Сценарій свята "Найкраще місто на землі - для мене ти, мій Львове!"

          (Зал святково прибраний дитячими фотографіями з рідного міста, стіннівками «Заочна мандрівка вулицями Львова», учнівськими малюнками, на яких представлено старовинний та сучасний Львів.

          У глибині сцени – екран, на який проектуються слайди старовинного Львова з комп’ютера, а на передньому плані зроблено макет княжого замку.

По боках сцени – Герб Львова.     Цитата.)

Тут плин віків, тут вічності верига,

Данила меч, Богдана булава.

Тут кожен камінь – літописна книга,

Славетної історії глава.)

П. Гоць

Ведучий:      Під сонцем цвіте

                       І під зорями квітне

                       Моє золоте, моє місто привітне –

                       Пекуча перлина отецької крові

                       В оправі моєї любові.

Учень:          Б`ю чолом тобі, витязю Львове!

                      Б`ю чолом вам, камінні леви!

                      Уклін вам, завулки, проспекти, майдани,

                      Уклін вам, братове львів`яни!

Учень:          Знаю гарних міст багато

                      І веселих, і малих,

                      Як життя нового свято

                      Львів наш рідний серед них.

                      Наче сонячна вершина

                      Серед пагорбів-холмів,

                      Наче батечко для сина,

                      Отакий для мене Львів.

Учень:   Рідне місто. Як багато значать для кожного з нас ці прості слова! Більше семисот років виповнилось нашому місту. Сім століть у підніжжя зелених Карпат стоїть наш стародавній, але вічно юний Львів.

(Відео, у якому  звучить пісня у виконанні О.Білозір «Найкраще місто на землі…»)

Учень:                    Хто не чув про город славний, стародавній?

                                Хто не чув про місто, княже місто Львів?

                                Це ж його Данило, король-лицар славний,

                                Заснував на славу й мурами обвів.

 

                                На горбі високім збудував твердиню,

                                Під горбом – палати, храми і двори.

                                Мов той лев, дивився Львів у далеч синю,

                                Краю вірний сторож кожної пори.

 

                                Хоч віки минали, Львів усе пишався,

                                Мов нев`яла квітка з українських нив,

                                В долі і в недолі з Києвом братався

                                І в роки неволі з ним про волю снив.

 

                                Хоч не раз в обличчя дмуть вітри ворожі,

                                І гуде над містом бурі дикий спів,

                                Все стояти буде левом на сторожі

                                Стародавнє місто, український Львів.

Учень:     Я люблю своє місто. Про Львів не можна говорити без любові. Для львів`янина – це його дім, його життя, його праця. Львів наче відкрита книга, з давніх і новітніх сторінок якої львів`яни черпають не тільки мудрість, але й снагу та натхнення.

Учень:      Це місто належить всім, хто хоче його любити. Усім, хто відчуває насолоду, вештаючись середмістям, кого заколисує бій годинника на ратуші. Щодня і щогодини  Львів готовий відкриватися кожному, хто повірить у його легенди.

Учень:       Хто розгадає таємницю ментальності мешканців, постійно залежних від кави. Хто навчиться розуміти львівську гвару і відрізняти «дефіляду» від «атракції», а «колежанку» від «філіжанки». 

Учень:      Хто, врешті, відчує колорит цього міста, яке ніколи не погодиться на статус периферії. Бо від народження Львів має амбіції центру Європи.

(Звучить музика)

Учень:    Більшість істориків, мистецтвознавців чи просто мешканців міста починають оповідь-мандрівку з древніх історичних місць – площі Ринок чи Високого Замку. Недаремно ж середньовічна частина Львова зарахована до світової спадщини ЮНЕСКО.

Учень:   Ми ж пропонуємо вам захоплюючу мандрівку по старовинному Львову з Головного двірця – залізничного вокзалу. Шлях нелегкий, водночас привабливий:

• питиметься пиво,
• смакуватиме кава,
• ласуватимуться цукерки і шоколад,
• мчатимуть весело трамваї
• привітно зустрічатиме Тарас Шевченко,
• перемовлятиметься з музою Адам Міцкевич,
• а ратушевий годинник сповістить, що минув ще один день із життя Львова.

Учень:     Оминаючи мальовничі зелені пагорби, потяг підкочується до залізничних воріт Галичини, найстарішого і наймодернішого вокзалу у Західній Україні. А колись, 4 листопада 1861 року, на залізничний вокзал Львова на шаленій на той час швидкості у 20 км на годину, прибув перший пасажирський потяг. Так було відкрито регулярне сполучення між Віднем і Львовом. (Звуки поїзда)

Учень:      Загалом до сучасного Львова є 8 в`їздів, разом з автовокзалом, аеропортом і, звичайно, Двірцем… Саме так, - Двірцем,- досі називають  корінні львів`яни свій залізничний вокзал.

Учень:       Його спорудили у 1904 році. За різних обставин вокзал тричі горів. Та, немов птах Фенікс, щоразу поставав з попелу та відновлювався. Львівський залізничний вокзал, що уже відзначив свій 100 літній ювілей, справедливо вважається одним із найпривабливіших та затишніших вокзалів в Україні.

(Звучить музика)

Учень:      Над містом височить Собор Святого Юра.

На горі замешкав змій Що не було спасу Княжич Лев пішов у бій – Вбив його відразу. На горі моливсь монах Викопав печерку, І на перемоги знак Збудував ще церкву. Згодом тут церкви були Щораз лепська кожна Врешті-решт таку звели, кращої не можна.

Святий Юрій на коні Цілить у дракона. Хай у крипті в Божім сні Сплять мужі церковні. Святий Юрій на коні Топчеться по змію, Щоб ніхто із нас не скнів, Але мав надію.

Учень:     У крипті Собору поховані визначні постаті, патріархи святої Церкви – Андрей Шептицький, Йосип Сліпий. Під час візиту до Львова у 2001 році в Митрополичих палатах Собору зупинявся Папа Римський Іван Павло II. У дзвіниці Собору є найдавніша пам`ятка українського ливарництва – дзвін, вилитий 1341 року.

Учень:      Вулицею Листопадового Чину наближаємось до центру міста. Національний Університет імені Івана Франка. Цей навчальний заклад один із найстаріших в Україні.

 Учень:           Біля університету шум зелених верховіть.

                        Я приніс букет поету, що в граніті тут стоїть.

                        Шапку перед ним скидаю у пошані я, школяр.

                        Це Іван Франко, я знаю, наш великий Каменяр.

                        Нам Франкове слово світить сяйвом рідної землі,

                        І усі ми – львівські діти -, всі, як є, - каменярі.

Учень:   Далі, прямуючи вулицями, потрапляємо у самісіньке серце Львова – на площу Адама Міцкевича. На місці сучасної площі в XV столітті сходилися дві притоки Полтви. Посередині ріки був маленький острівець, на ньому побожні львів`яни встановили фігуру Божої Матері.

Учень:    Вона  досі на тому місці, хоча від річок і мочарів не залишилося і сліду. У центрі площі з 1905 року височить пам`ятник Адамові Міцкевичу  - польському поетичному світочу.

Учень:       Проспект Свободи. Назва відповідає дійсності. В центральній частині проспекту Свободи вражає своєю величчю та неповторністю пам`ятник Великому Кобзареві, зведений у 90-х роках минулого століття.

Учень:     Львівський національний академічний театр опери і балету імені Соломії Крушельницької є неперевершеною архітектурною перлиною не лише Львова, а й усієї України. Заради спорудження будівлі театру було змінено русло річки Полтви. Саме на місці її русла і постала ця велична споруда.

Учень:    В цьому театрі дарувала своє чарівне сопрано неперевершена оперна співачка Соломія Крушельницька, чий талант співу був визнаний всією Європою. (Звучить спів оперної співачки)

Учень:     Солідніший вік має ще один прославлений театр – імені Марії Заньковецької. Заньківчани мають ціле сузір`я, співаків,  славетних акторів,  диригентів.

Учень:     А тепер вирушаймо у саме серце нашого міста – на площу Ринок. Ця площа має особливе значення для Львова. Колись вона була основним базарним майданом міста. На ринку відбувались різні святкові процесії та зібрання. Тут місто зустрічало високих гостей, укладало торговельні угоди, влаштовувало жорстокі судилища.

Учень:      Давно минули ті часи, коли на площі вирувало торгове життя, з усіх країв з`їжджалися на ярмарки чужоземні купці, а крамарі на всі голоси вихваляли свій крам. Важко уявити собі, що на місці ошатної бруківки колись було болото, в якому одного разу навіть загрузла карета австрійського цісаря.

 Учень:              Кам`яниста, квадратова

                           У самісінькій середині

                           Площа Ринок – серце Львова

                           З давніх-давен і понині.

                           Вулички біжать від неї

                           На усі чотири боки…

                           Є тут статуї, музеї,

                           Серед площі – дім високий.

                           Не так дім, як сіра вежа

                           Із годинниками в мурі…

                           Біля входу – леви стежать –

                           День і ніч очей не жмурять.

Учень:     Першу Ратушу на площі Ринок заклав князь Володислав Опольський у 70-х роках XIV століття. Вже від 1404 року на ратушевій вежі був годинник. Той, що відбиває час зараз, створений 1851 року у Відні. (Відео «Бій годинника»).

Учень:      Оточують площу Ринок 44 будинки, над порталами яких можна побачити вирізьблених левів. Цікаво, що будинки в середньовічному Львові не нумерувалися. Їх називали іменами власників  або давали символічну назву: дім Корнякта, будинок Бандінеллі, «Під оленем», «Під лебедем», «Башта», Чорна кам`яниця.

Учень:     Неповторною окрасою Ринку є скульптури на його кутках. І чотири фонтани з фігурами греко-римських богів – Нептуна, Діани, Адоніса та Амфітріти. Всі роботи талановитого майстра Вітвера постали на площі понад 200 років тому.

 Учень:            Ой, до серця тулиться

                         Рідна львівська вулиця.

                         Вулиця весела, піснею дзвінка,

                         І Проспект Шевченка,

                         Стрийська і Зелена,

                         І стара Підвальна,

                         І Франка,

                         Кожна щось нагадує,

                         Спогадами радує,

                         Навіває смуток,

                         Родить щирий сміх.

                         Скільки тут проходжено,

                         Скільки мрій знаходжено

                         На каменях сірих,

                         Дорогих!

Учень:        Зміна влад і культурних впливів залишили неповторний відбиток не лише на архітектурі міста, але й на побуті, звичках, традиціях, мові його мешканців. У колоритній Львівській говірці зустрічаються польські, німецькі, угорські, єврейські слова, які додають неповторного шарму звичній українській мові.

(Звучить «Пісня про Львів»)

Учень:    Ми всі трохи стомились, і нам потрібно відпочити. А найкраще місце для цього – львівська цукерня. Вважають, що перша цукерня у Львові постала саме на площі Ринок. Це було улюблене місце відпочинку для всіх верств городян. (Звучить пісня «Тільки у Львові»)

Учень:     Цукерні полюбляли відвідувати львівські батяри – хлопці, котрі дуже любили позбиткуватися.

(На сцену виходять хлопці)

• Дорогу, дайте дорогу! А то буде, як з іншими.
• А як було з іншими?
• А так, що не хотіли дорогу давати. То мусив їх обходити!
• А хто тебе так відлупцював?
• А, то Влодко з Левандівки.
• А ти що, не міг здачі дати?
• Та я дав, але перед тим!

(Пісня батярів).

Учень:     Значну частину вільного часу львів`яни проводять, смакуючи каву, і віддамо належне, розуміються на ній. Лише вдихнувши запах, яким просякнуте повітря у місті, тільки ковтнувши каву, розумієш її притягальну силу.

Учень:     До Львова туристи спеціально приїжджають, щоб випити кави, щоб зустрітись на каві, щоб купити каву. У Львові було багато кав`ярень, більшість з них мали власне неповторне обличчя і стиль.

Учень:    Львів з давніх-давен славився своїми солодощами, а з середини 19 століття львівський шоколад експортували до країн Європи. Такого смачного і красивого шоколаду ви не скуштуєте більше ніде, бо всі рецепти тримають у найсуворішому секреті.

 

Учень:      Львів повен сонячних проспектів, старовинних майданів, таємничих вуличок. Львів  неповторний – ранковий чи вечірній, весняний чи осінній, сполосканий липневою зливою чи притрушений молодим сніжком. А які красиві львів`янки в будь-яку пору року.

( Пісня «А я панночка зі Львова»).

Учень:    Ліворуч від площі Ринок, йдучи вулицею Підвальною, стіна міського арсеналу, збудованого 1556 року. Звели його практично неприступним. Опинившись перед стіною Арсеналу, ворог був приречений, бо потрапляв під нищівний перехресний вогонь з бійниць. Зараз в арсеналі відкрито один з найкращих  Музеїв зброї.

Учень:  Порохова вежа. Назва старовинної фортеці в оману не вводить. Там справді зберігали порох. А в мирні часи тут тримали зерно. Згодом вежу віддали під будинок архітекторів.

 Учень:     У Львові є гора, зелена і врочиста

                  Вона – немовби дужі груди міста.

                  Нескорений Велет – гордий красень Львів

                  Вбира вітри і запахи полів.

                  Одвік гора Високим Замком зветься

                  Легенда сива, мов туман, снується

                  Між буків світлокосих і грабів, -

                  Легенда – гомін далини віків.

Учень:       Перша згадка про Львів, вміщена в Галицько-Волинському літописі, датується 1256 роком. Саме тоді князь Данило Галицький заснував наше місто і назвав його на честь свого сина Лева.

Учень:       Раз Данило був на ловах

                   І у лісі заблудив.

                   Довго він шукв дороги,

                   Довго в пущі він ходив.

                   Аж виходить на поляну!

                   Ні дороги, ні стежок,

                   На поляні горб високий,

                   вкритий килимом квіток.

                   - Ось де місце для твердині! –

                   З уст зірвалися слова, -

                   Тричі голову розіб`є, -

                   Доки візьме татарва!

                   Вже і місто будувати

                   Він над Полтвою звелів.

                   І на славу Льва-князенка

                   Князь назвав це місто – Львів.

Учень:       Довго я не розумів,

                    Звідки в міста назва – Львів.

                    Брата старшого питаю:

                    А ти знаєш?

                    Каже: знаю,

                    Князь був, Галицький Данило,

                    Сім віків перекотило,

                    Як дзвеніла княжа слава

                    Та не тільки в славі справа –

                    Сумував князь, що один…

                    Народився в князя син!

                    Сильним будь,

                    Наш рід прослав

                    (Левом сина князь назвав).

                    Щоб віки жила ця днина!

                    Місто князь як будував, -

                    Дав йому імення сина.

                    Так от з княжих ще часів

                    В міста горда назва – Львів.

(Пісня «Львове мій»)

Учень:   Саме тут сім віків тому була збудована фортеця Високий Замок. Перезимувавши тут одну зиму серед лютого завивання північного вітру і відчувши незручність житла на крутому схилі, Данило був дуже незадоволений цим місцем. І тоді король збудував інший замок – Низький – на місці, де тепер є театр імені Марії Заньковецької та площа перед ним. Цей замок був більш пристосований до життя.

 Учень:              Розповів дідусь мені,

                            що колись у давнині,

                            Як годилось, на вершині, там

                            Там, де телевежа нині

                            Княжий замок красувався.

                            Княжа в нім жила сім`я вся:

                            Князь Данило і княгиня –

                            Жінка, мати, господиня.

                            І малим тут княжич Лев

                            бігав, грався між дерев…

                            А внизу, від замку близько

                            Вартувало вірне військо…

                            Війська сила немала

                            Наше місто стерегла:

                            Бо і турки, і татари

                            Набігали, наче хмари –

                            Так  в старій пожовклій книжці

                             Написали літописці.

Учень:       Зараз недоторканним зостався лише фрагмент замкової стіни під горою. Австрійська влада дозволила насипати на Замковій горі символічний курган-могилу. Зараз тут оглядовий майданчик, який дає змогу оглянути красу та велич Львова.

Учень:              Зовсім не казка, ані не сон це

                           В подолок липа тут ловить сонце.

                           А клен з каштаном щоднини  нишком

                           Свій ріст рівняють на телевишку.

                           Шумлять дерева – весни знамена,

                           Високий замок – гора зелена.

                           Гора зелена, трава шовкова –

                           Все місто видно й навколо Львова!

Учень:      Небагато міст можна порівняти з музеям просто неба. Саме до них належить Львів, у чудових архітектурних ансамблях і пам`ятках якого втілена складна історична доля.

Учень:     Є у львів`ян і своя гордість – Герб із зображенням Лева. Недарма ще в сиву давнину складено легенду: коли місто в небезпеці, леви, хоч і кам`яні, прудко зриваються із своїх місць так, що гримить бруківка.

Учень:         Мінялись епохи на тлі віків,

                      Мінявся і замок, і дзвін вічевий,

                      Мінялися відтінки в імені «Львів»,

                      І тільки незмінні камінні леви.

                      Ті леви, як сфінкси у краю своїм,

                      Недремно у Львові стоять на бруку, -

                      Такі добродушні, що можна їм

                      У пащу без страху покласти руку.

                      Хоч різьблені з каменю вони

                      А грива – погляньте – немов шовкова!..

                      Ті леви, як воїни в час війни,

                      Стоять вік у вік на сторожі Львова.

(Пісня «Левеня із міста Лева»).

Учень:      Леви є у місті всюди. Старовинні і сучасні, сонні і пильні, кам`яні і металеві, сповнені власної гідності і відчуття сили. Один такий лев, мабуть, найстарший, покинув віднедавна свою варту на Високому Замку та віднині вірно оберігає Італійський дворик у кам`яниці Корнякта, що на площі Ринок,6.

Учень:         Тінь грайлива від дерев,

                     Кам`яний  у тіні лев.

                     В ніздрях – вітер, жар в очах,

                     Буйна грива, що аж страх.

                     Так стоїть лев день і ніч

                     Протягом цілих сторіч.

                     В тінях-затінках дерев

                     Не один у Львові лев.

                     Може, сотня, може, дві,

                     І всі леви – вартові.

                     Як зачепить нас хто-небудь,

                     Леви зразу заревуть.

(Вірш звучить під мелодію М.Скорика)

Учень:  Львівські кам`яниці бачили таких визначних світочів української культури, як Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Іван Франко. З іменем Львова пов`язана діяльність першого президента України Михайла Грушевського.

Учень:      У 30-х роках XXстоліття Львів називали «маленьким Парижем». Певне, мали на увазі велику кількість театрів, музейних закладів, кав`ярень, ательє скульпторів і художників, букіністичних книгарень.

Учень:      Це колиска таланту українських митців – Корнила Устияновича, Івана Труша, Олекси Новаківського, Олени Кульчицької.

Учень:     Львів – могутня симфонія, що надихала Ференца Ліста, Миколу Лисенка, Філарета Колессу, Станіслава Людкевича, Соломію Крушельниьку, Володимира Івасюка та багатьох інших композиторів і співаків.

Учень:     Сьогодні ми з гордістю можемо сказати: «Це було вперше у Львові!»

• Відкрита перша в Україні аптека, де вперше засвічується гасова лампа;
• Перший в Україні кінний трамвай;
• Перше в Україні таксі;
• Перша в Україні залізниця між Львовом і Перемишлем;
•  Заснована перша братська школа;
• Перший телеграф в Україні з`явився в 1852 році і тоді ж було відкрито урядову телеграфічну станцію у Львові;
• Першою книгою, надрукованою в Україні механічним способом був «Апостол», виданий у Львові Іваном Федоровим;
• Перша у Львові кав`ярня відкрилась у 1826 році.

Учень:     У львів`ян завжди було шанобливе ставлення до книжки, тож не дивно, що сьогодні Львів – книжкова столиця України, де щорічно проходять книжкові форуми.

Учень:    У Львові діє найстаріша в Європі сейсмічна станція, найдовший водогін, най… Цей перелік ще можна продовжувати.

Учень:       Прикрасою міста є пам`ятник Тарасові Шевченку, Михайлові Грушевському, Маркіянові Шашкевичу, Данилові Галицькому.

(Відео-кліп пісні Кузьми Скрябіна «То є Львів»).

Учень:       Львів`янам і гостям у будь-якій частині міста відкривається його краса: в сучасних висотних будинках і любовно відреставрованих старих, у буйній зелені парків та скверів.

Учень:    До найкращих парків світу належить Стрийський парк. Своєрідний ландшафт, прекрасні пейзажі, багата і різноманітна рослинність, тінисті алеї, духмяні квітники зробили його найулюбленішим місцем відпочинку львів`ян. Окрасою парку є невеличке озерце, де плавають білі лебеді.

Учень:     У Львові є знаменитий лісопарк Шевченківський гай, де розташований  Музей народної архітектури та побуту.

Учень:   Чудовий Львів навесні, коли його гори і пагорби вкриваються ніжною зеленню. Восени наше місто, мов казка. Відомо, що Львівська осінь – золота пора року: сонячна, тепла, лагідна. Навіть дощ не може зіпсувати настрій львів`янам. І починається він саме тоді, коли ми забуваємо вдома парасольки.

(Танець з парасольками)

Учень:                    Знов падав дощ і музику осінню

                                 Заграли краплі на брудному склі.

                                 Знов падав дощ, десь гілку непомітно

                                 Поцілували губи дощові.

                                 Байдужі краплі скачуть по калюжах

                                 І те-а-тет: я й пожовтілий сад.

                                 Застигли краплі, дощові сюжети,

                                 Й маестро-вітер на вогких очах.

(Відео-кліп на пісню «Дощ на вулицях Львова» групи «Монте Крісто»).

Учень:        Львів – велике європейське місто, яке має добрі перспективи для розвитку культури, науки, туризму, торгівлі. В нашому місті поєднались сива давнина і сучасність.

Учень:       Гасло міста – «Львів відкритий для світу». Кожного дня наше дивовижне місто чекає на тебе, щоб вразити неповторною красою та атмосферою.

Учень:      Горджуся Львовом і росту для нього.

                   Не знаю міста іншого такого,

                   Що тут по львівськім посивілім бруку

                   Ходити вчивсь я з мамою за руку.

                   Слова найперші вимовляв за татом,

                   Сміявся, плакав. Львів – це мій початок.

                    І де б не був я, серцем полум`яним

                   Скажу по праву: «Я малий львів’янин!»

 

Учень:   Ми пишаємося Львовом – його полум` яною невгасимістю, вогненною вірою у свої сили. Ми пишаємося Львовом як джерелом загальноукраїнського відродження. Ми – львів`яни одні з перших підтримали Помаранчеву революцію, із Львівського Майдану розпочалась Революція Гідності.

Учень:    Можливо, є міста на світі кращі:

                Такі, як Рим, як Відень, як Мадрид…

                Але для мене наші львівські хащі –

                І корінь мій, і мій прадавній рід.

                Тут плин віків, тут вірності верига,

                Данила меч, Богдана булава.

                Тут кожен камінь – літописна книга,

                Славетної історії глава.

                Лунає дзвін із Юрського собору,

                У новий посвіт кличе Каменяр.

                Високий Замок знаменує гору,

                що зносить дух до сонця з-поза хмар.

                Львів – моя княжа столиця.

                Львів – наше місто звитяг,

                Душ праотцівська світлиця,

                Доля народу і стяг.

Учень:     Ми любимо своє місто, в якому переплелися минуле і сучасне, в якому народжувалась і зберігалася упродовж віків національна ідея.

Учень:              Золотава й небесно-шовкова

                           Велич рідного красеня Львова.

                           Я люблю своє місто за те,

                           Що воно синьо-жовто цвіте.

                           Львів – соборності Говерла:

                           Тут співають «Ще не вмерла…».

                           Незалежність тут живе..

(Відео-кліп на пісню «Львів» групи «Плач Єремії»)

Учитель:      Любі львів`яни!  Бажаємо вам щастя і добра, здоров`я і наснаги на творчу працю в ім`я розквіту нашого міста і всієї України. Хай увійде у кожну львівську оселю сьогоднішнє свято, хай воно розквітне у серці кожного львів`янина та у серцях всіх наших гостей.