Ознайомити дітей з українськими народними традиціями. Розширити знання дітей про застосування рушника та його призначення у побуті наших пращурів і в наш час. Домогтися осмислення учнями значення рушника у житті нашого народу, вироблення душевної потреби берегти його, як сімейний скарб. Викликати бажання вишити свій рушник. Виховувати почуття любові до своїх батьків, пошани до людей праці, гордості за майстринь, родичів, близьких. Сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання берегти родинні традиції, не забувати своєї національної культури.
СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ
« І НА ТІМ РУШНИЧКОВІ…»
МЕТА Ознайомити дітей з українськими народними традиціями. Розширити знання дітей про застосування рушника та його призначення у побуті наших пращурів і в наш час. Домогтися осмислення учнями значення рушника у житті нашого народу, вироблення душевної потреби берегти його, як сімейний скарб. Викликати бажання вишити свій рушник. Виховувати почуття любові до своїх батьків, пошани до людей праці, гордості за майстринь, родичів, близьких. Сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання берегти родинні традиції, не забувати своєї національної культури.
1 учень. Гостей дорогих
Ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом,
Любов’ю і миром!
2 учень. Для людей відкрита
Хата наша біла,
Тільки б жодна кривда
В неї не забігла!
Учитель. Доброго дня, дорогі гості! Запрошуємо Вас до нас на свято «І на тім рушничкові…», стати свідками традицій, обрядів пов’язаних з нашими українськими рушниками.
Учитель. Багато символів має наша рідна Україна, та невмирущим творінням талановитих рук українок є надзвичайно різноманітні вишивки. Серед них – рушник, символ єдності сім’ї, символ любові до землі, любої матусі, коханої дівчини, символ працелюбності нашого народу.
Український рушник…На ньому вишита доля нашого народу. На ньому переплелися і радість, і біль, і щастя, і горе. Від сивої давнини і до наших днів в радості і в горі рушник – невід’ємна частка нашого побуту. Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходиться наше життя.
Сьогодні на нашій виставці ми бачимо лише невелику кількість рушників, що зберігаються у наших родинах. У цих рушників було довге і багате подіями життя. Скільки цікавого можуть вони нам розповісти про ті звичаї, традиції, де вони були головними героями. Про деякі з них ми дізнаємося на нашому святі.
1 рушничок. Цей рушник багато років люди зустрічають з великою радістю. Він підносить дорогим гостям хліб і сіль. Це символ гостинності нашого народу.
На рушник святковий
Хліб кладемо з сіллю,
Щоб легкі дороги
Славили країну.
Щоб у нашій праці
І в гучнім весіллі
Шанували в світі
Над усе людину!
Цей рушник називають СВЯТКОВИЙ.
2 рушничок. У кожній хаті, на покутті, висіли ікони прикрашені рушником. Такий рушник називається ПОБОЖНИК.
3 рушничок. Весною , коли зеленіли хліба, люди виходили в поле родиною і тричі обходили поле, несучи на рушнику хліб і сіль, щоб виріс великий урожай.
Такий рушник звали ВРОЖАЙНИМ.
4 рушничок. Цей рушничок призначався для гостей. Господиня у знак поваги до гостя давала йому рушник, брала кухлик з водою і говорила:
«Вода у відеречку, братику вмийся,
Рушник на кілочку, братику втрися.»
Це рушник УТИРАЧ.
5 рушничок. Рушники є не лише прикрасою. Їх вішали над вікнами та дверима. Щоб ніяке зло не проникло до хати. Такі рушники називають ОБЕРЕГАМИ.
6 рушничок. Мати, проводжаючи сина в дорогу, замотувала хлібину і шматок білого
Полотна і промовляла:
«Ой прийми , синочку, рушничок від мене.
Від зла, від спокуси хай береже тебе.»
Такі рушники називають ПОДАРУНКОВИМИ.
7 рушничок. У кожній родині, де підростала дівчина,скриня мала повнитися рушниками.
Закріпленням шлюбу було «стати на рушник». У народі кажуть «На рушник стати – навіки друга мати». Це ВЕСІЛЬНИЙ рушник.
(ПІСНЯ «Рушничок»)
Учитель. Діти, сьогодні на нашому святі присутня майстриня з народної вишивки. Ви всі її добре знаєте – це наша вчителька, Валентина Миколаївна. Уже багато років вона займається вишиванням створюючи красу на полотні. Надаємо їй слово. (Виступ майстрині)
3 . Як веселка , мій рушник, різнокольоровий!
Все я вишила на нім: луки і діброви,
Річку, жито, синій льон,
Татуся у полі,
З білим бантиком дзвінок,
Що у нашій школі.
4. Рушничок, рушничок
Доня вишивала.
Червоненьку ниточку
на полотно клала.
Вишиваним рушничком
стіни прикрашала.
Мамо, рідна , подивись
Яка хата стала.
5. Хай сторона моя багата,
Красива квітами й людьми,
Найкраща в світі рідна хата
Під ясеновими крильми.
6. У ній тепло і очі мами,
І доброта її руки.
А над смутними образами
Горять барвисті рушники.
7 . Дивлюсь мовчки на рушник
Що мати вишивала,
І чую: гуси зняли крик,
Зозуля закувала.
8. Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-м’ята,
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась люба мати.
9. І біль із серця раптом зник
Так тепло-тепло стало.
Цілую мовчки той рушник,
Що мати вишивала.
Пісня «Моя мама вишиває рушничок»
10 . Рушникове обличчя веселе,
Обліта коровай на столі,
Закликає гостей до оселі,
Випромінює щедрість землі.
11. Рушничок на столі давній звичай,
Ним шлюбують дітей матері,
Він додому із далечі кличе,
Де в калині живуть солов’ї
12. Він простелений тим, в кого серце
Не черствіє й дарує тепло.
Хай цей символ сусідиться вічно
В нашій хаті на мир, на добро!
Учитель. Поки живе чоловік
Поки сходить і вруниться зілля –
Буде разом довіку рушник
Із началом весни і дороги,
Бо народ в цьому бачити звик
Віру в честь, у життя, в перемогу.
Пісня «Рушники »
7 . Дивлюсь мовчки на рушник
Що мати вишивала,
І чую: гуси зняли крик,
Зозуля закувала.
1 рушничок. Цей рушник багато років люди зустрічають з великою радістю. Він підносить дорогим гостям хліб і сіль. Це символ гостинності нашого народу.
На рушник святковий
Хліб кладемо з сіллю,
Щоб легкі дороги
Славили країну.
Щоб у нашій праці
І в гучнім весіллі
Шанували в світі
Над усе людину!
Цей рушник називають СВЯТКОВИЙ.
2 рушничок. У кожній хаті, на покутті, висіли ікони прикрашені рушником. Такий рушник називається ПОБОЖНИК.
3 рушничок. Весною , коли зеленіли хліба, люди виходили в поле родиною і тричі обходили поле, несучи на рушнику хліб і сіль, щоб виріс великий урожай.
Такий рушник звали ВРОЖАЙНИМ.
4 рушничок. Цей рушничок призначався для гостей. Господиня у знак поваги до гостя давала йому рушник, брала кухлик з водою і говорила:
Вода у відеречку, братику вмийся,
Рушник на кілочку, братику втрися.
Це рушник УТИРАЧ.
5 рушничок. Рушники є не лише прикрасою. Їх вішали над вікнами та дверима. Щоб ніяке зло не проникло до хати. Такі рушники називають ОБЕРЕГАМИ.
6 рушничок. Мати, проводжаючи сина в дорогу, замотувала хлібину і шматок білого
Полотна і промовляла:
«Ой прийми , синочку, рушничок від мене.
Від зла, від спокуси хай береже тебе.»
Такі рушники називають ПОДАРУНКОВИМИ.
7 рушничок. У кожній родині, де підростала дівчина,скриня мала повнитися рушниками.
Закріпленням шлюбу було «стати на рушник». У народі кажуть «На рушник стати – навіки друга мати». Це ВЕСІЛЬНИЙ рушник.
8. Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-м’ята,
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась люба мати.
9. І біль із серця раптом зник
Так тепло-тепло стало.
Цілую мовчки той рушник,
Що мати вишивала.
3 . Як веселка , мій рушник, різнокольоровий!
Все я вишила на нім: луки і діброви,
Річку, жито, синій льон,
Татуся у полі,
З білим бантиком дзвінок,
Що у нашій школі.
4. Рушничок, рушничок
Доня вишивала.
Червоненьку ниточку
на полотно клала.
Вишиваним рушничком
стіни прикрашала.
Мамо, рідна , подивись
Яка хата стала.
5. Хай сторона моя багата,
Красива квітами й людьми,
Найкраща в світі рідна хата
Під ясеновими крильми.
6. У ній тепло і очі мами,
І доброта її руки.
А над смутними образами
Горять барвисті рушники
10 . Рушникове обличчя веселе,
Обліта коровай на столі,
Закликає гостей до оселі,
Випромінює щедрість землі.
11. Рушничок на столі давній звичай,
Ним шлюбують дітей матері,
Він додому із далечі кличе,
Де в калині живуть солов’ї
12. Він простелений тим, в кого серце
Не черствіє й дарує тепло.
Хай цей символ сусідиться вічно
В нашій хаті на мир, на добро!
Діти виконують танок «Рушники»