Сценарій свята Телевізійне шоу " Життя зі швидкістю вітру"

Телевізійне шоу « Життя зі швидкістю вітру» Захід присвячений до Дня народження Лесі Українки.

Хотіла б я піснею стати

У сюю хвилину ясну,

Щоб вільно по світу літати,

Щоб вітер розносив луну.

 

Щоб геть аж під яснії зорі

Полинути співом дзвінким,

Упасти на хвилі прозорі,

Буяти над морем хибким.

 

Лунали б тоді мої мрії

І щастя моє таємне,

Ясніші, ніж зорі яснії,

Гучніші, ніж море гучне.

Ведуча

Хто вона? Маленька дівчинка, підліток, красива панянка, жінка. Вона – окраса української еліти. Дівчинка, яка ніколи не здавалася, доросла леді, яка сміливо йшла і боролася за краще життя, жінка, яка хотіла бути щасливою. Доля була жорстокою до Лесі. І сьогодні ми постараємося разом з вами повернути час і зустрітися з нашою ювіляркою у різних  вікових періодах. Тож зустрічаймо оплесками нашу маленьку Українку

Виступ маленької Лесі

Сьогодні хочу розказати вам про своє дитинство. Справжнє моє ім'я і прізвище - Лариса Косач-Квітка. Народилася на Волині.  Я була такою, як і всі діти: бігала з друзями, співала, танцювала. А ще я росла щедрою і милосердною дитиною. Та от біда: на Водохреща я сильно застудилася і захворіла. Мусила довгий період лікуватися за кордоном. Саме там відчула велику тугу за Україною. Моє серце щеміло від болю, коли я згадувала про рідний край. І саме ці почуття, які мене переповнювали ви зараз відчуєте у цьому вірші.

Вірш « Надія »

 Ні долі, ні волі у мене нема,

 Зосталася тільки надія одна:

 Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

 Поглянути ще раз на рідну країну,

 Поглянути ще раз на синій Дніпро,

 Там жити чи вмерти, мені все одно;

 Поглянути ще раз на степ, могилки,

 Востаннє згадати палкії гадки…

 Ні долі, ні волі у мене нема,

 Зосталася тільки надія одна.

Ведуча

Минув час, Леся Українка підросла, змужніла…Ви почули, що дівчинку охопила важка хвороба – туберкульоз, який згодом поширився на кістки, легені та нирки, але попри це вона продовжувала творити. Підростаючи, перетворилася на видатну поетесу, перекладачку та культурну діячку. А ось і вона.

Леся -  підліток

Я не зламалася, не думала про погане. Я йшла такою дорогою, де проростало зерно правди, де жила віра, де пліч-о пліч зі мною стояла надія і через те я не здавалася, я просто йшла, жила, творила. Багато віршів і казок написала для дітей. Підростаючи, я перетворилася на видатну поетесу, перекладачку та культурну діячку. Ой, забула, через хворобу я не ходила до школи, але здобула ґрунтовну домашню освіту, вивчала мови, малювала та грала на фортепіано. Моє дитинство пройшло в оточенні природи, що надихнуло на майбутні твори.

Читець

Вірш « На зеленому горбочку»

На зеленому горбочку,

У вишневому садочку,

Притулилася хатинка,

Мов маленькая дитинка

Стиха вийшла виглядати,

Чи не вийде її мати.

І до білої хатинки,

Немов мати до дитинки,

Вийшло сонце, засвітило

І хатинку звеселило.

Ведуча

Та ми розуміємо, що Леся Українка росте, продовжує писати та займатися особистим розвитком. Вона зовсім не відрізнялася від сучасних дітей. Ви знаєте, що сучасні підлітки практикують йогу та медитації, ходять на різні майстер – класи. Наша героїня також захоплювалася культурою різних регіонів. У 19 років вона взялася написати підручник з історії східних народів для дітей. Та не тільки займалася творчістю, адже вона дівчина, яка хоче кохати і бути коханою. Та життя її теж приносить багато сюрпризів. Про це зараз розкаже нам юна панна.

Леся – юна панна.

Ой дівчата, моє особисте життя було сповнене глибоких почуттів, переважно трагічних, і пов'язане з кількома чоловіками, перш ніж я вийшла заміж за Климента Квітку.

Максим Славінський (перше кохання): Товариш мого брата, у якого я була закохана, коли мені було 15 років.

Нестор Гамбарашвілі – це студент із Грузії, до якого я мала ніжні почуття під час перебування у Колодяжному, але стосунки у нас  не склалися.

Сергій Мержинський (найбільше моє кохання): Розумний, але хворий на туберкульоз, став моїм найсильнішим захопленням. Я доглядала його у Мінську до самої смерті, і на моїх руках він помер. Своє кохання до нього я описала як глибоке і віддане, незважаючи на те, що він не відповів мені взаємністю в повній мірі.

Климент Квітка (це мій чоловік): Молодший на 9 років музикознавець-фольклорист, який був мої другом, а згодом — цивільним, а з 1907 року — законним чоловіком. Попри побоювання родичів (зокрема, моєї матері) та відсутність пристрасті, між нами була глибока повага, спільні інтереси та взаємна опіка. Та кохала я ціле своє життя одного єдиного – Сергія Мержинського. Дуже важко мені було – та про це ніхто не знав, бо те, що мене боліло – залишилось зі мною сам на сам.

Читець

Вірш « Останні квітки»

Ох, розкрились троянди червоні,

наче рани палкі, восени,

так жалібно тремтять і палають –

прагнуть щастя чи смерті вони?

 

Не осиплються тихо ті квіти,

не настане життя в них нове,

ні, ударить мороз до схід сонця

і приб'є поривання живе.

 

І зчорніють червоні троянди,

наче в ранах запечена кров…

Ох, нехай же хоч сонця нап’ються,

поки ще їх мороз не зборов!

Ведуча

У дорослому віці Леся Українка (Лариса Косач) постає як незламна інтелектуалка, що попри тяжку хворобу трансформувала особисті страждання у творчу силу. Вона усвідомлювала себе творцем "твердої криці". «Одинокий мужчина»: Іван Франко так назвав її через мужність, інтелект та силу волі, які перевершували багатьох тогочасних діячів. І ось вона –сильна, незламна, нескорена, багата на життєвий досвід жінка.

Леся - доросла жінка

Мій девіз — «Contra spem spero» (без надії сподіваюсь) У цих словах відчувається  моє ставлення до життя, як боротьби. Я доросла Леся, але водночас, тендітна, але незламна особистість, яка замість жалю до себе обрала шлях творчого подвигу…

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть, думи сумні!

 

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

 

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть — і настане

Ще й для мене весела весна.

 

Я на гору круту крем'яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

 

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей —

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

 

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!

Ведуча

Леся Українка — це «дочка Прометея», тендітна жінка з незламним духом, яка стала символом мужності та інтелектуальної сили України. Її поезія — це щире серце, що вічно житиме у творах, наповнених палкою любов’ю до рідної землі, боротьбою проти несправедливості та безмежною вірою в силу людського духу.