Сценарій свята "Слава всім, хто зростив урожай, слава тим, хто надбав коровай"

Тема. Слава всім, хто зростив урожай, слава тим, хто надбав коровай

Мета:  пробудити у дітей пізнавальний інтерес до історії рідного народу, його  культури, побуту, звичаїв, традицій; формувати національну самосвідомість, сприяти розвитку внутрішньої культури,  привчати шанувати та примножувати традиції української культури; поглиблювати знання дітей про  історію виникнення  народних свят і традицій  літнього   циклу,  обрядів і звичаїв українського народу; розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення, естетичні смаки; виховувати бажання святкувати календарні народні свята, бережливе ставлення до природи, її краси,  почуття господаря рідної землі, працьовитість, дбайливість,шанобливе ставлення до праці хліборобів, до хліба.

Очікувані результати: розширення знання учнів про народні звичаї, обряди і традиції; виховати інтерес до українського фольклору, до національної та культурної  спадщини нашого народу;  розкрити дітям красу і величність українського слова, пісні, творчості; виховувати любов і гордість за свою державу, повагу до національних традицій; активізувати творчі здібності кожної дитини; сформувати в учнів осмислене ставлення до загальнолюдських  цінностей.

Методичне забезпечення: емблема з колосків пшениці, колоски пшениці з червоною стрічкою, великий вінок зі стрічками, виставка короваїв та виробів із солоного тіста, сніп, копиця сіна, обжинкові вінки, квіти, колоски, зерно, гречка, серпи та коси, рушники, хліб і сіль, ікони, пиріжки, баян, українське національне вбрання, для дівчат - білі хустинки, для хлопців - брилі.

Звучить мелодія пісні "Хліб всьому голова".

(Звучить фонограма, на її фоні слова класного керівника).

Сценарний хід свята

Класний керівник. Давно так склалося в Україні, що хліб у хаті - це достаток, добробут і впевненість у завтрашньому дні. Хоч би де людина не працювала – у місті чи селі, на суші чи в морі – всі ми голосом серця завжди поєднані з тим, хто годує країну, чия невмируща доля – літо й зиму в полях під відкритим небом. Їм, майстрам-хліборобам, вклоняємось і в будні, і в свята, їхню любов до землі несемо в серцях. Адже хвала хлібові – це щоразу хвала людині-творцеві, хвала життю й самій природі, такій безмірній у своїх щедротах. З роду в рід народ наш виховує своїх дітей у пошані до хліба. Не годилося розкидатися хлібом, не годилося змітати зі столу крихти – це суперечило народній моралі, це було образливим для душі хлібороба.

Сьогодні ми спробуємо відтворити обряди та традиції, які пов'язані зі жнивами.

Ой, на горі зацвіли ожинки,

В нашого господаря дожинки.

Половина літечка пропала,

Після Великсвята Петра й Павла.

(Співаючи пісню «Косарі», на сцену виходять учні).

1-ша дівчина.

Вже й Петрівочка минає,

Час дожинків наступає.

Живо, женчики, живо

Пшениченьку дожинайте,

У копоньки поскладайте,

Гарну пісню заспівайте!

(З двох сторін виходять женці в білому одязі. У руках у них серпи та колоски).

Женці. Ой, чиї ж то женці -

Дівчата та хлопці,

Ой, люлі-люлі,

Дівчата та й хлопці.

Ой, не далеко край,

Нам, Боже, помагай,

Ой, люлі-люлі,

Нам, Боже, помагай.

Самі молоденькі,

Серпи золотенькі,

Ой, люлі-люлі,

Серпи золотенькі.

Ой, не далеко край,

Нам, Боже, помагай,

Ой, люлі-люлі,

Нам, Боже, помагай. 

 (Виходить посеред сцени парубок, знімає з голови бриля, вклоняється і промовляє слова).

1-ий парубок. Господи Боже, поможи в час добрий і в пору гожу цю ниву дожати в доброму здравії, хутенько та легенько.

(Парубок низенько вклоняється. За ним повторюють всі женці).

Женці.

- Ой, ходила та Маруся по полю,

Вибирала пшениченьку з куколю.

- Ой, їхав пан Іван, шапку зняв,

Боже тобі, Маруся, помагай.

Боже тобі, Маруся, помагай,

Буде з цеї пшениченьки коровай,

- Буде з цеї пшениченьки насіння,

Коли в тебе, Маруся, весілля.

- У суботу, ой, ви, хлопці, в суботу,

Бо я маю за Івана охоту.

- У неділю, ой дівчата, в неділю,

Бо я маю на Івана надію.

(Під час виконання пісні женці приступають до роботи. Одні жнуть, другі в'яжуть снопи).

2-а дівчина. Іванко, а чого це ти нічого не кажеш про своє весілля? Ще із зимових свят придивляєшся до нашої Марійки. На Купала разом через вогонь стрибали. То, може, хоч після жнив на весілля запросите?

Іванко. А чого б і ні! Але спочатку нам треба гарно попрацювати, снопи пов'язати, багатий врожай зібрати. А вам, дівчата, вже прийшов час обжинкового вінка сплітати. А потім можна вже й за весілля розмовляти.

3-я дівчина. Дівчата, дійсно вже пора сплітати вінок, бо скоро вечір!

 (Під час виконання пісні «Коло млина калина» дівчата плетуть вінок).                                 

Учні. Коло млина калина, коло млина калина,

Та й від тятька схилила, та й від тятька схилила.

Туди їхав Лексійко, туди їхав Лексійко,

Зірвав квітку зелену, зірвав квітку зелену.

Та й взяв дівку молоду, та й взяв дівку молоду,

В обжинковому вінку, в обжинковому вінку,

Та й повів її додому, та й повів її додому,

В обжинковому вінку, в обжинковому вінку.

Хлопець. Ох і попрацювали ми сьогодні, пора вже й до господаря йти.

(Вибирають найкращу дівчину, одягають їй вінок і йдуть до господаря. По дорозі до двору дівчата співають обрядову обжинкову пісню «Від села до села - стежка одна». Гурт заходить до двору, де їх чекає господар із господинею. З гурту виходить дівчина в обжинковому вінку, вклоняється господарю).

2-ий парубок.

Наш господарю, щиро радуйся

Та женчиків своїх не стидайся.

Як ми тебе не встидали,

Нивоньку дожинали,

У копоньки поскладали,

«Спасову бороду» сплели,

Вже й додому прийшли.

Господар. Дякую тобі, Боже, моє житечко в стоже!

1-ша дівчина.

Бажаємо тобі, наш господарю:

Щасливо той рік дочекати,

вправно сіяти, орати.

А нам, женцям, багатий закром жита назбирати.

Господар. Дай, Боже, дочекати у доброму здравії!

Господиня.

А ти, молода, щоб здорова була,

До весільного вінця доросла

та нас усіх на весілля запросила.

4-а дівчина.

Дякую вам щиро!

Та візьміть віночок з миром,

Віночок на кілочок,

Нам мед та хліб на столочок.

Віночок на стодолі,

А нам дайте грошей доволі!

(Дівчина вклоняється господарю і віддає вінок. Потім до господаря підходить хлопчик зі снопом).

3-й парубок. А ще тримайте оцей сніп, щоб горя ви не знали повік!

Женці.

А в нашого пана жита коробейка,

Гей, гей, жита коробейка.

Буде кому їсти,

Бо дітей повненько.

Гей, гей, бо дітей повненько.

Скінчились ожинки,

А в пана - обжинки.

Гей, гей, а в пана - обжинки.

Господар. Дякую вам за працю сумлінну та добрі побажання.

Господиня. Дари ваші в нашій хаті залишаться до наступних жнив. Сніп поставимо на покуті під образами, обжинковий вінок повісимо на кілок - нехай радує зір.

Господар. А вас, дорогі мої робітники, я хочу зараз щиро почастувати.

Господиня. Сьогодні в нас дійсно велике свято.

Усі разом. Обжинки!

(Починається гуляння. Дівчата та хлопці організовують ігри).

1. Гра на вправність: розділити пшеницю від гречки.

2. Гра на швидкість: хто швидше перенесе колоски «з поля» «в комору», той вправний господар (один колосок = один мішок зерна).

3. Гра «Хто швидше з'їсть пиріжок».

Усі разом. Ох, і повеселилися!

Господар. Хлопці, а чи залишили ви на ниві «Спасову бороду»?

Хлопець. А як же, з краю лану добру «бороду» залишили. Ганна он навіть стрічку свою червону віддала, щоб колосся зв'язати. Тепер «спасова борода» залишиться там аж до початку осінньої сівби.

Господар. Щиро дякую вам, хлопці та дівчата!

Господиня. А тепер за старовинним хліборобським звичаєм візьміть оцей окраєць хліба із сіллю та віднесіть його в поле, покладіть біля «спасової бороди», щоб земля-матінка на нас не гнівалася та дала на той рік ще більший врожай.

(Господар вклоняється женцям. Господиня подає на рушникові окраєць хліба із сіллю хлопцеві, той приймає).

Господар. Дякую вам за працю сумлінну та добрі побажання.