що той образиться, і не поправив.

Михайлик: Ходімо.

Василько: Ти за кого будеш боліти?

Михайлик: Та, напевно, за своїх вболіватиму.

Наталка: Пацани! Подождіть мене. Подивіться, який у мене красівий цвіток для побєдітєля!

Ведуча2. Михайлик аж на обличчі змінився, але знову не захотів образити друзів.

Михайлик: Слухай, Васильку, а твої батьки у відрядженні?

Василько: Да. А чьо ти хотів?

Михайлик: Та хотів попросити у твого тата один підручник. А коли вони повернуться?

Василько: Да, на неділі.

Михайлик: Ти знаєш, я ніколи не міг збагнути, де ти таку мову вивчив, чи курси якісь закінчив. Мені соромно, що мій друг не поважає своєї мови, калічить її. Задумайся, Васильку, в якій країні ти живеш. (Йде від друзів)

Наталка: Ну і двоюшнік ти, Васько. Навчись говорити.

Василько: А ти сама як розмовляєш: двоюшнік, цвіток. Де ти таких слів набралася?

Наталка: Злий ти, піду до Михайлика. (Втікає)

Василько: Наталко, зачекай. Я ж не хотів тебе образити.

Ведуча2. Тож зробимо висновок. Кожна людина, яка поважає себе, країну, не буде калічити своєї мови, бо виховані говорять грамотно і красиво, навіть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову і буденну.

Давайте зараз з вами пограємо в гру «Антисуржик». Я називаю вам слово-суржик, ваше завдання дати правильний варіант українською мовою.

Слова:

наверно – мабуть,

кажеться – здається,

пожалуста – будь ласка,

таким образом – таким чином,

вибачаюсь – вибачте,

сорєвноавнія – змагання,

боліти – вболівати,

спасіба – дякую,

через неділю – через тиждень,

чекали два часа – чекали дві години,

мішати працювати – заважати працювати.

Сподіваюся, що ви таких помилок не будете робити. Вболівайте за рідне слово, вірте в її чарівну силу, адже вона того варта, бо це мова нашої країни!

2. Пісня «Мова єднання»

Ведуча1. Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу. А чи знаєте ви якісь цікаві факти про нашу українську мову? Давайте зараз переглянемо відео-цікавинки про рідну мову!

Відео «10 цікавих фактів про мову»

Ведуча 1. Цікаво, чи не так? А які факти ви запам’ятали? (робота з учнями)

Ведуча 2. «Ну що б, здавалося, слова,

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється — ожива,

Як їх почує!..»

Ми можемо багато говорити про мову та її красу, але думаю, що переконливіше будуть звучати вірші. Пропонуємо вашій увазі поетичні перлини про мову.

Учень 1.

По-своєму кожна

Пташина співає,

По-своєму кожен

Народ розмовляє.

У мене й народу мого

Українська є мова чудова,

Своя, материнська.

По світу її,

Як святиню, нестиму

Допоки живу,

В чистоті берегтиму,

З Любов’ю сердечною,

Вірністю сина.

Ця мова для мене,

Як мати, єдина.

Учень 2.

Мова — краса спілкування,

Мова — як сонце ясне.

Мова — то предків надбання,

Мова — багатство моє.

Мова — то чиста криниця,

Де б'є, мов сльоза, джерело.

Мова — це наша світлиця,

Вона як добірне зерно.

Мова — державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни

Мову, як матір, любіть!

Учень 3

Ти постаєш в ясній обнові,

як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

кохана материнська мово!

Несеш барвінь гарячу, яру

в небесну синь пташиним граєм

і, спивши там від сонця жару,

зеленим дихаєш розмаєм.

Плекаймо в серці кожне гроно,

прозоре диво калинове.

Учень 4.

Солов'їну, барвінкову,

колосисту — на віки —

українську рідну мову

в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

буду всюди й повсякчас, —

бо ж єдина — так, як мати, —

мова в кожного із нас!

Учень 5.

Плекатимеш мову — цвістимуть слова,

Мов білі черешні весною...

Ростимуть слова, як у квітні трава,

Зігріті любов’ю земною.

Які ж вони чисті, як вічно звучать,

Як птахами в’ються крилато, —

Мов зорі незгасні небесних багать:

Хліб. Совість. Вітчизна і Мати.

Шануй їх у серці. Ніколи не смій

Святе і високе топтати.

Як жиго-пшеницею слова добрі сій —

Рясний урожай будеш мати!

Учень 6.

Любіть Україну,

як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води,

в годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди!..

Любіть Україну, у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її вічно живу і нову

і мову її солов'їну.

Ведуча 1. «В уяві моїй мова завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною, навічно злитими, здруженими уявляються мені як дві вільнокрилі птиці, — мова і пісня. Бо ж наша мова – як чарівна пісня, що вміщує в собі і палку любов до вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбні думи народнії, і ніжні запахи рідної землі. А пісня — це найдобріша, найвиразніша мова», - говорив Павло Тичина.

Ведуча 2. Українська мова і пісня. Вони супроводжують людину з перших до останніх хвилин життя. Пісня – душа народу, це його краса і доброта. 300 тисяч пісень склала Україна цією мовою. Пісня – це трепетне серце народу, його крила. Пісня існує стільки ж, скільки існує людина. Навіть легенда така є.

Інсценізація легенди

Ведуча 1. Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами.

Елегантність і красу подарував Франції, любов до господарювання – Угорщині, дисципліну і порядок – Німеччині, здатність до торгівлі – Польщі, хист до музики – Італії.

Обдарувавши всіх, підвівся Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.

Бог. Хто ти? Чого плачеш?

Дівчина. Я –українка, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові та пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт.

Бог. Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

(Дівчина хотіла йти, та Бог, піднявши правицю, зупинив її.)

Бог. Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – пісня!

Дівчина. Щиро дякую і з радістю приймаю цей дар! (Дівчина вклоняється низенько)

Ведуча 1. З ясним обличчям і вірою понесла дівчина пісню в народ. І з тих пір наша славна Україна вважається найкрасивішою, найспівучішою країною світу!

Ведуча 2. Нелегка доля української пісні. Вона була разом із народом і в будні і в свята. Тож згадаємо її сьогодні, віддамо шану українській пісні.

Причасти мене розмовою

Українською мовою.

Зачаруй мене славнозвісною

Українською піснею.

3. Пісня про Україну

Ведуча 1. Ще із сивої давнини, від Кирила і Мефодія, від Нестора-літописця впродовж багатьох років розвивалося, розцвітало рідне слово. А згадаймо український дотепний жарт! А сміх іскрометний! Українці сміялися споконвіку, бо гумор, сміх, веселість, дотепність є однією з найкращих наших рис. Загальновідомо, що українці – творці найтоншого гумору. Час іде, мудра ріка веселих народних усмішок не міліє, талановитих гумористів не меншає. А зараз я надую слово нашим любителям гуморесок.

Турок

Збирається мій знайомий

В далеку мандрівку.

Придбав собі в Туреччину

На тиждень путівку.

Костюм купив елегантний,

Вчить турецьку мову.

Уже знає, як звуть турки

Свиню і корову,

Як спитати по-турецьки,

Почім у них шуби,

Де купити мило й пасту,

Яка чистить зуби.

Голова тріщить у нього

Від отих уроків...

Він, до речі, в Україні

Живе тридцять років.

Ходить всюди, як хазяїн,

Аж дверима гурка,

Хоча мову українську

Знає гірше турка.

Наші хлопці

Іде вуйко Хрещатиком –

Приїжджа людина.

Запитує у зустрічних:

А котра година?

Перехожі пробігають,

Позиркують скоса.

Той рукою відмахнеться,

Той відверне носа.

А тут раптом двоє негрів

Вийшли з гастроному.

Один глянув на годинник:

Зараз чверть на сьому.

Вуйко низько поклонився.

Дякую, шановні!

Значить, є ще у столиці

Україномовні.

Кухлик

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці.

Має гроші - не мина

Жодної крамниці.

Попросив він: - Покажіть

Кухлик той, що скраю.

Продавщиця: - Што? Чєво?

Я не панімаю.

•    Кухлик, люба, покажіть,

Той, що збоку смужка.

•    Да какой же кухлік здєсь,

Єслі ето кружка!

Дід у руки кухлик взяв

І насупив брови:

•    В Україні живете

Й не знаєте мови...

Продавщиця теж була

Гостра та бідова.

•    У мєня єсть свій язик,

Ні к чєму мне мова.

І сказав їй мудрий дід:

•    Цим пишатися не слід,

Бо така сама біда

В моєї корови:

Має, бідна, язика

-І не має мови!

Ведуча 2. Народна мова – безмежний океан. Це і дума, поема, казка, легенда, переказ, приказка, прислів'я. До перлин української мови належать прислів’я та приказки. Віками їх складав народ, вони навчали людей мудрості. Давайте пограємо в таку гру: я починаю, а ви закінчуєте прислів’я. Зрозуміло? Отже, почали:

•    Слово до слова –                      (зложиться мова.)
•    Гостре словечко                        (коле сердечко.)
•    Менше говориш,                       (більше почуєш.)
•    Від теплого слова                      (і лід розмерзає.)
•    Слово – не горобець,                   (вилетить – не спіймаєш.)
•    Більше діла –                               (менше слів.)
•    Удар забувається,                        (а слово пам’ятається.)
•    Умій сказати,                                (умій і змовчати.)
•    Хто багато обіцяє,                         (той рідко слова дотримує.)
•    Хто мовчить,                               (той двох навчить.)
•    Шабля ранить голову,                 (а слово душу.)
•    Хто мови своєї цурається,                        (хай сам себе стидається.)
•    Птицю пізнають по пір’ю,                           (а людину по мові.)
•    Їж борщ з грибами                                       (і держи язик за зубами.)

Ведуча 1. Багата українська мова й на фразеологізми — справжню скарбницю українського народу. Вони допомагають зробити нашу мову яскравішою, дотепнішою та цікавішою. Спробуйте пояснити значення деяких фразеологізмів.

•    Майстер на всі руки — ... (людина, яка вміє все робити).
•    За холодну воду не братися — ... (нічого не робити).
•    Зарубати на носі — ... (добре запам'ятати).
•    Ґав ловити — ... (бездіяльно проводити час, бути неуважним).
•    Клювати носом — … (дрімати).
•    Лисом підшитий — …(хитрий).
•    Як сніг на голову —... (щось несподіване).
•    Ні пари з уст — … (мовчати).

Ведуча 2. Наше свято завершується. Ми сподіваємось, що до ваших сердець дійшли слова про багатство, красу та мелодійність української мови – нашої гордості. Ми прагнемо, щоб вічне українське слово звучало у кожному серці.

Ведуча 1.

Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть.

Як степів красу калинову,

Як рідного неба блакить.

4. Флешмоб під пісню «Перлина Україна»