СВЯТО РІДНОЇ МОВИ
Українська мова – мова барвінкова
Мета: донести до учнів красу і багатство української мови, збагатити знання учнів про рідну Україну.
Розвивати словниковий запас учнів та зв’язне мовлення.
Виховувати глибокі почуття любові до рідної мови, рідного краю, його традицій, бажання берегти свою національну культуру, бути патріотами своєї держави.
Обладнення: зал прикрашений кольоровими повітряними кульками, вишитими рушниками, плакатами з прислів’ями про рідну мову, дитячими малюнками – ілюстраціями до українських казок.
Ведуча. Україна… Рідний край… Рідна мова… Скільки почуттів з’єдналося в цих словах, скільки ніжності, любові та ласки! Що може бути для людини дорожчим за рідну мову? Адже мова народу – це не просто звуки. Мова – це душа народу, це його трепетне серце.
Ведуча. Мова! Українська мова, -
Вона співуча, лагідна, дзвінка…
Мова! Українська мова –
Єдина, рідна й дорога така.
Ведуча. Шановні батьки, дорогі діти, гості! Сьогодні ми зібралися в цьому залі, щоб провести свято, приурочене рідній мові.
1 учень. О місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря діамантів – це мова моя,
Це – мова моєї Вкраїни.
2 учень. Яка у ній сила і кличе, й сія,
Яка в ній мелодія лине!
Натхнення хвилини! О мово моя,
Душа голосна України!
3 учень. Мов райдуги арки над морем полон,
Що в небо музикою лине,
Де славить життя золоте жайворон,
Це мова моєї Вкраїни.
4 учень. Це матері мова. Я звуки її
Люблю, наче очі дитини…
О мово вкраїнська! Хто любить її,
Той любить мою Батьківщину!
(Учні співають пісню «Любіть Україну». Слова В. Сосюри. Музика В. Ведмедері.)
Ведуча. Скільки на землі мов? Скільки народів, стільки й мов. Учені вважають, що на нашій планеті близько трьох тисяч мов. Серед такої величезної кількості лише близько тридцяти мов користуються найбільшою популярністю, це ті мови, якими розмовляє більшість людей на планеті.
Ведуча. Найбільше людей розмовляє китайською мовою, друге місце займає англійська мова, третє – російська, далі – мова хінді (Індія) та іспанська. Українська мова посідає почесне 14 місце, оскільки нею говорять близько 50 мільйонів людей.
Ведуча. Для кожного народу своя мова – найкраща, але ніхто не буде заперечувати, що українська мова за милозвучністю і співучістю – одна з найкращих.
Ведуча. Ще 1928 р. в Парижі на конкурсі мов визнали, що італійська, українська та французька мови наймилозвучніші. Ми, українці, пишаємося своєю мовою, її мелодійністю, чистотою та багатством звуків.
5 учень. Мово ж моя, мово,
Мово України,
Ти моя казкова
Пісня солов’їна.
6 учень. Розцвітай під небом
Проліском прекрасним,
А любов до тебе
В серденьку не згасне.
7 учень. Йди по світу гідно
В шані і привіті,
Ти для мене рідна
І найкраща в світі!
8 учень. Мово ж моя, мово,
Мово-чарівниця,
Не згаса духовна
Батьківська криниця.
(Учениця виконує танок «Я маленька українка»)
Ведуча. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ніжністю і простотою. У них – материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, щира віра в магічну силу слова.
9 учень. Лиш народився, голос я почув
щасливий, радісний і світлий.
Маленьким серденьком уже тоді відчув
матусин голосок привітний.
10 учень. У нім звучала ласка і тепло,
і слово було ніжне і пестливе,
до себе вабило воно,
лунало світло і тремтливо.
11 учень. Матуся до серденька притискала
і колискову пісню заспівала.
І пісня та була сама краса,
що в сповитку мене обдарувала.
(Матуся зі своєю донькою співають пісню «Колискова донечці»)
Ведуча. Наша мова оспівана поетами. Українською мовою писали свої твори Тарас Шевченко і Леся Українка, Маруся Чурай і Володимир Сосюра, Павло Тичина і Максим Рильський.
Ведуча. Неповторною рідною мовою пишуть свої твори й сучасні відомі письменники та поети – Ліна Костенко і Ганна Чубач, Дмитро Білоус і Марія Познанська та багато інших.
Ведуча. Давайте послухаємо найкращі вірші українських поетів про нашу рідну мову.
Дмитро Білоус
Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня, линеш, рідне слово,
ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
Андрій Малишко
Буду я навчатись мови золотої.
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
В. Верба
Рідне слово
Батько мені каже:
-З книжкою дружи.
Рідну мову, синку,
Завжди бережи.
Мову ту, що люди
Рідною зовуть,
Ти ніде й ніколи,
Синку, не забудь.
Рідне слово-пісню
Завжди серцем чуй,
Як Вітчизну й матір,
Їх люби, шануй.
Оксана Забужко
Єдина, як мати
Солов’їну, барвінкову,
Колосисту – на віки –
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас, -
Бо ж єдина – так, як мати, -
Мова в кожного із нас!
(Учні співають пісню «Наша мова». Слова В. Кленца. Музика М.Ведмедері)
Ведуча. Кожне слово нашої мови має свою історію, свій відтінок. Інколи слова звучать однаково, а мають зовсім інше значення. А буває, що досить змінити один звук і зовсім змінюється значення слова.
Ведуча. Зараз ми пограємо у гру «Мовні загадки».
Синя, соковита, на дереві росте, а С на З змінити – великий дощ впаде. (Слива – злива)
Шкідлива комаха з Х, хліб печуть із мене з К. (Муха – мука)
З М морський північний звір, з К я з борошна смачний. (Морж – корж)
Мчу дорогами я з Ш, з Л я ягода смачна. (Машина – малина)
З В на голові, а з К на землі. (Волосся – колосся)
Ведуча. Багата українська мова на фразеологізми – справжню скарбницю українського народу. Вони допомагають зробити нашу мову яскравішою, дотепнішою та цікавішою. Спробуйте пояснити значення деяких фразеологізмів.
Майстер на всі справи - … (людина, яка вміє все робити).
За холодну воду не братися – … (нічого не робити).
Зарубити собі на носі - … (добре запам’ятати).
Гав ловити - … (бездіяльно проводити час, бути неуважним).
Ведмідь на вухо наступив - … (відсутність музичного слуху).
І комар носа не підточить - … (немає до чого причепитися, прискіпатися).
Шукати голку в сіні – … (неможливість щось знайти, виявити).
Як сніг на голову - … (щось несподіване, раптове).
Ведуча. Нашу мову неможливо уявити без загадок, прислів’їв та скоромовок. Ви їх теж багато знаєте. Тому пропонуємо позмагатися, хто кого переговорить.
Хитру сороку спіймати морока,
А на сорок сорок – сорок морок.
Ему птах, літать не вміє,
Він про небо тільки мріє.
Дівчинка Люба всім людям люба,
Тому що Любі всі люди любі.
Фіалок не можна рвати –
Федя їх буде охороняти.
Ведуча. Діти, ви знаєте вже багато українських пісень. Адже пісня – це душа народу.
Народна пісня – голос невсипущий,
Душі людської вічне відкриття.
Вона ніколи, як і хліб насущний,
Не вийде з мови сущого життя.
(Учениця співає українську пісню)
Ведуча. Слова, слова… Вони такі всі різні…
Тривожні й тихі, радісні й сумні;
Є терпеливі, є жорстокі, грізні,
Лукаві й чесні, мудрі і смішні.
Ведуча. Український народ дуже любить жарти, усмішки. До вашої уваги кілька з них.
Схожі
Зайшов ослик до садка Вирвав з коренем дубок,
І зірвав листок з дубка. Замахнувся на ослиська:
А Іванко із городу: - Не підходь до саду й близько!
-Нащо нищиш ти природу? А осел з-за огорожі:
І мерщій побіг в садок, - Ми з тобою, хлопче, схожі!
Грицько Бойко
Хто кричав?
Йшов з лікарні Гнат селом, - Ні, - хлопчина їм сказав, -
А дружки й спитали: Не дуже боліло…
-Що, брат, боляче було, - А чого ж ти так горлав
Коли зуба рвали? В лікаря щосили?
Бо я став брикаться,
Йому щипці поламав
І … вкусив за пальця!
Грицько Бойко
Футболісти
Грали на подвір’ї Йде дідусь Кирило
Хлопчаки в футбол. І несе м’яча:
Петрик як ударив - Чий це, признавайтесь! -
І відразу – «гол»! Та гравці мовчать.
М’яч в чужу квартиру - А вікно розбилось? -
Тільки зашумів: Зважився Андрій.
Пауза у хлопців, Дід мугикнув: - Ціле.
Петрик занімів. – Ціле? Значить, мій!
Степан Гриценко
(Учні виконують танок «Гопак»)
Ведуча. Любов до Батьківщини починається з любові до маленької батьківщини – до місця, де ви народилися, до пам’яті про рідний поріг, стежки дитинства, до мудрої народної казки.
Ведуча. Немає у світі людини, яка б не любили або не чула казок. Ви, діти, знаєте багато з них, а чи зможете відгадати деякі? Отже, розпочинаємо вікторину «З якої це казки?»
1.«Я за три копи куплена, 4. Що за хатка на узліссі?
Упівбока луплена. Вся ворушиться, дрижить.
Тупу-тупу ногами, Де не взявсь Кабан біжить,
Сколю тебе рогами, Тут і Вовк іде, й Ведмідь,
Ніжками затопчу, Кожен в хатці хоче жить.
Хвостиком замету, Так же тісно їм усім -
Тут тобі й смерть…» Ось-ось-ось порветься дім.
(«Коза-Дереза») («Рукавичка»)
2. «Гуси, гуси, гусенята! 3. «Мій котику, мій братику!
Візміть мене на крилята Несе мене лиса
Та й понесіть до батенька. За кленові ліса,
А в батенька їсти й пити, За крутії гори,
Ще й хороше походити». За бистрії води…
(«Івасик-Телесик») («Котик і півник)
Ведуча. За легендою, ми живемо у райському куточку, який Бог тримав для себе, а подарував козакам в обмін на обіцянку берегти і збагачувати рідний край, дбайливо ставитися до його краси і людей, цінувати мову.
Ведуча. Ми прагнемо дотримуватися слова, даного нашими пращурами, дбаємо, щоб вічне українське слово звучало у кожному українському серці.
Учениця. Велична, щедра і прекрасна мова,
Прозора й чиста, як гірська вода, -
То України диво барвінкове,
Багата мова й вічно молода.
Учень. Живи, вкраїнське слово, процвітай!
Моє мале сердечко звеселяй!
В кожну сім’ю й оселю завітай,
де люблять і шанують рідний край.
Учениця. Щоб пам’ятали нині й назавжди,
якого роду доньки ми й сини.
Красу своєї мови бережи,
бо житиме вона – то житимемо й ми!
(Учні співають пісню «Немає України без калини». Слова Г. Клок. Музика М. Ведмедері)
Ведуча. Любі діти, шановні батьки, гості! Ось і закінчується наше свято. Ми були б дуже раді і щасливі, якби від сьогоднішнього свята наші діти залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови.
Ведуча. Вивчайте, любіть свою мову,
Як світлу Вітчизну любіть.
Як степів красу калинову.
Як рідного неба блакить.