До розіграшу
залишилось:
13 днів
Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Сценарій свята до Міжнародного дня рідної мови "Розквітай же рідна, українська мово!"

Про матеріал

На сучасному етапі державотворчих процесів в Україні, розбудови громадянського суспільства надзвичайно актуальною є проблема виховання у молодого покоління патріотичних почуттів, активної громадянської позиції на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей.

Актуальність заходу-це виховання патріотизму, гордісті за те, що ми українці, а також бажання всіма своїми помислами і діями сприяти покращенню життя на цій землі, виховання любові до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Даний матеріал може бути рекомендований вчителям української мови , педагогам-організаторам навчальних закладів для проведення занять, свят та заходів.

Перегляд файлу

Описание: C:\Users\Lavshuk\Pictures\фон 777.jpgУПРАВЛІННЯ ОСВІТИ СОЛЕДАРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

http://www.svaslavia.ru/news/Image/img_4.jpgМіньківський НВК «ЗНЗ І-ІІІ ступенів - ДНЗ»

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій свята 

до Міжнародного дня рідної мови

«Розквітай же, рідна українська мово!»

 

 

Підготувала:

вчитель української мови

Варгуліч Н.М

 

 

 

 

Соледар, 2018


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ СОЛЕДАРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

http://www.svaslavia.ru/news/Image/img_4.jpgМіньківський НВК «ЗНЗ І-ІІІ ступенів - ДНЗ»

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій свята 

до Міжнародного дня рідної мови

«Розквітай же, рідна українська мово!»

 

 

Підготувала:

вчитель української мови

Варгуліч Н.М

 

 

 

 

Соледар, 2018

 

 

Автор:

http://www.svaslavia.ru/news/Image/img_4.jpgВаргуліч Неля Миколаївна  вчитель української мови та літератури                     Міньківського НВК «ЗНЗ І-ІІІ ступенів - ДНЗ»

 Соледарської міської ради Донецької області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На сучасному етапі державотворчих процесів в Україні, розбудови громадянського суспільства надзвичайно актуальною є проблема виховання у молодого покоління патріотичних почуттів, активної громадянської позиції на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей.

Актуальність заходу-це виховання  патріотизму, гордісті за те, що ми українці, а також бажання всіма своїми помислами і діями сприяти покращенню життя на цій землі,  виховання  любові  до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою. 

Даний  матеріал може бути рекомендований вчителям української мови , педагогам-організаторам  навчальних закладів для занять, свят  та заходів.

 

 

 

 

Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності.

Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою. 

Сцена прикрашена квітами, рушниками. У центрі слова «О слово рідне, що без тебе я!».

 «Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого,

А серце б’ється — ожива,

Як їх почує!»

 

Згорають очі слів, згорають слів повіки.

Та є слова, що рвуть байдужий рот.

Це наше слово. Жить йому повіки.

Народ всевічний. Слово — наш народ.

Фанфари

На сцену виходять ведучі

 ВЕДУЧИЙ  Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово?

ВЕДУЧА Ми переконані, що тут зібралися справжні українці, шанувальники рідного слова, знавці бездонної скарбниці нашого фольклору, української пісні.

ВЕДУЧИЙ Тож запрошуємо всіх вас на свято української мови, яка є міцним корінням нашої вічно-живої культури.

До слова запрошується директор Міньківського НВК Шарудило Л, Є,

Із ніжності слова беру насолоду:
Воно – ідеал мій, для злету -  крило.
Мова моя дана Богом народу,
Мова моя – це душі джерело.

Вона – моя доля, незмінні вітрила.
Наснагу вона для творіння дає.
Мова моя – це безсмертя і сила,
Мова – найбільше багатство моє.

Ця мова в граніті, в Дніпровому плесі...
Найкращі у світі лунають пісні.
В них вічність Шевченка і лагідність Лесі,
І дух тих героїв, що впали в борні.

Вона і покрова, вона і порука,
Початок дороги, початок життя.
Мова моя – це найвища наука,
Це – згусток любові, це – серця биття.

 

Коли до серця крадеться тривога,—

За долю України я боюсь,—

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей.

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей...

О Боже мій, Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя, день майбутній

Вкраїні Царство Щастя приготуй.

Коли до серця крадеться тривога,—

За долю України я боюсь,—

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь

Пісия

Ведуча

21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови.

Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952

року в Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію

протесту проти урядової заборони на використання бенгальської

мови. Відтоді в Бангладеші цей день став днем полеглих за

рідну мову. Минуло багато часу. Аж у 1999 році на Тридцятій

сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було прийнято Міжнародний

день рідної мови, а починаючи з 21лютого 2000року

цей день відзначають і в Україні.

 ВЕДУЧИЙ  Мова — це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

 Молитва до мови 

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м`яти, євшан-зілля, з роси, дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці,  що єси ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. Тож стояла ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душу Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення.

Мово моя! Звонкова кринице на дорозі нашої долі. Твої джерела б`ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в Тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала Ти втомлених духом, давала силу, здоров`я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що молилися на дароване Тобою Слово. Бо "Споконвіку було Слово. І Слово було у Бога. І Слово було Бог”.

 

ВЕДУЧА  «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування»,— писав Панас Мирний.

ВЕДУЧИЙ  У світі існує понад 6 тисяч мов. Кожна мова неповторна. Як не існує веселки без різнобарв’я кольорів, так не існує людства без барвистого вінка мов, однією з кращих квіток якого є наша українська мова — державна мова України.

 УЧЕНЬ

 Мово рідна, слово рідне,

 Хто вас забуває,

 Той у грудях не серденько,

 Тільки камінь має…

 У тій мові ми співали,

 В ній казки казали,

 У тій мові нам минувшість

 Нашу відкривали…

 УЧЕНЬ

Мова кожного народу

неповторна і — своя;

в ній гримлять громи в негоду,

в тиші — трелі солов’я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять;

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту — на віки —

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас.

ВЕДУЧА  Золота струна мови — символ таланту, краси і добробуту народу. Вона піснею бринить у його душі, барвисто квітує на рушниках та килимах, дивує вигадливістю кольорових мініатюр на писанках, але найголосніше озивається в пісні.

Конкурс пісень

ВЕДУЧИЙ   Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова — це показник існування нації. Поки існує мова, існує народ. У різних куточках світу лунає сьогодні українська мова. Де б не проживали представники української діаспори: в Німеччині чи Австралії, Сполучених Штатах Америки чи в Канаді,— скрізь вони утворюють свої національні осередки, відкривають українські школи, випускають українську пресу, передають із покоління в покоління рідну мову, аби не загубився український родовід серед інших національностей. На весь світ стало відомим ім’я Петра Яцика, українського мецената з Канади, який започаткував проведення Міжнародного конкурсу знавців української мови, спрямованого на пропаганду і підтримку розвитку української мови.

 ВЕДУЧА І як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй, Богом нам даній землі, в час, коли постала, як благословення Боже, вимріяна Шевченком незалежна Україна, в час, коли ми маємо здійснювати мрію Кобзаря — об’єднатися в одну велику сім’ю, ім’я якій — українська нація, все ще зрікаємося мови наших пращурів, а значить, і свого національного коріння. Нерідко ще зустрічаються такі люди, як у гуморесці Павла Глазового  „Кухлик”.(Звучить гумореска у виконанні учня).

 

Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші – не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: - Покажіть
Кухлик той, що з краю.
Продавщиця: - Што? Чєво?
Я не панімаю.
- Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
- Да какой же кухлік здєсь,
Єслі ето кружка!
Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови:
- В Україні живете
Й не знаєте мови…
Продавщиця теж була
Гостра та бідова.
- У мєня єсть свій язик,
Ні к чєму мне мова.
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо така сама біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика
– І не знає мови!

Танок «Червона калина»

 ВЕДУЧИЙ  Історiя кожного народу має героїчні й трагiчнi, щасливi й нещаснi сторiнки. На долю України випали великi поневіряння: турецько-татарськi орди, польськi феодали, росiйський царизм хотіли поневолити наш народ. Забороняли мати власну iсторiю, культуру, мову.

  (Посеред сцени Мова з матір’ю – Україною. З’являється Погана Вість (у чорному одязі) із подругами).

Погана Вість.  Яка в мене радість – вам не уявити:

Нарешті я зможу всім насолити.

Усе єство запалюється гнівом,

Як чую щось про мову України.

А морок повиває мені душу,

Коли сміх її я слухать мушу;

Туман снує у голові,

Та я ще не вмираю, ні!

Я оживаю і радію знову,

Коли катують Українську мову!

Скоро укази скрізь рознесуть:

Вони – мого серця істинна путь.

(Зловіще снують поміж Мовою та Україною)

Подруга Поганої Вісті (до мови) На серці так легко, як ніколи,

Нарешті видано нові закони:

Валуєвський циркуляр зрозуміє і школяр,

А Ємський указ тебе знищить нараз.

Друга подруга Поганої Вісті (радісно)

Книг українських із-за кордону – не ввозити!

Давати дітям українські імена – заборонити!

Тепер спробуємо, сестри, пожити…

(Погана Вість зі своїми подругами танцюють навколо Мови та її Матері, що схилилися одна до одної у відчаї. Танцюючи, співають коломийку)

Коломийка. Ось тепер тобі кінець, українська Мово,

    Вже не станеш під вінець, згине  твоє слово.

    Не читатимуть книжок, не напишуть віршів.

    Є укази від царя, а йому видніше,

   Чи помилувать тебе, чи одразу вбити.

   На колінця, Мово, стань, спробуй попросити.

Погана Вість.   Собі милості в царя! Ха – ха – ха… Тра – ля – ля…

(Погані вісті вибігають із ритмом геть)

Мова. О, ні! Не ждіть! Цього повік не буде!

Я – не рабиня, не слуга! Я вільна, люде!

Поки в лузі на калині соловей співає,

Поки милая синичка в гості прилітає,

http://www.svaslavia.ru/news/Image/img_4.jpgДо тих пір я не скорюся, доки буду жити!

Не дозволю своїй неньці плакати, тужити.

       (звертається до України)

Рідна моя, матусенько, не хвилюйся дуже,

Є у мене сестри, брати, і їм не байдуже,

Яка доля їх чекає…

Україна. Ти говориш, доню,  добре,

     Слово в тебе теж хоробре.

     І я бачу, що народ наш

    Щиро відданий тобі.

    Він не дасть, я вірю, мові згинути в біді.

Пісня «Молюсь за Україну»

Україна. Боже! Всевишній! Тебе я молю!

Згляньтеся на мою єдину доньку,

Пошли їй визнання, слави й привіту

В кожнім куточку цілого світу.

Я вже нічого тобі не бороню.

Ти щаслива, кохана доню!

Мова.  Я така щаслива, матінко – Вкраїно!

Бо квітучим садом стала ця руїна.

Мене всі просять в хату завітати,

Маленьким колискову заспівати,

А юним – пісню про кохання,

Школярикам – натхнення до навчання,

А літнім людям – і потіху й спокій,

Сімейну згоду й сто щасливих років.

Я їм дарую своє слово й доброту

І до життя нового поведу!

 

Мово рідна! Мово невмируща!

Нездоланна в просторі віків!

Ти потрібна нам, як хліб насущний,

Як дарунок вічний прабатьків.

Знаю: вороги не раз топтали

Нашу мову упродовж віків,

«Рідні» доморощені вандали

Поклонялись мові чужаків.

...Той, хто рідну мову забуває,

Всіх продасть: і матір, і дітей.

http://www.svaslavia.ru/news/Image/img_4.jpgТой Вітчизни рідної не має

І повагу втратить у людей.

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

В ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову знаючи, здобути

Ти зможеш просто безліч знань.

Пісня «Ми-Українці»

Ведуча Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата.

А якими прекрасними звертаннями до наших дорогих рідних мам, татусів, бабусь і дідусів багата наша мова.

 

 Учень.Є в нашій мові прекрасні звертання,

Добрі і щирі, прекрасні слова.

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива.

 

 Учениця.Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамонько рідна, моя дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю!

 

 Учень.Я і до тата умію звертатись,

Хочу в словах передати тепло.

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

І щоб в душі його сонце цвіло.

 Учениця.

Татку, татусеньку, таточко, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Татоньку, хочу тебе обійняти,

Ти мій порадник, заступник і друг!

 Учень.

Я до бабусі з любов'ю звертаюсь

Бабцю, бабусю, бабуню моя!

І до бабусиних рук притуляюсь,

І відчуваю в них лагідність я!

 Учениця.

Й до дідуся я іду по науку:

Діду, дідуню, навчи в світі жить!

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястий струмочком біжить.

Вчитель

Один випадок, який яскраво засвічує багатство нашої мови.

У купе вагона першого класу потяга Львів – Відень їхало четверо пасажирів-інтелектуалів:англієць, німець, італієць, четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова точилася навколо різних тем. Нарешті заговорили про мову:

чия краща, багатша, досконаліша і якій бути провідною у світі. Звісно, кожен почав вихваляти свою рідну.

Першим заговорив англієць:

- Англія – країна великих завойовників і мореплавців, які поширили славу  англійської мови, рознесли по всьому світу.

- Ха-ха – Німецька мова – то мова двох великих  імперій – Великонімеччини й Австрії, які займають більше половини Європи.

Тут усміхнувся італієць і стиха мовив:

- Панове, ви обидва не маєте рації. Бо італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики і кохання.

Богдан Косів довго думав і нарешті промовив:

- Ви ж бо, по суті, нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви, скажімо, своїми мовами прочитати невеликий твір, у якому всі слова починалися б з однакової літери?

- Ні, ні, це неможливо!

- Ось вашими мовами це неможливо, а нашою зовсім просто. Назвіть якусь букву.

- Хай буде «ес».

- Гаразд. Вірш називається «Самотній сад»

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг.

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад – солодкий спокій – спить.

Сонно сипляться сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи –

Срібні співи серенад.

Стиха стеляться сніжинки –

Спить самотній сонний сад.

         Ведучий Наш народ дуже любить жарти. Тож давайте і ми пожартуємо. (Діти розповідають усмішки.)

Усмішки

 1. - Вставай, синочку, пора до школи, а то спізнишся – говорить мама.

  - Не спізнюся, мамо, школа цілий день відчинена.

2.  Чого, брате, ти так зблід, що з тобою сталось?

  Та за мною через став аж 100 вовків гналось.

  Що з тобою, 100 вовків, де б їх стільки взялось?

  Ну нехай вже і не 100, а 50 гналось!

  Та й 50 диво в нас, де б їх стільки взялось?

  Ну, нехай не 50, але 10 гналось

  Там і 10 не було, знать один усього.

  Нехай один, аби вовк, страшно і одного.

  А може то і не вовк?

  А що ж то ходило, таке сіре та маленьке? А хвостик, як шило?

3. - Ого! Оце так-так! Нічого собі! – промовляє хлопчик.

  - Що це ти там читаєш? Фантастику? – запитує батько.

  - Та ні! Орфографічний словник!

4.- Надійко, як ти змарніла! Один тільки ніс залишився!

  - А хіба в мене було два носи? – ображено запитала дівчинка

5.  - Не вірю я приказкам.

  - Чому?

  - Приказка говорить, що «золото – мовчання». Я на уроці мовчав, а вчитель мені 12 балів не поставив.

 6. - Тату, сьогодні після обіду ти повинен піти на батьківські збори.        

  - Що це за маленькі батьківські збори?

  - Та на них будеш тільки ти і наша вчителька.

 7.      П’ятеро хлоп’ят: Петро, Іван, Максим, Василь і Гнат – м’яча ганяли на подвір’ї. І трапилась біда – м’ячем вікно розбили.

  Втікати пізно, бо на ганок дід Панас вже вийшов і винуватого шукає.

  - Ану, кажіть, хто це зробив?

Усі п’ятеро мовчать, голови поопускали.

  - У такому разі його знайде мій ціпок, – примружив очі дід.         

  - Беріться кожний за ціпок.

  Зробили так, як дід сказав.

  - Усі взялися? – дід питає.

  - Усі, – відповідають хлопчаки.

  - А той, що вікно розбив?

  - Узявся! – крикнув Гнат.

Ведучий  Мовні загадки – жарти.

1. В якому вигуку є сто однакових звуків? (СТОП)

2. Який синонім прислівника тепер не змінює свого значення, коли його прочинати справа наліво? (ЗАРАЗ)

3. Що знаходиться в середині школи? (Літера «О»)

4. Що стоїть між підлогою і стелею? (Сполучник «І»)

5. Чим закінчується зима? (Закінченням - а)

6. Чим закінчується вечір і ніч? (Приголосними)

 Криниця мудрості

   Дібрати синоніми до фразеологізму.

Викинути з голови (забути)

Душа в п’яти сховалася (злякатися)

Мозолити очі (набридати)

Задирати носа (зазнаватися)

Згущувати фарби (перебільшувати)

Аж ребра світяться (худий)

Хоч  в око стрельни (темно)

Прикусити язика (замовкнути)

Як сніг на голову (несподівано)

Робити з мухи слона (перебільшувати)

 Зуб на зуб не попадає (холодно)

Ніде яблуку впасти (тісно)

 

Ведуча  Гра «Найрозмніший»:

Запитання для 1групи:

 

  1. Державна мова України? (українська)
  2. Слова з протилежним значенням. (антоніми)
  3. Знак у кінці питального речення. (знак питання)
  4. Розмальоване яйце. (писанка)
  5.  Головні члени речення. (підмет і присудок)
  6.  Документ про середню освіту. (атестат)

                                                  Запитання для 2групи:

 

  1. Народна назва Пасхи. (Великдень)
  2. Знак у кінці розповідного речення. (крапка)
  3. Розмова двох осіб. (діалог)
  4.  (спільнокореневі)
  5. Речення з однією граматичною основою. (просте)
  6. Нема України без верби і …  (калини)
  7. Народні пісні на Різдво (колядки)
  8. Додайте: «Мені тринадцятий…» (минало)
  9. Перша збірка Шевченка (Кобзар)
  10. Народне оповідання про фантастичні події (легенда)
  11. Прізвище  Лесі Українки (Косач)
  12. Віршований твір, який співається  (пісня)
  13. Фольклор - усна народна …(творчість )
  14. Опис зовнішнього вигляду людини (портрет)
  15. Місто, де похований Тарас Шевченко (Канів)
  16. Державні символи України (гімн, герб, прапор)
  17. Новорічне символічне дерево (ялинка)
  18. Назвіть дерева-символи України (верба, калина, тополя

 

 

Вчитель. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.

Ми - українці - велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна.

Квітне в садочках  червона калина,

Рідна земля для нас всіх - Україна.

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!

У барвінки зодягайся, українське слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб на все життя  з тобою ми запам’ятали,

Як з дитячої колиски  мову покохали.

 

Мово рідна, слово рідне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

 

Як ту мову можна забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

 

Ведучий От тому плекайте, діти,

                Рідненькую мову

                І учіться говорити

                Своїм рідним словом.

 

Ведуча  Вже кінчилось свято.

               І прощатись нам пора.

              Ми бажаємо Вітчизні. 

 

  Разом.   Щастя, миру і добра.

   Лунає пісня «Це моя Україна».

 

 

 

Описание: C:\Users\Lavshuk\Pictures\фон 777.jpg 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
doc
Пов’язані теми
Українська мова, Сценарії
Додано
13 червня
Переглядів
236
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку