20 червня о 18:00Вебінар: Особливості організації навчальної діяльності учнів, що мають розлади аутистичного спектру

Сценарій свята "Посвята в громадяни України"

Про матеріал
Сценарій свята "Посвята в громадяни України", яке можна провести після отримання всіма учнями класу паспортів, які замовлялися колективно.
Перегляд файлу

Сценарій

урочистої церемонії

 

Посвяти в громадяни України

 

 

Святково прибрана зала, в центрі –Державний Герб України, вислови:

 

„Дозволь мені, мій вечоровий світе, „Вищий патріотизм – пристрасне,

 упасти зерням в рідній борозні”  безмежне бажання користі Батьківщині”

(В. Стус)    (М. Чернишевський)

 

В президії – почесні гості свята: представник паспортного столу, сільський голова, директор школи, перша вчителька, батьки.

 

Під тиху, спокійну музику учень або учениця за кулісами читає вірш:

 

Україно моя, мій щасливий барвінковий краю,

В солов’їних гаях, в жайворонковій пісні в полях,

Рідна земле моя, я ріднішої в світі не знаю,

Україно – ти пісне моя!

 

Україно моя - ти колиска козацького роду,

Ти заново у крові зродилась немов немовля.

Рідна земле моя, ти здобула жадану свободу.

Україно – ти пісне моя!

 

Ми – щасливий народ і щасливими будем довіку.

Україна, як мати, на цілому світі одна.

Україно моя, ти перлина віків споконвіку.

Україно – ти пісне моя!

 

Відкривають свято учні 1-4 класів:

 

Учениця:    Моя найкраща в світі сторона,

    Чарівна, неповторна Україна!

    Для мене в цілім світі ти одна –

    І рідна, й мила, дорога, єдина!

 

Учень: Ми всі – малі пагінчики твої,

 Прийшли у світ, щоб в нім добро творити.

 Хоч, може, й кращі є на цій землі краї,

 Та нам судилось в Україні жити.

 

Учениця: Ми – патріоти – дочки і сини

 Для твого блага все в житті здолаєм.

 Бо ти – найкращий, краю мій ясний!

 Вітчизну й матір ми не вибираєм!

 

Учень: А просто любимо, бо це земля свята,

 Вона нас народила і зростила.

 Вітчизною зовемо неспроста.

 Бо нам дала вона і душу, й крила.

 

Учениця: Люблю тебе, Вітчизно, мила україно,

 Бо щастя жити ти мені дала.

 Для мене ти одна – і рідна, і єдина,

 Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

 

Учень: Я – твій громадянин, я прагну підростати,

 Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла.

 Моя свята і рідна, Україно-мати,

 Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

 

(пісня „Ми – маленькі козачата”)

 

Класний керівник:       Я – твій громадянин, я прагну підростати,

   Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла...-

так каже сьогодні другокласник Назар, молоденький пагінчик кремезного дерева українського роду. Ми ж нині зібралися в цьому залі, щоб привітати тих, хто перетворився уже з пагінчиків у міцні віти дерева українського родоводу. Бо сьогодні в школі свято – завтрашні її випускники, нинішні дев’ятикласники, стають повноправними громадянами України. То ж запросимо їх до нашого залу.

 

(звучить козацький марш, учні 9 класу парами заходять до залу)

 

Президент школи:

„Школа! До внесення Державного Прапора України стояти струнко! Прапор внести!”

 

Класний керівник:   Церемонія Посвяти у громадяни України оголошується відкритою!

(звучить Державний Гімн України)

 

Класний керівник:   Бути громадянином... Що це означає? Тлумачні словники стверджують, що громадянин – це людина, яка має права, встановлені державою, і виконує обов’язки перед державою. Основний зміст громадянства полягає в тому, що воно дає особі Батьківщину, а та, відповідно, цю особу захищає. Отже, громадянином є кожен уже за фактом свого народження. Ним є і свідомий громадянин-патріот, ним є і злочинець, який відбуває покарання, і бомж, і малятко, яке щойно народилось. Але, все-таки, хто такий свідомий громадянин-патріот? Які покладаються на нього обов’язки? Щоб бути свідомим громадянином, треба над собою працювати, виробляти в собі високі риси характеру, специфічно мислити, займати активну життєву позицію, прагнути бути взірцем для інших.

Тому вважаємо за потрібне нагадати вам, наші юні громадяни, які риси кожен з вас повинен мати, до чого прагнути, яким повинен стати, щоб бути свідомим громадянином України.

 

(учні 10-11 класів проголошують ознаки свідомого громадянства):

 

Учениця:  Свідомий громадянин-патріот України – це патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність і мужність, суспільна ініціативність і активність, готовність трудитись для розквіту Батьківщини, захищати її, підносити міжнародний авторитет.

 

Учень:  Свідомий громадянин-патріот України – це повага до Конституції, законів української держави, прийнятих у ній правових норм, сформована потреба в їх дотриманні, висока правосвідомість.

 

Учениця:  Свідомий громадянин-патріот України – це досконале знання державної мови, постійна турбота про піднесення її престижу й функціонування в усіх сферах суспільного життя й побуту.

 

Учень:  Свідомий громадянин-патріот України – це повага до батьків, свого родоводу, до традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього як до представника, спадкоємця і наступника.

 

Учениця:  Свідомий громадянин-патріот України – це дисциплінованість. Працьовитість, завзятість, творчість, почуття дбайливого господаря своєї землі, піклування про її природу, екологію.

 

Учень:  Свідомий громадянин-патріот України – це фізична досконалість, моральна чистота, висока художньо-естетична вихованість.

 

Учениця:  Свідомий громадянин-патріот України – це гуманність, шанобливе ставлення до культури, традицій, звичаїв інших народностей, що населяють Україну, висока культура міжнаціонального спілкування.

 

Класний керівник:   Патріотична свідомість, громадянська відповідальність і мужність – це і є та велика любов до Вітчизни, яка живе у кожному серці, адже Батьківщина – це найдорожче місце на землі, бо звідси починає свій шлях людина. Де б вона потім не проживала, де б не була, а в своєму серці нестиме завжди ті стежини, поля, луги, гаї, ту річечку і дзюркотливий струмочок, в якому купалось веселе й дзвінке дитинство.

 

(виступають учні 8 класу)

Учень: У нас любов до Батьківщини

 Іде із серця глибини.

 Ми – громадяни України.

 Її ми дочки і сини.

 

Учениця: Хоч за походженням людини

 Й тече у жилах інша кров,

 Ми – громадяни України,

 До неї вірна в нас любов!

 

Учениця: Тут народились ми й живемо,

 Тут щастя випало рости.

 Палку любов в серцях несемо

 Ми – українці, я і ти.

 

Учень: І сила, й мудрість до людини

 Від матері-Вітчизни йде.

 Ми – патріоти України,

 І кращої нема ніде! 

 

Учениця: Нам наймиліша і єдина

 Вітчизна за усі світи!

 Чарівна, рідна Україна!

 Ми – українці, я і ти!

 

Класний керівник:   А зараз настає найурочистіший момент сьогоднішнього свята. Юні громадяни України! Зараз ви отримаєте основний документ, що засвідчує вашу приналежність до нашої Вітчизни – паспорт громадянина України.

Право вручити паспорти надається сільському голові …

 

Класний керівник:  З вітальним словом до юних громадян України звертається:

  • сільський голова;
  • директор школи;
  • перша вчителька;
  • батьки (після виступу представника від батьків всі батьки підходять до своїх дітей, вітають їх і дарують квіти).

 

Класний керівник:   А тепер, напевно, варто проголосити ті права, які має кожна людина, кожен громадянин України, які гарантуються йому Конституцією.

 

(учні 10-11 класів по черзі зачитують статті Конституції):

 

  1. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей (ст.23 Конституції України);
  2. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство (ст.25 Конституції України);
  3. Кожна людина має невід’ємне право на життя  (ст.28 Конституції України);
  4. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість (ст.29 Конституції України);
  5. Кожному гарантується право на свободу думки і слова,  на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст.34 Конституції України);
  6. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання (ст.35 Конституції України);
  7. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст.38 Конституції України);
  8. Громадяни мають право мирно, без зброї, проводити мітинги, збори, походи і демонстрації (ст.39 Конституції України);
  9. Кожен має право на працю (ст.43 Конституції України);
  10. Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст.45 Конституції України);
  11. Кожен має право на охорону здоров’я (ст.49 Конституції України);
  12. Кожен має право на освіту (ст.53 Конституції України);
  13. Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки (ст.57 Конституції України);

 

Класний керівник:  То ж які обов’язки мають виконувати громадяни України?

 

(учні 10-11 класів по черзі зачитують обов’язки):

 

  1. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України (ст. 65 Конституції України);
  2. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66 Конституції України);
  3. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законами (ст. 67Конституції України);
  4. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції України);

 

 

Класний керівник:  А тепер настав час  проголосити слова „Обіцянки Україні”

 

(до слова запрошуються учні 9 класу)

 

Учень: Одержуючи паспорт громадянина, ми урочисто обіцяємо тобі, Батьківщино:

Учениця: носити його з честю і гідністю;

Учень: своєю сумлінною працею примножувати твою славу, твоє багатство;

Учениця: понад усе шанувати працьовитість і майстерність, чесність і правдивість;

Учень: обіцяємо бути вірними Україні та її народові.

Всі: Обіцяємо!

 

(Пісня „Україна” ( муз. і слова Т.Петриненка) )

 

Учень: Я – українець, ні, я не хизуюсь,

 Пиха, погорда – не моя біда,

 Але цуратися свого народу,

 Соромитись його – не випада.

 

Учениця: Мій родовід чітким своїм корінням

 Сягає пра, пра, пра – глибин,

 Де скімлять кості запорожців,

 Де супостат спіткнувся не один.

 

Учень: Я – не окремішній, не винятковий,

 Я – вірний брат усім братам,

 Але не безіменний, ні, з ім’ям.

 Я – українець, ясно вам?

 

Учениця:  Нема Вітчизни кращої, здається!

 З її землі наснагу й мудрість п’ю.

 Тепло долонь, і розуму, і серця

 Я Україні милій віддаю!

 

Учень: Її громадянин і патріот держави –

 Я все зроблю для блага і тепла.

 Для процвітання України й слави,

 Щоб незалежність вічною була.

 

Учениця: Щоб розквітав мій край в ряснім суцвітті,

 У мирі, щасті і в людськім теплі.

 Моя Вітчизно, найрідніша в світі,

 Ти наймиліша, Україно, на землі!

 

Учень: Здоров’я й сила від землі береться,

 А волю загартовую свою.

 Тепло долонь, і розуму, і серця

 Я Україні милій віддаю!

(Пісня про Україну)

 

Учениця: Ця земля колише вічно жито,

 Береже співучі ручаї.

 В цій землі, веселкою сповитій,

 Сплять суворі прадіди мої.

 

Учень: Б’ють живі джерела під землею,

 І Дніпро гримучий не змілів.

 Так, я рідний син землі цієї,

 Так, я син великої землі.

 

Учень: Я – мала частина України:

 Щастя, горя, усміху і сліз.

 Прабатьків прославлена дитина,

 Що воздвигли Запорозьку Січ.

 

Учень: Україно моя барвінкова!

 Переконаний твердо у тім,

 Що мені усміхнулася доля

 Народитись під небом твоїм.

 

Учень: Вірний цьому святому куточку,

 Де сади – не сади – вишняки,

 Мережкову вкраїнську сорочку

 Одягну у далеку світи.

 

Учениця: І пройду по твоїх росянистих

 Незабутих козацьких степах,

 Де Чумацький возами повиснув,

 Де сам день чебрецями пропах.

 

Учениця: Рідна земле моя,

 Усміхнися мені рушниками,

 Зодягни в вишиванку,

 Піснею душу зігрій.

 Уклонюся за все,

 Що надбала мені ти віками,

 І що стільки в мені

 Розбудила крилатих мрій!

(танець з рушниками)

 

Класний керівник:  З вітальним словом звертаються до наших винуватців свята їхні молодші друзі (учні 1-4 класів)              :

 

Учениця: Любі наші старші друзі,

 Щиро вас вітаємо,

 Добра і щастя вам бажаємо!

 

Учень: Ми хочемо нагадати вам правила народної мудрості.

 

Учениця: Живи так, щоб батькові і матері не було соромно за тебе від людей.

 

Учень: Тільки в чесній праці твоя добра справа.

 

Учениця: Контролюй вчинки своєю совістю, дбай про честь свого роду.

 

Учениця: Не допускай, щоб хтось збиткувався над тобою і твоїми батьками.

 

Учениця: Мужньо борони правду, бо лише правдою сильний народ.

 

Учениця: Іди до людей з добром, то й від людей добро буде.

 

Учень: Не чини зла, бо люди засміють.

 

Учениця: Бережи батьків своїх, люби свою країну, як батьків.

 

Класний керівник:  Що ж, настала пора і мені привітати своїх вихованців.

Дорогі мої учні! Відбулася знаменна подія у вашому житті – кожен з вас одержав паспорт громадянина України. Проведено незриму межу між дитинством і змужнінням. Всі ви досягли тієї пори життя, коли вчорашні діти стають свідомими громадянами. Дозвольте мені вручити вам перші ваші візитні картки. Вони представлятимуть вас просто громадянами держави, але я більш ніж впевнена, що через років 10-15 ці візитки доповняться словами „директор”,  „начальник відділу”, „менеджер”, „завідувач кафедрою”, „приватний підприємець” та іншими. Хочу також роздати вам „Пам’ятки молодого громадянина України”, в яких виражено основні принципи, якими ви маєте керуватися у житті: (зачитати)

 І якщо, боронь Боже, випаде колись нагода стати на невірний шлях, зверніться до цієї Пам’ятки, згадайте сьогоднішнє свято, своїх однокласників, вчителів, класного керівника, батьків, пригадайте, чого вони вас навчали, якими прагнули бачити, і оберіть правильне рішення, єдино вірний путь – путь правди, добра, милосердя, поваги, гідності та любові.

Я щаслива за вас, горда за вас. Вірю у ваше прекрасне майбутнє. Тому хочу звернутися до вас з такими словами:

 

 

 

Ви – юний цвіт нової України,

У ваші очі дивиться народ,

Верстати шлях вам суджено єдиний:

Під кольорами сонця й небо сині

Сягнуть в житті небачених висот.

 

Ви – українці вдачею і словом,

Вам до лиця і щирість, і любов.

Усім співала ненька колискову

І купіль готувала любисткові,

Щоб добротворцем кожен в світ пішов.

 

Не довелось вам падать на коліна

Під знавіснілих яничарів крик.

Сьогодні – час великого прозріння:

Шукайте в праці й злагоді спасіння,

І вас Господь благословить навік!

 

(Виходить Україна – дівчина в українському костюмі, в руках – букет з калини, колосків жита, пшениці, обв’язаний блакитною і жовтою стрічками):

 

Я – не окраїна, я – не руїна.

Я – Україна, я – Україна!

Навік обрала собі дорогу:

Іду до Бога, іду до Бога.

Мій шлях ізмірить єдина міра –

святая віра, святая віра.

Не знаю, хто там у центрі світу,

Я ж – в центрі світла, і в центрі – світло.

Кличу вас, люди, зліва і справа

В святу державу, в мою державу.

В країну сонця, добра й свободи

Рушай, народе, рушай, народе!

Нас порятує від зла і крові

Голос любові, голос любові.

Вже час позбутись лиха-сваволі,

Плекаймо волю, плекаймо волю!

Пора звільнитись нам від прокляття –

Єднаймось, сестри, єднаймось, браття!

Плакати годі, годі тужити –

Нумо творити, нумо творити!

Будем служити Богу одному,

І більш нікому, більше нікому!

Лиш перед Богом я на колінах.

Я – Україна, я – Україна!

 

(Учні 9 класу по черзі запитують в України):

 

  •   Чи ти в лузі не калина, Україно?
  •   Чи не твій то голос лине солов’їно?
  •   Не калина ти на плахтах материнських?
  •   Не калина ти на рушниках сестринських?
  •   Чи мости не прокладала калинові?
  •   Не цвіла у калиновім дивослові?
  •   Чи ти  в лузі не калина, Україно?
  •   В синє небо не задивлена дитинно?
  •   Чи віками не страждала ти, калино?
  •   Чи Чорнобилем не згірчена полинно?

 

Учень:  Синє ж небо і криниця повновода,

   Де відбилась, Україно, твоя врода,

   Віти й трави тихо моляться уклінно:

 

Всі:  Невмируща будь, калино-Україно!

 

Учень:  Всевишній Боже, світу Володарю,

Прийми молитву, мого серця спів:

До стіп твоїх складаю щиру дяку.

Що українцем ти мене створив.

 

Учень:   І що така велика і багата

   Моя землиця рідна, немов рай.

За те, що я героям стався братом,

Що, як вони, кохаю рідний край.

 

Учениця: За те, що ти народові моєму

   Ніколи щедрих ласок не скупив.

   Що дав йому чарівну нашу мову,

   Чарівну пісню, наче диво з див.

 

Учениця: Не опускай його з своєї власті,

   Йому на власній поможи землі

Здобути кращу долю і покласти

Вінець нев’ялий слави на чолі.

 

Учень:  Моїй душі дай, Боже, твердість криці,

   Будь сторожем думок і справ моїх.

   Зроби, щоб честі рідної землиці

   Поганим вчинком я не сплямив ввік.

 

Учениця: О, Мати Божа! Ми – твої діти,

   Тобі сьогодні приносим квіти.

   Тебе благаєм, уклінно просим,

   До тебе в небо ми руки зносим.

 

Учень:  Прийми нас, Мати, під свій покров,

   Тобі даруєм серце й любов.

   Від нужд і горя нас збережи,

   В лихій годині нам поможи.

 

Учениця: Ти заступи нас, о Мати-ненько,

   Ми просим щиро тебе, рідненька.

   Не дай в гріхи нам тяжкі упасти,

   А Україні не дай пропасти!

 

Учениця: Ти збережи нам здобуту волю,

   Випроси в Бога нам кращу долю,

   Щоб не пропала Вкраїна-мати,

   Щоб ворог волю не міг стоптати.

 

Учениця: О, Мати Божа, о, люба нене,

   Не відвертайся тепер від мене.

   Прийми молитву мою святую,

   Тебе благаю я  - Пресвятую!

 

Класний керівник:  Що ж, сподіваємось, що всі проголошені сьогодні обіцянки будуть виконані, а всі висловлені прохання – почуті.

Будьмо всі здорові і щасливі

в нашому спільному домі,

в нашій великій родині,

бо ми, браття – єдині

в українському слові,

в українськім корінні,

в українській любові.

 

 

Президент школи:    Школа! До виносу Державного Прапора України стояти струнко! Прапор винести!

 

Класний керівник:   Церемонія Посвяти в громадяни України оголошується закритою (звучить Державний Гімн України).

 

Класний керівник:   Дякую всім за увагу, за співпрацю, за допомогу у підготовці свята.

1

 

doc
Додано
20 січня
Переглядів
115
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку